4.4. Економічна ефективність

ТА ВИДИ ВИТРАТ У ЛОГІСТИЦІ

Логістика має високий потенціал економічної ефектив-

ності. Це підтверджується відносно короткою історією розвитку

практичної логістики. Він виявляється у високому рівні організації

виробництва і, як наслідок, в економії матеріалів і коштів. Ефект, у

свою чергу, залежить від масштабів поширення логістики. За да-

ними західноєвропейських учених, у Західній Європі в комерцій-

ній та виробничій діяльності приблизно 64 % підприємств та фірм

тією чи іншою мірою виявляються логістичні функції.

Ефективність логістики конкретизується такими натуральними

показниками, як: 1) рівень запасів; 2) час проходження матеріалів

по логістичному ланцюгу; 3) тривалість циклу обслуговування

замовлення, якість та рівень сервісу; 4) розміри партії вантажів;

5) рівень використання виробничих потужностей; 6) маневреність,

адаптивність та стійкість роботи.

86

Проблема зменшення запасів при доставці вантажів точно в строк

дуже актуальна. Це одна з центральних проблем логістики. Підрахо-

вано, що змертвіння капіталів у запасах досягає більше 1/3, на утри-

мування запасів припадає від 20 до 40 % усіх витрат споживача,

включаючи витрати на транспортно-складські операції. Доставка ван-

тажів точно в строк дає змогу удвічі скоротити час на виконання за-

мовлення споживача, на 50 % зменшити запаси і на 50—70 % — три-

валість виконання замовлення на підприємстві, що виготовляє

продукцію. Аналіз показує, що в разі реалізації фірмою принципу до-

ставки вантажів «точно в строк» на 60 % знижуються запаси матеріа-

лів та комплектуючих виробів, на 40 % — витрати на перевезення

вантажів, на 40 % — витрати на матеріали, на 28 % підвищується як-

ість постачання матеріалів. Якщо прийняти витрати на логістику за

100 %, То частка окремих ї складових становить: перевезення магіст-

ральним транспортом — 28—30—46 %; пакування — 15—20—25 %;

управління — 5—10—15 %; інші, в тому числі й на обробку замов-

лень, — 5—10—17 %. Наведена структура витрат на логістику вра-

ховує не лише особливості організації виробництва та економіки ок-

ремих підприємств і фірм, а й різні підходи до групування та

калькуляції витрат. Так, при застосуванні логістичної системи

«Ритм» (див. підрозд. 3.6) враховують її технологічні особливості при

оплаті транспортних послуг. Коли вантажі перевозяться у власних

вагонах підприємств (а при їх обертанні за загальною мережею заліз-

ниць це пов’язано з обмеженням маси вантажів і швидкості руху),

витрати по залізничному транспорту треба компенсувати за рахунок

уведення договірних тарифів, розміри яких мають покривати додат-

кові витрати залізниць і водночас забезпечувати економічний ефект

від впровадження цієї технології. У разі суворого дотримання дого-

ворів з боку як залізниць, так і клієнтів можна скоротити розміри

«мертвого» капіталу в запасах, знизити потребу в складських примі-

щеннях, вивільнити матеріальні й трудові ресурси за рахунок лікві-

дації додаткових перевантажень вантажів та підвищення їх збереже-

ності. Наприклад, металурги, що одержують близько 400 млн т

сировинних продуктів на рік, можуть одержувати їх як через склади,

так і з вивантажуванням прямо в бункери доменних печей. Тоді обсяг

вантажних робіт може скоротитись у 4 рази, що сприятиме збере-

женню якості сировини. Адже лише за одне вивантажування та зава-

нтажування коксу до 27 % його стає непридатним для виробництва

металу.

Основними в логістиці є витрати: 1) на транспортування; 2) по-

дальше складування товарів; 3) зберігання товарно-матеріальних за-

пасів; 4) одержання, відвантажування та пакування товарів; 5) ад-

87

міністративні та на обробку замовлень. Основні статті витрат заготі-

вельної логістики — транспортні, а також на управлінську діяльність

та виконання ряду інших операцій. В економічній літературі, що ви-

світлює проблеми логістики, виділяють три види витрат: 1) закупі-

вельні; 2) витрати на утримання запасу; 3) збитки від відсутності про-

дукції. До першої групи належать витрати, пов’язані з оформленням

замовлень та договорів, встановленням зв’язків з постачальниками.

Сюди ж входять транспортні витрати, якщо вартість перевезення не

включається до вартості товару, а також витрати, пов’язані зі складу-

ванням та одержанням замовлень. До другої групи належать витрати,

що передбачаються на утримання запасу. Вони визначаються витрата-

ми на складське зберігання продукції протягом певного часу і безпосе-

редньо залежать від обсягу вантажу, що складується. До третьої групи

належать збитки, яких зазнає виробник у разі відсутності продукції.

Основні витрати при складуванні пов’язані з виконанням таких видів

операцій: 1) приймання продукції з виробництва; 2) складування та

зберігання продукції; 3) підготовка продукції до відвантаження (ком-

плектування партії постачання, пакування, маркування); 4) доставка

продукції до місця відправки та здавання ї транспортній організації

для перевезення; 5) облік наявності і руху готової продукції на складі.

Фірма має вирішити питання про необхідну кількість пунктів

зберігання. Чим більше таких пунктів, тим швидше можна достави-

ти товар споживачам. Однак при цьому зростають витрати. Рішення

про кількість пунктів зберігання слід приймати, пов’язуючи між со-

бою проблеми рівня сервісу для споживачів та витрат з розподілу.

Для скорочення часу та витрат обороту важливе створення на

основних транспортних маршрутах великих, технічно оснащених

терміналів та складських пунктів, на яких широко використовують-

ся пакети й піддони, завдяки чому, зокрема, зменшується обсяг ван-

тажно-розвантажувальних робіт, час та витрати на їх виконання.

Без сумніву, орієнтація на мінімізацію витрат залишається

актуальною, але за умови оптимального поєднання витрат основ-

ного та оборотного капіталу, використаного у межах ринкової

стратегії та прибутку, що він його приносить. Таким чином, стра-

тегія матеріально-технічного забезпечення компанії має цілком

підпорядковуватися ринковій стратегії. Успішна реалізація остан-

ньої — гарант досягнення високого рівня рентабельності фірми.

Показники оцінки роботи логістичних підрозділів поділяються

на внутрішні та зовнішні. Система оцінки за внутрішніми показ-

никами призначена для порівняння результатів діяльності (опе-

рацій і процесів) з попередніми результатами аналогічної діяль-

ності. Логістичні показники в цьому разі розподіляють за такими

88

категоріями: витрати, обслуговування споживачів, продуктивність,

управління активами, якістю. Найбільш ефективна логістика у ви-

значенні розміру витрат на логістичні процеси (транспортування,

зберігання, планування та ін.).

Їх складає загальна грошова сума витрат або грошова сума в

розрахунку на одиницю продукції.

До показників, пов’язаних з обслуговуванням споживачів, від-

носять: норму насиченості попиту, дефіцит запасів, своєчасність

доставки, тривалість виконання циклу обробки замовлення, кіль-

кість претензій.

Одним з найважливіших показників є продуктивність. Вона

визначається відношенням між кінцевим результатом (обсягом

вироблених товарів або послуг) і обсягом ресурсів, що спожива-

ються для отримання результатів.

Типовими показниками логістичної продуктивності є кількість

відвантажень, котра припадає на одного працівника, кількість за-

мовлень у одного торговельного агента та ін.

Предметом оцінки активів може бути ефективність викорис-

тання капіталу, котрий вкладено у спорудження й обладнання, а

також оборотного капіталу в запасах. Логістичні потужності облад-

нання і запаси можуть становити велику частку активів фірми.

Показники якості використовують не тільки для виявлення

ефективності окремих операцій, а й для комплексу операцій. До

них відносяться показники обороту запасів, кількість претензій

та повернень товару від споживачів та ін.

Коли внутрішні показники необхідні для управлінського конт-

ролю над роботою логістичних систем, то зовнішні оцінки необ-

хідні для виявлення та реалізації споживчих очікувань. Важли-

вим компонентом в цьому можна вважати сприйняття робо-

ти логістів споживачами. Як уже розглянули раніше, оцінюван-

ня здійснюється, виходячи з доступності запасів, інформації, спо-

собу вирішення актуальних проблем, сервісної підтримки про-

дукту.

Основною часткою мікрологістики слід вважати розподільчу

логістику.

До показників, котрі характеризують роботу логістики, пов’язану з

розподілом готової продукції, відносять: 1) частоту оборотності усіх

запасів, яку визначають як відношення розміру товарообороту до об-

сягу складських запасів; 2) загальні витрати на матеріально-технічне

постачання з розрахунку на одиницю товарообороту; 3) ступінь готов-

ності постачальника (%), який визначають як частку від ділення об-

сягу потреб, що задовольняються в зазначений термін, на загаль-

89

ний обсяг потреб; 4) витрати на логістику (% від загальних витрат);

5) швидкість обертання матеріальних ресурсів по окремих складах;

6) витрати на відправлення одиниці продукції; 7) витрати на тонно-

кілометр вантажів, що перевозяться; 8) завантаження складу та парку

транспортних засобів; 9) ступінь ризику, пов’язаного зі складуванням

запасів.

90

РОЗДІЛ

ЗАГОТІВЕЛЬНА ЛОГІСТИКА

5.1. Завдання і функції заготівельної логістики

Основна мета заготівельної логістики полягає у задо-

воленні потреб виробництва у сировині, матеріалах, напівфабри-

катах з максимально можливою ефективністю. Базовими завдан-

нями заготівельної логістики є:

1. Встановлення оптимальних термінів заготівлі сировини і

комплектуючих виробів.

2. Забезпечення точного співвідношення між кількістю поста-

вок готової продукції та потребами в них.

3. Дотримання вимог виробництва до якості сировини та ком-

плектуючих.

Закупівельна логістика має займатися організацією пошуку та

закупівлею необхідних матеріалів відповідної якості та за міні-

мальними цінами. У підвищенні ефективності заготівельної логіс-

тики істотну роль відіграє аналіз можливих логістичних витрат.

Хоча ступінь впливу постачальницьких витрат на рівень загальних

виробничих витрат досить значний, у працемістких та капітало-

містких галузях на відміну від інших, особливо матеріаломістких

галузей, розрахунок витрат на придбання сировини та матеріалів

визначає подальшу стратегію підприємства. На оптимізацію за-

готівельного логістичного ланцюжка впливають як зовнішні, так

і внутрішні фактори. До зовнішніх слід віднести стосунки підп-

риємців з кредиторами і постачальниками. Внутрішні фактори

пов’язані з різним розумінням оптимальної діяльності ланок лан-

цюжка, необхідністю пошуку економічних компромісів між різ-

ними підрозділами фірм.

Успішне здійснення закупівель передбачає наявність широко-

го спектра інформації про стан ринків. Для дослідження ринку

регулярно відбирається та оцінюється детальна інформація з ме-

тою визначення місткості ринку і створення передумов для оп-

тимізації закупівель.

90

Цю інформацію отримують з даних, котрі створюють внут-

рішні і зовнішні інформаційні потоки. Внутрішні інформаційні

потоки пов’язані з процесами збереження виробничих запасів,

виробництвом продукції, з процесами розподілу готової продук-

ції, а також фінансами та розрахунками.

Для зовнішньої інформації необхідні дані про потреби у сиро-

вині та матеріалах, закупівельні ціни, відстань перевезень, транс-

портні тарифи та ін.

На основі цих даних в заготівельній логістиці приймаються

рішення з оптимізації управління матеріальним потоковим про-

цесом, котрий переміщається від виробника до споживача.

Виходячи з процесів заготівельної логістики, ефективність підп-

риємства визначається функціонуванням виробництва, орієнтовано-

го на ринок кінцевої продукції, а також посередників, котрі здійс-

нюють закупівлю матеріально-технічних ресурсів. При закупівлі і

забезпеченні підприємства необхідно враховувати, що матеріально-

технічні ресурси потребують таких кінцевих товарів, котрі стають

більш вартісними, більш складними і різноманітними. Важливо й

те, що замовлення цього виробництва щодо закупівель та забезпе-

чення виявляються все більш дрібними, короткотерміновими і спе-

цифічними залежно від потреб кінцевих споживачів. Це спонукає

зробити систему забезпечення і закупівлі центром переорієнтації в

здійсненні закупівельно-забезпечувального процесу.

З переходом на ринкові умови господарювання логістика ефек-

тивно використовується у процесі закупівлі. Ринок закупівлі можна

поділити на два сегменти1:

• ринок покупців продукції промислового (виробничо-техніч-

ного) призначення для споживання;

• ринок проміжних продавців як покупців цих товарів.

Більшу частину ринку взагалі займає ринок засобів виробництва,

тобто більшість вантажопотоків у складі матеріально-технічних ре-

сурсів працюють на ринок підприємств (виробляючих і споживаючих

засоби виробництва та послуги), що ускладнює використання логіс-

тики. Особливості заготівельної логістики, котра займається закупів-

лею засобів виробництва порівняно із закупівлею споживчих товарів

у тому, що вона придбаває засоби виробництва та послуги з метою

виробничого споживання задоволення потреб своїх внутрішніх під-

розділів. Рішення про закупівлю приймаються усіма ланками підпри-

ємства. При цьому може існувати декілька попередніх узгоджених

пропозицій, і лише потім укладається угода.

1 Котлер Ф. Основы маркетинга. — М.: Прогресс, 1990.

91

Мотивація закупівлі пов’язана з виробничими потребами, котрі

визначають споживача за якостями закупівельних товарів. Важ-

ливе значення має економічний фактор, тобто ціна, а також орга-

нізація доставки товару за місцями призначення (виробничого

споживання). Логістичний вплив на ефективність закупівлі і дос-

тавки придбаних товарів до місць їх виробничого споживання

можна простежити завдяки результатам роботи підприємства.

Ефективність застосування закупівельної логістики визначають

завдяки принципово новим стратегіям досягнення кінцевого при-

бутку підприємства, а, виходячи з цього, і відповідною стратегією

закупівлі і забезпечення, теж орієнтованою на мінімальний розпо-

діл праці та розмір партії постачань і доставки комплектуючих де-

талей виробів фірми; а також новим структуруванням не тільки

виробництва, а й закупівлі та забезпечення шляхом урахування

принципів стратегій виробництва на підприємствах майбутнього.

При організації закупівлі потрібно визначити потреби у кіль-

кості та якості товару, тобто розробити його специфікацію, вихо-

дячи з ескізів та креслень, торговельних стандартів, торговельних

марок, хімічних формул, детального опису, вихідних продуктів

та способу отримання, галузевих стандартів, робочих характерис-

тик. Зразок цього подано на рис. 31.

Раціонального обсягу закупівель можна досягти тільки за

умови інтеграції виробництва, закупівель і збуту, оскільки заку-

півля тісно пов’язана із задоволенням потреб споживачів. Для

досліджень обирають безпосередні ринки, тобто ті, що забезпе-

чують у цей час потреби у сировині та матеріалах; опосередкова-

ні ринки, тобто ринки, що використовуються постачальниками;

ринки замінювачів та нові ринки.

Результати досліджень визначають структуру ринку, його ор-

ганізацію (балансування попиту та пропозиції). Інструментом до-

слідження ринку закупівлі товарів виробничого призначення є

запити потенційних споживачів. Досліджуючи ринок і обравши

будь-яких конкретних постачальників, функція заготівельної ло-

гістики полягає у визначенні потреб у сировині та матеріалах, їх

конкретних поставках. Потреба може визначатися шляхом вияв-

лення матеріалів і послуг за їх якістю, кількістю в основному

двома методами: шляхом визначення потреб на основі замовлень

і планомірного визначення потреб на основі витрат чи минулого

досвіду.

В західних країнах продукція виробничого призначення, що

придбавається фірмами, класифікується за видами заготовленого

товару та за способами його закупівлі. Товари, потреба в яких ви-

92

никає непередбачено, і які не вимагають тривалого зберігання, ку-

пуються, як правило, в терміни, що близькі до термінів їх спожи-

вання. Матеріали разового і постійного споживання, що потрібні у

певний момент, купуються на умовах договірного постачання, що

визначають точний час підвозу. У такий спосіб обсяг запасів мате-

ріалів на фірмі скорочується, а пов’язані з цим витрати зменшу-

ються. Регулярні поставки таких партій матеріалів, що доставля-

ються споживачеві через певні інтервали часу відповідно до гра-

фіку потреб в них виробництва в той чи інший період, сприяють

різкому зменшенню виробничих запасів.

Взаємодії

підприємства-

Виконання

виробника

контракту

(постачальника)

закупівлі

і підприємства-

матеріальних

споживача

ресурсів

(отримувача)

Узгодження цін

Надання

на товари, що

послуг

закупаються

із закупівлі

Проведення

Укладення

Встановлення

переговорів

контрактів

господарчих зв’язків

про закупівлю

із закупівлі

із постачання

продукції

Організація доставки

продукції покупцю

Рис. 31. Процес закупівлі матеріальних

ресурсів у постачальника

Важливою функцією заготівельної логістики є аналіз ціни то-

варів, що придбаваються. Для цього використовують різні види

розрахунків: простий метод калькуляції (де показник загальних

витрат ділиться на показник обсягу виробленої продукції); каль-

куляція за еквівалентними показниками (де витрати поділяються

на окремі статті та враховуються усереднено); постійна кальку-

ляція (де точний облік витрат по кожній операції здійснюється на

93

базі АСУ). Аналіз цін враховує також і додаткові роботи та пос-

луги (проведення консультацій, підготовку документації, паку-

вання, митні податі, транспортування тощо).

Ціни аналізуються на етапі від виникнення продукту до його

доставки споживачеві на основі корисності продукту за умов тен-

денції її підвищення, розробки нового продукту, первинними ви-

тратами на одиницю продукції тощо.

Заготівельна логістика досліджує і транспортні витрати. При

цьому приймається до уваги не тільки дальність перевезень, а й

вид транспорту, швидкість доставки, партіонність вантажів, спо-

сіб їх пакування.

Значні витрати виникають на зберігання, основним завданням

у цьому разі є забезпечення ефективного виконання виробничих

задач за рахунок зведення до мінімуму обсягу запасів.