Садово-пакове мистецтво епохи бароко

Починаючи з 1530 р. в архітектурі Італії все виразніше формуються 2 напрями. Один з них, тісно пов'язаний з католицькою церквою, невдовзі призвів до формування стилю бароко, інший - маньєризм, підготував розвиток класицизму.

У XVII ст. зроджений в Італії стиль бароко, поширюється у Франції, Німеччині, Фландрії і Росії, проіснувавши до XVIII ст. Барокові твори характеризуються пафосом, піднесенням, контрастністю і мінливістю форм. Ці риси особливо яскраво виявились в архітектурі і СПМ: в динамічності мас, багатстві декору, соковитості кольорів. Вишукана декоративність форм поступилась пишноті, прагненню здивувати.

Найвиразнішими віллами цього стилю в Італії слід вважати вілли Борґезе (1608 p.), Памфілі, Альбані (1746 р,) і Альдобрандіні (1598-1603рр.), 2 з них - Борґезе і Альдобрандіні - розміщені в околицях м. Фраскаті, неподалік від Риму, на живописних схилах Альбанських гір. Автор вілли Альдобрандіні - Джакомо делла Порта (1540-1602 рр.) і Домінікіно, а сад створив Джованні Фонтана. Риси бароко проглядаються перш за все в так званому Водяному театрі. В композиції саду з'явився новий елемент - радіальні алеї, тоді як у віллах епохи Ренесансу використовували лише квадратні членування території. З лоджії вілли, розміщеної нагорі будівлі, було видно каскади, німфеї і атланта, що тримає земну кулю. Театральність, як типова риса бароко проявляється у влаштуванні зелених театрів. Їх оточують стрижені боскети, скульптури, групи кипарисів тощо. Сад вілли Альдобрандіні з його заокругленими і овальними формами, грандіозними сходами, скульптурними прикрасами, поєднанням головної вісі з водною є найяскравішим прикладом чистого бароко.

Автором вілли Альбані є Альберто Ноллі. У зв'язку з площинним рельєфом, вілла відрізняється від терасованих. Її прикрашає візерунчастий партер, алея стрижених кипарисів з античними скульптурами, а завершення театру виконано у виді традиційного кавового будиночка.

Сад на острові Ізола-Белла на о. Лаго-Маджоре займає особливе місце в садовому будівництві Тоскани епохи бароко. Його площа 3 га. Композиція саду навіяна висячими садами Семіраміди. Він розміщений на 10 терасах. 5 нижніх охоплюють пагорб, а верхні - штучні. Ізола-Белла вважається тріумфом терас, балюстрад, колон, ваз і статуй, але виглядає дещо театрально на тлі чудового пейзажу.

Стиль бароко сприяв виникненню численних ускладнених МАФ. До них, наприклад, відноситься розрахований на театралізований ефект коридор Борроміні в палаццо Спала. Коридор орієнтовано на розміщену в маленькому саду яскраво освітлену скульптуру. Його склепіння і колони вздовж стін поступово зменшуються в розмірах, завдяки чому глибина простору зорово вдвічі збільшується.

В період панування стилю бароко багато архітекторів проектували і зводили різноманітні фонтани. Складні фонтани і водойми розміщували в садах і на міських площах. Цікавий фонтан Треві біля палаццо Поллі (арх. Ніколо Сальві), побудований, очевидно, за ескізами Лоренцо Берніні. Він оздоблений декоративними скелями і скульптурними групами, що підлеглі великій фігурі Нептуна в центрі .

У віллах др. пол. XVІ ст. використовувався цікавий винахід Мікеланджело, застосований при будівництві сходів Капітолію в Римі. Вони складались з похилих сходинок з маленькими (7 см.) перепадами і називались італійським пандусом. В Падуї на пл. Прато делла Валле у XVІІІ ст. було створено острів-гай овальної форми, оточений каналом і подвійними рядами статуй, що віддзеркалювались у воді. Садове мистецтво бароко в Італії розвивалось в традиційному руслі, але глибина гуманістичного змісту Відродження, була втрачена. Основою ідеологічного змісту стає протиставлення внутрішніх сил, характерне XVІI ст. - XVIII ст.

Композиція регулярного саду бароко будувалась на основі таких принципів:

- умисна ускладненість просторових вирішень;

- несподівані ефекти;

- витончений естетизм і декоративно-стилістична деформація засобів та форм;

- вільне формування.

Стиль бароко вимагав динамічного чергування мінливих перспектив (розвиток композиції вглиб), використання контрастів світла і тіні, стрижки зелені і щільних рядових насаджень кипарисів для створення зелених театрів і розміщення скульптури, прикрашення партеру складними орнаментами і арабесками. Творці садів цього періоду використовували засіб майстерного оформлення фонтанів і каскадів, прагнучи досягти своєрідного синтезу різних видів мистецтва.