
- •11.Поняття, риси та особливості правової системи Європейського Союзу.
- •12.Структура правової системи Європейського Союзу.
- •13. Поєднання в правовій системі Європейського Союзу елементів романогерманської
- •14. Поняття права Європейського Союзу.
- •15. Юридична та соціальна сутність права єс та ознаки, які його характеризують.
- •16. Понятійно-категоріальний апарат: співвідношення понять право єс, європейське право, право Європейських Співтовариств та наднаціональне право.
- •17. Комплексний характер права єс: поєднання джерел, котрі мають міжнародну та національну правову природу.
- •18. Поняття, риси та складові елементи системи права Європейського Союзу.
- •19. Система права Європейського Союзу: предметний, функціональний та структурний підходи.
- •1)Предметний підхід
- •2)Функціональний підхід
- •3)Структурний підхід
- •20. Галузі та інститути права Європейського Союзу.
- •21. Поняття комунітарного права та його місце в системі права єс.
- •22. Інституційне та матеріальне право Європейського Союзу.
- •Тема 3 Правова природа Європейського Союзу
- •23. Основні доктринальні підходи щодо правового статусу Європейського Союзу.
- •24. Федералістський підхід до правової природи Європейського Союзу.
- •25. Європейський Союз як конфедерація держав. Європейський Союз як наднаціональна міжнародна організація.
- •26. Міжнародна правосуб’єктність Європейського Союзу: поняття та етапи реалізації.
- •27. Європейські Співтовариства як складові частини Європейського Союзу та особливості їх правосуб’єктності.
- •28.Лісабонський договір та зміни в правосуб’єктності Європейського Союзу.
- •29.Взаємодія Європейського Союзу з міжнародними організаціями та державами-членами.
- •30. Офіційні символи Європейського Союзу: прапор, гімн, мови.
- •«Єдність у різноманітті» - це девіз Європейського Союзу.
- •31. Порядок вступу нових держав-членів в Європейський Союз.
- •32. Порядок виходу держави-члена Європейського Союзу з даної міжнародної організації.
- •Стаття 50
- •33. Територія Європейського Союзу.
- •34. Асоціація заморських країн та територій з Європейським Союзом.
- •35.Розвиток європейської ідеї, проекти: п. Дюбуа, де Сюллі, і. Бентам, Куденхове-Калергі та ін.
- •36. Історичні передумови становлення права єс.
- •37. Основні етапи еволюції розвитку права єс.
- •38. План Шумана — Монне 1950 р. Та втілення в ньому ідеї єдиної Європи.
- •39. Поняття та сутність комунітарного методу та його складові частини (федеративна мета,
- •40. Паризький договір 1951 р. Та створення Європейського об’єднання вугілля та сталі.
- •41. Римські договори 1957 р. Та створення Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергії.
- •42. Договір про злиття 1965 р. Та завершення процесу створення єдиних керівних органів Європейських Співтовариств.
- •43. Дострокове створення митного союзу в рамках Європейських Економічних Співтовариствах 1968 р.
- •44. Єдиний європейських акт 1986 р. Та реформа правових основ Співтовариств.
- •45. Маастрихтський договір 1992 р. Та створення Європейського Союзу.
- •46. Структура та правова природа Європейського Союзу згідно з Маастрихтським договором.
- •47. Амстердамський договір 1997 р.: причини підписання, порядок підготовки та вступ в силу.
- •48. Зміни в правовому статусі Європейського парламенту та інших інститутів Союзу.
- •50. Функціонування та розвиток права Європейського Союзу на сучасному етапі.
- •49. Конференція щодо інституційної реформи та прийняття Ніццького договору 2001 року
- •52. Зміст та структура проекту Договору про запровадження Конституції для Європи та проблеми його ратифікації державами-членами єс.
- •53. Лісабонський договір 2007 р. Та порядок його ратифікації.
- •54. Юридична природа та правосуб’єктність єс згідно з Лісабонським договором.
- •55. Ліквідація системи трьох опор та створення єдиного правопорядку єс.
- •56. Співвідношення міжнародного права та права єс.
- •57. Місце права єс в міжнародному правопорядку: міжнародне право як основа функціонування права єс, право єс як особлива система права.
- •58. Формування та розвиток правопорядку Європейського Союзу.
- •64. Взаємодія права єс та національного права держав-членів.
- •65. Суть принципу прямої дії права Європейського Союзу.
- •66. Співвідношення понять «пряма дія» та «пряме застосування».
- •67. Сфера застосування принципу прямої дії права єс.
- •68. Критерії прямої дії норм права єс: чіткість, зрозумілість, безумовність та незалежність від будь яких дій. (Роль Суду єс у формуванні принципу прямої дії права Європейського Союзу).
- •69. Принцип верховенства (примату) норм права Європейського Союзу.
- •71. Особливості процесу реалізації принципу верховенства права єс.
- •72. Конституційно-правовий аспект верховенства права єс: право єс та національні конституції держав-членів.
- •73. Роль Суду єс у формуванні принципу верховенства права Європейського Союзу.
- •74. Поняття та ознаки норми права Європейського Союзу.
- •75. Структура норм права Європейського Союзу.
- •76. Класифікація норм права Європейського Союзу.
- •II. Класифікація норм відповідно до особливостей предметної сфери їх дії чи об'єкта регулювання
- •III. Класифікація норм за формально юридичними ознаками
- •IV. Класифікація норм відповідно до ступеня юридичної сили
- •V. Класифікація норм права Євросоюзу відповідно до змісту їх приписів та властивостей їх регулятивних функцій
- •VI. Класифікація норм щодо організаційно-цільової спрямованості та особливостей їх регулюючого впливу
- •VII. Класифікація норм за методами та способами здійснення їх приписів
- •77. Дія норм права Європейського Союзу в часі, просторі та за колом осіб.
- •79. Класифікація загальних принципів права Європейського Союзу.
- •80. Принципи, зафіксовані в установчих договорах: принцип рівності громадян єс;принцип вільного руху осіб, послуг та капіталів; принцип вільного руху товарів.
- •82. Принцип субсидіарності та пропорційності в системі принципів права Європейського Союзу.
- •83. Застосування принципу субсидіарності та пропорційності права єс по відношенню до держав-членів.
- •84. Поняття та особливості джерел права Європейського Союзу.
- •85. Система джерел права Європейського Союзу.
- •94. Концепція прямої дії директив єс у вертикальній та горизонтальній площинах. Концепція опосередкованої (непрямої дії) директив єс.
- •95. Особливості рішення як джерела вторинного права єс.
- •96. Прецедентне право Європейського Союзу.
- •97. Роль Суду Європейського Союзу у розвитку права єс.
- •98. Міжнародний договір як джерело права єс.
- •99. Міжнародні договори єс з третіми країнами та їх місце в системі джерел права єс.
- •100. Загальні принципи права як джерела права єс.
- •1.Незалежність європейського права
- •6. Принцип Субсидіарності
- •101. Загальна характеристика інституційного механізму єс.
- •102. Поняття, структура та особливості інституційного механізму єс.
- •105. Принципи функціонування системи інститутів Європейського Союзу.
- •106. Принцип субсидіарності та пропорційності.
- •107. Принцип інституційної рівноваги.
- •108. Принцип лояльного співробітництва інститутів єс.
- •109. Реформування інституційної системи єс на сучасному етапі.
- •110. Правовий статус Європейського Парламенту в системі органів єс.
- •111. Порядок формування та внутрішня структура Європейського Парламенту
- •112. Порядок (процедура) прийняття рішень Європейським Парламентам
- •113. Компетенція Європейського Парламенту та порядок її реалізації.
- •114. Бюджетні та контрольні повноваження Європейського Парламенту.
- •115. Консультативний характер повноважень Європейського Парламенту.
- •117. Місце Європейської Комісії в системі органів Європейського Союзу.
- •118. Порядок формування та склад Європейської Комісії.
- •119. Структура Європейської Комісії: президент Комісії, комісари, генеральні директори та спеціальні служби.
- •120. Основні функції та повноваження Європейської Комісії.
- •121. Повноваження у сфері збору інформації.
- •122. Компетенція щодо розслідування правопорушень та накладання штрафів.
- •123.Компетенція у сфері міжнародних відносин.
- •125. Рада Європейського Союзу в системі інститутів єс.
- •126. Порядок формування та функціонування Ради Європейського Союзу.
- •127. Структура Ради єс.
- •128. Комітет постійних представників.
- •129. Спеціальні комітети та робочі групи.
- •130. Генеральний секретаріат
- •131. Процедура прийняття рішень Радою Європейського Союзу.
- •132. Компетенція у сфері законодавчої влади: бюджетні та контрольні повноваження.
- •133. Компетенція у сфері виконавчої влади.
- •134. Європейська Рада та її місце в системі органів Європейського Союзу.
- •135. Склад та порядок формування Європейської Ради.
- •136. Президент Європейської Ради.
- •137. Організація роботи та прийняття рішень Європейською Радою.
- •138. Основні функції та повноваження Європейської Ради.
- •139. Правова основа функціонування Європейської Ради.
- •140. Рахункова палата в системі інститутів єс.
- •141. Порядок формування та функціонування Рахункової палати.
- •142. Організація роботи та прийняття рішень Рахункової палатою.
- •143. Європейський Центральний Банк та його місце в системі інститутів єс.
- •144. Компетенція та порядок прийняття рішень Європейським Центральним Банком.
- •147 Еволюція судової системи єс
- •148 Поняття та внутрішня побудова судової системи єс
- •151. Основні принципи організації та функціонування судової системи єс та їх види.
- •152. Принцип самостійності судової влади та принцип вільного доступу до правосуддя як основоположні засади судової системи єс.
- •153.Правові засади функціонування та юрисдикція Європейського Суду.
- •154. Процедури реалізації юрисдикції Суду єс.
- •155. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов’язань.
- •156. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс (ст. 263 дфєс).
- •157. Преюдиційні провадження по розгляду справ за запитами національних судів (ст. 267 дфєс).
- •158. Правотворча діяльність Європейського Суду.
- •160. Природа рішень Суду Європейського Союзу.
- •161. Вплив рішень Суду єс на право та інститути єс.
- •162. Прецедентний характер рішень Суду єс.
- •163. Правотворча, правозастосовна та правотлумачна практика Суду єс.
- •164. Роль Суду єс та національних судів у становленні правопорядку єс.
- •165. Конституційні засади функціонування права єс та значення Суду єс в забезпеченні їх стабільності та розвитку.
- •166.Взаємозв’язок та взаємодія судових органів єс із судовими органами держав-членів.
- •Тема 10 Право внутрішнього ринку Європейського Союзу
- •167. Поняття внутрішнього ринку у праві Європейського Союзу.
- •168. Основоположні принципи права внутрішнього ринку права єс та їх зміст.
- •169. Принцип вільного руху товарів в Європейському Союзі.
- •170. Заборона митних зборів та еквівалентних їм платежів.
- •171. Заборона дискримінаційного внутрішнього оподаткування.
- •172. Заборона прямої і непрямої дискримінації.
- •173. Заборона непрямого захисту через оподаткування.
- •174. Заборона дискримінаційних технічних та фізичних торгівельних обмежень.
- •175. Заборона кількісних обмежень. Заходи вибіркового та загального застосування.
- •176. Винятки із заборон встановлені статтями 34 і 35 дфєс.
- •177. Принцип вільного руху осіб в Європейському Союзі.
- •178. Правові засади вільного руху працівників в рамках єс.
- •179. Правовий статус робітників-мігрантів в єс.
- •180.Свобода пересування непрацюючих осіб в єс
- •181.Виключення із принципу вільного пересування осіб в єс
- •182.Правове забезпечення рівних можливостей при пошуку роботи особами в єс
- •183.Застосування застережень про публічний порядок в спектрі принципу вільного руху осіб в єс (тут нічого іншого не знайшла) це Муравйов,все що було..
- •184.Принцип вільного руху послух в рамках єс
- •185.Правові засади вільного руху послуг в рамках єс
- •186.Поняття терміну «послуга» в праві єс
- •187. Правове регулювання пересування особи на територію іншої країни-члена єс з метою надання або отримання послуг.
- •189. Принцип вільного руху капіталів в рамках єс.
- •190. Правові засади вільного руху капіталів в рамках єс.
- •191. Поняття та розмежування термінів «вільний рух капіталів» та «вільний рух платежів» в праві єс.
- •192. Обмеження з принципу вільного руху капіталів в єс.
- •193. Свобода внутрішнього ринку єс та треті країни.
- •194. Історія становлення спільної зовнішньої політики та політики безпеки Європейського Союзу (сзппб).
- •195. Поняття, система та структура права зовнішніх зносин Європейського Союзу.
- •196. Поняття, цілі та завдання сзппб Європейського Союзу.
- •196. Правові механізми та інструменти права зовнішніх зносин Європейського Союзу.
- •197. Порядок та процедури прийняття рішень в сфері сзппб Європейського Союзу.
- •198. Інструменти та форми реалізації сзппб єс.
- •199. Процедура укладення договорів Європейського Союзу з третіми державами.
- •200. Компетенція Європейського Союзу в сфері зовнішніх зносин.
- •201.Види угод, які укладає Європейський Союз з іншими суб’єктами міжнародного права.
- •202. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з високорозвинутими країнами (сша, Японія, Канада).
- •203. Правові аспекти співробітництва Європейського Союзу з країнами, що розвиваються: Конвенція Яунде та Ломейські угоди.
- •204. Угода Котону як базовий договір про партнерство країн Європейського Союзу з країнами Африки.
- •205. Особливості співробітництва Європейського Союзу з країнами Східної Європи та Балкан.
- •206. Перспективи та правові критерії вступу держав Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу: досвід для України.
- •207. Історія розвитку правовідносин між Україною та Європейським Союзом.
- •208. Правові засади регулювання співробітництва між Україною та Європейським союзом.
- •209. Організаційно-правові механізми співпраці між Україною та Європейським Союзом.
- •211. Угода про партнерство та співробітництво (упс) як основоположний договір між Європейським Союзом та Україною.
- •212. Інституційно-правовий механізм співпраці між Україною та Європейським Союзом в рамках упс.
- •214. Загальнодержавна програми адаптації законодавства України до законодавства єс 2004 р.
- •215. Правові інструменти співпраці України з Європейським Союзом на сучасному етапі.
- •216. Політика сусідства та Східного партнерства Європейського Союзу щодо України.
- •218. План дій Україна–єс.
- •219. Порядок денний асоціації Україна–Європейський Союз.
- •220. Сучасний стан та перспективи укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
200. Компетенція Європейського Союзу в сфері зовнішніх зносин.
Компетенції ЄС у сфері СЗППБ корелюється обов'язком держав-членів «активно і беззастережно підтримувати СЗППБ в дусі сумлінності і взаємної солідарності і підкорятися актам, прийнятим Союзом у даній сфері» (п. 3 ст. 24 ДЄС (Л.)). Держави-члени зобов'язані також «утримуватися від будь-яких дій,що суперечать інтересам Союзу» або здатних послабити ефективність їх досягнення (п. 3 ст. 24 ДЄС (Л.)).
Він вперше запровадив в своїй практиці чотири свободи спільного ринку, що є наразі класичними для інших подібних об’єднань: свобода пересування товарів, надання послуг, руху капіталів та робочої сили. Заради найширшого забезпечення цих свобод держави-члени передавали все більшу кількість своїх повноважень на користь об’єднання. Таке розширення об’єму повноважень вимагало узгодження діяльності ЄС на зовнішній арені з іншими учасниками міжнародних відносин.
Від початку ЄС здійснював на зовнішній арені лише торгівельну та економічну частину співробітництва, пізніше залучивши і політичну співпрацю в формі Спільної зовнішньої політики і політики безпеки.
Здійснюючи гармонізацію широкого спектру різноманітних відносин ЄС створив новий правопорядок, відмінний від міжнародного і національного права держав-членів. Цей правопорядок базується одночасно на нормах міжнародного права та правотворчій діяльності інститутів ЄС, виступаючи правопорядком sui generis і отримав умовну назву «право ЄС». Важливою основою права ЄС виступає acquis communautaire – так званий «спільний доробок», що має і внутрішній і зовнішні аспекти. Вступаючи в відносини з третіми країнами ЄС намагається будувати відносини з ними саме на засадах acquis communautaire, включаючи відповідні норми до положень двосторонніх угод.
ЄС, окрім здійснення активного та пасивного права посольств, він здійснює право спеціальних місій, а також частину консульських функцій. Крім того, для здійснення власної правосуб’єктності ЄС є активним учасником договірних відносин з третіми державами, виступаючи тут в ролі самостійного суб’єкта міжнародного права, або разом з своїми державами-членами. Частиною з них є угоди про привілеї і імунітети представництв ЄС в третіх країнах, що є за своїм обсягом аналогічним встановленим для дипломатичних представництв держав згідно віденської конвенції про зовнішні зносини 1961 р. ЄС також виступає членом або спостерігачем значної кількості міжнародних організацій. Держави-члени у міжнародних організаціях, в тому числі і в Раді Безпеки ООН мають відстоювати узгоджену в рамках ЄС спільну політику. Заради здійснення всього цього об’єму зовнішньополітичних повноважень в рамках ЄС створено спеціальну посаду Верховного представника з закордонних справ і політики безпеки з приданою йому Європейською службою зовнішньополітичної діяльності. Все це дозволяє нам стверджувати про наявність в рамках права ЄС окремої галузі – права зовнішніх зносин.
Стаття 24 Договору про ЄС
1. Компетенція Союзу в сфері спільної зовнішньої та безпекової політики охоплює всісфери зовнішньої політики та всі питання безпеки Союзу, включно з поступовим формуванням спільної оборонної політики, що, можливо, приведе до спільної оборони.
Стаття 25
Союз провадить спільну зовнішню та безпекову політику через:
(а) визначення загальних принципів;
(b) ухвалення рішень про:
(і) дії, яких має вжити Союз,
(іі) позиції, які має займати Союз,
(ііі) положення про виконання рішень, зазначених в пунктах (і) та (іі);
а також
(c) зміцнення систематичної співпраці держав-членів у провадженні політики.
З договору ПРО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄС компетенція в сферах:
СПІЛЬНА ТОРГІВЕЛЬНА ПОЛІТИКА
Стаття 206
Створюючи митний союз відповідно до статей 28-32, Союз у спільних інтересах сприяє гармонійному розвиткові світової торгівлі, поступовому скасовуванню обмежень міжнародної торгівлі та прямим іноземним інвестиціям, а також зниженню митних та інших бар’єрів.
Стаття 207
2. Європейський Парламент та Рада, діючи за допомогою регламентів згідно зі звичайною законодавчою процедурою, ухвалює заходи, що визначають рамки реалізації спільної торгівельної політики.
СПІВРОБІТНИЦТВО З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ
Стаття 208
1. Політика Союзу у сфері співробітництва з питань розвитку провадиться у рамках принципів та цілей зовнішньої діяльності Союзу. Політика Союзу у сфері співробітництва з питань розвитку та така ж політика держав-членів доповнюють та зміцнюють одна одну.Політика Союзу у сфері співробітництва з питань розвитку своєю першорядною ціллюмає скорочення та у далекій перспективі викорінення бідності. Союз у політиках, які він провадить, враховує цілі співробітництва з питань розвитку, які можуть вплинути накраїни, що розвиваються.
ЕКОНОМІЧНЕ ФІНАНСОВЕ ТА ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ
Стаття 213
Якщо ситуація в третій країні вимагає невідкладної фінансової допомоги з боку Союзу, Рада ухвалює необхідні рішення за пропозицією Комісії.
ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА
Стаття 214
3. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою, встановлюють заходи, що визначають рамки реалізації операцій Союзу з гуманітарної допомоги.
5. З метою встановлення рамок спільного внеску європейської молоді у операції з гуманітарної допомоги Союзу засновується Європейський добровільний корпус з гуманітарної допомоги. Європейський Парламент та Рада, діючи за допомогою регламентів, згідно зі звичайною законодавчою процедурою визначають правила та процедури операцій Корпусу.
7. Союз забезпечує скоординованість своїх операцій з гуманітарної допомоги та їхузгодженість з операціями міжнародних організацій та органів, зокрема тих, що є частиною системи Організації Об’єднаних Націй.
МІЖНАРОДНІ УГОДИ
Стаття 216
1. Союз може укладати угоди з однією або більше третіми країнами або міжнароднимиорганізаціями, якщо це передбачено Договорами або якщо укладання угоди є необхідним для досягнення в рамках політик Союзу однієї з цілей, зазначених у Договорах, або якщоце передбачено юридично обов’язковим актом Союзу, або якщо це може вплинути на спільні правила або змінити їхню сферу застосування.
2. Угоди, укладені Союзом, носять обов’язковий характер для установ Союзу тадержав-членів.