Міністерство освіти і науки України

ДВНЗ “Ужгородський національний університет”

Індивідуально-пошукова робота

з основ психології та педагогіки

Виконав:

студент

І курсу 1 групи 2 підгрупи

стоматологічного факультету

Кантор Н.С.

Ужгород - 2014

З МІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ I. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ 4

1.1. Основні напрями вивчення особистості 4

1.2. Базові категорії психології особистості: індивід, особистість,

індивідуальність 6

1.3. Основні етапи історії досліджень особистості 9

1.4. Теорія особистості З. Фрейда 11

1.5 Загальна характеристика властивостей людини як індивіда 14

1.6 Методи дослідження особистості 16

1.7. Біхевіоризм 19

Список використаних джерел інформації 21

РОЗДІЛ ІІ.ТИПИ НАВЧАННЯ 22

2.1. Догматичний тип навчання 22

2.2. Пояснювально-ілюстративний тип навчання 22

2.3. Проблемний тип навчання 23

2.4. Модульно-розвивальний тип навчання 24

Список використаних джерел інформації 25

ВИСНОВКИ 26

ВСТУП

Поняття особистості почало складатися ще в давнину. Спочатку термін «особистість» позначав маску, яку надівав актор древнього театру, потім – самого актора і його роль у виставі. Термін «особистість» згодом став позначати реальну роль людини в суспільному житті.

Спрямованість на цілісний підхід до психологічного вивчення особистості людини відвіку цікавила філософів. Його теоретична розробка характерна для ряду вітчизняних психологів: Б.Г.Ананьева; Б.Ф.Ломова; А.В.Петровського; А.Г.Ковальова; С.Л.Рубінштейна; Е.В.Шорохова; К.Л.Абульханова; В.Н.Мясищева; Д.Н.Узнадзе; Б.В.Зейгарник; І.М.Палей; Б.С.Братусь.

Також проблемою особи займалися такі психологи як: Брушлінський А.В.; Давидов В.В.; Зінченко В.П.; Кон І.С.; Лазурський А.Ф.; Мерлін В.С.; Платонов К.К.; Рейнвальд Н.І.; Рубців В.В.; Фельдштейн Д.І.; Шкуратова І.П.; Ядов В.А.

Проблема особистості, як одна з центральних в теоретичній і прикладній психології, виступає, як дослідження характеристики психічних властивостей і стосунків особи, індивідуальних особливостей і відмінностей між людьми, міжособистісних зв’язків, статусу і ролей особи в різних суспільствах, суб’єкта суспільної поведінки і конкретних видів діяльності.

У загальній психології, окрім характеристик стосунків особистості, ієрархії її тенденцій і мотивів, спеціальне значення має вивчення психічних властивостей як вищій інтеграції всіх феноменів психічного розвитку людини (психічних станів і процесів, потреб, психофізіологічних функцій).

Поняття «особистості» є одним з основоположних для всіх концепцій.

Знання про особистість – це частина психологічного знання, яка більш всього відображає інтерес до людини у всій її складній людській істоті і індивідуальності.

Розділ I. Психологія особистості

1.1 Основні напрями вивчення особистості

Особистість із її неповторним духовним світом завжди була і продо-

вжує залишатись однією з найскладніших проблем пізнання людини.

У наш час потреба у науково достовірних і придатних для практичних

завдань даних про психологію особистості помітно загострилася. Без

цих знань неможливий прогрес науки і техніки, економіки й освіти,

культури і мистецтва, розвитку людського суспільства.

Психологія особистості як наукова дисципліна.

Особистість як предмет пізнання цікавить багато наук, що ви-

вчають людину. У філософії особистість виступає як сукупність

усіх суспільних стосунків. Проблема особистості у філософії — це

проблема місця, яке займає особистість у суспільстві. Особистість у

соціології — це стійка система соціально значимих рис, що характе-

ризують індивіда як продукт суспільного розвитку і обґрунтовують

включення індивіда в систему соціальних стосунків за допомогою

діяльності і спілкування. Особистість у загальній психології —

ядро, інтегруюче начало, що зв’язує воєдино різні психічні процеси

індивіда і що надає його поведінці необхідну послідовність і стій-

кість. Диференціальна психологія робить акцент на вивченні інди-

відуально-психологічних особливостей особистості і відмінностей

між людьми. Соціальна психологія вивчає статус і соціальні ролі

особистості у різних спільнотах, її самосприйняття в контексті цих

ролей, настанови, міжособистісні взаємини, зв’язки людей у спіль-

ній діяльності.

Суттєвий вклад до загальної теорії особистості вносять педа-

гогічна, вікова, етнічна психологія, психологія праці, психологія

розвитку і ряд інших наук.

Психологія особистості вивчає рушійні сили і умови розвитку

особистості, періодизацію розвитку індивіда, особистості та індивіду-

альності, індивідуальні властивості особистості та їх роль у розвитку

особистості, розвиток особистості у соціо- та персоногенезі, структуру

особистості і різні методичні підходи до її вивчення, теорії особистос-

ті та багато інших проблем.

У сучасній психології виділяють наступні напрями досліджен-

ня особистості: біогенетичний, соціогенетичний і персоногенетичний.

В основі виділення даних напрямів знаходиться детермінація розвитку

особистості під впливом середовища і спадковості. Розглянемо кожний із

перерахованих напрямів.

Центром уваги представників біогенетичного напряму є проблеми

розвитку людини як індивіда, що має певні антропогенетичні власти-

вості (задатки, темперамент, біологічний вік, стать, нейродинамічні

властивості, органічні потреби, потяги тощо.), які проходять різні стадії

дозрівання під час реалізації філогенетичної програми виду в онтогенезі.

Основним завданням представників соціогенетичного напряму є ви-

вчення процесів соціалізації людини, засвоєння людиною соціальних

норм і ролей, набуття соціальних настанов і ціннісних орієнтацій, фор-

мування соціального і національного характеру людини як члена тієї або

іншої спільності.10

Основні підходи до вивчення особистості в психології.

У центрі уваги представників персоногенетичної орієнтації сто-

ять проблеми активності, самосвідомості і творчості особистості, фор-

мування людського Я, боротьби мотивів, виховання індивідуального

характеру і здібностей, самореалізації і особистого вибору, пошуку сенсу

життя.

Велике значення для психології особистості має культурно-істо-

ричний системно-діяльнісний підхід розвитку особистості. У даному на-

прямі властивості людини як індивіда розглядаються як «безособові»

передумови розвитку особистості, які в процесі життєвого шляху мо-

жуть отримати особистісний розвиток. Соціокультурне середовище

є джерелом, що живить розвиток особистості, а не «чинником», що

безпосередньо визначає поведінку. Справжніми підставами і ру-

шійною силою розвитку особистості виступають спільна діяльність

і спілкування, за допомогою яких здійснюється залучення осо-

бистості до культури. У рамках системно-діяльнісного підходу осо-

бистість розглядається як відносно стійка сукупність психічних

властивостей, як результат включення індивіда у простір міжін-

дивідуальних зв’язків.

Б. Г. Ананьєв таким чином підсумовує вивчення проблеми особис-

тості у психології: «Проблема особистості, будучи однією з централь-

них у теоретичній і прикладній психології, виступає як досліджен-

ня психічних властивостей і стосунків особистості (загальна психо-

логія особистості), індивідуальних особливостей і відмінностей між

людьми (диференціальна психологія), міжособистісних зв’язків,

статусу і ролей особистості у різних спільнотах (соціальна психо-

логія), суб’єкта суспільної поведінки і конкретних видів діяльності

(прикладна психологія). Цінність такого багаторівневого психоло-

гічного вивчення особистості полягає в тому, що всі вони дозволяють

розкрити діалектику як загального так і неповторного у психологіч-

ному складі особистості. Найважливіше теоретичне завдання такого

підходу полягає в розкритті об’єктивних підстав інтегральних пси-

хологічних властивостей, які характеризують людину як індивіда,

як суб’єкта, як особу і як індивідуальність».

Б. Г. Ананьєв так сформулював завдання психології особистості:

вивчення психічних властивостей і взаємин особистості; вивчення ін-

дивідуальних особливостей і відмінностей; дослідження міжособис-

тісних зв’язків, статусу і ролей особистості в різних спільнотах; ви-

вчення суб’єкта суспільної поведінки і конкретних видів діяльності.11