26. Міжнародна правосуб’єктність Європейського Союзу: поняття та етапи реалізації.

Міжнародна правосуб’єктність ЄС - це юридична властивість, яку ЄС має на основі установчого договору (Договору про Європейський Союз, а також Договору про функціонування ЄС), і яка заклечається в тому, що ЄС має власну, відмітну від держав-членів «волю», яка дозволяє ЄС, відповідно до визначених в установчих договорах цілей, самостійно діяти на міжнародній арені, реалізовуючи власні права й обов’язки, створювати правові норми та забезпечувати їх виконання.

Подібно до більшості міжнародних організацій, ЄС ґрунтується на принципі “наданих повноважень”. Разом з цим Cоюз діє на основі кон-

кретних повноважень, які необов’язково випливають з конкретних положень договорів, але також можуть «матися на увазі» («домислювані повноваження»). Підтвердженням наявності «домислюваних повноважень» ЄС є як судова практика, так і ст.352 ДФЄС, в якій зазначено, що “якщо дія Союзу виявиться необхідною в рамках політик, визначених Договорами, для досягнення однієї з цілей, установлених Договорами, а Договори не визначають необхідних повноважень, Рада… ухвалює належні заходи.

ЄС отримав у кожній державі-члені Союз найширшу право-та дієздатність, надану юридичним особам згідно з законодавством держав-

членів. Союз, зокрема, може набувати у власність рухоме та нерухоме майно та розпоряджатися ним, а також може бути стороною в судо вому провадженні (ст.335 ДФЄС). ЄС виступає єдиним суб’єктом компетенції, наданої державами-членами, яку він реалізує через систему інститутів та органів. Стаття 13

Договору про ЄС визначає інституційну систему Європейського Союзу, до якої введені Європейський Парламент, Європейська Рада, Рада, Європейська Комісія, Суд ЄС, Європейський Центральний Банк, Суд Аудиторів. Функції та повноваження інституцій ЄС розкрито в ДФЄС. Для виконання наданих повноважень інституції ЄС ухвалюють правові акти (ст.288-289 ДФЄС) у межах звичайної та спеціальної законодавчої процедури.

Договірна правосуб’єктність – чи не головний критерій міжнародної правосуб’єктності, яка характеризує здатність створювати норми

міжнародного права. Сьогодні ЄС de jure наділений договірною правосуб’єктністю , яка сприяє досягненню цілей Союзу.

Я не знаю, які етапи, спитайте Христю Чорненьку – може вона в курсі. Гугл теж не знає. Вибачте

27. Європейські Співтовариства як складові частини Європейського Союзу та особливості їх правосуб’єктності.

ЄВРОПЕЙСЬКІ СПІВТОВАРИСТВА - (European Community), ЄС (EC) — загальна назва трьох формально самостійних, але взаємозв'язаних європейських інтеграційних утворень — Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС, 1951), Європейського економічного співтовариства (ЄЕС, 1957) та Європейського товариства по атомній енергії (Євратом, 1957). ЄС започатковано одночасно з підписанням 27.III 1957 у Римі 6 державами — сторонами Договору про ЄЕС і Договору про Євратом, а також Конвенції про деякі органи, спільні для Співтовариств. На основі Договору про злиття 1965 утворено Раду ЄС та Комісію ЄС. Запроваджено також і спільний бюджет для відповідних інтеграційних утворень. З підписанням Договору про Європейський Союз (Маастрихтський договір 1992) ЄЕС було перетворено на Європейське співтовариство. Воно, а також ЄОВС і Євратом зберігають свою міжнародну правосуб'єктність. Більше того, згідно з вказаним Договором, Європейський Союз «базується на Європейських співтовариствах». Місцеперебування органів і департаментів ЄС — м.Брюссель, Люксембург, Страсбург.