2.2 Другий етап визволення

Стратегічний наступ на Правобережній Україні розпочався із Житомирсько-Бердичівської операції, в ході якої війська радянської України завдали нищівної поразки групі німецьких армій і створили можливість оточення ворожих військ на Корсунь-Шевченківському виступі, який у планах обох сторін мав особливе значення. Радянське командування, щоб продовжити наступ в Україні, передбачало ліквідацію сил противника в цьому районі. В свою чергу, керівництво вермахту планувало з цього плацдарму завдати удару по київському угрупованню радянських військ. Корсунь-Шевченківський виступ обороняли великі сили фашистів, тому успіх операції на цьому фланзі радянсько-німецького фронту мав вирішальне значення для успіху здійснення наступних операцій на Правобережній Україні. 24 січня 1944 року війська Червоної Армії перейшли в наступ, розпочавши Корсунь-Шевченківську операцію. Бій видався дуже важким, тому що німці проводили постійні контратаки, але, незважаючи на опір ворога, радянським військам все ж вдалось взяти їх у кільце, що означало остаточну поразку німецької армії. «На згадку» про битву, РКЧА забрала велику кількість бойової техніки і озброєння. Корсунь-Шевченківську операцію також відома як «новий Сталінград».

2 лютого 1944 року, внаслідок наступальних дій у Рівненсько-Луцькому напрямку, було звільнено від окупантів Луцьк, Рівне, Проскурів, Тернопіль, Вінницю та ін. В той же час, велася операція по звільненню Кривого Рогу та Нікополя, районів, багатих марганцевими та залізними рудами, які нацистська Німеччина використовувала для військових потреб. Радянські війська раптовими ударами прорвали оборону німців і, переслідуючи відступаючі частини вермахту, визволили Нікополь та Кривий Ріг 8 лютого та 22 лютого відповідно. З 4 березня по 17 квітня 1944 року була проведена Проскурівсько-Чернівецька операція в результаті якої вороже угруповання було розколоте на дві частини, а радянські війська отримали змогу вийти у передгір'я Карпат. Вслід за цими подіями, Червона Армія швидкодійно визволила 28 березня Миколаїв, а 10 квітня Одесу. Однак після того, як більша частина материкової України була звільнена, залишалося досить важлива питання звільнення Криму. 8 квітня 1944 року розпочались бої за Крим, 11 квітня було визволено Керч, 13 квітня – Сімферополь, 5 травня почався штурм севастопольських укріплень ворога, а 9 травня Севастополь позбувся останнього загарбника. 12 травня Крим було повністю звільнено від німецьких окупантів.

Рисунок 2.2.1 Моряки після бойових дій у Криму

Наступним кроком до перемоги та остаточним у визволенні України був рух радянських військ у Львівському напрямку, де були доволі добре закріплені німецькі дивізії. У жовтні 1944 р. у ході Карпатсько-Ужгородської операції завершилося визволення всієї території України. 27 жовтня був звільнений від окупантів Ужгород, а наступного дня – решта населених пунктів Закарпатської України.

Таким чином, у ході наступальних операцій на Правобережній Україні та Криму радянські війська завдали непоправних втрат гітлерівцям: багато дивізій ворога було повністю знищено, значна кількість була передислокована або переформована, усі ресурси, що видобувалися на Українській землі, припинили своє постачання у Німеччину. Державний кордон СРСР на відстані 400 км. було відновлено. Чорноморський флот повернув свою основну базу в Севастополі і одержав можливість активізувати бойові дії проти Румунії.