- •1. Культура мовлення.
- •2. Державотворча роль української мови.
- •3. Функції і стилі мовлення.
- •5. Культура мови. Культура мовлення під час дискусій.
- •7. Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.
- •8. Документ щодо особового складу автобіографія.
- •9. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •10. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.
- •12. Основні правила ділового спілкування.
- •13. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
- •14. Мовленнєвий етикет.
- •15. Лекска за сферою вживання.
- •16.Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
- •17. Типи словників.
- •18.Морфологічні норми сучасної укр літерат. Мови
- •19. Документ – основний вид ділового мовлення. Загальні вимоги до складання документів.
- •20.Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення, їх місце у професійному мовленні.
- •21. Багатозначні слова і контекст. Синонімічний вибір слова.
- •22. Характеристика як документ щодо особового складу.
- •23. Документ щодо особового складу. Резюме.
- •24. Документ щодо особового складу.Заява.
- •25. Довідково-інформаційні документи. Оголошення.
- •27. Довідково – інформаційні документи. Доповідна записка.
- •Зразок написання доповідної записки
- •28.Довідково-інформаційні документи.
- •29. Довідниково-інформаційні документи. Протокол. Витяг з протоколу.
- •30. Синтаксичні норми сучасної української мови
7. Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.
Мова і думка Мова унікальне (від лат. unicus- єдине в своєму роді),- виключне явище в житті людини і суспільства. Вчений –мовознавець Іван Срезневський обґрунтував це так: 1.Мова- найцінніше надбання людства. 2.Головні функції мови :комунікативна, мислеоформлююча, пізнавальна, естетична. 3.Зміни в мові пов’язані з розвитком суспільства. За допомогою комунікативної функції - головної функції - люди спілкуються між собою, виражають свої думки, почуття, зберігають їх і передають нащадкам. Мова і думка виникли одночасно і невіддільні одна від одної протягом усієї історії людства-це мислеоформлююча функція. Мові властива і пізнавальна функція, яка нерозривно пов’язана з двома попередніми; адже через мову, її вивчення людина пізнає все нові і нові явища дійсності, знайомиться з різноманітними галузями науки, надбаннями світової культури, з досвітом попередніх поколінь. Види, форми, прийоми розумової діяльності Розумова діяльність людини безпосередньо випливає з мислення. Мислення - це найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між явищами. Найважливіше значення в процесі мислення мають слова, мова, аналізатори. 1. Мислення - як основа розумової діяльності людини Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності. Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання. Критерій його істинності - суспільна практика. Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами. Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань. 2. Складові операції розумової діяльності людини Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції): - аналіз;
- синтез; - абстрагування; - узагальнення; - класифікацію. + Аналіз - це мислений поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів. + Синтез - мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять. + Узагальнення - виділення на підставі порівняння головного, за-гального, особливого або часткового, що є характерним для певного явища, предмета, об'єкта.
+ Абстракція - виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ, або понять. + Конкретизація - перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду.. Індуктивними умовиводами (або індукцією) називається процес переходу одиничних, часткових суджень до загального судження.
