6.Язичницька культура давніх Сх. Слов’ян

В історії Київської Русі маємо дві окремі релігійні і, відповідно, культурні доби. Період до християнства і період після прийняття християнства. В господарському укладі слов'ян давно вже переважало землеробство - підсічно-вогневе в поліській зоні й орне - у лісостепу. Для обробки землі предки сучасних українців застосовували плуг і соху, використовували тяглову силу волів і коней. Скотарство, полювання, рибальство і бортництво (лісове бджільництво) для основного населення Русі стали до того часу підсобними, хоч і дуже важливими, промислами. Виготовленням виробів із заліза і кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали. Ковальська справа вважалася заняттям почесним і навіть чаклунським.. У Х ст. майстерність київських ковалів і ливарників отримала визнання далеко за межами Русі. Розвивалися гончарна справа, ткацтво, вичинка й обробка шкіри, різьблення по каменю і дереву. З льону, конопель і вовни слов'янки ткали чудові сукна і полотна, їм було знайоме складне малюнкове ткання і вишивка. Високим умінням відрізнялися майстри обробки шкір. Торгівля Русі здійснювалася не тільки з Візантією і країнами Сходу, але і з Північною і Західною Європою, куди руські купці везли свої і східні товари. Відбувалося швидке зростання міст. Якщо Древні слов'янські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів.  Найбільше вражали слов'ян явища природи, пов'язані з виявом сили та міці: блискавка, грім, сильний вітер, палахкотіння вогню. Не випадково верховним божеством був Перун - бог блискавки і грому, Сварог - бог вогню; Стрибог - бог вітрів, який втілює стріли і війну; Дажбог - бог успіху, який ототожнювався з сонцем; Велеса (Волоса) - бога багатства, худоби і торгівлі, Мокош - богиню дощу і води, яка в той же час протегувала ткацтву, а також Дану – богиню річок. Скульптурні зображення божеств виконувалися частіше за все з дерева, рідко з каменю. Унікальним пам'ятником культової скульптури є так званий Збручський ідол. Український філософ М.Попович доводить, що таке пояснення суперечить суті язичницького багатобожжя. На його думку, це чотири різних божества. Ідоли богів встановлювалися не в храмах, а в гаях, на берегах річок і т.д., такі місця називалися капищами.

7. Запровадження христ-ва і його вплив на К.Р. Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнослов'янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ "чудотворних" ікон, культ святих. Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань стародавніх слов'ян містився страх перед стихійними силами природи, ворожими і панівними, то християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом тип світогляду словян-антропотеокосмізм. У процесі поширення й утвердження христ-во на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів сх. слов'ян. Візантійські церковні канони поступово пристосувалися до особливостей давньоруського етносу. У 1054р. главою руської церкви було обрано Іларіона, без відома констатинопол.патріарха. Саме тоді христ-во поділилось на західну і східну гілку. Християнство, однак, справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов'янська мова, створена приблизно за 100 років до прийняття християнства болгарськими просвітителям Кирилом і Мефодієм.

8.Розвиток писемності, освіти, літер-ри у К.Р. Вже у 10 ст. у К.Р. існувала власна оригінальна абетка, яка була скріплена 2 мовами: грецька і староруська. Христ-во прискорило розвиток писемності і літ-ри у К. русі. Цьому сприяли просвітителі Кирило і Мефодій, які переклали з грецької на церковнослов’янську мову основні богослужбові книги. Після цього в К.Р. запровадж. кирилична сис-ма письма. Таким чином, церковнослов’янська мова стала універсальною мовою, що об’єднувала словянські народи. Про рівень писемності русичів свідчать не стільки книги, а як написи на стінах храмів, зброї тощо. Держава і церква після прийняття христ-ва опікувалася розвитком освітньої дія-ті, мотивуючи тим що країна повинна мати освічених людей. У Києві школи існували ще від часів Волод. Великого. Під час правління Ярослава Мудрого школи існували і в Новгороді. Була відкрита школа для дівчаток в Андріївському монастирі у Києві дочкою всеволода ярославича.

При монастирях і храмах відкривалися книгозбірні, найвідоміша з яких бібліотека Ярослава Мудрого при Софії Київській. Відомо що князь Микола Святоша подарував бібліотеку Києво-печерськ. монастирю.Бібліотеки слугували не тільки для зберігання і читання книг, але й для переписування церковної і світської літ-ри. Найвідомішими були Реймське Євангеліє і Остромирове.

Поряд з перекладною літер-рою, існувала і оригінальна, зокрема історична. Першість належить літопису Повість минулих літ Нестора. Продовженням «Повісті» є Київський літопис (висвітлює з 1111-1200). Найвидатн. пам’яткою літописання 13 ст. є Галицько-Волинс. літопис. Також до оригінал. літ-ру належать: твір Іларіона «Слово про закон і благодать»(1037-1050); праці Феодосія Печерського; «Ізборники»(1073,1076), «Повчання»(1117) В.Мономаха та «Слово о полку Ігоревім».

В 10-12 ст. писемність переростає у освіту. сформувались 3 типи шкіл: князівська(іноз.мови), школа княжного вчення (семінарії), освітські школи для купців. Розвиваваль в цей період і наука. Княгиня Євпраксія мстиславівна стала першою єінкою-лікарем Русі (вона уклала лікарський трактат «Мазі»).

9. Архітектура К.Р. Культові споруди У період К.Русі у містах утвердився певний тип забудови, що склад. з трьох частин: дитинець- де жили князь і знать; окольний город, городяни і посад-місце ремісників і торговців. Прийняття християнства сприяло будівництву храмів. Якісно новий рівень у розвитку архітект. пов'язаний з переходом до кам’яного і цегляного будівн-ва. Храми будувалися за прикладами Візантії, але з суттєвими переробками. У період князювання Вол.Великого була споруджена перша церква з каменю- Десяттинна (986-996). Найпошир. на Русі було хрестово-купольне планування соборів. Це відносилося до християнс. символіки. Відповідно до цієї сис-ми склепіння з централ куполом спиралися на 4 стовпи, кутові частини покривалися також купольним склепінням. Внутр. стовпи храму ділили простір на нефи. З-поміж світських кам'яних будівель Києва найзнаменитішою пам'яткою є збудовані Ярославом Мудрим Золоті ворота. Найвідом. храмами К.Р. були Софіївський собор, закладений у 1037 p., його мозаїка мала 177 відтінків; Києво-печерський монастир і його головний собор-Успенська церква та Михайлівський Золотоверхий собор(1108). Крім Києва, монументальне будівництво першої половини XI ст. проводилося й в інших містах Київської Русі. У Полоцьку і Новгороді, за прикладом Софії Київської, зводяться одноіменні собори (1045—1050). У Чернігові, за велінням брата Ярослава Мудрого Мстислава розгорнулось будівництво єпископського Спаського собору, архітектурою спорідненого з Десятинною церквою. Він становив величну тринефну восьмистовпну споруду, увінчану п'ятьма банями.

10.Монументальний живопис Русі. Мозаїка. Фрески Монументальний живопис у К.Р. розвивався переважно у формі фресок і мозаїк. Першість належить Софії Київській. Мозаїки прикрашають центральну частину храму.Їх палітра налічує близько 177 відтінків. У середині головної бані храму зображено величну постать Христа-Вседержителя в оточені Архангелів. У вівтарі знаходить знаменита мозаїка – Богоматір-Оранта. Мозаїки прикрашали також Михайлівський Золотоверхий собор, Успенський собор Києво-Печерс. лаври. Фресковий живопис був най пошир. видом монумент. мистецтва К.Русі. Це розпис водяними фарбами по сирій штукатурці. Фрески збереглися в храмах Києва і Чернігова. Настінні розписи Софії Київської читаються як книга і складають три цикли: біблійні сюжети; життя святих; світську тематику із зображенням сім`ї Ярослава Мудрого. Цікаві фрескові зразки 12 ст. збереглися у Кирилівській церкві у Києві.

11. Розвиток іконопису 10-12ст. Київська школа Найважл. місце у мис-ві К.Р.займає іконопис. Ікона-це не просто картина, це предмет реліг.культу, перед яким віруюча людина молиться Ісусу Христу, Богородиці та ін. святим. Ікона це своєрідний місток, за допом. якого здійсн-ся між земним і духовним світом. Перші ікони до Києві та ін. міст Русі потрапили з Візантії. Авторство деяких ікон приписують євангелісту Луці, Таким зокрема є чудотворний образ Володимирської Богородиці «Ніжність», який був у 12ст. вивезений у Росію, де вшановується як націонал.святиня росіян. «Святою королевою Польщі» визнається ікона Ченстоховської Божої Матері, що походить з галичини. Напр. 10ст. у Луцьку повернули ікону Холмської богородиці(11-12ст), що зберігаєт. зараз у музеї Волинської ікони. У др. пол. 11 на поч. 12ст. започатковується власне київське іконописання. Ініціатором створення Київської школи був митрополит Іларіон. У соборі св..Софії та у Печерському монастирі працював іконописець Алімпій. Йому припису.ть ікону Богородиці під назвою «Знамення», «Велика Панагія».

12.Музична кул-ра та народна творчість К.Русі МУЗИЧНЕ МИС-ВО сх слов'ян доби Київс. Русі досягло високого рівня. Про це свідчать твори давньоруської літ-ри, графічні сюжети у книжках, фрески. Імена співців Митуси та ора згалудються в Іпатіївському літописі, а ім.`я легендарного Бояна у «Слові о полку ігоревім». Під час війс.походів воїнів супроводжувала ратна музика(головну роль відігр. духові та ударні інструм).. до давньоруського музичного інструментарію входили різноманітні інструменти: духові — зурни, свірелі (сопелі), різні флейти, сопілки, орган; щипкові — гуслі, арфа, лютня, псалтир; смичкові — гудок, смик; ударні — бубни, накри, тарілки, аргани Багатство і різноманітність інструментарію свідчать про високий рівень музичного мистецтва доби Київської Русі Важливе місце також у музичної культури К.Р. посідав церковний спів. Для того періоду були притаманні церковні співці які завсоювали мелодію без нотної грамоти. Говорячи про нотну грамоту то на Русі існувала своя оригінальна система нотних знаків, так звана крюкова нотація. Нотні знаки у вигляді гачків писалися над рядками тексту.Особливим авторитетос у К.Р. користувалася музика дзвонів, яка супроводжувала свята, збирала на віче. А у негоду попереджали про наступ ворогів чи пожежу.

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ.Ще до виникнення сх. слов`ян існували обрядові пісні, легенд, епічні і ліричні пісні. За часів К.Р. виник новий фольклорний жанр – билини, у яких прославляли захисники руських земель. Цей різновид героїчного епосу став провідним у народній творчості Київс.держави. Їх співали під гуслі. Найдавнішими вважаються билини Київського або Володимирового циклу.

Носіями народного мистецтва були скоморохи – перші професійні актори, музиканти і тануюристи. Вони виступали як перед народом так і перед знаттю.

13. Кул-ра Галицько-Волинс. Князівства

Галицько-Волинське князівство в силу свого ГП знаходилося під постійним впливом Зх.Європи. Це спричинило постання нової галицько-волинської культури, яка успадкувала традиції К.Р. й увібрала у себе багато новацій сусідніх держав.

.Головними культурними центрами князівства були великі міста і православні монастирі, які водночас відігравали роль основних освітніх центрів держави. Провідну роль у культурному житті країни займала Волинь, а саме м.Володимир. Місто прославилося завдяки дія-ті князя Василька, якого літописець згадував як «книжника великого і філософа, якого не було у всій землі і після нього не буде». Цей князь розбудував Берестя і Кам'янець, створив власну бібліотеку, спорудив чимало церков по всій Волині, яким дарував ікони і книги. Другим за значенням культурним центром був Галич, відомий своїм митрополичим собором, церквою св. Пантелеймона, а також пам'ятками письменства — Галицько-Волинським літописом та Галицьким євангелієм. Також у ньому було побудовано третій за величиною після Десятин.церкви і Київс.Софії Успенський собор.

У Гал.-Вол. князівстві з`являються місцеві архітектурні школи-волинська і галицька. Під впливом романського стилю формується оригінальна техніка будівн-ва. В оздобленні популярним стає «римське скло»(вітражі).

Образотворче мистецтво князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галиц-Вол. ікони особливо цінувалися у Зх.Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мис-во іконопису галиц.-вол. земель мало спільні риси з московською іконописною школою 14 — 15 ст.

Починаючи з 13 ст. на тер. князівства поширилася нова для Русі кул-ра зхєвропейського лицарства. Князі і бояри проводили лицарські турніри, які наз-ся «іграми».

Розвиток культури в Гал.-Вол. князівстві сприяв закріпленню історичних традицій Київс. Русі. Ці традиції зберігались в архітектурі, образотв.мис-ві, літ-рі, у літописах та історич. творах. Проте водночас зх-руські землі потрапили під культурний вплив Зх. Європи, де гал-вол. князі і знать шукали протидію агресії зі Сходу.

14.Поширення гуманістичних ідей в дух.кул-рі Укр. доби Ренесансу Ренесансом або Відродженням назив-ть культурний рух у 14-16ст. Ренесанс-це відродження суспільних античних традицій на грунті християнства. Характерними ознаками ренесанс. кул-ри були її світський характер, гуманізм, відродження інтересу до античної спадщини.Зміни під час ренесансу: 1)для мист-ва: художники здобували славу собі(став.ініціали напр.); 2) ренесанська укр ідея полягає в прагненні звільнитись від польської опіки; 3) з`являються братсва. До гуманістів відносять: Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський-Роксолан, Шимон Шимонович. Вони перші вивчили латинську мову, навчалися в євро пейс. університетах, збагатили ренесанську кул-ру своїми творами, де відчутне нове розуміння людини-особистості, гордість за працю, за свій рід і батьківщину. Юрій Дрогобич навч. у Болонському і Краківському університеті. З 1481-1482 був ректором Болонс. універ-ту. У 1483 у Римі була опублікована його книга « Прогностична оцінка поточного 1483 року». Це була перша друкована книга(латиномовна), автором якої був українець за походженням . Завдяки підтримки Ю.Дрогобича було видано перші у світі книги кириличним шрифтом. Станіслав Оріховський-Роксолан-оратор, публіцист, історик, філософ. У численних творах з позицій гуманізм розглядав проблеми ролі церкви у сусп.-ві; війни і миру, освіти тощо. Частина його творів його творів друкувалися у збірниках прози в Італії. Найвизначніші праці: "Дві промови "Про турецьку загрозу" Автор порушує актуальну тоді проблему згуртування європейських народів для подолання турецької експансії Він гордився, що він українець, добавив до свого прізв. Роксолан, підкреслюючи свою національну приналежність. Павло Русин –укр гуманіст. поет – один із зачинателів польської гуманістичної поезії. Свої вірші писав латинською мовою. Помітним здобутком новолатинської поезії XVI ст. була віршова збірка «Пісні Павла Русина з Кросна» (1509 р.). Він був першим гуманістичним поетом в укр. літ-рі і одночасно основоположником гуманістичної латинської поезії в Польському королівстві.

15. Пересопницьке Євангеліє Пересо́пницьке єва́нгеліє — визначна рукописна пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва 16ст. Один із символів української нації.

Появу книги фундувала волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська.

Відомо, що над перекладом і переписуванням Євангелія працювали Михайло Васильович зі Сянока (Лемківщина) та архімандрит Пересопницького монастиря Григорій. Роботу над Євангелієм розпочали 15 серпня1556 р. у Свято-Троїцькому монастирі (нині м.Ізяслав Хмельн обл.), завершили — 29 серпня1561 р. в Пересопницькому монастирі.

Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом свідчить про високий рівень майстерності українських переписувачів. Книга свого часу стала дорогоцінним чинником утвердження живої укр. мови, бо з'явилась тоді, коли католицизм, що послуговувався латиною, підтримував колонізацію, тобто польське панство і короля, а православ'я з церковнослов'янською мовою стало релігією пригноблених верств укр. народу. Євангеліє написане пізнім уставом на пергаменті чорним чорною і червоною фарбою. У рукописі є ще «дробне» письмо, яким виписані всі приписки, післямови тощо. Рукопис багато орнаментований: різнокольорові з золотом високохудожні мініатюри, заставки, ініціали, кінцівки з українськими мотивами. За здогадками дослідників, високохудожні ілюстрації до нього виконав знаменитий іконописець із Самбора Федуско. Пересопницьке Євангеліє засвідчує загальний високий рівень української культури, що виявляється у справі книговидання, яка в той час була однією з найвагоміших у суспільному розвитку, у виконанні писемних форм, розміщенні тексту, способу перекладу.

Зараз зберігається у Національній бібіліотеці України ім. В.Вернадського. Починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню.

16. Укр.православні братства та їх дія-ть у 16-17ст. Братства – орг.-ції міщан, які відстоювали релігійні, політичні, національні, культурні, станові права українців. Створювалися вони навколо церков. Найдавнішим і найвідомішим було Львівське братство при Успенському соборі, засноване в 1453 р. Наприкінці 16 — на поч. 17 ст. братства діяли в Києві, Луцьку, Острозі, Перемишлі, Тернополі та інших містах Укр.. Вони підтримували між собою тісний зв'язок і намагалися поширити ідеї на інші регіони. У 17 ст. велику роль у національно-культурному житті України відіграло Київське братство, засноване в 1615 р. при Богоявленському монастирі. До Київського братства крім київських міщан і укр.ї шляхти, вступило також і Запорізьке Військо на чолі з Петром Сагайдачним.

З кінця 16 ст. братства розгорнули широку культурно-освітню дія-ть. Вони створювали школи,в яких не тільки навчали грамоті учнів, але й протистояли католицьким єзуїтським школам, які сприяли духовному пневоленню укр. народу, наступуна укр. культуру. Братські школи були загальнодоступними: у них навчались діти різних станів. Також братства підтримували книгодрукування, збирали бібліотеки. Із середовища братств вийшли відомі церковні і громадські діячі: Йов Борецький, Памва Беринда, Мелетій Смотрицький, Петро Могила та ін.

Іншою важливою сферою дія-ті Львівського братства, як і деяких інших братств, було книгодрукування. Коли до Львова приїхав Іван Федоров братство допомогло йому заснувати друкарню. У 1574 р. з'являється його перша книжка «Апостол».

Своєю подвижницькою дія-тю братства спричинилися до національно-культурного відродження України наприкінці 16 ст. Вони зміцнили укр. суспільство, яке тепер могло опертись на мережу шкіл, друкарень.