
- •11.Поняття, риси та особливості правової системи Європейського Союзу.
- •12.Структура правової системи Європейського Союзу.
- •13. Поєднання в правовій системі Європейського Союзу елементів романогерманської
- •14. Поняття права Європейського Союзу.
- •15. Юридична та соціальна сутність права єс та ознаки, які його характеризують.
- •16. Понятійно-категоріальний апарат: співвідношення понять право єс, європейське право, право Європейських Співтовариств та наднаціональне право.
- •17. Комплексний характер права єс: поєднання джерел, котрі мають міжнародну та національну правову природу.
- •18. Поняття, риси та складові елементи системи права Європейського Союзу.
- •19. Система права Європейського Союзу: предметний, функціональний та структурний підходи.
- •1)Предметний підхід
- •2)Функціональний підхід
- •3)Структурний підхід
- •20. Галузі та інститути права Європейського Союзу.
- •21. Поняття комунітарного права та його місце в системі права єс.
- •22. Інституційне та матеріальне право Європейського Союзу.
- •Тема 3 Правова природа Європейського Союзу
- •23. Основні доктринальні підходи щодо правового статусу Європейського Союзу.
- •24. Федералістський підхід до правової природи Європейського Союзу.
- •25. Європейський Союз як конфедерація держав. Європейський Союз як наднаціональна міжнародна організація.
- •26. Міжнародна правосуб’єктність Європейського Союзу: поняття та етапи реалізації.
- •27. Європейські Співтовариства як складові частини Європейського Союзу та особливості їх правосуб’єктності.
- •28.Лісабонський договір та зміни в правосуб’єктності Європейського Союзу.
- •29.Взаємодія Європейського Союзу з міжнародними організаціями та державами-членами.
- •30. Офіційні символи Європейського Союзу: прапор, гімн, мови.
- •«Єдність у різноманітті» - це девіз Європейського Союзу.
- •31. Порядок вступу нових держав-членів в Європейський Союз.
- •32. Порядок виходу держави-члена Європейського Союзу з даної міжнародної організації.
- •Стаття 50
- •33. Територія Європейського Союзу.
- •34. Асоціація заморських країн та територій з Європейським Союзом.
- •35.Розвиток європейської ідеї, проекти: п. Дюбуа, де Сюллі, і. Бентам, Куденхове-Калергі та ін.
- •36. Історичні передумови становлення права єс.
- •37. Основні етапи еволюції розвитку права єс.
- •38. План Шумана — Монне 1950 р. Та втілення в ньому ідеї єдиної Європи.
- •39. Поняття та сутність комунітарного методу та його складові частини (федеративна мета,
- •40. Паризький договір 1951 р. Та створення Європейського об’єднання вугілля та сталі.
- •41. Римські договори 1957 р. Та створення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії.
- •42. Договір про злиття 1965 р. Та завершення процесу створення єдиних керівних органів Європейських Співтовариств.
- •43. Дострокове створення митного союзу в рамках Європейських Економічних Співтовариствах 1968 р.
- •44. Єдиний європейських акт 1986 р. Та реформа правових основ Співтовариств.
- •45. Маастрихтський договір 1992 р. Та створення Європейського Союзу.
- •46. Структура та правова природа Європейського Союзу згідно з Маастрихтським договором.
- •47. Амстердамський договір 1997 р.: причини підписання, порядок підготовки та вступ в силу.
- •48. Зміни в правовому статусі Європейського парламенту та інших інститутів Союзу.
- •50. Функціонування та розвиток права Європейського Союзу на сучасному етапі.
- •49. Конференція щодо інституційної реформи та прийняття Ніццького договору 2001 року
- •52. Зміст та структура проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та проблеми його ратифікації державами-членами єс.
- •53. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
- •54. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
- •55. Ліквідація системи трьох опор та створення єдиного правопорядку єс.
- •56. Співвідношення міжнародного права та права єс.
- •57. Місце права єс в міжнародному правопорядку: міжнародне право як основа функціонування права єс, право єс як особлива система права.
- •58. Формування та розвиток правопорядку Європейського Союзу.
- •64. Взаємодія права єс та національного права держав-членів.
- •65. Суть принципу прямої дії права Європейського Союзу.
- •66. Співвідношення понять «пряма дія» та «пряме застосування».
- •67. Сфера застосування принципу прямої дії права єс.
- •68. Критерії прямої дії норм права єс: чіткість, зрозумілість, безумовність та незалежність від будь яких дій. (Роль Суду єс у формуванні принципу прямої дії права Європейського Союзу).
- •69. Принцип верховенства (примату) норм права Європейського Союзу.
- •71. Особливості процесу реалізації принципу верховенства права єс.
- •72. Конституційно-правовий аспект верховенства права єс: право єс та національні конституції держав-членів.
- •73. Роль Суду єс у формуванні принципу верховенства права Європейського Союзу.
- •74. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.
- •75. Структура норм права Європейського Союзу.
- •76. Класифікація норм права Європейського Союзу.
- •II. Класифікація норм відповідно до особливостей предметної сфери їх дії чи об'єкта регулювання
- •III. Класифікація норм за формально юридичними ознаками
- •IV. Класифікація норм відповідно до ступеня юридичної сили
- •V. Класифікація норм права Євросоюзу відповідно до змісту їх приписів та властивостей їх регулятивних функцій
- •VI. Класифікація норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу
- •VII. Класифікація норм за методами та способами здійснення їх приписів
- •77. Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
- •79. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.
- •80. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;принцип вільного руху осіб, послуг та капіталів; принцип вільного руху товарів.
- •82. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.
- •83. Застосування принципу субсидіарності та пропорційності права єс по відношенню до держав-членів.
- •84. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.
- •85. Система джерел права Європейського Союзу.
- •94. Концепція прямої дії директив єс у вертикальній та горизонтальній площинах. Концепція опосередкованої (непрямої дії) директив єс.
- •95. Особливості рішення як джерела вторинного права єс.
- •96. Прецедентне право Європейського Союзу.
- •97. Роль Суду Європейського Союзу у розвитку права єс.
- •98. Міжнародний договір як джерело права єс.
- •99. Міжнародні договори єс з третіми країнами та їх місце в системі джерел права єс.
- •100. Загальні принципи права як джерела права єс.
- •1.Незалежність європейського права
- •6. Принцип Субсидіарності
- •101. Загальна характеристика інституційного механізму єс.
- •102. Поняття, структура та особливості інституційного механізму єс.
- •105. Принципи функціонування системи інститутів Європейського Союзу.
- •106. Принцип субсидіарності та пропорційності.
- •107. Принцип інституційної рівноваги.
- •108. Принцип лояльного співробітництва інститутів єс.
- •109. Реформування інституційної системи єс на сучасному етапі.
- •110. Правовий статус Європейського Парламенту в системі органів єс.
- •111. Порядок формування та внутрішня структура Європейського Парламенту
- •112. Порядок (процедура) прийняття рішень Європейським Парламентам
- •113. Компетенція Європейського Парламенту та порядок її реалізації.
- •114. Бюджетні та контрольні повноваження Європейського Парламенту.
- •115. Консультативний характер повноважень Європейського Парламенту.
- •117. Місце Європейської Комісії в системі органів Європейського Союзу.
- •118. Порядок формування та склад Європейської Комісії.
- •119. Структура Європейської Комісії: президент Комісії, комісари, генеральні директори та спеціальні служби.
- •120. Основні функції та повноваження Європейської Комісії.
- •121. Повноваження у сфері збору інформації.
- •122. Компетенція щодо розслідування правопорушень та накладання штрафів.
- •123.Компетенція у сфері міжнародних відносин.
- •125. Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
- •126. Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
- •127. Структура Ради єс.
- •128. Комітет постійних представників.
- •129. Спеціальні комітети та робочі групи.
- •130. Генеральний секретаріат
- •131. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
- •132. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.
- •133. Компетенція у сфері виконавчої влади.
- •134. Європейська Рада та її місце в системі органів Європейського Союзу.
- •135. Склад та порядок формування Європейської Ради.
- •136. Президент Європейської Ради.
- •137. Організація роботи та прийняття рішень Європейською Радою.
- •138. Основні функції та повноваження Європейської Ради.
- •139. Правова основа функціонування Європейської Ради.
- •140. Рахункова палата в системі інститутів єс.
- •141. Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
- •142. Організація роботи та прийняття рішень Рахункової палатою.
- •143. Європейський Центральний Банк та його місце в системі інститутів єс.
- •144. Компетенція та порядок прийняття рішень Європейським Центральним Банком.
- •147 Еволюція судової системи єс
- •148 Поняття та внутрішня побудова судової системи єс
- •151. Основні принципи організації та функціонування судової системи єс та їх види.
- •152. Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи єс.
- •153.Правові засади функціонування та юрисдикція Європейського Суду.
- •154. Процедури реалізації юрисдикції Суду єс.
- •155. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов’язань.
- •156. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс (ст. 263 дфєс).
- •157. Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).
- •158. Правотворча діяльність Європейського Суду.
- •160. Природа рішень Суду Європейського Союзу.
- •161. Вплив рішень Суду єс на право та інститути єс.
- •162. Прецедентний характер рішень Суду єс.
- •163. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.
- •164. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.
- •165. Конституційні засади функціонування права єс та значення Суду єс в забезпеченні їх стабільності та розвитку.
- •166.Взаємозв’язок та взаємодія судових органів єс із судовими органами держав-членів.
- •Тема 10 Право внутрішнього ринку Європейського Союзу
- •167. Поняття внутрішнього ринку у праві Європейського Союзу.
- •168. Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.
- •169. Принцип вільного руху товарів в Європейському Союзі.
- •170. Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.
- •171. Заборона дискримінаційного внутрішнього оподаткування.
- •172. Заборона прямої і непрямої дискримінації.
- •173. Заборона непрямого захисту через оподаткування.
- •174. Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.
- •175. Заборона кількісних обмежень. Заходи вибіркового та загального застосування.
- •176. Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 дфєс.
- •177. Принцип вільного руху осіб в Європейському Союзі.
- •178. Правові засади вільного руху працівників в рамках єс.
- •179. Правовий статус робітників-мігрантів в єс.
- •180.Свобода пересування непрацюючих осіб в єс
- •181.Виключення із принципу вільного пересування осіб в єс
- •182.Правове забезпечення рівних можливостей при пошуку роботи особами в єс
- •183.Застосування застережень про публічний порядок в спектрі принципу вільного руху осіб в єс (тут нічого іншого не знайшла) це Муравйов,все що було..
- •184.Принцип вільного руху послух в рамках єс
- •185.Правові засади вільного руху послуг в рамках єс
- •186.Поняття терміну «послуга» в праві єс
- •187. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.
- •189. Принцип вільного руху капіталів в рамках єс.
- •190. Правові засади вільного руху капіталів в рамках єс.
- •191. Поняття та розмежування термінів «вільний рух капіталів» та «вільний рух платежів» в праві єс.
- •192. Обмеження з принципу вільного руху капіталів в єс.
- •193. Свобода внутрішнього ринку єс та треті країни.
- •194. Історія становлення спільної зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу (сзппб).
- •195. Поняття, система та структура права зовнішніх зносин Європейського Союзу.
- •196. Поняття, цілі та завдання сзппб Європейського Союзу.
- •196. Правові механізми та інструменти права зовнішніх зносин Європейського Союзу.
- •197. Порядок та процедури прийняття рішень в сфері сзппб Європейського Союзу.
- •198. Інструменти та форми реалізації сзппб єс.
- •199. Процедура укладення договорів Європейського Союзу з третіми державами.
- •200. Компетенція Європейського Союзу в сфері зовнішніх зносин.
- •201.Види угод, які укладає Європейський Союз з іншими суб’єктами міжнародного права.
- •202. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з високорозвинутими країнами (сша, Японія, Канада).
- •203. Правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з країнами, що розвиваються: Конвенція Яунде та Ломейські угоди.
- •204. Угода Котону як базовий договір про партнерство країн Європейського Союзу з країнами Африки.
- •205. Особливості співробітництва Європейського Союзу з країнами Східної Європи та Балкан.
- •206. Перспективи та правові критерії вступу держав Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу: досвід для України.
- •207. Історія розвитку правовідносин між Україною та Європейським Союзом.
- •208. Правові засади регулювання співробітництва між Україною та Європейським союзом.
- •209. Організаційно-правові механізми співпраці між Україною та Європейським Союзом.
- •211. Угода про партнерство та співробітництво (упс) як основоположний договір між Європейським Союзом та Україною.
- •212. Інституційно-правовий механізм співпраці між Україною та Європейським Союзом в рамках упс.
- •214. Загальнодержавна програми адаптації законодавства України до законодавства єс 2004 р.
- •215. Правові інструменти співпраці України з Європейським Союзом на сучасному етапі.
- •216. Політика сусідства та Східного партнерства Європейського Союзу щодо України.
- •218. План дій Україна–єс.
- •219. Порядок денний асоціації Україна–Європейський Союз.
- •220. Сучасний стан та перспективи укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
201.Види угод, які укладає Європейський Союз з іншими суб’єктами міжнародного права.
Муравйов В.І.
У межах своєї договірної компетенції ЄС укладає як двосторонні, так і багатосторонні угоди з третіми країнами та міжнародними організаціями, їх важливою особливістю є те, що положення таких угод можуть мати правові наслідки не тільки для суб'єктів міжнародного права, які уклали ці угоди, а й для суб'єктів внутрішнього права третіх країн - сторін міжнародної угоди та суб'єктів внутрішнього права держав-членів ЄС.
Більшість угод, які укладає ЄС, вважаються двосторонніми, оскільки протилежною стороною угоди виступає міжнародна організація або третя країна. Відповідно до цього усі угоди щодо створення асоціації, крім угоди про партнерство з країнами Африки, Карибського басейну та Тихого океану (країни АКТ) і угоди про створення Європейського економічного простору (ЄЕП), є двосторонніми. Щодо угод з країнами АКТ та угоди про створення ЄЕП, то оскільки вони укладені з більш ніж однією країною, то вони вважаються багатосторонніми. Однак на їх основі були створені і функціонують інститути, які виявляють риси так званої "консолідованої двосторонності". Це означає, що обидві сторони зазначених угод являють собою чільні групи країн, які беруть участь у процесі прийняття рішень.
Щодо багатосторонніх угод за участю ЄС, то більшість стосується торгівлі та пов'язаних з нею питань. Зокрема, ЄС є членом СОТ, яка служить форумом для досягнення тарифних та торговельних угод.
Ще одна з особливостей участі ЄС у міжнародних договірних відносинах пов'язана з розподілом компетенції між Союзом та державами-членами, коли об'єкт угоди підпадає не лише під компетенцію ЄС, а й частково під компетенцію його держав-членів. Тоді міжнародні угоди підписують Союз разом з державами-членами. Такі угоди називають у праві ЄС змішаними.
Як підкреслив у своїх рішеннях Суд ЄС, здійснення спільної компетенції з боку співтовариства (зараз - Союзу) та держав-членів передбачає спільні дії та спільні зобов'язання щодо третьої сторони з метою запобігання будь-кого порушення наявного розподілу повноважень між ЄС та державами-членами на користь однієї із сторін, а також можливого відходу від положень установчих договорів щодо процедури укладання змішаних угод.
До змішаних угод належить більшість угод про асоціацію (винятком були угоди між ЄС і Кіпром та Мальтою).
Угоди, укладені Союзом, мають обов'язкову силу для інститутів Союзу і для держав-членів".
На засадах ст. 212 ДФЄС укладаються міжнародні договори між ЄС і третіми країнами та міжнародними організаціями у сфері економічного, фінансового і технічного співробітництва.
202. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з високорозвинутими країнами (сша, Японія, Канада).
Європейський Союз проводить регулярні зустрічі на вищому рівні з США, Японією, Канадою, Росією, Індією та Китаєм. Його відносини з цими та іншими країнами розвиваються у багатьох галузях, у тому числі в рамках освіти, охорони довкілля, безпеки і оборони, боротьби з міжнародним тероризмом, злочинністю та захистом прав людини. ЄС прагне до створення ефективного і збалансованого співробітництва з США, як одним з базових міжнародних партнерів.
Вони співпрацюють на різних рівнях:
- трансатлантична Економічна Рада спрямовує свої зусилля на зміцнення економічних зв'язків;
- рамкова угода щодо співпраці з врегулювання криз дозволяє ЄС і США тісніше працювати разом, наприклад, в Косово і Демократичній Республіці Конго та в рамках інших місій СЗПБ;
- існує тісна співпраця в галузі зміни клімату та задля досягнення покращення в світовій банківській системі.
Взято з Вікіпедії:
Європейський Союз та Сполучені Штати започаткували свої дипломатичні відносини 1953. «Відносини між ЄС і США є дуже значною складовою світових міжнародних відносин, оскільки ці держави є найбільшими економічними та військовими державами світу (навіть якщо у ЄС немає спільної оборонної політики), вони домінують у світовій торгівлі, вони відіграють провідну роль у міжнародних політичних відносинах, і те, що говорять, має велике значення не тільки для іншого, а й для більшої частини решти світу. І все ж, вони регулярно погоджувалися один з одним з широкого кола конкретних питань, а також з часто абсолютно різних політичних, економічних та соціальних програм» —— кажуть у посольстві ЄС.
І Сполучені Штати, і Європейський Союз за станом на 2005 підтримують ембарго на постачання зброї Китаю (КНР), введене 1989 після подій на площі Тяньаньмень. США і деякі країни-члени ЄС продовжують підтримувати заборону, однак інші, очолювані Францією, спробували переконати ЄС зняти заборону, стверджуючи, що можуть бути застосовані більш ефективні заходи, але, одночасно, можна поліпшити торговельні відносини між Китаєм. США рішуче виступає проти цього, проте нині помітно, що суворість заборони дещо спала.
Відносини Канади з Європою є результатом історичних зв'язків породжених колоніалізмом та європейською еміграцією до Канади. Канаду спочатку заселили французи, а після 1763 року вона була офіційно приєднана до Британської імперії після Семирічної війни.
Сполучене Королівство має надзвичайно тісні відносини з Канадою, у зв'язку з його британським колоніальним минулим і участю в Співдружності націй. Великобританія є членом ЄС.
Історично пріоритет віддається відносинам з континентальною Європою. Тим не менш, Канада має зв'язки з європейськими країнами від західного альянсу під час Другої світової війни, Організації Об'єднаних Націй та НАТО до створення Європейського економічного співтовариства.
1976 Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Канада підписали рамкову угоду про економічне співробітництво, і в Оттаві відкрилося представництво Європейської комісії в Канаді.
У 1990 європейські та канадські лідери прийняли Декларацію про трансатлантичні відносини, розширення сфери своїх контактів та встановлення регулярних зустрічей на вищому рівні і рівні міністрів.
ЄС та Японія поділяють цінності демократії, прав людини та ринкової економіки. Обидві держави є глобальними гравцями і співпрацювали в міжнародних організаціях. Вони також співпрацюють один одного в регіонах: Японія вносить свій внесок у реконструкцію Західних Балкан та ЄС підтримує міжнародні зусилля з підтримання миру в Кореї та решти Азії.
Відносини ЄС та Японії закріплені у двох документах: Спільна декларація 1991 і План дій з співпраці ЄС-Японія 2001 року. Є також кілька спілок між ними, зокрема щорічний саміт лідерів та міжпарламентських діячів. Обидві сторони погодилися працювати в напрямку глибокої та всеосяжної угоди про вільну торгівлю. Обидві сторони підписали чотири угоди:
ЄС-Японія, взаємне визнання угоди (набрав чинності 1 січня 2002)
Угода про співробітництво по боротьбі зі змагальною діяльністю (ухвалили 16 червня 2003)
Угода між ЄС та Японією про співробітництво в рамках науки та техніки (підписаний 30 листопада 2009)
Угода про співробітництво та взаємну адміністративну допомогу (набрав чинності 1 лютого 2008)
Японія є 6-м найбільшим експортером ринку ЄС (3,2% в 2010 на суму 44 млрд €). Експорт ЄС переважно складається з автомобілів і транспортного обладнання (31,3%), продукції хімічної (14,1%) та сільськогосподарської промисловості (11,0%). Незважаючи на глобальне зростання експорту ЄС, з 2006 експорт ЄС до Японії незначно знижується. У 2009 у зв'язку з глобальною фінансовою кризою, експорт знизився на 14,7%, проте в 2010 знову зріс на 21,3%. Японія 6-е за розміром джерело імпорту в ЄС (4,3% в 2010 році на суму 65 млрд €). Японський експорт до Європи становить переважно машини та транспортне обладнання (66,7%). ЄС є 3-ім за розміром торговим партнером Японії (11,1% імпорту, 13,3% експорту). Торгівля комерційними послугами склала 17,2 млрд € від ЄС до Японії і 12,7 млрд € з Японії в ЄС.
Торговельні відносини характеризується сильним позитивним сальдо торгового балансу в Японії, який хоча і сповільнився, що було видно в 2000-х роках. Ведення бізнесу та інвестування в Японії може бути важким для європейських країн і навіть були деякі торговельні суперечки між двома сторонами. Однак спад в японській економіці спричинив більшу відкритість для бізнесу та інвестицій ЄС.