- •1. Культура мовлення.
- •2. Державотворча роль української мови.
- •3. Функції і стилі мовлення.
- •5. Культура мови. Культура мовлення під час дискусій.
- •7. Мова і думка. Види, форми, прийоми розумової діяльності.
- •8. Документ щодо особового складу автобіографія.
- •9. Майстерність публічного виступу. Види підготовки до виступу.
- •10. Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.
- •12. Основні правила ділового спілкування.
- •13. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.
- •14. Мовленнєвий етикет.
- •15. Лекска за сферою вживання.
- •16.Орфографічні норми сучасної української літературної мови.
- •17. Типи словників.
- •18.Морфологічні норми сучасної укр літерат. Мови
- •19. Документ – основний вид ділового мовлення. Загальні вимоги до складання документів.
- •20.Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення, їх місце у професійному мовленні.
- •21. Багатозначні слова і контекст. Синонімічний вибір слова.
- •22. Характеристика як документ щодо особового складу.
- •23. Документ щодо особового складу. Резюме.
- •24. Документ щодо особового складу.Заява.
- •25. Довідково-інформаційні документи. Оголошення.
- •27. Довідково – інформаційні документи. Доповідна записка.
- •Зразок написання доповідної записки
- •28.Довідково-інформаційні документи.
- •29. Довідниково-інформаційні документи. Протокол. Витяг з протоколу.
- •30. Синтаксичні норми сучасної української мови
21. Багатозначні слова і контекст. Синонімічний вибір слова.
У мові є слова, які називають якесь одне поняття, ознаку чи явище тощо. Наприклад: степ – “великий, безлісий, вкритий трав´янистою рослинністю, рівнинний простір у зоні сухого клімату”, новостворений – “який недавно або тільки що створили”, прибудовувати – “будувати щось, приєднуючи вже до наявної споруди”. Отже, слова, що мають лише одне значення, називаються однозначним.
Багатозначними називаються слова, які вживаються з двома або кількома значеннями.
Основне, номінативне значення слова називається прямим. Воно зрозуміле в контексті й поза текстом. У наслідок переосмислення прямого значення і використання його для позначення інших предметів, явищ, ознак позамовної дійсності виникає переносне значення. Останнє можна витлумачити тільки в контексті або у сполученні з іншими словами. Наприклад, у словосполученні розбудовувати хату дієслово вжито у прямому значенні – йдеться про розширення, зростання у висоту, довжину і т.д. В українській мові розбудовувати передає також зміст “розвивати, зміцнювати”: розбудовувати національну культуру – переносне значення.
Слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням, називаються синонімами. Синонімічні назви різняться здебільшого відтінками значення, емоційно-експресивними чи стилістичними можливостями, здатністю сполучатися з певними словами в тексті. Наприклад: захищати, боронити, відстоювати, обстоювати; ґрунтуватися базуватися, основуватися, будуватися.
Залежно від характеру додаткових значень чи відтінків синоніми поділяються на кілька груп.
Абсолютними називають синоніми, що не відрізняються ні значеннєвими, ні стилістичними відтінками: алфавіт – абетка, відсоток – процент, майдан – площа.
Ідеографічні (понятійні), або семантичні синоніми, означаючи те саме поняття, частково відрізняються своїми значеннями. З-поміж синонімів звернення – відозва – заклик – прокламація – апеляція – послання перше слово має найзагальніше значення.
Стилістичні синоніми означають одне поняття, але відрізняються додатковими емоційно-експресивними відтінками, які зумовлюють уживання слів у тих чи інших стилях. Наприклад, дієслово повідомити – нейтральне, воно позбавлене якихось емоційно-оцінних відтінків, а тому вживається в усіх стилях мови (тобто є між стильовим). Возвістити використовується в художніх, публіцистичних текстах для вираження урочистості, піднесеності.
Семантико-стилістичні синоніми відрізняються і значеннєвими відтінками й емоційно-експресивним забарвленням: ходити (стилістично нейтральне слово), походжати, ступати (поважний, урочистий рух), простувати (упевнений рух у визначному напрямі), чвалати (розмовне слово на позначення утрудненого різними обставинами руху), перти (просторічна назва нестримного руху).
22. Характеристика як документ щодо особового складу.
Характеристика пред’являється при вступі середніх і вищих навчальних закладів, висуванні на виборні посади, переобранні, атестації, оформленні на роботу за конкурсом до науково-дослідних інститутів, вузів тощо. У кожній правильно написаній характеристиці повинно вказуватися по- перше – прізвище, ім’я та ім’я по батькові, рік народження, національність, освіта (розташовують у стовпчик справа); по-друге – дані про трудову діяльність (фах, тривалість роботи на підприємстві або в організації, просування по службі, рівень професійної майстерності та ін.); по-третє – власне характеристика, де розглядається ставлення до роботи, стосунки у трудовому колективі. Вказується згадка про нагороди або заохочування; по-четверте – висновки, де зазначено призначення характеристики; по-п’яте – посада (ліворуч), підпис (праворуч), ініціали, прізвище керівника установи, закладу (при потребі – інших відповідальних осіб). Дата укладення документу (ліворуч). Текст викладається від третьої особи. Підписи на цьому документі посвідчуються круглою гербовою печаткою. Характеристика видається на руки або надсилається до підприємства, установи (організації), які її запитали. Відповідно до призначення характеристики поділяються на виробничі, атестаційні, рекомендаційні та нейтральні.
