Фразеологічний словничок для початкової школи / Уклад. Т. І. Крехно. – х.: Видавництво «Ранок», 2011. – 96 с.
У початковій школі учні не вивчають поняття «фразеологізми», але на уроках широко застосовуються завдання з використанням «стійких сполучень слів».
Фразеологічний словничок познайомить учнів з усталеними мовними зворотами, налічується близько 400. кожна словникова стаття містить приклад уживання усталеного сполучення слів у художній літературі або усній народній творчості. Наприклад:
«Десятий сон бачити – давно міцно спати.
Ми зайшли у знайомий Вальчин двір (знала б вона, що ми зараз тут!). Хропе собі – десятий сон бачить!
(Всеволод Нестайко)» [28, с. 19]
Цей словник дозволяє учням доторкнутися до перлин української мови, дізнатися значення давно відомих висловів.
Отже, зі словника молодший школяр одночасно отримує декілька видів лінгвістичної інформації: орфографічну (як правильно пишеться слово, які в ньому орфограми), орфоепічну (як слово правильно вимовляється, на який склад падає наголос), семантичну (що означає слово, які має синоніми і антоніми, в яких фразеологізмах вживається слово), морфемно-словотворчу (в групу яких споріднених слів входить це слово), синтаксичну (яке лексико-граматичне поєднання слова, як слово «живе» в реченні).
Зробивши аналіз лінгвістичних словників для молодших школярів, ми можемо сказати, що кожен словник, якщо правильно організувати з ним роботу, буде сприяти розвиткові пізнавального інтересу до вивчення рідної мови.
РОЗДІЛ 2. Особливості методики використання лінгвістичних словників, як засіб формування пізнавального інтересу до вивчення мови.
В. О. Сухомлинський зазначав: «Учитель покликаний використовувати всі можливості, щоб саме в роки дитинства донести до свідомості й серця найтонші відтінки барв, пахощі слова, щоб рідне слово стало духовним багатством дитини» [10, с. 27].
Засвоєння лексичного багатства мови молодшими школярами, як і формування пізнавального інтересу не може проходити стихійно. Завдання нашої роботи – організувати процес збагачення словника учнів, з метою формування пізнавальних інтересів до рідної мови.
Для перевірки поставленої гіпотези на базі 3 класу середньої загальноосвітньої школи № 92 міста Дніпропетровська був проведений експеримент, що складався з трьох етапів:
І – констатуючий.
ІІ – формуючий – організація роботи учнів зі словниками на уроках мови та розвитку мовлення з метою формування пізнавального інтересу до української мови.
ІІІ – контрольний. Підвести підсумки проведеної роботи зі словниками.
Мета першого етапу – перевірка рівня обізнаності третьокласників зі словниками, їх структурою, умінням працювати з довідковою літературою цього типу. З цією метою було проведено опитування та анкетування учнів. Школярам пропонувалося відповісти на питання «Які словники я знаю?». Нижче наведена діаграма 1, в якій показано, що третьокласники знають, здебільшого, лише орфографічний та тлумачний словники, і тільки незначній кількості опитуваних відомі інші різновиди словників (словник синонімів та антонімів, перекладні словники).
Діаграма 1.
На початковому етапі (констатуючий експеримент) третьокласникам було запропоновано заповнити анкету (додаток 1), у якій пропонувалися різноманітні завдання відтворюючого характеру, що стосувалися теми «Слово». Завдання були такого характеру:
1 – робота зі стійкими сполученнями слів (фразеологізми);
2 – тлумачення значення слів;
3 – походження слів;
4 – добір синонімів;
5 – добір антонімів;
6 – пояснення значення слова із контексту;
7 – уведення слова в контекст.
Проаналізувавши відповіді учнів, ми склали діаграму 2, у якій показано рівень лексичних знань учнів на початок проведення дослідження.
Як бачимо, високий рівень показали учні, виконуючи завдання № 7, у якому пропонувалося скласти з поданим словом речення. На достатньому рівні третьокласники справилися з поясненням етимології слів.
На середньому рівні виконали завдання № 4 (дібрати синоніми до поданих слів) та № 5 (дібрати антонімічні пари). Низький рівень показали, виконуючи завдання № 6, у якому потрібно було пояснити слово на основі контексту.
Діаграма 2.
У ході проведення констатуючого експерименту виявлено, що рівень обізнаності зі словниками в учнів недостатній. Для підвищення рівня обізнаності та формування пізнавального інтересу нами було розроблено завдання та вправи.
Робота зі словниками проводилася на уроках української мови, розвитку зв’язного мовлення та в позакласний час.
Робота зі словниками проводилася на уроках української мови, зокрема на етапі відтворення і корекція знань, усвідомлення нового матеріалу, узагальнення і систематизації. На етапі сприймання і первинного усвідомлення матеріалу словники не застосовувалися. Це зумовлено тим, що на цьому етапі робота вчителя і учнів спрямована на сприймання учнями нових знань. Розглянемо детальніше роботу на кожному з етапів.
Етап відтворення і корекції знань. Мета цього структурного елемента уроку – активізувати знання учнів, перевірити виконання домашнього завдання. «Словничок» використовується з метою уточнення знань школярів про лексичне, граматичне значення слова. Словники можна використовувати, спираючись на такі традиційні види робіт: перевірка робіт, каліграфічна хвилинка, словниковий диктант. Головне, щоб словникові завдання були взаємопов’язані з іншим видом роботи.
На цьому етапі доцільно пропонувати такі види робіт:
перевірка домашнього завдання. У підручнику для 3 класу «Рідна мова» розміщено декілька вправ, які спрямовані на розширення словникового запасу. Під час повторення вивченого слова, з якими виникли труднощі перевіряються за допомогою словника. Доцільно, щоб школяр, у якого виникли проблеми, працював індивідуально зі словником, це сприятиме кращому засвоєнню лексичного матеріалу та буде спонукати учнів звертатися до словника у разі виникнення труднощів.
З’ясування значення слова. Це найпростіше завдання. Слова добираються як з домашньої вправи, так і з інших завдань. Зі словниками можна працювати не лише на уроці, а й вдома: вчитель дає конкретне завдання: «З’ясуйте значення слова …», на уроці чуємо конкретну відповідь. Це сприяє розвиткові самостійності, а також виявляє на скільки учні цікавляться рідною мовою.
Добір до слова синонімів. Пояснення їхнього значення. Можна використовувати інтерактивний вид роботи – «Мозковий штурм»: пропонується слово (бажано таке, щоб можна було дібрати більше двох синонімів), завдання учнів – дібрати якомога більше слів-синонімів, вони можуть скористатися власним лексичним запасом або ж звернутися до словника. На дошці будується синонімічний ланцюжок, з допомогою якого зручно з’ясовувати відтінки значень слів-синонімів. Це завдання проводиться на лексичному матеріалі домашньої роботи, словникового диктанту. Мета вправи – разом з учнями виявити багатство рідної мови.
Добір до слова антонімів. Цей вид роботи можна проводити на словниковому диктанті – «антонімічний», з метою виявлення, перевірки знань учнів, а також в усній формі з використанням, наприклад, м’ячика, що надає можливість в швидкому темпі попрацювати з учнями. Якщо ж виникають труднощі у доборі антонімів, школярі звертаються до словника.
Пояснення значення сполучення слів. Цей вид роботи спрямований на розширення знань учнів з теми «Фразеологія». Зручно проводити на каліграфічній хвилинці: учням спочатку пропонується прописати слово, а потім пояснити стійке сполучення слів з допомогою «Фразеологічного словника», після чого увести його в контекст. Таке завдання сприяє розвиткові уяви, мовлення, збагаченню словникового запасу, формуванню пізнавального інтересу, бо учні із задоволенням тлумачать словосполучення та практично застосовують свої здобуті знання, використовуючи їх у своєму мовленні.
Добір синонімів до поданого слова, морфемний розбір одного із слів. Саме пошукова діяльність дозволяє залучити до роботи над словом якнайбільшу кількість учнів. На перших етапах синоніми добираються до одного слова, а надалі можна запропонувати роботу в командах, яка передбачає частково-самостійну роботу учнів – вчитель виконує роль організатора.
Відгадування загадки. З’ясування походження (етимологію) відгадки. Цей вид роботи доцільно проводити на каліграфічній хвилинці. Учням пропонується не лише каліграфічно прописати відгадку, скласти речення, але й з’ясувати етимологію слова. Етимологія передбачає наявність аналітичних вправ, тому під час підбору слів потрібно враховувати цей фактор.
Застосування словників на даному етапі викликає в учнів інтерес до мовних явищ, дозволяє стандартні вправи зробити більш різноманітними, створює на уроці атмосферу відкриття чогось нового. Для роботи можна добирати як нові слова, так і звертатися до вже досліджених лексичних одиниць.
Етап усвідомлення нового матеріалу. Цей етап передбачає усвідомлення нового матеріалу, який подається на уроці. Робота зі словниками застосовується не так широко, як на попередньому. Це зумовлене тим, що учням пропонуються тренувальні вправи, які передбачають засвоєння навчального матеріалу. Саме на матеріалі запропонованих та додаткових вправ варто будувати завдання із використанням словничків. Зазвичай проводиться індивідуальна робота учня, бо це допомагає зробити навчальний процес більш ефективнішим, не займає багато часу: поки всі учні відповідають, один з них працює з «Тлумачним словничком», потім повідомляє результати свого «дослідження».
Розглянемо деякі види вправ:
З’ясування значення слова (з поданої вправи). Учням пропонується попрацювати з тлумачним чи з іншомовним словником в залежності від даної лексичної одиниці. До такої роботи варто залучати не тільки сильних учнів, а й слабких. Це сприятиме розвиткові самостійності та інтересу до вивчення предмета, бо коли учень є активним співучасником будь-якої діяльності, то він проявляє цікавість до того що робить.
Добір синонімів (або антонімів) до підмета (присудка). Цей вид роботи передбачає залучення двох учнів або ж команд, дозволяє організувати пошукову діяльність у вигляді змагання – хто швидше знайде синонім чи антонім. Такий вид діяльності дозволяє за короткий проміжок часу попрацювати з двома видами словників, збагатити та уточнити словниковий запас.
Виконання вправи з пропущеними елементами. Зазвичай у таких вправах пропущені прикметники, тому доцільно використати словник епітетів. На перших етапах роботи над такою вправою, вчителеві варто працювати зі словником колективно та лише з контекстом лише одного речення. Це зумовлено тим, що у словникові розміщено безліч епітетів, з яких не кожен підходить, тому варто спочатку навчити учнів добирати найдоцільніший прикметник. У подальшій роботі над вправою учнів об’єднують у пари, мікрогрупи. Кожній мікрогрупі пропонується одне речення, яке треба колективно опрацювати. Це спонукає школярів до навчальної співпраці з іншими членами, що забезпечує свідоме засвоєння знань та формуванню пізнавального інтересу, адже звідкіля ще можна дізнатися стільки нового про той самий звичний предмет.
Робота над прислів’ями. Інколи учні не можуть або на недостатньому рівні розуміють значення вислову, тому доречно на уроках використовувати «Словник українських прислів’їв». Так, заслухавши відповіді учнів, запропонувати їм попрацювати в групах, кожна з яких буде опрацьовувати одне прислів’я. Групи не лише з’ясовують значення за словником, а й обговорюють між собою чому саме таке тлумачення. Робота може проходити не лише на матеріалі вправи, а на дібраному вчителем. Такий вид діяльності сприятиме збагаченню знань школярів фольклорними матеріалами, а також покаже, що словники є різними як за змістом, так і за оформленням.
Використання лінгвістичних словників на етапі усвідомлення нового матеріалу дозволяє зробити стандартний процес виконання вправ більш жвавим, цікавішим, але потрібно пам’ятати, що основною задачею на цьому етапі все ж таки залишається усвідомлення учнем теми уроку.
Етап узагальнення і систематизації знань. Саме цей етап уроку дозволяє застосувати різні види вправи, що стосуються теми уроку, але не стосуються матеріалу поданого в підручнику. Вправи спрямовані на збагачення словникового запасу, формуванню пізнавального інтересу до уроків мови, розвитку мовлення, мислення та пам’яті. Розглянемо детальніше види вправ:
«Словникова хвилинка». Цей вид роботи використовувався на уроці як додатковий. На попередньому уроці одна пара учнів отримувала певна слово, яке вони досліджували протягом наступного дня: його етимологію, тлумачення, можливі синоніми, антоніми, сталі вислови, в яких вживається це слово. За бажанням учні могли графічно зобразити це слово. На наступному уроці української мови школярі розповідали іншим учням про свої знахідки, після цього інші учні складали речення, а потім тексти з цим словом. Найяскравіше речення записувалася і аналізувалося.
Словникові ігри. До цієї категорії вправ відносяться різноманітні ігри, що проводяться як з використанням словника, так і без нього. Ігри застосовуються з метою вдосконалення навичок користування словником, активізації лексичного запасу учнів, розвитку уваги, пам’яті, мислення, вчить учнів працювати колективно. Схарактеризуємо деякі словникові ігри.
Виписування із словника слів певної тематики. Клас поділяється на три групи, які отримують одну спільну тематику. Кожна група працює з певним словником: тлумачним, словником синонімів, фразеологічним. На роботу виділяється близько трьох хвилин, після чого учні зачитують дібраний матеріал. Потім пропонується колективно скласти усно речення та текст. Складання тексту вимагає від вчителя ретельної підготовки, яка полягає у попередньому складанні плану майбутньої розповіді, що забезпечить швидкий темп роботи та ефективність.
Редагування тексту. На дошці записаний текст, у якому повторюються слова та відсутні прикметники. Учні працюють в парах, вони отримують картки з таким самим текстом. Потрібно за 3 хвилини відредагувати матеріал, так один учень працює зі словником синонімів, а інший зі словником епітетів. Потім учні вибірково зачитують свої роботи та проводиться аналіз.
Робота з тлумачним словником («Хто швидше»). Учні працюють індивідуально, в кожного є тлумачний словник. Вчитель пропоную учням дізнатися скільки, а головне які значення подано у словнику певної лексичної одиниці. Це завдання сприяє покращенню вмінь користуватися словником, а змагальний характер підвищує темп роботи та рівень зацікавлення дітей.
Робота зі словником антонімів («Хто швидше»). Учні можуть виконувати роботу як індивідуально, так і в парах. Пропонується ланцюжок словосполучень, у яких є спільне слово. Потрібно дібрати антоніми до цих багатозначних слів.
Робота з фразеологічним словником. Клас поділяється на декілька груп, кожна з яких отримує індивідуальний набір фразеологізмів. Завдання полягає в тому, що треба дібрати антонімічні пари та скласти з ними речення.
«Антонімічна естафета». Учні працюють у командах по 4-6 чоловік зі словником антонімів. Кожна група отримує один і той же набір слів, до яких треба дібрати антоніми та розподілити їх за значенням. Перемагає та команда, яка найшвидше і найкраще справиться із завданням.
Кросворд. Учням пропонується розгадати кросворд, у якому треба або дібрати синоніми, або антоніми.
Робота над відтворенням стійких словосполучень. Учням пропонується сполучення слів, у якому пропущені певні елементи. Користуючись фразеологічним словником, учні відтворюють словосполучень, дізнаються його значення.
Використання цих завдань буде успішним лише за умови, якщо вони будуть взаємопов’язані з темою уроку. Також їх застосування вимагає від вчите теля ретельної підготовки: готуючи завдання, треба спочатку самостійно опрацювати кожну вправу, дібрати весь необхідний матеріал, а потім вже подавати його учням.
Отже, уроки української мови пропонують широкі можливості для застосування лінгвістичних словників та розвитку пізнавального інтересу в роботі з ними.
Розглянемо особливості використання словників на уроках розвитку мовлення.
Написання твору – складний процес, що потребує самостійної активності учнів, дозволяє виявити рівень культури мовлення. Велике значення на цьому уроці має словникова робота. Тому використання словників є необхідним, так як вони забезпечують свідоме засвоєння лексичного матеріалу та дозволяють учням вільно оперувати своїм лексичним запасом. Словникова робота може проводитися з використанням будь-якого лінгвістичного словника. Розглянемо вправ, що класифіковані за типом словника.
Тлумачний словник. Це словник, що займає перше місце за частотою вживання. Традиційна форма роботи з ним – індивідуальна, учневі пропонується знайти значення певного слова та прочитати пояснення. Групова форма роботи є більш ефективною, ніж індивідуальна, так як забезпечує активну діяльність кожного учасника та дозволяє реалізувати принцип «навчаючи – учусь». Учні об’єднані в групи по 4 чоловіки, у кожного є тлумачний словничок. Кожна група отримує один і той же набір лексичного матеріалу, кожний учасник отримує своє слово, значення якого він з’ясовує. Після опрацювання своєї лексичної одиниці, учень розповідає іншим (в своїй групі), що ж означає дане слово. Після роботи в групах, вчитель разом з учнями з’ясовує ще раз тлумачення. Також ефективно є з’ясування різниці в значенні певних слів, що відіграють велику роль в написанні твору. Це активізує свідоме запам’ятовування матеріалу, що покращить процес написання твору, тим самим учні не втратять інтересу до уроку.
Словник синонімів та словник епітетів. Ці словники найчастіше використовується під час написання творів-описів, доречно застосовувати як в індивідуальній, так і роботу в парах або міні групах. Розглянемо детальніше індивідуальну роботу. На кожній парті є словник, вчитель пропонує дібрати синоніми або ж охарактеризувати предмет, з метою уникнення повторів, покращенню лексичного наповнення твору. Спочатку можна обговорити з учнями можливі варіанти, а потім запропонувати заглянути у словничок та повторно обговорити й уточнити можливі слова-синоніми. Робота в парах або міні групах. Всі слова, які потрібно опрацювати з учнями для написання твору, розподіляються між парами учнів. Кожна пара добирає й записує синоніми або епітети (прикметники) лише до певного слова. Потім відбувається обговорення дібраного матеріалу, вчитель разом з учнями відбирає найвдаліші приклади. Така форма роботи, на відміну від індивідуальної, дозволяє зробити процес написання більш динамічним та уточнити знання школярів.
Етимологічний словник. Використовується як допоміжна література, з метою зацікавлення учнів у написанні твору про той чи інший предмет, явище. З етимологічним словником на уроці працює лише один учень, інші слухають та аналізують. Робота з цим словничком подібна до інформаційної хвилинки.
Тлумачний словник українських прислів’їв та фразеологічний словник. З метою урізноманітнення мови твору, збагачення знань, виховання, розвитку пізнавального інтересу учням пропонується робота з цими словниками. Може бути як індивідуальною, так і груповою. Школярам пропонуються прислів’я або сталі вислови, значення яких треба пояснити з допомогою словника. Ця робота проходить у швидкому темпі. Матеріал для опрацювання вчитель може подати як в готовому вигляді, так і у вигляді завдання, наприклад, з’єднайте частини прислів’їв.
Словник антонімів майже не використовується на уроках розвитку мовлення. Це зумовлено тим, що зазвичай теми творів не передбачають протиставлення якихось явищ, предметів.
З метою зацікавлення учнів на етапі словникової роботи, слова, що опрацьовуються, можуть подаватися в різноманітних формах, наприклад: групу слів (прикметники) потрібно розкласти по категоріям. Вправа не передбачає безпосередньої роботи зі словниками, але базується на їхньому матеріалі. Учні швидко та успішно виконують завдання, тим самим словникова робота перетворюється у цікавий процес. Використовуючи розповідь вчителя, роботу з етимологічним словником, з прислів’ями, загадками, виявити слова-синоніми, які можна вживати для називання об’єкта, що описується.
На уроках розвитку мовлення словникова робота займає одне з головних місць. Від ефективності її проведення буде залежати рівень написання твору. Уроки розвитку мовлення вимагають, щоб робота зі словниками проходила швидко, але у її проведенні безпосередню участь брали самі учні, що сприятиме свідомому закріпленню лексичного матеріалу.
Роботу зі словниками можна проводити не тільки на уроках, а й у позакласний час. На уроці учні отримують завдання, що спонукає їх звернутися до словничка удома або ж скористатися тим, що є у класі, у свій вільний час. Треба, щоб школярі мали доступ до такого роду довідкової літератури, адже цікавості дітей не має меж – їм хочеться знати, що ж означають слова, які вони уживають.
На заключному етапі було проведено повторне анкетування (додаток 3), яке виявило лексичний рівень учнів та здатність використовувати у своїй роботі словники. Порівнявши рівень виконання завдань під час проведення констатуючого експерименту і заключного, ми виявили що рівень знань і вмінь підвищився, школярі успішно справилися з усіма поставленими завданнями. Так, наприклад, високий рівень учнів показали у 4 (дібрати синоніми) і 5 (дібрати антоніми) завданнях, хоч на початку експерименту це були проблемні запитання. Зазначимо, що рівень виконання 7 завдання (скласти речення з поданим словом) також змінився: якщо на початку учні складали майже однакові речення, то в кінці експерименту ми можемо побачити різу тематику. Нижче представлено діаграму 3, у якій показано рівень лексичних знань та умінь користуватися словником на кінець дослідження.
Д
іаграма
3.
Отже, за результатами роботи зробимо висновок, що робота зі словниками може бути ефективною лише за умови постійного використання словників у роботі вчителя. Це робота може бути проведена не лише безпосередньо на уроках рідної мови, а й на інших предметах чи у позаурочний час. Головне дати зрозуміти дитині, що словник – це не просто книга, а помічник, у якому можна знайти відповіді на всі питання, що виникають. Впровадження словникових робіт на уроках робить процес навчання більш цікавим, що сприяє формуванню пізнавального інтересу до мови.
Висновки
Уроки української мови та розвитку мовлення – це та невід’ємна складова навчального процесу, що забезпечує не лише розвиток мовленнєвих умінь, а й гармонійний розвиток особистості.
Проблема вдосконалення форм організації навчального процесу є актуальною. Вчитель кожного дня шукає такі методи, прийоми та засоби навчання, які забезпечать свідоме запам’ятовування та будуть спонукати школярів пізнавати щось нове.
У ході написання курсової роботи ми з’ясували методичні засади проведення уроків української мови та розвитку мовлення у початковій школі, психолого-педагогічні основи розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів; нами було проаналізовано лінгвістичні словники для учнів початкових класів; розкрито особливості роботи учнів зі словникам, розроблено завдання та вправи, які можуть бути використані на уроках української мови та розвитку зв’язного мовлення; з’ясовано, що застосування цього типу літератури дійсно впливає на формування пізнавальних інтересів молодших школярів.
Розвиток мовлення – це процес, що потребує постійного педагогічного керівництва. Реалізацію програмових вимог до оволодіння мовою у початковій школі може забезпечити лише взаємозв’язок методів, прийомів та засобів навчання, які використовує вчитель.
У процесі дослідження ми з’ясували, що на розвиток пізнавальної активності молодшого школяра впливає багато факторів таких як: використання у навчальному процесі дидактичних ігор та ігрових ситуацій, інтерактивних методів навчання, диференційований підхід. Все це створює комфортні умови навчання, які забезпечують активність класу та окремого учня.
Використання лінгвістичних словників є одним із засобів, що сприяє формуванню та розвитку пізнавального інтересу. Але це можливо при умові, що форма організації роботи буде цікавою та доступною для учнів.
Зі словника молодший школяр одночасно отримує декілька видів лінгвістичної інформації: орфографічну, орфоепічну, семантичну, морфемно-словотворчу, синтаксичну. Це забезпечує всебічний розвиток дитини.
Робота зі словниками може проводитися на уроках української мови, розвитку мовлення та у позакласний час.
Уроки української мови пропонують широкі можливості для застосування лінгвістичних словників та розвитку пізнавального інтересу в роботі з ними. Словник можна використовувати практично на всіх етапах уроку, окрім сприймання й первинного усвідомлення матеріалу. У ході підготовки до уроку вчитель повинен пам’ятати, що матеріал, який опрацьовується у словничку, має відповідати темі уроку, бути взаємопов’язаним з іншими видами роботи.
На уроках розвитку мовлення словникова робота займає одне з головних місць. Саме від ефективності її проведення буде залежати лексичний рівень написання твору. Використовуючи словники на цих уроках треба пам’ятати, що словникова робота має проходити швидко, а у її проведенні повинні брати участь самі учні – це сприятиме свідомому закріпленню вивченого лексичного матеріалу.
У позакласний час учні працюють зі словниками здебільшого самостійно, з власної ініціативи. Тому потрібно створити такі умови, щоб учні мали доступ до словників у будь-який час, бо у будь-яку мить їх може зацікавити почуте слово, і вони самостійно візьмуть у руки словничок і дізнаються необхідну інформацію. Головне дати зрозуміти дитині, що словник – це не просто книга, а помічник, у якому можна знайти відповіді на всі питання, що виникають.
Робота зі словниками буде ефективною лише за умови постійного й цілеспрямованого використання словників у роботі вчителя.
Впровадження словникових робіт на уроках робить процес навчання більш цікавим, створює атмосферу відкриття чогось нового, що сприяє формуванню пізнавального інтересу до української мови.
У ході роботи гіпотеза дослідження була підтверджена.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Анісімова Г. О., Григорчук А. Г., Петрик О. В. Розвиток мовлення молодших школярів: удосконалення навичок слухання і розуміння (аудіювання). – Дніпропетровськ, 2002. – 56 с.
Бібік Н. М. формування пізнавальних інтересів молодших школярів: Навчально-методичний посібник для вчителів початкових класів. – К.: І-т змісту і методів навчання, 1997. – 90 с.
Венжинович Н. Ф. Сучасна українська літературна мова: Навч. Посіб. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2008. – 304 с.
Демин М. В. Проблемы деятельности в теории личности. – М.: Просвещение, 1977. – 278 с.
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів // Початкова школа. – 2011. – № 7. – С. 7 – 18.
Друзь В. Г. Виховання пізнавальних інтересів молодших школярів у процесі навчання. – К.: Радянська школа, 1978. – 263 с.
Етимологічний словничок. 1-4 класи / Уклад. Т. І. Крехно. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011. – 80 с.
Киричук О. І. Навчальні інтереси молодших школярів. – К.: Радянська школа, 1982. – 128 с.
Коломієць М. П. Словник української мови в малюнках. – К.: Освіта, 1995. – 416 с.
Крикун М. Роль слова в розвитку зв’язного мовлення молодших школярів // Початкова школа. – 2003. – № 11. – С. 27-35.
Мельникова О. Розвиток пізнавальної активності дитини шляхом впровадження інноваційних технологій // Початкова школа. – 2012 – № 1. – С. 12-15.
Методика навчання української мови в початковій школі: навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За наук. ред. М. С. Вашуленка. – К.: Літера ЛТД, 2011. – 364 с.
Мовчун. А. Запрошуємо у світ літературних термінів // Початкова школа. – 2003. – № 10. – С. 35-38.
Наумчук М. М., Будна Н. О. Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів: Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 64 с.
Паленко Л. Як слово мовиться // Початкова школа. – 2003. – № 10. – С. 14.
Петрик О. В. Розвиток і удосконалення мовленнєвої діяльності молодших школярів: уроки розвитку зв’язного мовлення, корекційно-розвивальні заняття. – Дніпропетровськ, 2002. – 88 с.
Попова Л. Формування в молодших школярів умінь користуватися лінгвістичними словниками // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. – 2010. – Випуск 35. – С. 129-134.
Приймич Л. Розвиток учнів в умовах творчого навчання // Початкова школа. – 2010. – № 6. – С. 9-11.
Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. К.: «Початкова школа». – 2006. – 432 с.
Психологія / Під ред. Г. С. Костюка. – К.: Рад. Школа, 1968. – 506 с.
Сас В. І. Українська мова. Мовленнєвий розвиток учнів. – 1-4 класи: Посібник для вчителя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009. – 56 с.
Словникова скарбничка / Автор-упорядник Ісаєнко О. В. – Х.: Країна мрій, 2002. – 200 с.
Словничок іншомовних слів. 1-4 класи / Уклад. Т. І. Крехно. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011. – 96 с.
Словничок синонімів. 1-4 класи / Уклад. Т. І. Крехно. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011. – 96 с.
Тлумачний словничок для учнів 1-4 класів / Автори-упорядники М. Г. Парфьонов, А. П. М’ястківський. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2002. – 80 с.
Тучапська Г. В. Квітковий Бал: Етимологічний словник в легендах і переказах. – Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2006. – 40 с.
Тучапська Г. В. Чому так називається? Етимологічний словник учня початкових класів. – Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2008. – 72 с.
Фразеологічний словничок для початкової школи. / Уклад. Т. І. Крехно. – Х.: Вид-во «Ранок», 2011. – 96 с.
Щукина Г. И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся. – М.: Педагогика, 1988. – 223 с.