3.Сами.

√17

1.Відповідно до динаміки відновлення після навантаження за

тривалістю розрізняють такі різновиди інтервалів відпочинку

за тривалістю: "жорсткий" (І), відносно повний (П),

екстремальний (Ш), повний (IV).

Динаміка працездатності та ЧСС під час виконання

навантаження та в період відпочинку (за Линцем М.М.)

Примітка:

Н - навантаження; ДП - динаміка працездатності; ДЧСС -

динаміка ЧСС;

І - фаза неповного відновлення;

II - фаза відносно повного відновлення;

III - фаза суперкомпенсації;

IV - фаза незначного зниження працездатності і

хвилеподібного повернення її до вихідного рівня.

Жорсткий інтервал відпочинку передбачає наступне

навантаження через 45-90 - 60-120 с, що відповідає фазі

недовідновлення оперативної працездатності. Якщо

тренувальне завдання викликало частоту пульсу 180-200 уд/

хв, то наступне буде здійснюватися на пульсі 140-120 уд/хв.

Такий інтервал відпочинку застосовується при розвитку різних

видів витривалості.

Відносно повний інтервал відпочинку передбачає наступне

навантаження після першого повернення працездатності до

вихідного рівня (ЧСС 110-120 уд/хв). Його тривалість

становить від 60-120 с до 90-180 с. Тренувальний ефект

такого поєднання навантажень і відпочинку проявляється в

суперкомпенсації як наслідку кумулятивного впливу виконання

серії вправ із 4-6 повторень. Застосовується переважно для

вдосконалення швидкісної і силової витривалості.

Екстремальний інтервал відпочинку передбачає наступне

навантаження на фазі суперкомпенсації (ЧСС 110-90 уд/хв).

Його тривалість від 2-3 до 6-8 хв. (відчуття суб'єктивної

готовності до наступного виконання вправи). Для досягнення

стану суперкомпенсації завдання виконують серіями. В одній

серії роблять 3-4 повторення вправ. Кількість серій залежить

від рівня тренованості людини. Між серіями інтервал

відпочинку — повний. Застосовують експериментальні

інтервали відпочинку при вдосконаленні силових, швидкісних,

швидкісно-силових і координаційних можливостей учнів.

Повний інтервал відпочинку передбачає хвилеподібне

повернення працездатності до вихідного рівня. Залежно від

характеру і величини втоми його тривалість складає від 6-8 до

20 хв. Застосовується в оздоровчих тренуваннях, що не

передбачають великого зростання тренованості.

За характером розрізняють:

пасивний відпочинок який передбачає відносний спокій,

відсутність рухової активності в перервах між виконанням

вправ;

активний відпочинок який передбачає виконання між

тренувальними завданнями тих же вправ з помірною

інтенсивністю, або інших вправ та рухових дій іншими

частинами тіла, близькими за формою до тренувальної вправи;

комбінований відпочинок передбачає поєднання в одній паузі

активну і пасивну його організацію. При застосуванні

активного, або комбінованого відпочинку ефект відновлення

працездатності збільшується, коли тренувальні вправи

виконуються відразу ж після виконання вправ, які стимулюють

відновлення. Пасивний і комбінований відпочинок більш

ефективні при значній втомі.

2. У практиці

роботи застосовуються фронтальний, груповий та

індивідуальний методи організації

Суть фронтального методу полягає в тому, що всі учні класу

водночас залучаються до виконання одного завдання Він

доцільний під час ознайомлення учнів Із новим матеріалом,

розучуванні порівняно простих вправ, що не потребують

особливої страховки І допомоги, а також під час вдосконалення

добре засвоєних вправ Максимальне охоплення учнів руховою

діяльністю дає змогу досягати високої щільності занять

Фронтальний метод організації праці школярів вимагає

ретельної підготовки до уроку, створює можливість найкраще

контролювати хід навчання Тримаючи весь клас у полі зору,

вчитель може з достатньою точністю визначити готовність

учнів до навчання, рівень засвоєння вправ Використовуючи

цей метод, можна досягти високого тренувального ефекту

занять

Фронтальний метод є основним в організації фізичного

виховання молодших школярів.

Під час поглибленого розучування складних вправ часто

використовують груповий метод, що дає змогу краще дозувати

навантаження, спостерігати за виконанням завдань учнями,

виправляти помилки Однак варто пам'ятати застосування

цього методу призводить до помітного зниження моторної

щільності уроку Тому якщо на уроці не використовуються

багатопропускні прилади, а його зміст вимагає великих перерв

між виконанням окремих спроб, такі часові проміжки знижують

робочу установку І функціональну готовність до чергових

зусиль У таких ситуаціях пропонуємо додаткові завдання. При

цьому, якщо провідна установка в занятті на засвоєння техніки

І високу якість виконання вправ, то додаткові завдання

повинні бути пов'язані з основним матеріалом Виконання

завдань, не пов'язаних Із засвоюваними на уроці вправами,

відволікає увагу школярів І знижує ефективність навчання

Якщо ж заняття спрямовується на високий результат у вправах

Із високим навантаженням, то додаткові завдання даються на

Інші групи м'язів, що сприяє прискоренню процесів

відновлення

За використання групового методу організації дуже важливим є

вибір принципу розподілу учнів на групи. Раціональним слід

вважати розподіл учнів за рівнем їхньої підготовленості Однак

при цьому не принижуйте гідності дітей, для чого по-перше,

забезпечуйте можливість міграції учнів Із групи в групу

(залежно від навчальних успіхів), а по-друге, для вивчення

кожного нового розділу програми формуйте нові групи

Можливий розподіл учнів на групи за симпатіями, бажаннями,

творчими здібностями Цінним тут є загострення почуття

відповідальності кожного члена групи за успіх товаришів

Груповий метод сприяє розвиткові самодіяльності учнів, їх

активізації, розгортанню змагання за успішне розв'язання

завдань уроку

Застосування групового методу організації навчальної

діяльності на уроці можливе лише за умови кваліфікованої

допомоги вчителю з боку фізкультурного активу При цьому

треба керуватися розумінням, що не кожна дитина —

організатор, не кожного можна навчити цього мистецтва, але й

підлеглим він не може бути весь час Тому слід прагнути до того,

аби кожна група поступово перетворювалась у колективного

організатора, а з нею — кожен учень формував організаторські

здібності Для цього групі доцільно формувати не прямолінійні

відносини "керівник — підлеглий", а відносини співдружності

"усім треба виконати одне завдання"

Характеризуючи груповий метод, не можна не згадати про

формування малих груп, команд і пар, не підкреслити їхню роль

у процесі навчання, виховання фізичних якостей, прийому

контрольних нормативів Наприклад, забіги на уроках легкої

атлетики рекомендують формувати за близькими, але не

однаковими результатами Отже, учням з низькими

показниками створюється можливість поліпшити їх, а для

сильніших проводять додаткові забіги, що теж позитивно

позначається на їхніх результатах

Формуючи пари на Ігрових уроках, партнерами до

слабопідготовлених учнів ставлять кращих Іноді в ролі

партнерів І помічників виступають учні різної статі Проте

вчителю слід також знати, що під час складання проб на

пластову відзнаку вправності пластуни біжать поодинці. Це,

зрозуміло, сприяє вихованню волі та наполегливості у

досягненні мети

Груповий метод дозволяє певною мірою Індивідуалізувати

процес фізичного виховання за рахунок диференціації методів,

засобів та Інтенсивності навчальної діяльності відносно рівня

підготовленості окремих груп учнів

Проте не завжди групова діяльність сприяє підвищенню

ефективності навчання. Для цього необхідно формувати

контактні групи 5 певним чисельним мінімумом та максимумом

ЇЇ членів. Психологами встановлено, що ефективна колективна

діяльність починається у групі, що складається з 7+2 учнів. За

меншої їх кількості не формується колектив, за більшої — група

розпадається на мікроколективи. Рекомендована

наповнюванісгь групи забезпечує стимулюючий втілив

колективу на особу й одночасно створює сприятливі умови для

індивідуалізації навчання.

Суть індивідуального методу організації навчальної праці

школярів полягає в тому, що окремі учні, отримавши те чи інше

завдання, повинні тут же самостійно його виконувати. Цей

метод підходить більше старшокласникам; може

використовуватись у всіх частинах уроку і дає змогу

застосовувати доступний кожному темп засвоєння вправ,

запропонувати найраціональніпгу індивідуальну послідовність

навчання і потрібні підготовчі вправи.

ї діяльності учнів. Однак за своєю організацією він суттєво не

відрізняється від групового, і таке виділення можна вважати

виправданим лише, враховуючи можливість колового

тренування, для закріплення вивченого матеріалу і виховання

фізичних здібностей.

3..В.п. — лежачи на спині, руки в сторони, м'яч затиснути стопами прямих ніг.

1-2. Сісти, руками обхопити гомілки, м'ячем та стопами

не торкатися підлоги.

3-4. В.п.

6. В.п. — лежачи на спині, руки уздовж тулуба долонями униз, м'яч затиснути стопами прямих ніг.

1-2. Підняти прямі ноги вгору, утримуючи м'яч, торкнутися

м'ячем підлоги за головою.

3-4. В.п.

7. В.п. — стійка ноги нарізно, м'яч попереду у прямих руках унизу.

1-4. Кружіння тулуба уліво, утримувати м'яч прямими руками.

5-8. Те ж управо.

8. В.п. — нахил вперед, м'яч у прямих руках.

1. Розгинаючись, підкинути м'яч вгору.

2. Піймати м'яч і повернутися у в.п.

9. В.п. — стійка ноги нарізно, м'яч біля грудей.

1-2. Нахил вперед, руки вперед, пронести м'яч між ногами назад і кинути його вгору.

3-4. Випрямляючись, повернутися кругом та спіймати м'яч обома руками, в.п.

Бiлет√18

1.Тривалість відновлення залежить від величини та характеру

навантаження. При цьому відновлення втрачених на

забезпечення роботи енергетичних ресурсів відбувається не до

вихідного рівня, а з деяким надлишком ("суперкомпенсація").

Явище суперкомпенсації виникає тоді, коли тренувальні впливи

відповідають потенційним можливостям організму. Внаслідок

суперкомпенсації зростає тренованість. Якщо тренувальні

впливи систематично перевищують потенційні можливості

організму, то витрачені енергоресурси не встигають

поновлюватись, і наступає виснаженість організму. Як наслідок,

тренованість значно знижується і нарешті, якщо тренувальні

впливи значно нижчі за потенційні можливості, то зростання

тренованості не спостерігаються.

Одержати необхідні тренувальні впливи і сприяти вирішенню

конкретних педагогічних завдань дозволяє також визначення

правильної тривалості та характеру відпочинку між

повтореннями вправ в занятті. Встановлено, що відновлення

енергоресурсів протікає хвилеподібне за типом згасаючої

кривої (Рис 1).

2.Способи регулювання навантаження на уроках фізичного

виховання.

Регулювати навантаження необхідно через певний час після

початку виконання вправ і нагромаджуються протягом уроку.

Особливо уважно (з відомих причин) контролюйте хід занять і

стан підлітків 12-15 років та учнів, що мають відхилення від

нормального стану здоров'я. За перших ознак перевтоми треба

негайно знизити навантаження, дати учням змогу відпочити.

Якщо відсутні будь-які ознаки втоми, доцільно збільшити

навантаження. У практиці користуються відповідними прийома­

ми його регулювання. Найбільш ефективними і доступними на

уроці фізичної культури можна вважати такі прийоми:

• кількість повторень вправи. Збільшення кількості повторень

сприяє підвищенню навантаження, але цим прийомом можна

користуватися, поки рівень підготовленості школяра

невисокий. ЗІ збільшенням тренованості цей прийом стає

неефективним, бо потребує значних витрат часу, а вчитель

дорожить кожною хвилиною;

• амплітуда виконання вправ. Рухи завжди складніше

виконувати з повною амплітудою, тому педагоги часто

вдаються до її зменшення. Наприклад, учні одержують

завдання: у висі піднімати ноги вперед (для формування

м'язів черевного пресу). Не всі діти відразу зможуть піднести

ноги, і вчитель рекомендує їм зігнути ноги в колінах (зменшити

амплітуду) до такого кута, коли виконання названої вправи

стане можливим. Амплітуду, звичайно, можна і збільшувати;

• зміна ваги вантажу, який підіймає учень. Крім ваги

різноманітних приладів (штанги, кулі, гантелі), вдаються до

інших способів обтяження (за допомогою різноманітних

мішечків, підв'язок) або зменшення "власної ваги". Останнього

можна досягнути, зокрема, при підтягуванні через систему

блоків;

• умови виконання вправ. Наприклад, біг по твердій доріжці чи

піску, вгору чи вниз дасть різне за величиною навантаження;

• опір партнера і самоопір. Перше досягається під час

виконання вправ у парах, друге — під час самостійного

виконання вправ з одночасним напруженням м'язів синергістів

і антагоністів. Прикладом вправ зі збільшенням самоопору

можуть бути стрибки вглибину;

• швидкість виконання вправ. Оптимальна швидкість дає змогу

виконувати вправи протягом тривалого часу. Підвищення

швидкості збільшує навантаження і призводить до зменшення

кількості виконуваних вправ, але сприяє вихованню прудкості,

швидкісної витривалості, швидкісно-силових проявів.

Надмірне вповільнення деяких вправ веде до збільшення

навантаження, сприяє розвитку сили, м'язового відчуття і,

як наслідок, удосконалюється здатність учнів управляти

руховою діяльністю. Задля цього, зокрема, виконують повільні

присідання;

• час виконання вправ. Учитель дає завдання: бігти протягом 5

хв. Швидкість бігу і довжина дистанції регулюються учнями.

Формується витривалість, і через кілька занять школяр

пробіжить за 5 хв більшу відстань;

• тривалість перерв і зміна їхнього характеру перед виконанням

наступного завдання;

• ускладнення вправ шляхом їхнього поєднання з іншими

вправами (у різних варіантах);

• часткова зміна способу виконання вправ. Наприклад, силові

вправи можна полегшити незначним махом;

• темп виконання вправ. Збільшення темпу до певної межі

позитивно впливає на організм людини. Водночас надмірний

темп порушує структуру вправи і негативно позначається на

навчанні;

• вихідне положення. Якщо учні виконують згинання і

розгинання рук в упорі лежачи, але кожен раз змінюють

положення ніг, піднімаючи їх на гімнастичну лаву, стіл та ін., то

й навантаження в цих спробах буде різним.

Пам'ятайте: регулюючи навантаження, можна одночасно

користуватися двома-трьома прийомами. Наприклад,

змінювати вихідне положення можна з одночасною зміною

темпу і обтяження.

Учитель повинен прагнути не просто до збільшення, а до

педагогічно виправданого збільшення навантаження.

Звичайно, на тренувальних уроках не обійтись без значних

навантажень, але під час опанування вправ воно може стати

перепоною.

3.Виклик номерів

Усі гравці діляться на дві команди і стають у колону по одному

або в одну шеренгу. У кожній команді вчитель розраховує по

порядку всіх гравців.

Потім вчитель називає номер. Гравці, у яких цей номер,

виконують рухові дії (наприклад, біжать, перестрибують,

пролізають, …). Команда гравця, що першим виконає рухову

дію, отримує очко.

шикування

учнi стоять у шерензi, за сигналом вчителя вони розбiгаються;за другим сигналом вони повиннi пошикуватися в вихiдне положення.

Бiлет√20

1.Основними засобами фізичного виховання є: фізичні вправи,

які

застосовуються в різних випадках спорту, ігор, туризму;

природні фактори

(повітря, сонце, вода); гігієнічні умови праці і побуту.

Фізичні вправи – це усвідомлені рухові дії, спеціально

розроблені для

розв’язання завдань фізичного виховання.

Різноманітні фізичні вправи широко застосовуються у

вихованні дітей і

юнацтва. Це викликає потребу вивчення впливу фізичних

вправ на організм,

наукового підходу до їх добору і використання фізичних вправ,

бо тільки

тоді їх ефективність буде найбільша і відповідатиме основній

меті

запровадження фізичної культури в нашій країні.

Гімнастика – один із засобів фізичного виховання – являє

собою

сукупність спеціально відібраних фізичних вправ для впливу

на організм

людини, щоб змінювати її здоров’я і моральні якості, а також

усувати

фізичні вади.Значну увагу приділяють іграм у школі. В початкових класах

рухливі ігри

є одним із основних засобів фізичного виховання дітей. Їх

проводять на

уроках фізичної культури, перервах, а також на заняттях груп і

секцій

фізкультурних колективів.Туризм є також одним із засобів всебічного фізичного

розвитку,

загартування організму і виховання витривалості,

наполегливості та

звички до похідного життя.Серед засобів фізичного виховання важливе місце посідають

природні

фактори – сонячне проміння, повітря, вода, правильне

використання яких

зміцнює здоров’я і загартовує організм. Вони застосовуються

у фізичному

вихованні як супутні при заняттях фізичними вправами, а й

інколи

самостійно. Найбільш широко і організовано їх

використовують у дитячих яслах і садках, у школах і навчальних закладах на промислових

підприємствах, у парках, на стадіонах і водних станціях.

Додержання необхідних гігієнічних умов відіграє важливу роль

у фізичному

вихованні. До них належать твердий режим дня, під яким

розуміють чіткий

розпорядок усіх його компонентів, раціональний розподіл часу

праці і

відпочинку, сну і їжі. Такий режим дня, якщо його

дотримуватися протягом

тривалого (року) часу, сприяє зміцненню здоров’я людини,

створює

бадьорий, життєрадісний настрій і підвищує працездатність.

Точне додержання розпорядку дня виховує у людях такі цінні

якості, як

дисциплінарність, акуратність, організованість.

2.Основні завдання фізичного виховання.

Для того щоб забезпечити найбільш ефективний процес

фізичного виховання учнів, віднесених до спеціальних

медичних груп (СМГ), потрібно чітко уявити собі завдання, які

при цьому необхідно вирішити.

Зміцнення здоров'я, сприяння гармонічному фізичному

розвитку та загартування організму.

Щоб виконати цю найважливішу для студентів, які перенесли

захворювання, вимогу, необхідно, по суті, забезпечити кожному

повноцінний в кількісному та якісному відношенні руховий

режим. Рішення цього завдання в значній мірі залежить від

правильного вибору медичної групи для кожного учня. А між

тим в практиці добору медичної групи існують серйозні

недоліки.

Бiлет√21

1. Кількість юнаків і дівчат які за станом здоров'я відносяться

до СМГ, частіше всього надмірно, причому в ці групи часто

потрапляють особи, які в повному обсязі могли б займатись в

підготовчій або навіть в основній групі. Як справедливо

відмітили С.Ф. Цвек та В.С. Язловецький, відсутність єдиного

підходу лікарів до визначення СМГ, визначення групи для

занять фізичним вихованням тільки на основі діагнозу

перенесеної хвороби без урахування ступеню функціональних

порушень, фізичного розвитку та підготовленості призводять

до того, що відсоток учнів з відхиленням стану здоров'я в

різних навчальних закладах часто завищений. Нерідко лікарі та

спеціалісти зараховують багатьох студентів з незначними

порушеннями опорно-рухового апарату чи серцево-судинної

системи в СМГ без достатніх підстав. Перестрахування, рівно

як і хибно трактований принцип "перш за все не шкодити"

приносить велику шкоду здоров'ю юнаків та дівчат які часто

потребують рухової активності для повноцінного фізичного та

психічного розвитку, але позбавлені навантаження

перебуваючи в СМГ.

2. Серйозні збитки справі оздоровлення учнів, які перенесли

хвороби, наносить заборона (так зване "звільнення" від занять

фізичними вправами) або часткове обмеження певних вправ з

рухового режиму, яке не має під собою достатніх "підстав.

Необхідно відмітити, що ті фізичні вправи до яких організм

погано адаптований (чому вони і являють собою найбільшу

небезпеку при передозуванні), є самими цінними в умовах

обережного, чітко дозованого використання. Будь які вправи

можуть бути виключені лише на деякий час, після чого вони

повинні поступово

застосовуватись.

Не ліквідовувати, а дозовано, з урахуванням ступеню

порушень, які є, та рівня адаптаційних можливостей організму

використовувати ці вправи складає одне з найважливіших

завдань фізичного виховання в смг.

3. Досягнення максимального оздоровчого ефекту в процесі

занять, потребує використання диференційованих (в

залежності від існуючих порушень та об'єму адаптаційних

можливостей) методів занять. Ось чого неприпустимі

об'єднання учнівСМГ з учнями інших медичних груп, як на весь

період занять, так і на початкову та заключну його частину.

Важливо мати на увазі що організм учнів, віднесених за станом

здоров'я до СМГ, потребує рухової активності не менше, а

частіше всього більше ніж організм здорових юнаків та дівчат,

причому йому потрібна якісно інша рухова активність.

2.2. Принципи проведення занять .

Три основні принципи лежать в основі занять фізичними

вправами та використання засобів загартовування учнів, які за

станом здоров'я відносяться до СМГ.

Перший принцип полягає в оздоровчій, лікувально-

профілактичній спрямованості використання засобів фізичного

виховання. Будь-які заняття фізичними вправами та спортом

в нашій країні у відповідності з програмною настановою

фізкультурного руху держави мають оздоровчу спрямованість.

Для студентів в СМГ цей принцип є головуючим. Відбираючи

засоби фізичного виховання, він проходить крізь всі етапи

методики та організації занять. Важливість цього принципу

поясняється набагато більшим об'ємом оздоровчих завдань

при роботі з контингентами СМГ.

Другий принцип фізичного виховання учнів СМГ полягає в

диференційованому підході до використання засобів фізичної

культури в залежності від характеру та наявності структурних

та функціональних порушень в організмі, викликаних

патологічним процесом.

Під час будь-яких занять фізичними вправами навантаження,

які використовуються, диференціюють в залежності від віку,

статі та фізичної підготовленості. В заняттях СМГ окрім цього,

фактором, який визначає кількісні та якісні особливості

фізичних навантажень та можливості загартовування, стає

захворювання, яке характеризує своєрідність організму. Ці

особливості потребують для кожного учня окремих засобів та

методів фізичного виховання.

Третій принцип , який повинен дотримуватись в процесі

фізичного виховання учнів СМГ, полягає в професійно-

прикладній спрямованості занять. Проводячи заняття по

фізичному вихованню з учнями СМГ, які раніше перенесли

хворобу, викладач повинен не тільки забезпечити найшвидше

відновлення ушкоджених органів та систем, але допомогти

учню в процесі занять фізичними вправами набути необхідні

для доброго засвоєння професії рухові навички, за допомогою

методів фізичного тренування відшліфувати їх, підготувати

ЦНС та інші функціональні системи організму до того, щоб вони

змогли забезпечити високу працездатність майбутнього

спеціаліста. Якщо врахувати , що у учнів в результаті

перенесеного захворювання часто існують значні порушення в

організмі, які ускладнюють пристосування до умов фізичних

напружень, то стає очевидною складність здійснення цього

принципу.

3.“Веселі старти” (Спортивне свято для учнів 5–8 класів)

Мета: спонукати школярів до систематичного фізичного

самовдосконалення;

сприяти утвердженню пріоритетів ведення здорового способу

життя,

розвитку рухових якостей, почуття колективізму, дружби,

взаємодопомоги.

Учасники: Змагання проводяться між учнями 5, 6, 7, 8 класів.

Команди

складаються з 10 учнів (5хлопчиків і 5 дівчаток). Між собою

команди

відрізняються формою одягу, емблемою, девізом.. Болільники

класів

оформляють свої місця різними лозунгами, плакатами.

Суддівська бригада: Журі складається з представника

адміністрації школи,

члена ради колективу фізкультури та учнів старших класів, які

у свій час

брали участь у змаганнях "Веселі старти". Місце ігор

радіофікуємо. Хід

їх коментує вчитель фізкультури. Оцінювання проводиться за

такою схемою:

перемога — 3 очки; нічия — 2; поразка — 1. Переможець

визначається за

сумою очок, набраних у кожній грі програми.

Порядок проведення "Стартів надій": Свято починається

виходом і

шикуванням команд. Капітани рапортують головному судді

про готовність

взяти участь у змаганнях, після чого він вітає учасників,

оголошує

змагання відкритими. Команди вітають одна одну, журі,

вболівальників і

йдуть до місця старту. Паузи між стартами заповнюються

виступами

танцювального колективу, вокального ансамблю школи.

Змагання

закінчуються нагородженням переможців: команди одержують

дипломи

відповідних ступеней, цінні подарунки.

Гра “Яструб і квочка”

Гравці одної команди стають в колону, тримаючись за тулуб

або плечі. Її

очолює найсильніший і найспритніший учасник — "квочка". З

числа гравців

протилежної команди вибирається "яструб", який за сигналом

ведучого

(судді) намагається зловити "курча" (останнього в колоні).

"Квочка",

переміщуючись в різні сторони, з піднятими вверх руками не

дає

можливості "яструбу" забігти в кінець колони й зловити

"курчатко". Якщо

яструб торкнеться останнього учасника або колона

розірветься, гра

припиняється. Тоді учнівські гурти міняються ролями. Та

команда, яка

довше протримається в повному складі, виграє.

Примітка. Гра розвиває спритність, силу, витривалість.

Естафета "Тачка".

Учні шикуються в колони по одному, де перший гравець кожної

команди

займає положення упору лежачи, а другий тримає його за

гомілки ніг. За

командою ведучого "Руш" перша пара пересувається до

позначки й

повертається назад. Такі ж дії повторюють наступні учасники.

В естафеті

виграє той гурт, який швидше закінчив гру.

Примітка. Гра розвиває силу, витривалість.

Конкурс "Силачі"

Учасники всіх команд по черзі виконують вис на зігнутих

руках. Час

кожного з них фіксується й додається до загального

результату команди.

Виграє та команда, яка набрала найбільшу суму часу .

Примітка. Гравцям забороняється торкатись бородою

перекладини. Гра

розвиває силову витривалість.

Естафета "Жонглер"

Колони команд займають місце на старті. Капітан тримає в

руці тенісну

ракетку, на якій лежить м'ячик. За командою "Руш" гравець

біжить по

низькій колоді та між стояками змійкою до певної позначки й

повертаєтьсяназад без подолання перешкод, передаючи ракетку з м'ячиком

наступному

учаснику, а сам стає в кінці колони. Виграє команда, яка

швидше

закінчить естафету.

Примітка. Якщо учасник гри сходить з колоди, втрачає м'ячик

або

торкається стійок, команду штрафуються. Гра розвиває

координацію рухів,

спритність, швидкість.

Естафета "Струмок"

1Команди гравців розміщені в колоні по одному перед

стартовою лінією. За

сигналом "Руш" ведучі біжать до орієнтира й повертаються

назад. До нього

приєднується наступний гравець, з яким долають цю ж

дистанцію, а далі

третій, четвертий. і так усі гравці в гуртах. Виграє команда, яка

швидше

завершить гру.

Примітка. Команду штрафують у випадку розриву ланцюга

колони. Ця гра

розвиває швидкість, витривалість.

Естафета "Фут - Бас"

Гравці розміщуються в колону по одному. Хлопці обводять

стійки,

розміщені на дистанції, ногою, а дівчата — рукою. Перемагає

команда, яка

швидше, без штрафних очок закінчить змагання.

Примітка. За пропущену стійку під час обведення м'ячем або її

збиття

команду штрафують одним очком. Естафета розвиває

спритність, швидкість,

координацію рухів.

Конкурс стрибунів

У змаганнях беруть участь усі гурти повним складом. За

командою "Руш"

учасники команд стрибають через скакалку, обертаючи її

вперед. Гравці,

які під час гри збиваються з ритму стрибків, вибувають із

змагань.

Виграє команда в якій залишилось більше гравців за

встановлений час..

Примітка. Гра розвиває витривалість, координацію рухів,

швидкісно-силові

якості.

Естафета "Збирання грибів"

По два учасники від кожної команди розміщаються в кутку

майданчика. У

його центрі розсипані " гриби "(кубики, м'ячі і ін. ), які необхідно

зібрати за певний проміжок часу. Виграє команда, учасник якої

назбирав

більше " грибів ".

Примітка. Гра розвиває вміння орієнтуватись у просторі,

спритність.

Естафета шашкістів

У перших гравців команд, розміщених перед стартом, у руках

дошка та

коробка з шашками. За командою "Руш" ведучі біжать до

певної позначки,

розкладають дошку, чорну та білу шашку у відповідне

положення на ній.

Повертаючись назад, гравці забирають із коробки по одній

різнокольоровій

фігурі й віддають наступному учаснику. Так до кінця гри.

Виграє гурт,

який швидше й без помилок завершив змагання.

Примітка. Гра розвиває увагу, спритність, швидкість мислення.

Естафета географів

Перед кожною командою, розміщеною в колону по одному, на

певній відстані

від лінії старту розкладений планшет із назвою країн світу.

Завдання

кожного гравця: правильно підібрати вставку з відповідною

назвою столиці

до одної із зазначених держав. Перемагає той гурт, який

швидше й без

помилок завершив змагання.

Примітка. Гра привчає швидко мислити в ускладнених умовах,

розвиває

увагу, спритність.

Естафета "Повітряний міст"

Команди шикуються колонами за зростом (спереду найменші)

паралельно одна

до одної. На відстані 3 м від них креслять лінію, до якої

виходять

капітани з волейбольними м'ячами в руках. За сигналом

кожний капітанкидає м'яч першому гравцю своєї колони, той ловить його, а

потім швидко

повертає назад і присідає. М'яч від; капітана летить до

другого гравця,

який робить те саме, і т. д. Гра закінчується, коли останній

гравець

передасть м'яч капітанові й він підніме його. Гру повторюють

два-три

рази. Якщо м'яч упав на землю, його можна підняти й

продовжувати гру.

Виграє та команда, яка швидше збудує "повітряний міст ".

Примітка. Гра закріплює навички володіння м'ячем, розвиває

спритність,

координацію рухів.

Комбінована естафета |

Біг по колоді; перекид вперед; подолання вертикальної

перешкоди;

лабіринт; проходження відрізка дистанції стрибком на одній

нозі.

Примітка. Розвиває координацію рухів, швидкісну

витривалість,

швидкісно-силові якості.

Бiлет√23

1.Швидкість - це здатність людини у певних специфічних умовах

миттєво реагувати з високою швидкістю рухів на той чи інший

подразник, виконуваних за відсутності значного зовнішнього

опору, складної координації роботи м'язів в мінімальний для

даних умов відрізок часу і не вимагають великих енерговитрат.

Фізіологічний механізм прояву швидкості представляється як

багатофункціональна властивість, залежне від стану нервової

системи (ЦНС) і її рухової сфери периферичного нервово-

м'язового апарату (НМА). Показник, що характеризує

швидкість (швидкодія) як якість, визначається часом

одиночного руху, часом рухової реакції (реагування на сигнал) і

частотою однакових рухів у одиницю часу називається

темпом.

Розрізняють декілька елементарних і комплексних форм

прояву швидкості:

швидкість простий і складної рухової реакції;

швидкість одиночного руху (темп руху);

швидкість складного (багаторівневого руху пов'язаного зі

зміною положення тіла, наприклад в баскетболі, плаванні, бігу

і т.д.);

частоти не навантажених рухів.

Ці форми відносно незалежні і слабо пов'язані з рівнем

фізичної підготовленості. З віком елементарні і комплексні

форми прояву швидкості зазнають суттєвих змін, які

необхідно враховувати при її розвитку у процесі багаторічної

тренування.

Показники швидкості в природних умовах залежать від

развиваемого прискорення, а воно визначається силою м'язів,

і через нee масою тіла, або його ланок, довжиною важеля,

загальною довжиною тіла і т.д.

Рухова реакція - це відповідь на раптово з'являється сигнал

певними рухами чи діями. Час реагування на сигнал

вимірюється інтервалом між появами сигналу і початком

відповідь дії. Це час визначається:

швидкістю збудження рецептора і посилки імпульсу в

сенсорні центри;

швидкістю переробки сигналу в ЦНС;

швидкістю прийняття рішення про реагування на сигнал;

швидкістю посилки сигналу до початку дії;

швидкістю розвитку збудження в виконавчому органі (м'язи)

.

У багатьох випадках від спортсмена потрібно не просте

реагування на сигнал, а оцінка ситуації (спортивні ігри,

фехтування, сигнал стартера в легкій атлетиці і т.д.), коли на

один сигнал треба реагувати, а на іншій ні. Це природно

збільшує час реагування сигнал. Розрізняють час простої

реакції (реагування на одиночний сигнал) і час складної реакції.

Складна, в свою чергу, підрозділяється на реакцію вибору і

реакцію на рухомий об'єкт (РДО).

Швидкість як гранична швидкість одиночного руху

розглядається тільки при розчленованому біохімічному аналізі

рухового навику.

Швидкість як характеристика темпу руху являє собою

здатність швидко чергувати скорочення і розслаблення

окремих груп м'язів, тобто здійснювати "включення -

виключення".

Швидкісні якості людини визначаються, перш за все такими

факторами як спадковість вік, стать, стан нервово - м'язового

апарату (механізм), часу доби та ін

Швидкість вирішальний фактор у багатьох видах спорту.

Методи і засоби швидкісний підготовки

При вдосконаленні швидкісних якостей важливо мати на увазі,

що швидкість, яку спортсмен може проявити в конкретному

русі, залежить від ряду факторів і головним чином від рівня

фізичних кондицій.

Розвиток швидкості спортсмена був із розвитком здатності

м'язів до розслаблення (від ступеня їх еластичності). Тому

великий резерв збільшення швидкості криється в поліпшенні

техніки руху.

При розвитку і вдосконаленні швидкісних якостей доцільно

дотримуватися комплексного підходу, суть якого полягає у

використанні в рамках одного і того ж заняття різних

швидкісних вправ.

2.Підготовчу медичну групу складають учні, які мають незначні

відхилення у

фізичному розвитку і стані здоров'я та недостатньо фізично

підготовлені.

Вони навчаються разом із дітьми основної групи за загальною

програмою з

фізкультури. Для дітей підготовчої групи застосовують певні

обмеження

навантажень і більш поступове засвоєння нових рухових умінь

і навичок,

особливо пов'язаних з високими фізичними навантаженнями.

У зв'язку з цим

школярі підготовчої групи потребують додаткових занять для

підвищення

рівня фізичної підготовленості. З цією метою їх слід залучати

до секцій

загальної фізичної підготовки.

3.

Бiлет√24

1.Цей Закон визначає загальні правові, організаційні,

соціальні

та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і

спорту

та регулює суспільні відносини у створенні умов для

розвитку

фізичної культури і спорту.

Бiлет√23

1.ТИПИ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Шкільні уроки фізичної культури розрізняють за змістом і

педагогічними

завданнями. За змістом розрізняють комплексні уроки та

уроки з акцентом

на певний вид навчального матеріалу. В І-IV класах у більшості

випадків

проводять комплексні уроки, які передбачають рухливі ігри,

вправи з

основної гімнастики, легкоатлетичні вправи або вправи з лижної

підготовки. Можна проводити уроки, що передбачають один

вид вправ.

Наприклад, лижної підготовки, плавання чи рухливих ігор.

Залежно від поставлених педагогічних завдань, уроки фізичної

культури

поділяють на вступні, уроки ознайомлення з новим

матеріалом, вивчення

нового матеріалу, повторення вивченого матеріалу та

удосконалення у

виконанні, уроки мішаного типу, контрольні та підсумкові.

Будь-який урок фізичної культури має відповідати типовій

структурі, але

кожен з них має свої особливості.

Вступні уроки проводять на початку навчального року, чверті

або перед

вивченням матеріалу нових розділів програми, наприклад,

плавання, лижної

підготовки. На вступному уроці вчитель проводить бесіду -

ознайомлює

учнів із завданням і змістом уроків на навчальний рік або

чверть, а

також з вимогами, що ставляться до уроків (порядок приходу

на урок,

поведінка, одяг, взуття та ін.). Бесіда має бути виразною і

викликати у

дітей інтерес до занять фізичною культурою.

Вступний урок завжди починається в класі, а продовжується в

спортивному

залі, на майданчику або в іншому місці, де заплановано

провести його

практичну частину.

Учителеві треба звернути особливу увагу на підготовку і

проведення уроку

для учнів 1 класу на початку, навчального року. Перший урок

фізичної

культури має велике значення в житті дітей, тому його треба

ретельно

підготувати і добре провести.

Уроки ознайомлення з новим матеріалом можуть бути

поодинокими з кожного

виду фізичних вправ, тому що на вступних уроках діти

виконуватимуть вже

знайомі вправи. Особливість таких уроків - розучування нових

вправ.

Учитель повинен дібрати цікавий матеріал, який легко

сприймається і

засвоюється.

Уроки вивчення нового матеріалу проводять після вступних

уроків і уроків

ознайомлення з новим матеріалом.

Уроки повторення та вдосконалення пройденого матеріалу

сприяють

удосконаленню техніки виконання тих або інших вправ

шкільної програми,

формують правильні рухові навички. У школі найчастіше

проводять уроки

мішаного типу, де поряд з вивченням нового матеріалу учні

вдосконалюють

техніку виконання вправ і рухових дій, що вивчались раніше.

Спочатку

вивчають новий матеріал, а потім удосконалюють виконання

вивченого

раніше.

Контрольні уроки проводять як після вивчення певної вправи,

так і після

проходження розділу програми в цілому. На цих уроках після

прийняття на

оцінку навчальних нормативів програми можна

вдосконалювати вивчені

раніше вправи.

Під час проведення контрольних уроків рекомендується

завчасно

підготувати місця занять, щоб вимірювання результатів не

забирало багато

часу. Перевірку слід проводити оперативно протягом одного

уроку.

Підсумкові уроки проводять в кінці кожної чверті і навчального

року: на

них підбивають підсумки виконаної роботи і визначають

завдання на час

канікул. Головна увага приділяється самостійним заняттям,

виконанню

режиму дня, заняттям у спортивних гуртках та секціях.

Учитель дає поради

учням щодо навчання плавання і фізичних вправ у

позаміських та міських

оздоровчих таборах.

2.Фізкультурно-оздоровчі заходи у режимі дня

Загальна мета фізкультурно-оздоровчих заходів у школі полягає в

тому, щоб покращити здоров'я та оптимізувати фізичний розвиток

школярів. Ці заходи також спрямовані на створення певного життєвого

тонусу та зниження стомлення школярів від або під час навчальної

розумової роботи. Так, наприклад, при переключенні учнів з одного

виду діяльності на другий рекомендується проводити короткочасну

перерву або фізкультпаузу. Такий захід здатен сприяти підвищенню

активності і розумової працездатності учнів на заняттях по

загальноосвітнім предметам.

Фізкультурно-оздоровчі заходи у режимі дня учнів початкових

класів повинні включати: гімнастику до занять, фізкультпаузи на

уроках та ігри на перервах.

Гімнастика до занять проводиться перед першим уроком. Такі

заняття необхідно проводити великими групами, наприклад, у

спортивному залі, у просторому коридорі або, якщо дозволяє погода, на

майданчиках біля школи. У зв'язку з віковими особливостями та з

різною складністю і технікою виконання вправ гімнастику до занять

рекомендується проводити окремо для учнів 1-2,3-4,5-8 і 9-11 класів.

У склад комплексів вправ з гімнастики треба включати 6-8 вправ, в

тому числі: дозовану ходьбу на місці, махові рухи руками, ногами,

нахили та повороти тулуба, стрибки, а також вправи на глибоке

дихання. Бажано ранкову гімнастику проводити з музикальним

супроводженням.

Слід пам'ятати, що рівень фізичного навантаження при виконанні

вправ залежить не лише від рівня фізичної підготовки, стану здоров'я,

статевих та вікових особливостей дітей, але і від того, наскільки

правильно виконуються вправи.

Головною умовою правильного дозування фізичного навантаження

при виконанні вправ є поступове збільшення навантаження. Організм

любої людини може порівняно легко витримувати значне фізичне

навантаження за умови попередньої підготовки шляхом виконання

спочатку легких вправ з подальшим поступовим підвищенням

інтенсивності роботи. Беручи до уваги цю важливу умову

впрацьовування організму, можна обгрунтовано обирати комплекси

гімнастики.

Методичними прийомами дозування фізичного навантаження

можуть бути:

1) зміна вихідних положень;

2) застосування навантажень вагою, або використання опору;

3) зміна кількості повторюваних вправ;

4) зміна темпу виконання вправ;

5) застосування пауз між вправами та ін.

Фізичне навантаження може змінюватися при заміні тієї чи іншої

вправи новою вправою, більш складною, а також зміною всього

комплексу вправ.

Обґрунтовуючи той чи інший комплекс вправ, спочатку треба

визначити, кому він призначений. При цьому обирають:

1) стать, вік, спеціалізацію, стан здоров'я та фізичну підготовку дітей,

для яких складається комплекс вправ;

2) порядковий номер окремих вправи;

3) вихідне положення, тобто э якого початкового положення (рук, ніг

і тулуба) починаються окремі вправи. Звичайно "Висхідне положення"

позначається умовно двома літерами "В. п.";

4) зміст окремих вправ;

5) рахунок, на який виконуються певні рухові акти;

6) режим дихання під час виконання окремих вправ;

7) кількість повторення кожної вправи;

8) темп виконання вправ.

Нижче наведемо приклад комплексу загально розвиваючих вправ

на місці, який можна застосувати під час ранкової гімнастики

(гімнастики до занять) для учнів 1-3 класів:

1. В. п. — основна стійка (о. с.) — руки опущені, ноги на ширині

плеч. 1 — руки вперед; 2 — руки уверх; 3 — руки в сторону; 4 — в. п.

Руки тримати прямими. Дихання рівномірне.

2. В. п. — руки перед грудьми "в замок". І — руки вперед "в

замок" .долонями назовні; 2 — те ж, уверх; 3 — те ж, вперед; 4 — в. п. У

в. п. лікті тримати на рівні плечей, у положенні 1-2-3 — руки прямі.

3. В. п. — права рука уверх, ліва внизу. 1-2 — два ривка руками

назад; 3-4 — те ж, зі зміною положення рук. Кисті зжати в кулаки.

Ривки виконувати якого енергійніше.

4. В. п. — нахил вперед, прогинаючись, руки в сторони, 1 — поворот

тулуба вліво; 2 — те ж, вправо. Дивитися вперед. Руки прямі.

5. В. п. — руки на пояс. 1 — нахил прогинаючись, руки в сторони; 2

— в. п. Ноги прямі. Дивитися вперед.

6. В. п. — руки на пояс, випад вперед правою ногою. 1-2-3 —

пружинясті покачування на ногах; 4 — стрибком зміна положення ніг.

Тулуб тримати прямо, нога позаду пряма.

7. В. п. — руки вперед. 1 — взмах правою ногою, дістати ліву руку; 2

— в. п.; З — взмах лівою ногою, дістати праву руку. 4 — в. п. Руки не

опускати. Мах виконувати прямою ногою.

8. В. п. — о. с. 1 — упор присівши; 2 — стрибок уверх, руки уверх.

Стрибки виконувати м'яко на носках.

9. В. п. — о. с. 1 — руки уверх, піднятися навшпиньки, зробити

глибокий вдих; 2 — в. п., зробити видих.

Протягом навчального дня учням, особливо молодших класів, важко

утримувати активну увагу на декілька уроків, що пов'язано, як

вказувалось, з віковими особливостями нервової системи. Зниження

уваги на уроках, в певній мірі, обумовлене відсутністю рухової

активності. Піднімати працездатність у дітей повинні вчителі і це

досягається нескладними фізичними вправами. Фізкультпаузи

доцільно проводити під час занять по загальноосвітнім предметам.

Тривалість кожної фізкультпаузи повинна становити 2-3 хв. За

період фізкультпаузи учні звично виконують 3-4 вправи, які

включають потягування, розслаблення, рухи руками, ногами, кистями

рук та нахили тулуба. Вправи під час фізкультпауз треба виконувати у

повільному темпі. Під час такої фізкультпаузи доцільно провести 2-3

вправи для відпочинку і укріплення м'язів очей (офтальмотренінгу).

Рекомендується використовувати наступні методики

офтальмотренінгу (контроль часу і команди на виконання подає

вчитель):

1. Всі діти по команді закривають очі на 10 с та відкривають їх на 15

с; вправа повторюється 3-4 рази за хвилину.

2. Діти, дивлячись прямо перед собою, повільно піднімають зір уверх

на 2-3 с, потім вниз на 2-3 с, вліво на 2-3 с і вправо на 2-3 с. Положення

голови при цьому не змінюється. Вправа повторюється 3-4 рази.

3. Діти по команді піднімають вперед витягнуту праву руку з

піднятим великим пальцем. Далі необхідно кожній дитині фокусувати

зір (погляд) на пальці своєї руки впродовж 10 с, а потім, не змінюючи

положення голови, перевести погляд на більш далекий предмет,

наприклад, на стіну, і дивитись на неї також 10 с, потім знову на

палець (10с) — на стіну (10 секунд). 1 так до 5-6 разів.

Всі вказані вправи треба рекомендувати дітям виконувати і дома

через кожні 45-60 хв безперервної роботи з використанням зору

(наприклад, під час виконання домашніх завдань, читання літератури

і т. д.).

Рекомендується застосовувати два варіанти фізкультпауз. При

першому варіанті усі вправи виконуються тільки з одного положення

(наприклад, сидячи за партою), при другому — із різних положень

(наприклад, одну вправу учні виконують сидячи, другу—стоячи між

партами). Фізкультпаузи треба проводити кожен день, у 1-2 класах —

на кожному уроці, у 3-4 класах — на трьох уроках (другому, третьому і

четвертому). Найкращий час для проведення фізкультпауз — через

20-30 хв від початку уроку. Для дітей 1-2 класів на 3-4 уроках доцільно

проводити по дві фізкультпаузи — через кожні 15 хв уроків.

Ігри на перервах проводяться з метою поповнення дефіциту рухової

активності дітей, раціональної організації відпочинку учнів під час

перерв, зняття стомлення та підвищення розумової працездатності. У

школах передбачений термін перерв між уроками 10 хв., велика

перерва між другим і третім уроками (30 хв.), або дві великі перерви

між другим-третім і третім-четвертим уроками по 20 хв,

Наведемо приклади змісту деяких фізкультпауз, які задаються у

віршованій формі:

Під час перерв учні повинні знаходитися поза класом. В теплий час

(осінь, весна) учням найкраще знаходитися на свіжому повітрі, а

взимку — у коридорах або у рекреаціях (зелених кутках природи).

Спеціальні дослідження вчених дозволили знайти оптимальний

режим фізичних навантажень під час великої перерви. Ці

навантаження повинні бути на рівні малої і середньої інтенсивності,

не викликати значної стомленості, бо дуже збуджуючі ігри можуть

знизити подальшу працездатність дитини, зменшити її зосередженість.

При проведенні перерв на свіжому повітрі з учнями проводяться

рухливі ігри, вправи з м'ячем, лазіння по канату. Для вибору гри на

час перерви слід враховувати кількість дітей, які приймають у ній

участь, їх вік, фізичні можливості. Необхідно пропонувати посильні

ігри та визначати в ній місце кожного учня. Правила гри повинні

бути простими і відомими учням. Під час перерв не доцільно

опановувати нові види ігор. Підбираються також такі ігри, у яких

можна використовувати просте ігрове обладнання (м'ячі, скакалки,

прапорці). Прикладом ігор на період перерв можуть бути ігри типу

"Запам'ятай своє місце", "Всі на місці", "Сусід зліва".

Необхідно, щоб на перервах учні користувалися повною свободою

при виборі гри або інших видів розваг. Тільки в цьому випадку

перерви можуть бути засобами активного відпочинку дітей з різними

типами нервової системи та з різним складом інтересів.

3.8. П.П. - Сидячи на підлозі, ноги розведені широко в сторони.

Піднімати руки вгору і низько нахилятися спочатку до лівої

ноги, потім до правої, намагаючись торкнутися чолом колін.

Виконати 12-15 разів.

1. Початкове положення (П.П.) -

стоячи, ноги на ширині плечей, руки

витягнуті вгору. Нахилитися вперед,

руки торкаються землі якнайдалі за

ногами. Повторити 5-6 разів.

2. П.П. - Стоячи, ноги на ширині

плечей, права рука на талії, ліва над

головою долонею усередину.

Нахилити тулуб вправо, одночасно

відставляючи праву ногу в сторону на

носок. Повернутися в і.п. Те ж у ліву

сторону. Повторити 8-10 разів.

3. П.П. - Стоячи, ноги на ширині

плечей, руки витягнуті вгору.

Виконувати обертання тулуба по можливо більшій амплітуді.

Постарайтеся затримати на кілька миттєвостей положення

максимального відхилення тулуба в кожну сторону. Повторити

кілька разів в кожну сторону.

1.Організаційне забезпечення шкільних уроків фізичної

культури: спільна робота адміністрації та вчителі, діяльність

педагога під час їх проведення. Результативність уроку

фізичної культури багато в чому залежить від того, наскільки

викладач буде втілювати намічений ним план, застосовувати

найбільш раціональні методи організації діяльності займаються

і методичні прийоми, продуктивно використовувати наявні

обладнання, інвентар, технічні засоби навчання, враховуючи

при цьому специфіку місця проведення заняття (спортивний

зал або пришкільний спортивний майданчик, стадіон чи парк,

рівна або пересічена місцевість), температурні умови,

підготовленість школярів, їх вікові та індивідуальні

особливості. Організаційне забезпечення уроку передбачає: 1 -

створення санітарно-гігієнічних умов; 2 - матеріально-технічне

забезпечення; 3-вибір способу (методу) організації діяльності

займаються на уроці, який дозволить найкращим чином

виконати поставлені завдання. Санітарно-гігієнічне

забезпечення умов для проведення уроку - комплекс заходів,

що забезпечують оздоровчий ефект від занять фізичними

вправами. Санітарно-гігієнічний стан місць занять має строго

відповідати встановленим нормам. Після кожного заняття з

класом у школі необхідно провітрювати зал протягом всієї

зміни. Дуже велику увагу слід постійно приділяти підтримці

чистоти підлоги залу, гімнастичних матів, снарядів,

спортивного інвентарю. Матеріально-технічне забезпечення

уроку - забезпечення навчально-виховного процесу такою

кількістю обладнання, інвентарю та місць виконання

навчальних завдань, яке гарантувало б повноцінне рішення

всього комплексу завдань при оптимальної щільності уроку. За

останні роки з ініціативи багатьох вчителів фізичної культури

шкільні спортивні зали і майданчики оснащуються

нестандартним (многопропускним) обладнанням, різними

пристроями та тренажерами. Використання такого обладнання

значно підвищує щільність занять, викликає підвищений

інтерес учнів, створює широкі можливості для застосування

найбільш ефективних організаційно-методичних форм уроку і,

в кінцевому рахунку, багато в чому сприяє результативності

занять.

2.Фізкультурно-масові заходи у позанавчальний

час

Фізкультурно-масові заходи, які проводять у

позанавчальний час, необхідно за змістом пов'язувати з

уроками фізичної культури або з оздоровчими

заходами в режимі дня. Цим забезпечується

різноманітність фізичної підготовки учнів, а також

досягається профілактика стомлення та підвищення

розумової працездатності за рахунок активного

відпочинку.

У зв'язку з особливостями психічного та фізичного

стану дітей молодшого шкільного віку, робота з

фізичного виховання у позанавчальний час не може

проводитися учнями самостійно, а повинна бути

організована у рамках фізкультурного гуртка під

керівництвом викладача.

Керівник гуртка (найчастіше це учитель фізичної

культури) може обрати у кожному класі із числа учнів

помічника учителя з фізичної культури. Всю роботу

гурток повинен проводити за планом. Спираючись на

цей план, у школі можуть організовуватись

фізкультурні свята, показові виступи, спортивні

змагання. Роботу фізкультурного гуртка доцільно

висвітлювати на спортивному стенді або у спільному

випуску спортивної газети.

Гурток фізичної культури звично комплектується з

учнів, які мають бажання після уроків додатково

займатися фізичною культурою і не мають для цього

медичних протипоказань. У гуртку повинно бути не

більш 20 осіб. Комплектування гуртка проводиться з

урахуванням віку, фізичної підготовки, а також за

статевим складом учнів.

Робота у гуртках найчастіше проводиться на основі

навчальної програми з фізичної культури. У заняття

включаються різні ігри, елементи легкої атлетики та

гімнастики. При цьому слід частіше , змінювати

характер вправ, проводити заняття ігровим методом,

включаючи елементи змагань.

З учнями, віднесеними за станом здоров'я до

спеціальної медичної групи, заняття у спортивних

гуртках проводяться окремо. В цьому випадку групи

комплектуються з учнів з однотипними відхиленнями у

фізичному розвитку або захворюваннями і не більше

ніж по 15 осіб у кожній групі. Зарахування у оздоровчі

групи проводиться за рекомендаціями лікаря. Заняття з

учнями, які відносяться до спеціальних медичних груп,

повинні проводити вчителі з фізичної культури, які

пройшли спеціальний семінар або курси підвищення

спеціалізації.

Спортивні змагання можуть проводитися серед учнів

однієї школи або між фізкультурними колективами

кількох шкіл. Необхідно, щоб кожен, навіть

найслабший учень, відчув себе безпосереднім

учасником змагань, знайшов упевненість у собі.

Для участі у позашкільних змаганнях створюються

збірні команди по окремим видам спорту. При

організації змагань необхідно дотримуватися таких

вимог:

• повинна бути визначена вікова група учасників

змагань;

• змагатися учні можуть тільки за тими видами

спорту, якими вони регулярно займаються;

• для участі у змаганнях необхідна обов'язкова

попередня підготовка (тренування) учнів-учасників

змагань по тим видам спорту; по яким будуть

відбуватися самі змагання.

3.ПТАШКИ В ГНІЗДЕЧКАХ

Кількість гравців: п'ятеро та більше.

Матеріали для гри: гімнастичні обручі (за кількістю гравців) або

крейда.

Місце гри: ігровий майданчик, парк.

1. На ігровому майданчику розкладіть обручі (або намалюйте

кола діаметром 50-60 см). Це — гніздечка для пташок.

2. Усі гравці («пташки») стають в обручі. Ведучий каже:

«Сонечко світить. Пташки вилетіли з гніздечок». Гравці

вискакують з обручів, бігають по майданчику, змахуючи

руками-«крильцями».

3. Раптом ведучий каже: «Сонечко сіло. Пташки летять додому.

Раз, два, три!». Після цих слів гравці поспішають зайняти

порожнє (або лише своє) «гніздечко». Та «пташка», яка не

встигла повернутися в «гніздо» на рахунок «три», залишає гру.

Після виходу гравця, зайвий обруч прибирають. Перемагає

найспритніша «пташка».

Білки, жолуді, горіхи

Дітей розподіляють на трійки. Вони беруться за руки і

утворюють кола на всій території майданчика. Кожен гравець у

колі дістає назву: “Білка”, “Жолудь”, “Горіх”. Одного з дітей

вибирають ведучим.

На виклик учителя “Горіхи!”, “Білки!” або “Жолуді!” діти швидко

міняються місцями в різних колах, а ведучий намагається

зайняти місце в одній із трійок, дістаючи назву гравця, який

вибув. Учень, що залишився без місця, стає ведучим.

Перемагають діти, які жодного разу не були в ролі ведучого.

Виклик номерів

Усі гравці діляться на дві команди і стають в одну шеренгу. У

кожній команді вчитель рахує по порядку всіх гравців. Потім

називає номер. Гравці, у який цей номер, виконують рухові дії

(наприклад, біжать, перестрибують тощо). Команда, гравець

якої першим виконає рухову дію, отримує очко.

1.

2.Витривалість – здатність організму тривалий час

виконувати роботу без зниження її ефективності. В ряду

фізичних

якостей витривалість займає особливе положення. Будь-яка

інша якість виявляється протягом деякого часу або при

багатократному виконанні, що потребує певного рівня

витривалості.

Витривалість до фізичної праці залежить від рухової

активності людини, яка диктується умовами праці та побуту.

Загальна – здатність тривалий час виконувати роботу, яка

притягує до дії будь-які групи м’язів та пред’являє високі

вимоги до серцево-судинної та дихальної систем. Приклад:

кросовий біг, гребля, плавання, біг на лижах.

Загальна витривалість – основа для виховання всіх

різновидів проявлення витривалості.

Спеціальна витривалість (швидкісна та силова) – це

витривалість відносно певної діяльності.

При виконанні фізичного навантаження наступає тимчасове

зниження працездатності. Чим раніше воно наступає, тим

нижче рівень витривалості.

Таким чином, при виконанні однакової фізичної роботи більш

витривалим є той, хто менше стомлюється.

Ознаки стомлення:

• напруження мімічної мускулатури;

• появлення поту;

• тремтіння рук;

• блідість;

• зниження інтенсивності та якості роботи;

• збільшення частоти скорочення серцевих м’язів;

• збільшення частоти дихання;

• збільшення тиску.

Витривалість розвивається тільки в тому випадку, якщо під

час занять переборюється стомленість. Якщо вправи

скінчуються до початку стомленості, натренованість не

збільшується. Стомлення (але не надмірне) корисно для

здоров’я.

При вихованні загальної та спеціальної витривалості

необхідно:

• виконувати вправи до стомлення;

• стежити за ритмічним глибоким подихом;

• чітко узгоджувати подих з рухами;

• регулювати навантаження за показником пульсу.

Ефективний та доступний засіб – біг, циклічні вправи (вправи

в одній і тій же послідовності).

Сила – здатність людини переборювати зовнішній опір

(важкість піднятих предметів і т. ін.) або протистояти цьому

опору напруженням м’язів.

Природне зростання сили м’язів відбувається 8-18 р

Найбільш високі темпи зростання у 13-17 років.

Засобами виховання сили є вправи із збільшенням опору –

силові вправи:

• вправи із зовнішнім опором (маса предмета, опір

партнера або протидія опору гуми, еспандера та ін.);

• вправи обтяженні масою власного тіла.

Швидкість – здатність людини у певних умовах миттєво

реагувати на ті чи інші подразники і здійснювати дії з

мінімальними витратами часу.

Швидкість визначається часом рухової реакції, окремим

рухом та частотою однакових рухів за одиницю часу (темпом).

У практичній діяльності велике значення має не тільки

швидкість дії, але і підготовка до нього.

Засоби виховання швидкості руху: швидкісні вправи

протягом 5-20 секунд, оптимальний показник 17 років.

Гнучкість – здатність людини виконувати рухи з великою

амплітудою, (рух у всіх суглобах тіла).

Відсутність запасу рухливості в суглобах знижує потенційні

можливості людини, не дає можливості використовувати

технічні прийоми. При вихованні гнучкості робиться упор на

ланки опорно-рухового апарата (плечові, тазостегнові,

гомілковостопні суглоби).

Гнучкість виміряється в лінійних (сантиметрах) та кутових

(градусах) одиницях.

Основні засоби виховання гнучкості – вправи на

розтягування, таким чином багаторазово повторювані вправи

з поступово зростаючою та якомога більш повною амплітудою

рухів (махи ногами, руками, повороти кінцівок, нахили і

обертальні рухи тулубом, фіксація кінцівок і тулуба в

положеннях, пов’язаних з максимальним розтягуванням

м’язів).

Спритність – здатність швидко оволодівати новими рухами

та перебудовувати рухову діяльність виходячи з тренувань

обстановки, що раптово змінюється.

Час, необхідний на оволодіння новими вправами, – один із

показників спритності, залежить від його координаційної

складності, фізичної підготовленості тих, хто займається,

попередньо наявності досвіду і виконання різних рухів.

Іншим показником спритності є здатність швидко

переходити на виконання інших видів рухової діяльності.

Показник спритності виконання рухів. Основний шлях

виховання спритності – оволодіння новими різноманітними

руховими навичками та вміннями.

3. Комплекс ЗРВ з набивними м'ячами

1. В.п. — стійка ноги нарізно, м'яч попереду у прямих руках унизу.

1-2. Підняти м'яч вперед-вгору, прогнутися, ліву ногу назад

на носок,

3-4. В.п.

5-8. Те ж, праву назад.

2. В.п. — сід, ноги прямі, м'яч біля грудей.

1. Випрямити руки вгору.

2. В.п.

3. Випрямити руки вперед.

4. В.п.

3. В.п. — сід, ноги схрещені, м'яч біля грудей.

1. Поворот тулуба наліво, руки вперед.

2. В.п.

3-4. Те ж у другу сторону.

4. В.п. — сід, ноги нарізно, м'яч вгоруу.

1. Поворот тулуба наліво, руки в сторони, м'яч на долоні лівої.

2. В.п.

3. Поворот тулуба направо, руки в сторони, м'яч на долоні правої.

4. В.п.

5. В.п. — лежачи на спині, руки в сторони, м'яч затиснути стопами прямих ніг.

1-2. Сісти, руками обхопити гомілки, м'ячем та стопами

не торкатися підлоги.

3-4. В.п.

1.Риси уроку

Характерними рисами уроку, що відрізняють його від інших

форм фізичного виховання, є те, що:

на уроках фізичної культури вчитель створює найкращі умови

для розв'язання усіх завдань фізичного виховання та

спрямовує самостійну роботу учнів;

уроки визначають основний зміст інших форм фізичного

виховання школярів;

на уроках яскраво виражена дидактична спрямованість,

зумовлена вирішенням освітніх завдань;

керівна роль належить вчителю, який викладає предмет і

здійснює виховання учнів;

діяльність учнів чітко регламентується, а навантаження

строго дозується згідно з їхніми індивідуальними

можливостями;

на уроках присутній постійний склад учнів, яким притаманна

вікова однорідність;

• уроки зумовлені розкладом занять.

Ці риси підносять урок фізичної культури до рівня основної

форми занять і створюють сприятливі умови для досягнення

мети навчання у школі — підготовки всіх учнів до самостійного

життя, праці, формування в них потреби та вміння регулярно

займатися фізичними вправами, зміцнювати здоров'я і

підтримувати належний рівень фізичної підготовки протягом

усього життя.

Це вимагає такої побудови навчального процесу, коли учні під

керівництвом педагога опановують систему знань і способи

діяльності, виховуються та розвиваються.

2.

3.

1.Заняття фізичної культури зі студентами, віднесеними за

станом здоров'я до підготовчої медичної групи, проводяться

разом з учнями основної медичної групи згідно з

рекомендаціями лікаря.

Заняття фізичної культури зі студентами, віднесеними за

станом здоров'я до спеціальної медичної групи (далі - СМГ),

проводяться педагогічними працівниками, які пройшли

спеціальну підготовку на курсах підвищення кваліфікації.

Заняття зі студентами СМГ можуть плануватися в розкладі

навчального дня до або після занять.

За наявності необхідних умов (матеріальна база, педагогічні

кадри) заняття зі студентами СМГ можуть бути організовані

одночасно із заняттями з дисципліни "Фізвиховання".

Наприклад, один викладач проводить урок з навчального

предмету "Фізвиховання", а інший - заняття зі студентами СМГ

цієї ж групи.

Заняття зі студентами СМГ повинні бути організовані з початку

навчального року і тривати протягом усього навчального року.

Неприпустимо об'єднувати заняття СМГ або проводити їх у два

дні поспіль.

Комплектування СМГ на початок навчального року

проводиться медичним працівником на підставі результатів

попереднього поглибленого медогляду студентів (у минулому

навчальному році) з урахуванням змін, що відбулися за період

літніх канікул. Наповнюваність СМГ повинна бути 8-12

студента.

При наповнюваності СМГ менше восьми осіб заняття зі

студентами можуть бути організовані за рахунок годин

навчального плану, що виділяються на проведення

факультативних занять. У виняткових випадках, якщо в

установі освіти всього 7 і менше студентів, віднесених за

станом здоров'я до спеціальної медичної групи, вони на

підставі наказу по установі освіти допускаються до занять

фізичної культури і здоров'я з усією групою під суворим

контролем викладача за індивідуальним завданням, складеним

згідно вищевказаною програмою.

Кількість СМГ на початок кожного півріччя затверджується

наказом директора вищого навчального закладу на підставі

відомостей, що подаються медичним працівником. Години,

відведені на проведення занять зі студентами СМГ, входять в

обсяг навчального навантаження викладача фізичної культури.

Облік проведених занять зі студентами СМГ ведеться в

окремому журналі. Усі записи робляться відповідно до правил

з ведення журналів.

Заняття зі студентами, віднесеними за станом здоров'я до

групи ЛФК, проводяться медичним працівником в лікувально-

профілактичному закладі.

Студенти, віднесені за станом здоров'я до СМГ і групі ЛФК, а

також тимчасово звільнені від занять з дисципліни

"Фізвиховання", присутні на них і можуть бути притягнуті

викладачем до не протипоказаний їм видам навчальної

діяльності.

У журналі на початку кожного семестру навпроти прізвища

студентів, які віднесені за станом здоров'я до СМГ або групі

ЛФК, робиться запис "СМГ" або "ЛФК".

Студентами, повністю звільненим за станом здоров'я від

занять з дисципліни "Фізвиховання" і не віднесеними ні до

однієї з чотирьох медичних груп, в журналі в графах для

семестрових вноситься запис "звільнений (а)".

У кожного викладача фізичної культури, який проводить

заняття в СМГ, повинні бути наступні документи планування

навчального матеріалу:

семестрові календарно-тематичні плани;

плани-конспекти занять.

семестрові календарно-тематичні плани затверджуються

директором (заступником директора) установи на кожен

навчальний рік.

2.Загальна щільність заняття визначається як відношення часу,

який педагогічно виправданий, до всієї тривалості заняття.

Вона передбачає:

1. Організацію дітей, повідомлення навчальних завдань.

2. Підготовку та прибирання фізкультурних посібників,

необхідних перешикування дітей під час заняття, та ін.

3. Безпосереднє виконання фізичних вправ та

спостереження за ними під час відпочинку, участь у

рухливих іграх, розвиток фізичних якостей.

4. Пояснення вихователя, виправлення помилок, допомога

дітям, страховка.

5. Використання наочних посібників, показ вправ.

6. Педагогічний контроль.

7. Мотивація дітей.

8. Виховна робота під час заняття.

9. Підбиття підсумків заняття.

Вищезазначені елементи педагогічної діяльності вихователя,

які спрямовані на підвищення загальної щільності заняття,

постійно доповнюються та зміцнюються залежно від віку

дітей, змісту заняття, педагогічної майстерності вихователя та

ін.

Час, затрачений на безпосереднє виконання вправ, має

найбільше значення, бо саме в цей період вирішуються

оздоровчі й освітні завдання (формування рухових навичок і

розвиток фізичних якостей). Відношення часу, затраченого на

безпосереднє виконання фізичних вправ та рухливих ігор, до

всього часу заняття називається моторною (руховою)

щільністю його.

Моторна щільність — найбільш специфічний показник ефек­

тивності заняття. Вона може бути різною залежно від його

змісту, організації і методики проведення. Щодо організації і

методики, то вона повністю залежить від підготовки

вихователя до заняття і дій під час його проведення.

Для збереження часу заняття, для виконання дітьми вправ

велике значення мають завчасне розміщення та максимальне

використання наявного фізкультурного інвентарю. Щільність

заняття також залежить від того, у якому поєднанні за обсягом

та тривалістю виконуються такі види діяльності дітей:

сприйняття та осмислення пояснень, показ вправ; виконання

вправ дітьми; спостереження за рухами інших дітей,

відпочинок; допоміжні дії (встановлення фізкультурних

посібників); паузи під час занять (чекання своєї черги,

роздавання інвентарю та ін.).

Для збереження щільності заняття необхідно намагатися

максимально скорочувати час на встановлення та прибирання

посібників, чітко пояснювати вправи, запобігати

невиправданим паузам для чекання виконання вправ, вибирати

найбільш оптимальний спосіб організації дітей для виконання

основних рухів. Моторна щільність безпосередньо

відображається на фізичному навантаженні. Вихователю слід

пам’ятати, що рухи, які виконуються з постійною зміною

швидкості та ритму, а також вправи, які пов’язані із

статичними зусиллями, стомлюють дітей значно швидше.

Особливої уваги вихователя вимагає визначення та

регулювання фізичних навантажень, тому що від них суттєво

залежить результат застосування фізичних вправ. Під

навантаженням слід розуміти певну величину впливу вправ, що

виконуються, на ті чи інші органи, системи органів або весь

організм у цілому. Відповідно до цього впливу реакції

організму та зміни у його стані у значною мірою обумовлює

успішність вирішення завдань, які ставляться перед заняттям.

Фізичне навантаження залежить від багатьох факторів: ха­

рактеру вправ та ігор, поєднання різних видів рухів, їх

інтенсивності, тривалості, кількості повторень, темпу

виконання, координаційної складності, ступеня засвоєння

даного руху та ін. Воно також залежить від нервово-психічного

напруження дитини, її емоційного стану.

Всі ці фактори враховуються при регулюванні фізичного на­

вантаження у процесі занять. Доцільно чергувати фізичне

навантаження з відпочинком, більш інтенсивні рухи з менш

інтенсивними, більш складні за структурою з менш складними,

засвоєні дітьми вправи з новими.

3.В.п. — нахил вперед, м'яч у прямих руках.

1. Розгинаючись, підкинути м'яч вгору.

2. Піймати м'яч і повернутися у в.п.

9. В.п. — стійка ноги нарізно, м'яч біля грудей.

1-2. Нахил вперед, руки вперед, пронести м'яч між ногами назад і кинути його вгору.

3-4. Випрямляючись, повернутися кругом та спіймати м'яч обома руками, в.п.

5-8. Те ж з поворотом у другу сторону.

10. В.п. — м'яч лежить на підлозі біля ніг.

1. Стрибнути через м'яч вперед.

2. Стрибнути через м'яч назад.

3-4. Те ж.

Ходьба на місці.

1.

2.До позашкільних форм занять відносяться:

- фізичне виховання за місцем проживання;

- фізичне виховання в таборах відпочинку;

- індивідуальні самостійні заняття фізичними вправами

До індивідуальних форм занять відносяться:

- індивідуальна гігієнічна гімнастика (зарядка);

- виконання домашніх завдань;

- індивідуальні тренування;

3.. В.п. — стійка ноги нарізно, скакалка складена вчетверо вгору.

1-2. З напівповоротом тулуба наліво, круг руками вперед, зліва від тулуба.

3-4. Те ж в другу сторону.

7. В.п. — лежачи на спині, скакалка складена вчетверо за головою.

1-2. Згинаючи ноги вперед, перемахнути ними через скакалку.

3-4. Обпираючись руками об підлогу позаду, виконати стійку на лопатках.

5-8. В.п.

8. В.п. — упор присівши, скакалка складена вдвоє за ногами.

1.Поштовхом ніг упор лежачи, не торкаючись скакалки.

2.Поштовхом ніг упор присівши.

9. В.п. — скакалка, складена вдвоє, внизу широким хватом.

1.Скакалку вгору і викрут е плечових суглобах.

2.Скакалку вниз-назад.

3.Скакалку вгору і зворотній викрут в плечових суглобах.

1.Заключна частина уроку характеризується поступовим

зниженням функціональної активності організму. Чим значніші

функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою

мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну

спрямованість. Збір знарядь, приладів в кінці уроку – це вже

само собою заспокоює учнів, сприяє зниженню емоційності.

Для заключної частини уроку підбирають легкодоступні

вправи: малорухливі ігри, легкий біг, ходьбу, вправи на

розслаблення м’язiв, танцювальні композиції тощо.

Оригінальним і доцільним з методичної точки зору може бути

використання в заключній частині уроку проходження всього

класу з піснею, що значно дисциплінує учнів і сприяє

відновленню ритму дихання після значних фізичних

навантажень основної частини, а також формуванню в учнів

веселого, життєрадісного настрою i підвищує бажання

відвідувати уроки фізичної культури.

Тривалість заключної частини уроку – 3-5 хв.

2.зміст уроку фізичної культури — складне явище. Це

певний набір

фізичних вправ і пов'язаних із ними знань, діяльність учнів і

робота

вчителя, .і також результати — наслідок цієї роботи.

Зміст уроку планує вчитель, але педагог не може завчасно

передбачити всі

деталі, ситуації та умови спілкування з дітьми. Тому в практиці

розрізняють зміст уроку: спроектований і реальний (той, що

склався у

процесі його проведення. Зміст реального уроку не збігається

повністю і

окресленим заздалегідь. Ця обставина повинна бути врахована

педагогом до

початку уроку, а знання можливих варіантів, рівень методичної

підготовки, педагогічна інтуїція дадуть йому змогу завжди

приймати

правильні рішення в його ході, реагуючи на реальні ситуації,

стан учнів

і умови проведення уроку.

3.

1.Уроки фізичної культури мають освітні, виховні і оздоровчі

завдання.

Освітні завдання полягають у навчанні дітей виконання

фізичних вправ, передбачених програмою, у "вдосконаленні

вивчених вправ, соціальній та розвитку умінь і навиків

застосовувати вивчені вправи в мінливих обстановці.

Послідовне виконання освітніх завдань призводить до

систематичного, міцному та повного вивченню усієї навчальної

матеріалу програми. Щоб з одних освітніх завдань необхідно

щодо тривалий час (ряд послідовних уроків), а вирішення інших

– варто лише одного уроку.

До освітнім завданням належить і отримання дітьми знання

фізичній культурі та спорті, про збереження здоров'я, режимі

дня, правильному подиху, загартовуванні, правильному

виконанні фізичних вправ.

Виконання освітніх завдань зазвичай узгоджується з рішенням

виховних і оздоровчих завдань. На уроках фізичної культури

виховується увагу, дисциплінованість, воля, акуратність,

дбайливе ставлення до майну, і навіть почуття дружби,

товариства, цілеспрямованість, самостійність та наполегливість

у подоланні труднощів.

>Оздоровительние завдання, як і виховні, має вирішуватися

кожному уроці. Правильне колег і проведення уроків фізичної

культури, заняття у костюмах, необхіднесанитарно-

гигиеническое стан місць занять, проведення уроків на свіжому

повітрі - усе це створює сприятливі умови на вирішення

оздоровчих завдань.

3. В.п. — стiйка ноги нарiзно, палка внизу, хват за кiнцi.

1—2. Стійка на носках, палку вгору.

3—4. Опускаючись на всю ступню, палку за голову.

5—6. Пiднiмаючись на носках, палку вгору.

7—8. В.п.

2. В.п. — палка вертикально за спиною, права рука зверху.

1—2. Присiдаючи, торкнутися нижнiм кiнцем палки пiдлоги.

Спина пряма.

3—4. В.п.

3. В.п. — стiйка ноги нарiзно, палка внизу ззаду хватом знизу (долонi зверненi вперед).

1. Нахил вперед, палку назад.

2.В.п.

4. В.п. — стiйка ноги нарiзно, палку вперед, хват за кiнцi.

1. Поворот тулуба налiво, лiву руку назад. Згинаючи праву руку, торкнутися нею лівого плеча.

2. В.п.

3—4. Те ж в другу сторону.

5. В.п. — стiйка на колiнах, палка вертикально вгору хватом за один кiнець.