Організація роботи гуртків технічної роботи в училищі. Конструкційні бюро, раціоналізаторські бригади,технічні гуртки.

Важливим засобом виховання в учнів професійних навчально-виховних закладів творчого ставлення до праці, розвитку новаторських, раціоналізаторських та винахід­ницьких нахилів є залучення їх до технічної творчості. В предметних і технічних гуртках, у бригадах раціоналізаторів, учнівських конструкторських бюро майбутні робітники розширюють свої знання в галузі нової техніки І технології, дізнаються про сучасні наукові відкриття, набувають перших навичок раціоналізації і винахідництва. Вони виготовляють моделі машин і механізмів, макети, пропонують нові архітектурні рішення, конструюють оригінальні наочні посібники, технічні засоби навчання та виробничі пристосування. В своїх роботах учні втілюють власні уявлення про техніку і споруди найближчого майбутнього.

Технічна творчість у закладах профтехосвіти розвивається у різних напрямах. Наприклад, у технічних гуртках професійної спрямованості учні конструюють і виго­товляють макети і моделі різноманітних машин і механізмів, пов'язаних з майбутньою професією.

У загально технічних гуртках створюються космічні моделі, різні автоматичні пристрої, навчальні машини.

Діяльність фізико-технічних, хіміко-технічних та інших предметних гуртків спрямовується на використання знань з фізики, хімії, математики, астрономії у розв'язанні технічних задач. У військово-технічних і спортивно-технічних гуртках учні вивчають радіосправу та автосправу, займаються моделюванням. Вони також беруть участь у військово-технічних і спортивно-технічних змаганнях. В учнівських конструкторських бюро здійснюється розробка нових приладів, пристроїв, моделей, лабораторного обладнання, навчальних пристроїв. Бригади раціо­налізаторів виготовляють оригінальні пристрої та інструменти, розробляють пропозиції щодо вдосконалення технології, а творчі бригади наукової організації праці (НОП) створюють елементи оргоснащення, робочі місця майстрів та учнів, засоби малої механізації для навчально-виробничих майстерень.

У багатьох училищах залучення вихованців до технічної творчості починається з перших уроків виробничого навчання. Тут навички технічної творчості формуються в них у процесі створення наочних посібників, удосконалення технологічного оснащення, вибору раціональних прийомів праці.

У ряді профтехучилищ масова технічна творчість учнів розгортається під час підготовки до державних іспитів. Кожний випускник доповнює свою письмову екза­менаційну роботу розробкою окремих вузлів машин, механізмів та моделей, виконаних на реальній технічній основі.

Майстрові виробничого навчання слід пам'ятати, що технічна творчість у профтехучилищах невід'ємна і від науково-технічної пропаганди. Це своєрідна передумова, підготовчий елемент процесу творчості. Всі колективи технічної творчості — добровільні, відкриті для всіх. Учні, які працюють в них, не належать до найобдарованіших у творчому відношенні або таких, що мають вищий рівень практичних навичок. Звичайно, схильних до технічної творчості тут більшість. Однак будь-який новачок, що виявляє інтерес до цієї справи, має можливість вступити до бригади раціоналізаторів або конструкторського бюро. Будь-яких обмежень щодо участі учнів у творчих колективах не повинно бути. Про діяльність предметного гуртка учні дізнаються під час відвідування на початку навчального року виставки технічної творчості, де експонуються кращі роботи гуртківців. У багатьох саме тут виникає бажання займатися технічною творчістю. Є й інший шлях залучення учнів до технічної творчості. На перше заняття технічного гуртка майстер чи викладач запрошує всіх, хто бажає. Присутні тут і колишні випускники, які вже працюють на виробництві. Керівник гуртка розповідає про роботу, проведену в минулому навчальному році. На заняттях можна вручити призи, премії, нагороди тим гуртківцям, роботи яких успішно експонувалися на різних виставках, відзначалися дирекцією училища, управлінням освіти. Учні висловлюють свої побажання, обговорюють запропонований план роботи. Особливе враження на новачків справляють виступи ветеранів гуртка — випускників училища. І Учні дізнаються про традиції колективу, організацію його роботи, а також про значення в формуванні професійної майстерності розвитку інтересу до майбутньої роботи. Проте зауважимо, що подекуди при цьому необхідно проводити профорієнтацію і відбір. Новачкам пропонують заповнити анкету з такими запитаннями: чи займався технічною творчістю до вступу в училище; які моделі чи вироби виготовив самостійно; на яких верстатах і яким інструментом працював; в якому колективі має бажання працювати. Тут також наводяться перелік і характеристика технічних гуртків, які діють в училищі. Після аналізу запропонованих анкет учням дають рекомендації, кому в якому гуртку доцільніше працювати.

Плани роботи колективів технічної творчості доцільно пов'язати з планами роботи учнівських громадських організацій, з перспективним плануванням виховної роботи як в училищі, так і в навчальних групах.

Щодо планів роботи бригад раціоналізаторів, то їх потрібно складати з урахуванням планів роботи творчих бригад із впровадження НОП, узгоджувати із загально-училищним планом НОП; плани роботи предметних гуртків — з планами відповідних навчальних кабінетів.

Організація технічної творчості в профтехучилищах — це процес педагогічний, що має бути побудований на науковій основі. На нього, зокрема, повною мірою розпов­сюджуються принципи дидактики. Все, що передбачається в планах діяльності творчих колективів, повинно бути посильним для учнів як в розумовому, так і в фізичному відношенні.

Так, у будівельному професійно-технічному училищі майбутні сантехніки, працюючи в бригаді раціоналізаторів, сконструювали і виготовили пристрій для нарізання дроту. В училищі, де готують наладчиків токарних автоматів, учні під керівництвом майстра розробили токарний верстат з програмним керуванням. Зрозуміло, що зроблене в цих гуртках технічно не рівнозначне, адже і можливості в них неоднакові: те, що доступне одним, не під силу іншим.

Серед інших дидактичних принципів тут необхідно враховувати і неперервність у розвитку творчих здібностей учнів. Це сприяє поступовому розвитку новаторських стремлінь, дослідницьких нахилів, творчого підходу до професійної діяльності. Практичну роботу в колективах технічної творчості слід проводити регулярно протягом навчального року. Під час канікул колективи технічної творчості можуть ще більше активізувати свою діяльність.

У творчій роботі, як і в навчальному процесі, велике значення має наочність. Творчому зростанню гуртківців сприяє відвідання підприємств,конструкторських бюро, виставок робіт раціоналізаторів, перегляд технічних кінофільмів.

Цими та іншими принципами дидактики слід керуватись у плануванні та організації технічної творчості уч­нів. Майстер покликаний враховувати їх при визначенні методів роботи з колективом технічної творчості.

Від початкової фази організації роботи предметного чи загально технічного гуртка, конструкторського бюро чи бригади раціоналізаторів залежить багато. З чого не­обхідно починати роботу з учнями? Звичайно, перше за­няття повинне бути особливим, урочистим. Та на зміну урочистому початку приходить повсякденна робота і ор­ганізувати її протягом року слід так, щоб підтримувати високу активність учнів, забезпечити творчу діяльність колективу.

Підготовка до першого заняття має бути ретельною. Керівник готується до занять не менше, ніж викладач до уроку. В його плані враховується попередня робота з гуртківцями. Для учнів необхідно підготувати цікаві творчі завдання, забезпечити їх матеріалами, інструментами, технічною документацією.

Діяльність учнів у колективах технічної творчості від початку до кінця має бути творчим процесом. Гуртківців потрібно залучати до розрахунків, конструювання, виго­товлення приладів і моделей, організації різних масових заходів. Важливо, щоб вони знали, в якому приладі чи пристрої може використовуватись зроблена деталь, яке її призначення, для чого потрібна та чи інша модель або навчаючий пристрій.

Підкреслимо особливе значення інтересу до майбут­ньої професії, до вивчення спеціальних предметів, до тех­ніки. Рівень такого інтересу у новачків різний. Досить часто це лише поверховий інтерес, коли учнів цікавить ■ те, що розповідає і показує майстер, що пропонує зробити. Але такий інтерес нестійкий, він може швидко зникнути. Важливо дати йому перерости в допитливість, а потім — у захопленість обраною справою, в любов до творчості. А це можливо тільки тоді, коли кожне наступне завдання буде цікавішим і складнішим, коли робота в гуртку не одноманітна..

Якщо майстер не зміг розвинути в учнів технічні ін­тереси, любов до своєї професії, то про творчість не може бути й мови. Помиляються ті майстри, котрі, недооціню­ючи розвиток в учнів технічних інтересів, намагаються відразу перейти до практичної діяльності в галузі тех­нічної творчості, раціоналізації. У групі першого року навчання не слід розпочинати роботу з технічної твор­чості. До цього приступають пізніше, коли підготовлено (відповідну основу. Майстер повинен пам'ятати, що інте­рес спочатку діє на емоційну сферу мислення. Технічна творчість, раціоналізація, винахідництво по­требують саме розвиненого технічного мислення, а точ­ніше, творчого мислення в технічному напрямі. Дехто з майстрів уже з перших днів перебування учнів в проф­техучилищі (ще до створення в групі колективу технічної творчості) акцентує увагу на найвдаліших конструктив­них рішеннях машин, механізмів, пристроїв, що вивча­ються, показує їх ефективність. Так пробуджується інте­рес до техніки. Єдиної методики організації творчої ро­боти учнів у різних об'єднаннях технічної творчості бути не може, адже відрізняються умови, зміст і характер роботи в кожному з них.

Розгляньмо особливості організації творчої роботи уч­нів, у процесі виробничого навчання, в технічних і пред­метних гуртках, бригадах раціоналізаторів, учнівських конструкторських бюро, творчих бригадах НОП, спортив­но; технічних та військово-технічних гуртках.

Бригада раціоналізаторів формується у групі не від­разу. Спочатку два-три учні, які швидше від інших ово­лодівають майстерністю і схильні до постійного аналізу, за завданням майстра знаходять раціональне застосу­вання існуючого пристрою. Наступний крок — невеличке вдосконалення інструмента, пристрою. Потім майстер пропонує виготовити складніше пристосування відомого раціоналізатора — робітника підприємства. Згодом він пропонує учням завдання раціоналізаторського характеру*Л Наприклад, перед бригадою раціоналізаторів ставить­ся завдання: вдосконалити підйомно-транспортний прист­рій. Майстер знайомить гуртківців з пристроєм, техніч­ною документацією на нього. Потім уточнюється його призначення і з'ясовується, наскільки він відповідає ви­могам, які вузли чи деталі не задовольняють. Разом з майбутніми раціоналізаторами майстер визначає, чи мо­жна вдосконалити пристрій, за рахунок чого, чи реально це. Відшукавши найбільш вдале технічне рішення, він разом з вихованцями розробляє необхідні креслення, по­тім — деталі. Далі пристрій збирають і випробовують. Результати випробувань повинні бути достовірними, пе­реконливими. Так майстер вчить гуртківців розв'язувати творчі раціоналізаторські завдання, причому не методом спроб і помилок, а технічно грамотно.

Скромність перших кроків у раціоналізаторській ді­яльності не повинна бентежити майстра. Творчість — це не тільки створення пристосувань і інструментів власної конструкції, це критичне вивчення досвіду інших і внесення до нього свого залежно від визначеного завдання. Досить учневі внести невеличке вдосконалення або на­віть раціонально використати будь-який пристрій — і це вже гарантія для подальшого пошуку.

Таким чином, почавши із завдань на незначне вдоско­налення і виготовлення простих пристроїв, майстер веде своїх вихованців до розробки складних раціоналізатор­ських пропозицій, спрямованих на вдосконалення техно­логічного процесу, підвищення продуктивності праці, по­ліпшення якості продукції. Якщо ставити за мету вихо­вати з кожного гуртківця потенційного раціоналізатора, то навчати лише розв'язання окремих раціоналізаторських завдань, на нашу думку, недостатньо. До цієї ді­яльності їх необхідно готувати ґрунтовніше. У зв'язку ^: з цим важливе значення має курс, «Основи технічної твор­чості», який викладається в багатьох училищах. Учні знайомляться з такими поняттями, як «відкриття», «ви­нахід», «патент», «раціоналізаторська пропозиція». Вони вивчають права і обов'язки винахідника і раціоналіза­тора, порядок оформлення і впровадження раціоналіза­торських пропозицій тощо; дізнаються, що таке промис­ловий зразок і товарний знак, державна система нау­ково-технічної інформації і патентна служба. Прог­рамою цього курсу передбачено також вивчення основ ме­тодики винахідництва і розгляд конкретних раціоналі­заторських пропозицій і винаходів. Передбачено зустрічі з новаторами виробництва, раціоналізаторами, винахід­никами, перегляд кінофільмів про роботу заслужених раціоналізаторів і винахідників.

В училищах, де цей курс не вивчається, його програма може бути використана майстрами для організації школи молодого раціоналізатора як посібник з розвитку в учнів раціоналізаторських нахилів.

Виховання раціоналізаторських і новаторських нахи­лів, любові до творчої роботи не повинно обмежуватись ні часом, ні програмою. Це постійний процес. Характер роботи майстра з бригадою раціоналізаторів відрізняєть­ся від діяльності з розвитку творчого ставлення до пра­ці в усіх учнів групи, а також від керівництва гуртковою роботою. У кожного майстра з роками повинен накопи­читись значний «арсенал» пристроїв і інструментів, ство­рених руками заводських умільців і самих учнів. Нехай конструкція пристрою запозичена в цеху підприємства замовника, а учень лише пристосував її до продукції, що виготовляється під час виробничого навчання, або ввів будь-яке вдосконалення в конструкцію пристрою чи вті­лив у металі ідею, підказану майстром,— усе це раціо­налізаторська робота. Ще краще" коли майстер прово­дить її разом з викладачем спеціальної технології. Ви­кладач планує вивчення передового виробничого досвіду, детально зупиняючись на прогресивних методах роботи заводських новаторів, розбираючи конструкції їхніх пристроїв. А майстер виготовляє з учнями нові інстру­менти і пристрої, а потім використовує їх на уроках ви­робничого навчання.

Не можна не враховувати і виховного значення без­посереднього спілкування учнів з новаторами і раціона­лізаторами виробництва.

Технічний гурток, що охоплює коло професійних інте­ресів, може бути організований майстром безпосередньо в своїй навчальній групі. Але він може діяти і в межах всього училища. Наприклад, у технічному гуртку слюсарів-ремонтників спочатку можна зайнятися виготовлен­ням планшетів з інструментами, пристроями, матеріала­ми, деталями з курсу слюсарної справи. Це буде значною допомогою майстрові в оснащенні уроків виробничого навчання. Пізніше гуртківці можуть перейти до створен­ня діючих моделей механізмів, машин чи пристроїв, з якими вони матимуть справу на виробництв^/

Професійно-технічне училище № 6 м. Кіровограда відоме доброю організацією роботи з технічної творчості учнів. Тут створено п'ять моделей різних марок сівалок. У професійно-технічному училищі № 31 м. Мукачевого з метою закріплення знань і розвитку в учнів інтересу до сільськогосподарських професій проводять конкурси «Кращий за професією», технічні конференції, екскурсії, до районного відділення «Сільгосптехнік», колгоспів і фермерських господарств.

Гуртківці виготовили понад сорок різноманітних мо­делей, значна частина яких діюча. Десять робіт учнів-добули перші місця на обласних виставках технічної творчості системи профтехосвіти.

У сільському училищі механізаторського профілю-учні зможуть поглиблювати в гуртку свої знання з ав­тосправи, виготовляти наочні посібники, створюва­ти мікроавтомобілі, картинги і баги власної конструк­ції. В профтехучилищах будівельного профілю в технічних гуртках учні можуть розробляти макети споруд, моделі різних підйомників, будівельних машин і механізмів, а в училищах залізничників — діючі моделі електровозів, тепловозів, рухомого складу.

Технічні гуртки повинні працювати і в училищах по­бутового обслуговування та іншого профілю, зокрема в швейних, кулінарних, художніх тощо. Для майбутніх меб­льовиків майстер може організувати гурток юних дизай­нерів і займатися з ними конструюванням сучасних на­вчальних меблів, оснащення для майстерень. У такому гуртку учні швейного училища можуть конструювати одяг, виготовляти еталонні зразки швейних виробів; у кулінарів — муляжі овочів, фруктів, різних страв, засоби малої механізації тощо.

Науково-технічна пропаганда в своїй галузі — одне з найважливіших завдань технічних гуртків професійної спрямованості. Усе, що робиться в них (виготовлення мо­делей, підготовка технічних конференцій чи випуск тех­нічних бюлетенів), сприяє оволодінню професійними знаннями. Учні, що беруть участь у роботі таких колек­тивів, як правило, краще встигають із спеціальних дис­циплін і виробничого навчання. Навіть той, хто слабенько навчався раніше, змушений надолужувати пропущене. Готуючи завдання такому учневі з урахуванням прогалин в його знаннях, майстер допомагає оволодіти складним матеріалом. Багаторічний досвід кращих майстрів свід­чить, що залучення учнів із слабкою успішністю до гурт­ків технічної творчості ефективніше, ніж будь-які додат­кові заняття. Технічна творчість дає широке поле діяль­ності як для учнів з посередньою успішністю, так і для відмінників. Вона допомагає майбутнім робітникам вийти за межі навчальних програм відповідно до їхніх інте­ресів.

Члени технічних гуртків професійної спрямованості повинні володіти достатніми для цього знаннями. Якщо учні виконують завдання, не розуміючи закономірностей процесів, що відбуваються, без розрахунку і креслення, то користі від такої «творчості» небагато.

Основою методики організації роботи цих учнів є творче завдання. Важливо чітко визначити його кінцеву мету — створення того чи іншого пристрою, вказати тех­нічні умови, визначити бажане спрощення конструкції чи її вдосконалення, заміну одних матеріалів іншими, вдос­коналення технології виготовлення порівняно з існуючи­ми зразками.

Велику користь дає колективне обговорення. Гуртківець, який виконує творче завдання, під час обговорення розкриває функціональне призначення створюваного пристрою, фактори економічності його виготовлення, конструктивні рішення, зовнішнє оформлення. Учасники обговорення — члени гуртка — роблять критичний ана­ліз, вносять свої пропозиції.

Практична частина творчого завдання полягає в до­борі матеріалів і заготовок, виготовленні деталей і вузлів, у складанні і регулюванні пристрою. Завершується все перевіркою створеного пристрою в дії. Робити це бажано в присутності всіх членів гуртка, за їхньою активною участю. Видаючи перші творчі завдання, майстер пови­нен ураховувати вікові особливості підлітків, зокрема схильність до конкретного мислення. Одержавши завдан­ня, учні намагаються відразу розпочати практичну ді­яльність, а це нерідко призводить до невдачі через негли­бокий аналіз того чи іншого явища, непродуману послі­довність дій.

Діяльність загальнотехнічних гуртків, які працюють у багатьох училищах, не обмежується лише професійними інтересами учнів. Характерна їх особливість-широта проблем, що цікавлять гуртківців. Наприклад, майбутні робітники почали конструювати моделі ракет, супутни­ків, міжпланетних станцій, космодромів. В інших колек­тивах виготовляють макети металургійних агрегатів, уні­кальних архітектурних споруд; члени гуртків створюють засоби зв'язку, автоматики, телемеханіки тощо. Керують цими колективами, як правило, майстри, а формуються вони з учнів різних груп.

У загальнотехнічних гуртках, як і в гуртках професій­ної спрямованості, найраціональнішим методом органі­зації творчої роботи учнів є творче завдання, про яке йшлося вище. Визначаючи тематику таких завдань, ке­рівник гуртка вдається до зразків діючої техніки або до зразків, створених і вже описаних у літературі. Технічні гуртки не повинні залишатися осторонь великої техніки. А це, в свою чергу, зумовлює необхідність навчити учнів самостійно працювати з технічною літературою, довід­никами, словниками, матеріалами науково-технічної ін­формації.