9. Краніальні мононейропатії

Невралгія трійчастого нерву

Хвороба Фозергіля або neuralgia quinti minor відноситься до найбільш поширених невралгічних синдромів у людини. Ідіопатична (тобто, первинна) невралгія розвивається у людей, старших 50 років, а вторинна може бути в будь-якому віці – внаслідок зубо-щелепної патології, синуситу, травми ділянки обличчя або перенесеної герпетичної інфекції. Як з’ясувалось, більше 70% первинних невралгій за патогенезом є наслідком корінцево-васкулярного конфлікту: частіше на корінці V нерву, який виходить з середини мосту, лежить верхня мозочкова артерія, що своєю пульсацією подразнює чутливі волокна.

Клінічно для невралгії характерні короткочасні (секунди, до 2 хвилин!) напади сильного болю в ділянці обличчя, які, як правило, охоплюють зону одної гілки(I, II чи III) нерву з однієї сторонни. Біль нагадує удар струмом або розпечений стрижень, який встромили в обличчя (хоча індивідуальні описи болю широко варіюють). Типовим є «мовчазний» характер болю (хворий «застигає» в больовій гримасі, боючись поворухнутись), провокація нападу мімікою, розмовою, голінням, чищенням зубів, прийомом їжі тощо (під час загострення захворювання на шкірі, слизових оболонках рота, в мімічних м’язах утворюються так звані «тригерні», пускові точки, які під час ремісії можуть зникати). Кількість нападів від кількох до сотні на добу. Часто напад супроводжується компенсуючим жестом (піднесенням руки до ділянки болю або натискання на больову точку – хворому так легше переносити біль), але дуже рідко – очевидними вегетативними симптомами (сльозотеча, почервоніння тощо).

Об’єктивно мало що можна знайти – болючість відповідних точок виходу нерву (foramen supra- infraorbitalis, mentalis), зрідка – гіперестезію зон інервації трійчастого нерву. Діагноз базується на яскравому анамнезі та скаргах і можливості спостерігати перебіг нападу. При МРТ можна виявити корінцево-васкулярний конфлікт (в такому випадку показана операція по усуненню конфлікту – постановка тефлонової прокладки між нервом та судиною). Терапевтичні засоби – проти епілептичні препарати (фінлепсин, вальпроати, габапентин, лірика, топамакс, ламотриджин), міорелаксанти (баклофен, мідокалм, сірдалуд), судинні препарати (амлодипін), но-шпа та не стероїдні протизапальні препарати. Спирто-новокаїнові блокади точок виходу або гілок нерву на основі черепа дають тимчасовий результат.

Неврит лицевого нерва (паралич Белла)

Наиболее частой причиной развития неврита лицевого нерва является инфекция. Также, провоцируемым фактором может быть переохлаждение, травмы, нарушение кровообращения при артериальной гипертензии, атеросклероз сосудов мозга.

Отмечается избирательное поражение лицевого нерва во время расстройства кровообращения в позвоночной артерии. Иногда неврит лицевого нерва развивается как осложнение паротита, отита, неопластических, воспалительных процессов в головном мозге. Понтийная форма полиомиелита, например, проявляется клиникой неврита лицевого нерва. В практике стоматолога может возникнуть паралич лицевого нерва во время обезболивания нижнего альвеолярного нерва.

Неврит лицевого нерва проявляется остро возникающим параличом или парезом мимической мускулатуры. В самом начале заболевания больно отмечает легкие парастезии не сильные, боли в области уха и сосцевидного отростка. Клиническая картина зависит от уровня поражения лицевого нерва. При патологии, которая располагается в зоне ядра больные страдают только параличом мимических мышц. Во время поражения корешка лицевого нерва в мосту мозга около ядра отводящего нерва к парезу мимической мускулатуры может присоединиться слабость прямой наружной мышцы глаза.

Если же лицевой нерв поражается в области выхода из ствола мозга, то клиническая картина будет состоять из симптомов нарушения функции 7и 8 пары черепных нервов.

Поражение лицевого нерва в костном канале пирамиды височной кости сопровождается уменьшением слезоотделения и расстройствами вкуса, слюноотделения и гиперакаузией.

При острых невритах лицевого нерва назначаются противовоспалительные, противоотечные, сосудорасширяющие и спазмолитические средства. Для купирования болевого синдрома используют анальгетики.

В дальнейшем, лечебные мероприятия должны быть направлены на ускорение регенерации пораженных нервных волокон и восстановлении проводимости тех, что сохранились. Также важно предупредить атрофию мимических мышц, соблюдать профилактику появления контрактур.

С 6-7 дня заболевания начинают назначать тепловые процедуры. Оправдала себя и иглорефлексотерапия и ультразвук с гидрокортизоном на область сосцевидного отростка. Если восстановление после пареза проходит медленно, то назначаются вещества, которые влияют на тканевой обмен и снижающие катаболические процессы. Применяются витамины группы В. Назначается лечебная гимнастика и массаж.

Клинический прогноз у большинства пациентов благополучный. У 75 процентов больных наступает полное выздоровление.