Способи (методи) тлумачення - це сукупність прийомів аналізу правових норм, розкриття їх змісту (значення) з метою практичної реалізації.

Треба сказати, що в науковій та навчальній юридичній літературі ще й досі немає єдності поглядів щодо кількості способів тлумачення норм права, їх змісту. Так, наприклад, О.Ф. Скакун виділяє три основні способи (методи) тлумачення правових норм, а саме: 1) філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення; 2) системне тлумачення; 3) історико-політичне ( в тому числі і історико-порівняльне) тлумачення. А.Б. Венгеров, М.Н. Марченко називають чотири способи (методи, прийоми) тлумачення норм права, якими є граматичне (текстове), систематичне, логічне та історико-політичне (історичне). С.М. Олейников до вищезазначених додає ще телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення правових норм. В.Н. Протасов, А.В. Осипов, С.С. Алексєєв ведуть мову про п’ять способів тлумачення правових норм, серед яких граматичний, логічний, спеціально-юридичний, систематичний та історико-політичний способи тлумачення. В.С. Нерсесянц, А.Ф. Черданцев, В.В. Лазарев, С.В. Липень, А.С. Шабуров, окрім вищезгаданих називають ще телеологічний (цільовий) та функціональний способи тлумачення правових норм.

Проаналізуємо основні способи тлумачення правових норм, якими слід вважати граматичний, системний, логічний, історичний, функціональний, телеологічний, спеціально-юридичний способи тлумачення.

Граматичний спосіб тлумачення ґрунтується на знанні мови, на якій сформульовані норми права, на використанні правил синтаксису, морфології, слововживання, пунктуації.

Іноді це тлумачення називають «словесним», «філологічним», «мовним», «тек­стуальним».

Цей спосіб тлумачення вимагає від інтерпретатора знання держав­ної мови, оскільки законодавець в процесі правотворчої діяльності ви­користовує офіційну державну мову, яка склалася історично й офіцій­но закріплена в Конституції України (ст. 10).

Тому одне з основних правил мовного способу тлумачення полягає в тому, щоб визначити значення слів у контексті статті чи нормативного акту.

При тлумаченні використовуються, звичайно, усі правила мови, але особливо важливо звертати увагу на вживання з’єднувальних і розділових сполучників, а також на доконану і недоконану форми дієслів і дієприкметників

Юридичною наукою напрацьовані певні правила граматичного тлумачення.

До них необхідно віднести такі правила:

1) словам і формулюванням нормативно-правових актів слід надавати того значення, яке вони мають в літературній мові, якщо немає підстав для іншої їх інтерпретації;

2) значення терміну, встановленого законодавством для однієї галузі права, не можна поширювати на інші галузі;

3) якщо в законі не визначено тим чи іншим способом значення юридичних термінів, то їм слід надавати того значення, в якому вони встановлюються в юридичній практиці й науці;

4) ідентичним формулюванням в рамках одного і того ж акту не можна надавати різного значення, якщо цей акт не передбачає іншого;

5) не треба без належних підстав різним термінам надавати одного й того ж значення;

6) словам і виразам нормативно-правових актів потрібно надавати того значення, в якому вони вживаються в період їх видання;

7) слід враховувати сучасні тенденції розвитку правової системи, що дістануть відображення і в термінології нормативно-правових актів;

8) з метою ліквідації синонімії для позначення одного поняття пропонується тільки один термін, який найбільш точний за змістом та природний за формою;

9) перевагу слід віддавати українським словам, найбільш відповідним за формою та чіткими за змістом.

Логічне тлумачення - це з'ясування змісту норми права через використання законів і правил формальної логіки; дозволяє розкрити зміст юридичних норм, який іноді не збігається з буквальним значенням через невдалий вибір законодавцем словесних форм. При логічному тлумаченні аналізуються не слова і вислови, а поняття, які вони відображають.

Цей спосіб тлумачення полягає в тому, що тлумачення правового акта здійснюється з використання різних логічних прийомів, законів формальної логіки. Якщо граматичне тлумачен­ня має своїм завданням з'ясувати буквальний зміст того, що закріплено безпосередньо в тексті, то логічне має за мету, застосовуючи прави­ла формальної логіки, виявити те що законодавець прагнув висловити в тексті закону, але не висловив.

Треба сказати, що при логічному способі тлумачення застосовуються різні логічні прийоми: логічне перетворення, логічний аналіз понять, умовивід ступеня (a fortiori), висновки за аналогією, висновки від протилежного (argumentum a contrario), доведення до абсурду (reductio ad absurdum) і ін.