64.Культура в часи Перебудови.

Перебудова радянського суспільства в останні роки функціонування СРСР не стала прикладом до змін в Україні. Тут продовжувалася політика попередніх років правління за моделлю Л. Брежнєва і М. Суслова, яка передбачала денаціоналізацію і духовне спустошення. Цю політику підтримував перший секретар ЦК КПУ В. І Цербицький. В Україні активно поширювалася русифікація, катастрофічне зменшувалася кількість шкіл з українською мовою навчання, в вузах українською мовою читалося близько 5 % лекцій. Укр. театри перейшли на так званий двомовний режим. Укр. мова витіснялася з усіх сфер суспільного життя, духовне життя занепадало. Першими, хто подав голос на захист збереження укр. культури, відродження правдивої історії України, були письменники. Широкий резонанс у суспільстві мали виступи О. Гончара, Р. Братуня, І. Дзюби, І. Драча, В. Дрозда, В. Яворівського, Ю. Щербака, Б. Олійника і багатьох інших. Ґрунтовний аналіз занепаду української культури зробив О. Гончар на Всесоюзній творчій конференції у Ленінграді 1 жовтня 1987 р. У наступні роки було багато зроблено для відродження історичної пам'яті,повернення народові культурної спадщини попередніх поколінь. У 1990—1991pp. окремими виданнями побачили світ праці М. Костомарова, Д.Яворницького, Л. Єфименко, М. Грушевського, І. Крип'я-кевича, Д.Дорошенка, Д. Донцова та ін. Вийшов збірник пісень українських січових стрільців, матеріали до Історії визвольних змагань20—50-х років XX ст. Видано багато мемуарної літератури. На екранах з'являються фільми С. Параджанова, Ю. Іллєнка, К. Муратової. Подією всеукраїнського масштабу стало відкриття у Львові 24 серпня 1992р. пам'ятника Т. Шевченкові. У 2000 р. у складі Міністерства культури і мистецтв України створено Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон. Відбувся Всеукраїнський з'їзд працівників культури і мистецтв, на якому визначили шляхи розвитку культурно-мистецького процесу держави .

Після здобуття Україною незалежності представники української діаспори за кордоном дістали можливість співпрацювати з корінним народом щодо відродження духовних скарбів, розвитку науки і культури, вирішення нагальних проблем сьогодення. У зарубіжних країнах, де зосереджена значна к-ть українців, створюютьсячисленні прогресивні молодіжні, культурно-просвітні та інші товариства, видається україномовна періодика, організовано школи з українською мовою навчання.