200. Компетенція Європейського Союзу в сфері зовнішніх зносин.

Компетенції ЄС у сфері СЗППБ корелюється обов'язком держав-членів «активно і беззастережно підтримувати СЗППБ в дусі сумлінності і взаємної солідарності і підкорятися актам, прийнятим Союзом у даній сфері» (п. 3 ст. 24 ДЄС (Л.)). Держави-члени зобов'язані також «утримуватися від будь-яких дій,що суперечать інтересам Союзу» або здатних послабити ефективність їх досягнення (п. 3 ст. 24 ДЄС (Л.)).

Він вперше запровадив в своїй практиці чотири свободи спільного ринку, що є наразі класичними для інших подібних об’єднань: свобода пересування товарів, надання послуг, руху капіталів та робочої сили. Заради найширшого забезпечення цих свобод держави-члени передавали все більшу кількість своїх повноважень на користь об’єднання. Таке розширення об’єму повноважень вимагало узгодження діяльності ЄС на зовнішній арені з іншими учасниками міжнародних відносин.

Від початку ЄС здійснював на зовнішній арені лише торгівельну та економічну частину співробітництва, пізніше залучивши і політичну співпрацю в формі Спільної зовнішньої політики і політики безпеки.

Здійснюючи гармонізацію широкого спектру різноманітних відносин ЄС створив новий правопорядок, відмінний від міжнародного і національного права держав-членів. Цей правопорядок базується одночасно на нормах міжнародного права та правотворчій діяльності інститутів ЄС, виступаючи правопорядком sui generis і отримав умовну назву «право ЄС». Важливою основою права ЄС виступає acquis communautaire – так званий «спільний доробок», що має і внутрішній і зовнішні аспекти. Вступаючи в відносини з третіми країнами ЄС намагається будувати відносини з ними саме на засадах acquis communautaire, включаючи відповідні норми до положень двосторонніх угод.

ЄС, окрім здійснення активного та пасивного права посольств, він здійснює право спеціальних місій, а також частину консульських функцій. Крім того, для здійснення власної правосуб’єктності ЄС є активним учасником договірних відносин з третіми державами, виступаючи тут в ролі самостійного суб’єкта міжнародного права, або разом з своїми державами-членами. Частиною з них є угоди про привілеї і імунітети представництв ЄС в третіх країнах, що є за своїм обсягом аналогічним встановленим для дипломатичних представництв держав згідно віденської конвенції про зовнішні зносини 1961 р. ЄС також виступає членом або спостерігачем значної кількості міжнародних організацій. Держави-члени у міжнародних організаціях, в тому числі і в Раді Безпеки ООН мають відстоювати узгоджену в рамках ЄС спільну політику. Заради здійснення всього цього об’єму зовнішньополітичних повноважень в рамках ЄС створено спеціальну посаду Верховного представника з закордонних справ і політики безпеки з приданою йому Європейською службою зовнішньополітичної діяльності. Все це дозволяє нам стверджувати про наявність в рамках права ЄС окремої галузі – права зовнішніх зносин.

Стаття 24 Договору про ЄС

1. Компетенція Союзу в сфері спільної зовнішньої та безпекової політики охоплює всісфери зовнішньої політики та всі питання безпеки Союзу, включно з поступовим формуванням спільної оборонної політики, що, можливо, приведе до спільної оборони.

Стаття 25

Союз провадить спільну зовнішню та безпекову політику через:

(а) визначення загальних принципів;

(b) ухвалення рішень про:

(і) дії, яких має вжити Союз,

(іі) позиції, які має займати Союз,

(ііі) положення про виконання рішень, зазначених в пунктах (і) та (іі);

а також

(c) зміцнення систематичної співпраці держав-членів у провадженні політики.

З договору ПРО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄС компетенція в сферах:

СПІЛЬНА ТОРГІВЕЛЬНА ПОЛІТИКА

Стаття 206

Створюючи митний союз відповідно до статей 28-32, Союз у спільних інтересах сприяє гармонійному розвиткові світової торгівлі, поступовому скасовуванню обмежень міжнародної торгівлі та прямим іноземним інвестиціям, а також зниженню митних та інших бар’єрів.

Стаття 207

2. Європейський Парламент та Рада, діючи за допомогою регламентів згідно зі звичайною законодавчою процедурою, ухвалює заходи, що визначають рамки реалізації спільної торгівельної політики.

СПІВРОБІТНИЦТВО З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ

Стаття 208

1. Політика Союзу у сфері співробітництва з питань розвитку провадиться у рамках принципів та цілей зовнішньої діяльності Союзу. Політика Союзу у сфері співробітництва з питань розвитку та така ж політика держав-членів доповнюють та зміцнюють одна одну.Політика Союзу у сфері співробітництва з питань розвитку своєю першорядною ціллюмає скорочення та у далекій перспективі викорінення бідності. Союз у політиках, які він провадить, враховує цілі співробітництва з питань розвитку, які можуть вплинути накраїни, що розвиваються.

ЕКОНОМІЧНЕ ФІНАНСОВЕ ТА ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО З ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ

Стаття 213

Якщо ситуація в третій країні вимагає невідкладної фінансової допомоги з боку Союзу, Рада ухвалює необхідні рішення за пропозицією Комісії.

ГУМАНІТАРНА ДОПОМОГА

Стаття 214

3. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою, встановлюють заходи, що визначають рамки реалізації операцій Союзу з гуманітарної допомоги.

5. З метою встановлення рамок спільного внеску європейської молоді у операції з гуманітарної допомоги Союзу засновується Європейський добровільний корпус з гуманітарної допомоги. Європейський Парламент та Рада, діючи за допомогою регламентів, згідно зі звичайною законодавчою процедурою визначають правила та процедури операцій Корпусу.

7. Союз забезпечує скоординованість своїх операцій з гуманітарної допомоги та їхузгодженість з операціями міжнародних організацій та органів, зокрема тих, що є частиною системи Організації Об’єднаних Націй.

МІЖНАРОДНІ УГОДИ

Стаття 216

1. Союз може укладати угоди з однією або більше третіми країнами або міжнароднимиорганізаціями, якщо це передбачено Договорами або якщо укладання угоди є необхідним для досягнення в рамках політик Союзу однієї з цілей, зазначених у Договорах, або якщоце передбачено юридично обов’язковим актом Союзу, або якщо це може вплинути на спільні правила або змінити їхню сферу застосування.

2. Угоди, укладені Союзом, носять обов’язковий характер для установ Союзу тадержав-членів.