47. Особливості експерименту за вибором оптимального вирішення.

Педагогічний експеримент може мати й складніший характер. коли перевіряються два чи три варіанти системи заходів, а потім вибирається той, який дає найкращі результати за коротший термін. Головними етапами такого експерименту є: - формування критеріїв оптимальності запропонованої системи заходів з погляду її результативності, а також витрат часу, засобів і зусиль (які результати ми вважаємо оптимальними для типових умов сучасної школи і в конкретному класі, які витрати часу ми вважаємо оптимальним відповідно до гігієнічних нормативів, які витрати засобів ми вважаємо оптимальними та ін.); - розробка двох-трьох можливих варіантів вирішення поставлених для експерименту завдань (розробка двох-трьох методичних підходів до вивчення визначеної навчальної теми, розробка двох можливих варіантів проведення позакласних заходів тощо); - перевірка ефективності розроблених варіантів у приблизно однакових умовах (у двох приблизно однакових за рівнем підготовленості класах); - порівняльна оцінка результативності за кожним із двох-трьох варіантів експерименту; - вибір за результатами порівняння такого варіанту, який дає найкращі результати з меншими витратами часу, засобів і зусиль, або ж найрезультативнішого варіанту за однакових витрат часу, засобів. При підбитті підсумків експерименту послідовно оцінюються: ефективність упроваджуваних засобів; їх оптимальність відповідно до максимальних можливостей досліджуваної системи та витрат часу; умови ефективного використання рекомендацій; межі успішного застосування, за якими ефект може бути не оптимальним. Підсумовуючи сказане, варто відмітити, що кожний дослідник має враховувати свої реальні можливості та чітко визначити завдання експерименту, який ним проводиться. Дослідиик-початківець або студент, який працює над курсовою чи дипломною роботою, може використовувати лише невеликі педагогічні експерименти, щоб поступово накопичувати навички їх проведення.

48. Поняття, зміст і основні функції педагогічної діагностики.

На думку провідного дослідника проблеми діагностування в навчально-виховному процесі, німецького вченого К. Інгенкампа, педагогічна діагностика покликана, по-перше, оптимізувати процес індивідуального навчання, по-друге, в інтересах суспільства забезпечити правильне визначення результатів навчання і, по-третє, керуючись виробленими критеріями, звести до мінімуму помилки при переведенні учнів із однієї навчальної групи в іншу, при спрямуванні їх на різні курси у виборі спеціалізації навчання

При цьому під діагностичною діяльністю К. Інгенкамп розуміє процес, в ході якого (з використанням діагностичного інструментарію чи без нього) дотримуючись необхідних наукових критеріїв якості, вчитель спостерігає за учнями і проводить анкетування, обробляє дані спостережень і опитувань та повідомляє про отримані результати з метою характеристики поведінки, пояснення її мотивів чи передбачення поведінки в майбутньому (11 , С. 8).

Основні об’єкти педагогічної діагностики:

— вихованість і освіченість особистості, сформованість інтегрованих якостей;

— поведінка і діяльність вихованців;

— різноманітність впливу зовнішнього середовища;

— можливості і особливості сімейного, загальношкільного і класного колективів, їх педагогічна характеристика;

— зміст і ефективність педагогічної діяльності.

Останнім часом поле діяльності педагогічної діагностики суттєво розширюється, вона стає все більш поліфункціональною, включає в себе такі функції як аналітична, оцінкова, функція контролю, корекційна, орієнтаційна, інформаційна, функції мотивації і стимулювання.

Аналітична функція - це психолого-педагогічний аналіз освітнього процесу на всіх рівнях його структурної організації як педагогічної системи. На відміну від контролюючої

функції, спрямованої лише на виявлення недоліків, аналітична функція виявляє причинно-наслідкові зв’язки в навчально-виховному процесі, між умовами і результатами навчання.

Власне-діагностична функція — це психолого-педагогічне вивчення засвоєних знань, вихованості і розвитку учня, а також рівня професійної компетентності вчителя.

Функція контролю - педагогічна діагностика дозволяє проводити оперативний контроль за процесом навчання та виховання учнів, оскільки містить інформацію про його стан.

Оцінкова функція - це якісна і кількісна оцінка якості адміністрації школи, кожного вчителя і кожного учня.

Корекційна функція - це дидактична корекція навчально-виховного процесу і психолого-педагогічна корекція власної активності вчителя в сторону саморозвитку /слід пам’ятати і враховувати, що вся система позитивних тенденцій -цінностей-міститься не поза вчителем, а в ньому самому/.

Орієнтуюча функція - це орієнтація педагогічного колективу на вирішення цілей і задач школи і на усунення недоліків, які мають місце в житті педагогічного колективу та окремих вчителів.

Інформаційна функція - це постійне інформування всіх учасників педагогічного процесу про результати педагогічної діагностики.

Функція мотивації і стимулювання - педагогічна діагностика дозволяє проводити диференційовану оплату праці, більш адекватно використовувати зовнішні стимули, підвищує рівень особистої мотивації.