201.Види угод, які укладає Європейський Союз з іншими суб’єктами міжнародного права.

Муравйов В.І.

У межах своєї договірної компетенції ЄС укладає як двосторонні, так і багатосторонні угоди з третіми країнами та міжнародними організаціями, їх важливою особливістю є те, що положення таких угод можуть мати правові наслідки не тільки для суб'єктів міжнародного права, які уклали ці угоди, а й для суб'єктів внутрішнього права третіх країн - сторін міжнародної угоди та суб'єктів внутрішнього права держав-членів ЄС.

Більшість угод, які укладає ЄС, вважаються двосторонніми, оскільки протилежною стороною угоди виступає міжнародна організація або третя країна. Відповідно до цього усі угоди щодо створення асоціації, крім угоди про партнерство з країнами Африки, Карибського басейну та Тихого океану (країни АКТ) і угоди про створення Європейського економічного простору (ЄЕП), є двосторонніми. Щодо угод з країнами АКТ та угоди про створення ЄЕП, то оскільки вони укладені з більш ніж однією країною, то вони вважаються багатосторонніми. Однак на їх основі були створені і функціонують інститути, які виявляють риси так званої "консолідованої двосторонності". Це означає, що обидві сторони зазначених угод являють собою чільні групи країн, які беруть участь у процесі прийняття рішень.

Щодо багатосторонніх угод за участю ЄС, то більшість стосується торгівлі та пов'язаних з нею питань. Зокрема, ЄС є членом СОТ, яка служить форумом для досягнення тарифних та торговельних угод.

Ще одна з особливостей участі ЄС у міжнародних договірних відносинах пов'язана з розподілом компетенції між Союзом та державами-членами, коли об'єкт угоди підпадає не лише під компетенцію ЄС, а й частково під компетенцію його держав-членів. Тоді міжнародні угоди підписують Союз разом з державами-членами. Такі угоди називають у праві ЄС змішаними.

Як підкреслив у своїх рішеннях Суд ЄС, здійснення спільної компетенції з боку співтовариства (зараз - Союзу) та держав-членів передбачає спільні дії та спільні зобов'язання щодо третьої сторони з метою запобігання будь-кого порушення наявного розподілу повноважень між ЄС та державами-членами на користь однієї із сторін, а також можливого відходу від положень установчих договорів щодо процедури укладання змішаних угод.

До змішаних угод належить більшість угод про асоціацію (винятком були угоди між ЄС і Кіпром та Мальтою).

Угоди, укладені Союзом, мають обов'язкову силу для інститутів Союзу і для держав-членів".

На засадах ст. 212 ДФЄС укладаються міжнародні договори між ЄС і третіми країнами та міжнародними організаціями у сфері економічного, фінансового і технічного співробітництва.

202. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з високорозвинутими країнами (сша, Японія, Канада).

Європейський Союз проводить регулярні зустрічі на вищому рівні з США, Японією, Канадою, Росією, Індією та Китаєм. Його відносини з цими та іншими країнами розвиваються у багатьох галузях, у тому числі в рамках освіти, охорони довкілля, безпеки і оборони, боротьби з міжнародним тероризмом, злочинністю та захистом прав людини. ЄС прагне до створення ефективного і збалансованого співробітництва з США, як одним з базових міжнародних партнерів.

Вони співпрацюють на різних рівнях:

- трансатлантична Економічна Рада спрямовує свої зусилля на зміцнення економічних зв'язків;

- рамкова угода щодо співпраці з врегулювання криз дозволяє ЄС і США тісніше працювати разом, наприклад, в Косово і Демократичній Республіці Конго та в рамках інших місій СЗПБ;

- існує тісна співпраця в галузі зміни клімату та задля досягнення покращення в світовій банківській системі.

Взято з Вікіпедії:

Європейський Союз та Сполучені Штати започаткували свої дипломатичні відносини 1953. «Відносини між ЄС і США є дуже значною складовою світових міжнародних відносин, оскільки ці держави є найбільшими економічними та військовими державами світу (навіть якщо у ЄС немає спільної оборонної політики), вони домінують у світовій торгівлі, вони відіграють провідну роль у міжнародних політичних відносинах, і те, що говорять, має велике значення не тільки для іншого, а й для більшої частини решти світу. І все ж, вони регулярно погоджувалися один з одним з широкого кола конкретних питань, а також з часто абсолютно різних політичних, економічних та соціальних програм» —— кажуть у посольстві ЄС.

І Сполучені Штати, і Європейський Союз за станом на 2005 підтримують ембарго на постачання зброї Китаю (КНР), введене 1989 після подій на площі Тяньаньмень. США і деякі країни-члени ЄС продовжують підтримувати заборону, однак інші, очолювані Францією, спробували переконати ЄС зняти заборону, стверджуючи, що можуть бути застосовані більш ефективні заходи, але, одночасно, можна поліпшити торговельні відносини між Китаєм. США рішуче виступає проти цього, проте нині помітно, що суворість заборони дещо спала.

Відносини Канади з Європою є результатом історичних зв'язків породжених колоніалізмом та європейською еміграцією до Канади. Канаду спочатку заселили французи, а після 1763 року вона була офіційно приєднана до Британської імперії після Семирічної війни.

Сполучене Королівство має надзвичайно тісні відносини з Канадою, у зв'язку з його британським колоніальним минулим і участю в Співдружності націй. Великобританія є членом ЄС.

Історично пріоритет віддається відносинам з континентальною Європою. Тим не менш, Канада має зв'язки з європейськими країнами від західного альянсу під час Другої світової війни, Організації Об'єднаних Націй та НАТО до створення Європейського економічного співтовариства.

1976 Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Канада підписали рамкову угоду про економічне співробітництво, і в Оттаві відкрилося представництво Європейської комісії в Канаді.

У 1990 європейські та канадські лідери прийняли Декларацію про трансатлантичні відносини, розширення сфери своїх контактів та встановлення регулярних зустрічей на вищому рівні і рівні міністрів.

ЄС та Японія поділяють цінності демократії, прав людини та ринкової економіки. Обидві держави є глобальними гравцями і співпрацювали в міжнародних організаціях. Вони також співпрацюють один одного в регіонах: Японія вносить свій внесок у реконструкцію Західних Балкан та ЄС підтримує міжнародні зусилля з підтримання миру в Кореї та решти Азії.

Відносини ЄС та Японії закріплені у двох документах: Спільна декларація 1991 і План дій з співпраці ЄС-Японія 2001 року. Є також кілька спілок між ними, зокрема щорічний саміт лідерів та міжпарламентських діячів. Обидві сторони погодилися працювати в напрямку глибокої та всеосяжної угоди про вільну торгівлю. Обидві сторони підписали чотири угоди:

ЄС-Японія, взаємне визнання угоди (набрав чинності 1 січня 2002)

Угода про співробітництво по боротьбі зі змагальною діяльністю (ухвалили 16 червня 2003)

Угода між ЄС та Японією про співробітництво в рамках науки та техніки (підписаний 30 листопада 2009)

Угода про співробітництво та взаємну адміністративну допомогу (набрав чинності 1 лютого 2008)

Японія є 6-м найбільшим експортером ринку ЄС (3,2% в 2010 на суму 44 млрд €). Експорт ЄС переважно складається з автомобілів і транспортного обладнання (31,3%), продукції хімічної (14,1%) та сільськогосподарської промисловості (11,0%). Незважаючи на глобальне зростання експорту ЄС, з 2006 експорт ЄС до Японії незначно знижується. У 2009 у зв'язку з глобальною фінансовою кризою, експорт знизився на 14,7%, проте в 2010 знову зріс на 21,3%. Японія 6-е за розміром джерело імпорту в ЄС (4,3% в 2010 році на суму 65 млрд €). Японський експорт до Європи становить переважно машини та транспортне обладнання (66,7%). ЄС є 3-ім за розміром торговим партнером Японії (11,1% імпорту, 13,3% експорту). Торгівля комерційними послугами склала 17,2 млрд € від ЄС до Японії і 12,7 млрд € з Японії в ЄС.

Торговельні відносини характеризується сильним позитивним сальдо торгового балансу в Японії, який хоча і сповільнився, що було видно в 2000-х роках. Ведення бізнесу та інвестування в Японії може бути важким для європейських країн і навіть були деякі торговельні суперечки між двома сторонами. Однак спад в японській економіці спричинив більшу відкритість для бізнесу та інвестицій ЄС.