
- •1. Наука. Загальні поняття та визначення
- •2. Організаційна структура наукових досліджень в Україні
- •3. Національна Академія наук - головний науковий центр України
- •4.Галузеві наукові установи. Академія педагогічних наук.
- •5.Атестаційно-кваліфікаційна система наукових працівників
- •6.Система організації науково-дослідної роботи студентів вищого педагогічного навчального закладу.
- •7. У чому полягає основна функція методологічного знання?
- •8. У чому полягає суть конкретнонаукової методології?
- •9. Які проблеми включає змістовна методологія, а які - формальна?
- •10. Чому методологію розглядають у широкому і вузькому розумінні?
- •11. Назвіть і охарактеризуйте основні розділи наукової логіки.
- •12. Що складає категоріальний базис методології кожної конкретної науки?
- •14. Що визначає найвищий рівень методології науки - філософська, або фундаментальна методологія?
- •15. Чому загальнонаукова методологія використовується в усіх науках?
- •16. За якими основними напрямками здійснюється пошук методологічних основ, на які спирається конкретний дослідник?
- •17.Охарактеризуйте поняття «система» і його роль у науково-педагогічних дослідженнях.
- •18.На основі яких принципів реалізується сучасна системна методологія?
- •19. Чому структури немає поза системою, так само як немає системи без структури?
- •20. Загальні вимоги до написання наукової роботи.
- •21. Технічне оформлення наукової роботи.
- •22. Стилістичні особливості викладу наукової роботи.
- •23. Характеристика оформлення основних розділів наукової праці.
- •24. Типові помилки при написанні й оформленні наукового дослідження.
- •25. Відгук і рецензія на наукову роботу.
- •26. Наукова конференція як форма звіту дослідника.
- •27. Захист наукової роботи.
- •28. Використання комп’ютерної техніки у дослідженні.
- •29. Вимоги до оцінювання студентських наукових робіт.
- •30. Складові частини наукової праці.
- •31. Вибір теми як один із факторів успіху наукової роботи.
- •32. Етапи наукового дослідження.
- •33. Особливості роботи над літературними джерелами.
- •34. Особливості оволодіння дослідником жанрами усного мовлення.
- •35. Поняття про метод і методику педагогічного дослідження.
- •36. Характеристика методу педагогічного спостереження.
- •37. Соціологічні методи дослідження та їх застосування у педагогіці.
- •38. Особливості методу тестування.
- •39. Методи вивчення продуктів навчальної діяльності учнів чи студентів.
- •40. Вивчення біографії та складання характеристики.
- •41. Теоретичні методи дослідження.
- •42. Поняття педагогічного досвіду та його значення в науковому пізнанні.
- •43. Пошук передового педагогічного досвіду та його вивчення.
- •44. Педагогічний експеримент та його види.
- •45. Основні етапи проведення експериментального дослідження.
- •46. Зміст, організація та методика констатувального та формувального експерименту.
- •47. Особливості експерименту за вибором оптимального вирішення.
- •48. Поняття, зміст і основні функції педагогічної діагностики.
- •49. Об'єкти педагогічної діагностики.
- •50. Структура діагностичного дослідження.
- •51. Сутність, зміст основних принципів діагностичного дослідження педагогічних явищ.
- •52. Рівні педагогічної діагностики.
- •53. Етапи соціологічного дослідження.
- •54. Розробка програми дослідження.
- •55. Характеристика окремих видів досліджень:спостереження, опитування.
- •56. Особливості педагогічного експерименту.
- •57. Методика обробки одержаної інформації.
- •2. Статистичні методи обробки даних
- •3. Критерій Стьюдента
- •58. Форми звітності про соціологічне дослідження.
- •60. Особливості методу спостереження у педагогічних дослідженнях.
55. Характеристика окремих видів досліджень:спостереження, опитування.
Педагогічне спостереження – пасивний метод, в основі якого - цілеспрямоване сприйняття дослідником певних аспектів і явищ педагогічної практики. Спостереження планують, у плані враховують кількість об'єктів спостережень, час, характеристики педагогічних ситуацій та ін. Воно залежить від способу реєстрації.
Спостереження буває безпосереднім і опосередкованим. Спосіб безпосередньої реєстрації дає змогу фіксувати моменти реального явища. Спосіб опосередкованої реєстрації дає змогу одержувати фактичний матеріал про сліди якого-небудь явища. Візуальні способи спостереження дедалі частіше підсилюють застосуванням різноманітних технічних засобів (кіно, відеозапису, телебачення, телефотометрії тощо).
Загалом можна виокремити такі етапи спостереження:
■ визначення завдань і мети (для чого, з якою метою здійснюють спостереження);
■ вибір об'єкта, предмета і ситуації (що спостерігати);
■ вибір способу спостереження, який найменше впливає на досліджуваний об'єкт і найбільше забезпечує збирання необхідної інформації (як спостерігати);
■ вибір способів реєстрації явищ, за якими здійснюють спостереження;
■ опрацювання та інтерпретація отриманої інформації (який результат).
Розрізняють спостереження включене, коли дослідник стає членом групи, у якій здійснюють спостереження, і невключене - "збоку"; відкрите і приховане (інкогніто); суцільне і вибіркове.
Хоча цей метод доступний, але він має недоліки, пов'язані з тим, що на результати спостереження впливають особисгісні особливості (установки, інтереси, психічні стани) дослідника.
До методів опитування належать бесіда, інтерв'ю, анкетування.
Бесіда - самостійний чи додатковий метод дослідження, який застосовують з метою одержати необхідну інформацію чи роз'яснення того, що не було достатньо зрозумілим під час спостереження. Бесіда відбувається у вільній формі без запису відповідей співрозмовника.
Інтерв'ю передбачає викладення суджень у визначеній (заздалегідь) послідовності. Відповіді можна записувати на відеомагнітофон. Види організації інтерв'ю: групові, демоскопічні, інтенсивні, пробні, стандартизовані, несгандартизовані тощо.
Анкетування - метод, в основі якого - одержання письмових відповідей на поставлені запитання. Анкети варто складати таким чином, щоб їхні численні відомості можна було опрацювати методами математичної статистики із застосуванням комп'ютера. Якщо бесіду та інтерв'ю називають опитуванням "віч-на-віч", то анкетування - заочним опитуванням.
Метод опитування - психологічний вербально-комунікативний метод, що полягає в здійсненні взаємодії між інтерв'юером і опитуваними за допомогою одержання від суб'єкта відповідей на заздалегідь сформульовані запитання. Іншими словами, опитування представляє собою спілкування інтерв'юера і респондента, в якому головним інструментом виступає заздалегідь сформульоване питання. Буває безпосереднє (інтерв'ю) або опосередковане (анкетування). Займає 90% всіх методів збору інформації.
Опитування розділяють на стандартизовані і не стандартизовані. Стандартизовані опитування можна розглядати як суворі опитування, що дають насамперед загальне уявлення про досліджуваної проблеми. Не стандартизовані опитування менш строгі порівняно зі стандартизованими, в них відсутні жорсткі рамки. Вони дозволяють варіювати поведінку дослідника в залежності від реакції респондентів на питання.
Методи опитування поділяються на інтерв'ю і анкетне опитування.
Інтерв'ю—це бесіда, що проводиться за певним планом і передбачає безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом. За формою проведення воно може бути прямим, опосередкованим (наприклад, по телефону).
Особливістю анкетного опитування є використання анкети, що заповнюється респондентом (сам читає анкету і фіксує відповіді).
Анкетне опитування може бути очним, при якому інтерв'юер роздає анкети і присутній при їх заповненні, та заочним, яке в свою чергу може бути поштовим (анкети розсилаються поштою і через деякий час повертаються дослідникам), пресовим (анкета публікується на сторінках газет чи журналів) і телефонним (опитування відбувається по телефону).
Особливим видом опитування є експертне, тобто опитування, в ході якого респондентом є експерт (спеціаліст в певній галузі діяльності).
Види питань: закриті (структуровані, так/ні) - відкриті (неструктуровані), суб'єктивні (ставлення респондента) - проективні (в третій особі).