Система запалювання працює так.

При ввімкненому запалюванні і замкнених контактам 3 і 4 переривника по колу низької напруги проходить струм від акумуляторної батареї, Коло струму низької напруж: позитивний вивідний штир батареї 12 — затискач тягового реле 10 стартера — вимикач запалювання 9 — затискач ВК-Б котушки запалювання —- додатковий резистор 8 — затискач ВК — первинна обмотка 7 — затискач Р -4- рухомий контакт 3 переривника — нерухомий контакт 4 - маса — негативний вивідний штир батареї. Струм низької напруги, який проходить по первинній обмотці котушки запалювання (первинний струм), створює в її осерді 8 магнітне поле, що пронизує витки обох обмоток. Коли виступ обертаючого кулачна 2, натиснувши важіль рухомого контакта 3 переривника, відведе цей контакт від нерухомого контакта 4, коло первинного струму перерветься й осердя котушки розмагнітиться. Внаслідок цього у вторинній обмотці 5 котушки запалювання індукується ЕРС, величина якої завдяки швидкому зменшенню магнітного потоку в осерді і великої кількості витків цієї обмотки досягає 16...30 кВ. Під дією індукованої у вторинній обмотці ЕРС на електродах свічок виникне іскровий розряд, від якого пальна суміш загоряється і в колі вторинної обмотки з'являється струм високої напруги (вторинний струм). Коло струму високої напруги: вторинна обмотка котушки — центральний контакт кришки 13 розподільника — ротор 14, боковий контакт 15 — провід 16 високої напруги — електроди свічки 17 — маса — акумуляторна батарея — затискач реле стартера — вимикач запалювання — додатковий резистор — первинна обмотка котушки — вторинна обмотка. Коли (двигун працює на середніх і великих частотах обертання) система запалювання живиться від генератора, у відповідні ділянки кіл низької і високої напруги замість батареї входить генератор. У момент розмикання кола струму низької напруги в пер-винній обмотці котушки індукується ЕРС самоіндукції, величина якої 2О0.в.30(> В. Під її дією в колі низької напруги виникає струм самоіндукції. Оскільки напрям струму самоіндукції збігається з напрямом перерваного первинного струму, він протидіє розмагнічуванню осердя котушки і цим самим зменшує напругу вторинного струму. Крім того, струм самоіндукції, проходячи через контакти переривника, що починає розмикатися, спричиняє іскріння між ними і швидке підгоряння контактів. Ці шкідливі впливи струму самоіндукції можна усунути за допомогою конденсатора 1. Короткочасний струм самоіндукції, який виникає тоді, коли починають розмикатися контакти переривника, заряджає конденсатор. Оскільки конденсатор вмикається паралельно контактам переривника, вони майже не підгоряють. Конденсатор розряджається через первинну обмотку котушки запалювання. При цьому розрядний струм конденсатора, проходячи по цій обмотці в напрямі, протилежному до напряму первинного струму, сприяє різкішому зникненню магнітного поля, створеного первинним струмом. Завдяки цьому підвищуємся напруга вторинного струму.

16, Система запалювання складається з котушки запалювання, розподільника, конденсатора, свічки запалювання, вимикача (замка) запалювання і проводів. Ці прилади і деталі утворюють два електричні кола — низької і високої напруги.

Система запалювання працює так.

При ввімкненому запалюванні і замкнених контактам 3 і 4 переривника по колу низької напруги проходить струм від акумуляторної батареї, Коло струму низької напруж: позитивний вивідний штир батареї 12 — затискач тягового реле 10 стартера — вимикач запалювання 9 — затискач ВК-Б котушки запалювання —- додатковий резистор 8 — затискач ВК — первинна обмотка 7 — затискач Р -4- рухомий контакт 3 переривника — нерухомий контакт 4 - маса — негативний вивідний штир батареї. Струм низької напруги, який проходить по первинній обмотці котушки запалювання (первинний струм), створює в її осерді 8 магнітне поле, що пронизує витки обох обмоток. Коли виступ обертаючого кулачна 2, натиснувши важіль рухомого контакта 3 переривника, відведе цей контакт від нерухомого контакта 4, коло первинного струму перерветься й осердя котушки розмагнітиться. Внаслідок цього у вторинній обмотці 5 котушки запалювання індукується ЕРС, величина якої завдяки швидкому зменшенню магнітного потоку в осерді і великої кількості витків цієї обмотки досягає 16...30 кВ. Під дією індукованої у вторинній обмотці ЕРС на електродах свічок виникне іскровий розряд, від якого пальна суміш загоряється і в колі вторинної обмотки з'являється струм високої напруги (вторинний струм). Коло струму високої напруги: вторинна обмотка котушки — центральний контакт кришки 13 розподільника — ротор 14, боковий контакт 15 — провід 16 високої напруги — електроди свічки 17 — маса — акумуляторна батарея — затискач реле стартера — вимикач запалювання — додатковий резистор — первинна обмотка котушки — вторинна обмотка. Коли (двигун працює на середніх і великих частотах обертання) система запалювання живиться від генератора, у відповідні ділянки кіл низької і високої напруги замість батареї входить генератор. У момент розмикання кола струму низької напруги в пер-винній обмотці котушки індукується ЕРС самоіндукції, величина якої 2О0.в.30(> В. Під її дією в колі низької напруги виникає струм самоіндукції. Оскільки напрям струму самоіндукції збігається з напрямом перерваного первинного струму, він протидіє розмагнічуванню осердя котушки і цим самим зменшує напругу вторинного струму. Крім того, струм самоіндукції, проходячи через контакти переривника, що починає розмикатися, спричиняє іскріння між ними і швидке підгоряння контактів. Ці шкідливі впливи струму самоіндукції можна усунути за допомогою конденсатора 1. Короткочасний струм самоіндукції, який виникає тоді, коли починають розмикатися контакти переривника, заряджає конденсатор. Оскільки конденсатор вмикається паралельно контактам переривника, вони майже не підгоряють. Конденсатор розряджається через первинну обмотку котушки запалювання. При цьому розрядний струм конденсатора, проходячи по цій обмотці в напрямі, протилежному до напряму первинного струму, сприяє різкішому зникненню магнітного поля, створеного первинним струмом. Завдяки цьому підвищуємся напруга вторинного струму.

17, Контактно-транзисторна система запалювання.

У системі батарейного запалювання із зростанням частоти обертання колінчастого вала двигуна відбувається зниження напруги у вторинному колі, зумовлене (особливо у двигунах з великою кількістю циліндрів) скороченням часу замкнутого стану контактів переривника. Внаслідок цього зменшується магнітний потік у котушці запалювання. Цього можна було б уникнути, збільшуючи струм у первинному колі. Однак таке збільшення призводить до швидкого (після 10... 15 тис. км пробігу) підгоряння контактів переривника. У зв'язку з цим набула поширення контактно-транзисторна система, яка дає можливість дістати вищу вторинну напругу, ніж при звичайній системі батарейного запалювання. Контактно-транзисторна система застосовується, зокрема, на двигунах ЗИЛ-130, ЗМЗ-53. Крім приладів і деталей, які входять до звичайної системи батарейного запалювання, контактно-транзисторна система має транзисторний комутатор і блок додаткових резисторів. Переривник контактно-транзисторної системи розмикає не первинне коло системи запалювання, а коло порівняно слабкого (0,7 А) струму керування германієвим транзистором, який є основною складовою частиною транзисторного комутатора. Водночас транзистор перериває сильніший струм первинної обмотки котушки запалювання. Оскільки контакти переривника розвантажені від первинного струму, строк їх використання збільшується до 100 тис. км і .більше Котушка запалювання Б114 контактно-транзисторної системи відрізняється меншим, між у звичайних котушок, опором первинної обмотки, завдяки чому максимальний струм первинного кола досягає 8 А, тоді як у звичайній котушці він не перевищує 4 А. Блок додаткових резисторів контактно-транзисторної системи, що складається з двох резисторів, опір кожного з яких дорівнює 0,52 Ом, встановлюють між вмикачем і котушкою. Під час запуску двигуна один з цих резисторів закорочуеться.

Принцип дії контактно-транзисторної системи запалювання

При ввімкненому вимикачі запалювання і замкнених контактах переривника база транзистора з'єднана з масою автомобіля і транзистор відкритий, при цьому струм акумуляторної батареї протікає через первинну обмотку котушки запалювання . Коли контакти переривника 5 розмикаються, транзистор закривається, коло первинної обмотки переривається, і у вторинній обмотці індукується велика ЕРС, що призводять до появи між електродами свічки сильного іскрового розряду. 

18, З 1988 р. на частині автомобілів може бути встановлена безконтактна-транзисторна система запалювання високої енергії. У неї для розмикання ланцюга низької напруги застосовується електронний комутатор 5 (рис. 2), що розмикає і замикає ланцюг за рахунок запирання і відмикання вихідного транзистора (тобто без контактів), а керуючі імпульси на комутатор подаються від безконтактного датчика, розташованого в датчику-розподільнику запалювання 6.

Рис. 2. Схема безконтактної системи запалювання:

1 — вимикач запалювання; 2 — реле запалювання; 3 — монтажний блок; 4 — котушка запалювання; 5 — комутатор; 6 — датчик-розподільник запалювання; 7 — свічі запалювання

Вимикач запалювання складається з корпуса з замковим і проти викрадення пристроями і контактної частини, закріпленої в корпусі пружинним кільцем. Принцип дії пристрою проти викрадення полягає в тому, що після виймання ключа, встановленого в положення III („стоянка"), з корпуса замка висувається запірний стержень і входить у паз вала рульового керування, у результаті чого вал блокується.

Свічка запалювання для безконтактної-транзисторної системи запалювання відрізняються від свіч для контактно-транзисторної системи більш товстими електродами і зазором між ними 0,7-0,8 мм (замість 0,5-0,6 мм), а також наявністю вбудованого перешкодо-подавляючого резистора величиною 4-10 кОм.

Котушка запалювання для безконтактної системи запалювання, з розімкнутим магнітопроводом, герметизовані, оливонаповненні. Відрізняються свічки для контактної і безконтактної систем запалювання даними обмоток.

Розподільник запалювання застосовується в контактній системі запалювання. Він чотирьохіскровий, неекранований з відцентровим і вакуумним регуляторами випередження запалювання. Розподільник запалювання в контактній системі запалювання і безконтактній відрізняються тільки довжиною валика, і для відмінності в розподільника запалювання в контактній системі біля шліцьового кінця валика є канавка (рис. 4).

Рис. 3. Розподільник запалювання (для контактної системи запалювання (зліва)):

1 — валик; 2 — оливо-відбиваюча муфта; 3 — фільц; 4 — корпус вакуумного регулятора; 5 — мембрана; 6 — кришка вакуумного регулятора; 7 — тяга вакуумного регулятора; 8 — опорна пластина відцентрового регулятора; 9 — ротор розподільника запалювання; 10 — бічний електрод із клемою; 11 — кришка; 12 — центральний електрод із клемою; 13 — вугіллячко центрального електрода; 14 — резистор; 15 — зовнішній контакт ротора; 16 — пластина відцентрового регулятора; 17 — вантажик; 18 — кулачок переривника; 19 — контактна група; 20 — рухома пластина переривника; 21 — гвинт кріплення контактної групи; 22 — паз; 23 —конденсатор; 24 — корпус розподільника запалювання

Рис. 4. Датчик-розподільник запалювання (для безконтактної системи запалювання (з права)):

1 — валик; 2 — оливо-відбиваюча муфта; 3 — безконтактний датчик; 4 — корпус вакуумного регулятора; 5 — мембрана; 6 — кришка вакуумного регулятора; 7 — тяга вакуумного регулятора; 8 — опорна пластина відцентрового регулятора; 9 — ротор розподільника запалювання; 10 — бічний електрод із клемою; 11 — кришка; 12 — центральний електрод із клемою; 13 — вугіллячко центрального електрода; 14 — резистор; 15 — зовнішній контакт ротора; 16 — пластина відцентрового регулятора; 17 — вантажик; 18 —опорна пластина безконтактного датчика; 19 — екран; 20 — корпус датчика-розподільника запалювання

Датчик-розподільник запалювання застосовується в безконтактній-транзисторній системі запалювання. Він відрізняється від розподільника запалювання тим, що замість контактів переривника в нього встановлений безконтактний датчик 3 (рис. 4), а замість кулачка на валику закріплений сталевий екран 19 із прорізами. Датчик видає імпульси напруги при проходженні через його паз екрана з прорізами.

Існує два типи датчиків-розподільників (вони розрізняються тільки довжиною валика). Один з них, з більш коротким валиком, біля шліцьового кінця валика має канавку (рис. 4).

Комутатор електронний. У безконтактній-транзисторній системі запалювання він служить для перетворення керуючих імпульсів безконтактного датчика в імпульси струму в первинній обмотці котушки запалювання.

19, До на автомобілях (на прикладі автомобілів ВАЗ) 1988 р.) застосовувалася тільки звичайна контактна система запалювання, у якої ланцюг живлення первинної обмотки котушки запалювання 4 (рис. 1) розривається контактами переривника, розташованого в розподільнику запалювання 5. З 1986 р. у систему запалювання введене додаткове реле 2 запалювання, що встановлюється під панеллю приладів.

Рис. 1. Схема класичної (контактної) системи запалювання:

1 – монтажний блок; 2 – реле запалювання; 3 – вимикач запалювання; 4 – котушка запалювання; 5 – розподільник запалювання; 6 – свічка запалювання

З 1988 р. на частині автомобілів може бути встановлена безконтактна-транзисторна система запалювання високої енергії. У неї для розмикання ланцюга низької напруги застосовується електронний комутатор 5 (рис. 2), що розмикає і замикає ланцюг за рахунок запирання і відмикання вихідного транзистора (тобто без контактів), а керуючі імпульси на комутатор подаються від безконтактного датчика, розташованого в датчику-розподільнику запалювання 6.

Рис. 2. Схема безконтактної системи запалювання:

1 — вимикач запалювання; 2 — реле запалювання; 3 — монтажний блок; 4 — котушка запалювання; 5 — комутатор; 6 — датчик-розподільник запалювання; 7 — свічі запалювання

Вимикач запалювання складається з корпуса з замковим і проти викрадення пристроями і контактної частини, закріпленої в корпусі пружинним кільцем. Принцип дії пристрою проти викрадення полягає в тому, що після виймання ключа, встановленого в положення III („стоянка"), з корпуса замка висувається запірний стержень і входить у паз вала рульового керування, у результаті чого вал блокується.

Свічка запалювання для безконтактної-транзисторної системи запалювання відрізняються від свіч для контактно-транзисторної системи більш товстими електродами і зазором між ними 0,7-0,8 мм (замість 0,5-0,6 мм), а також наявністю вбудованого перешкодо-подавляючого резистора величиною 4-10 кОм.

Котушка запалювання для безконтактної системи запалювання, з розімкнутим магнітопроводом, герметизовані, оливонаповненні. Відрізняються свічки для контактної і безконтактної систем запалювання даними обмоток.

Розподільник запалювання застосовується в контактній системі запалювання. Він чотирьохіскровий, неекранований з відцентровим і вакуумним регуляторами випередження запалювання. Розподільник запалювання в контактній системі запалювання і безконтактній відрізняються тільки довжиною валика, і для відмінності в розподільника запалювання в контактній системі біля шліцьового кінця валика є канавка

Принцип дії контактно-транзисторної системи запалювання

При ввімкненому вимикачі запалювання і замкнених контактах переривника база транзистора з'єднана з масою автомобіля і транзистор відкритий, при цьому струм акумуляторної батареї протікає через первинну обмотку котушки запалювання . Коли контакти переривника 5 розмикаються, транзистор закривається, коло первинної обмотки переривається, і у вторинній обмотці індукується велика ЕРС, що призводять до появи між електродами свічки сильного іскрового розряду. 

20, Робоча суміш у циліндрах карбюраторного двигуна запалюється електричною іскрою, що проскакує між електродами свічки запалю­вання. Повітряний проміжок між електродами свічки має великий електричний опір, тому між ними треба створити високу напругу, щоб виник іскровий розряд. Іскрові розряди мають з'являтися при певному положенні поршнів та клапанів у циліндрах і чергуватися відповідно до встановленого порядку роботи двигуна. Ці вимоги за­безпечуються системою запалювання (рис. 3.3), що складається з джерел струму (акумуляторна батарея та генератор), котушки запа­лювання 7, переривника Р, розподільника 77, конденсатора 10, сві­чок запалювання 13, вмикача (замка) запалювання 5, проводів висо­кої 12 і низької 3 напруг.

Котушка запалювання слугує для перетворення струму низької напруги (надходить від акумуляторної батареї або генератора) на струм високої напруги. Це підвищувальний трансформатор, первин­ною обмоткою якого проходить переривчастий струм низької напру­ги, а такий самий струм високої напруги виробляється у вторинній обмотці.

Коло низької напруги проходить від позитивного затискача акумуляторної батареї (генератора) через вмикач запалювання, до­датковий резистор, первинну обмотку котушки запалювання й кон­такти переривника на масу автомобіля, а потім на мінусовий за­тискач акумуляторної батареї, після якого замикається на її позитив­ний затискач.

До кола високої напруги входять вторинна обмотка котуш­ки запалювання, розподільник і свічки запалювання, з'єднувальні проводи високої напруги. Котушка складається з осердя 3 (рис. 3.4) з надітою на нього ізольованою втулкою , на яку намотуються вто­ринна 4 й поверх неї первинна 5 обмотки, ізолятора 7, карболітової кришки 2 із затискачами та корпусу з магнітопроводом 6. Зовні на корпусі котушки встановлюють резистор 7, що є додатковим опором (двигуни «Москвич», МеМЗ, ГАЗ-24), який умикається послідовно в коло первинної обмотки і зменшує її нагрівання під час роботи дви­гуна з малою частотою обертання колінчастого вала. На автомобілі ВАЗ котушка запалювання не має додаткового опору.

Коли в первинній обмотці проходить струм низької напруги, осердя намагнічується й навколо обох його обмоток створюється сильне магнітне поле. Після розмикання контактів переривника струм у первинній обмотці припиняється, створене ним магнітне по­ле зникає, перетинаючи витки вторинної обмотки, в якій наводиться ЕРС індукції. Значення цієї ЕРС пропорційне швидкості зміни маг­нітного потоку, що пронизує обмотки котушки. Завдяки великій кількості витків у вторинній обмотці й високій швидкості зникання магнітного поля напруга на вторинній обмотці досягає 20 .24 тис. В.

Схема системи запалювання:

1 — акумуляторна батарея; 2 — стартер; 3 — провід низької напруги; 4 — амперметр; 5— вмикач запалювання (замок); 6 — додатковий резистор; 7 — котушка запалюван­ня; 8— вакуумний регулятор випередження запалювання; 9— переривник; 10— кон­денсатор; 11 — розподільник; 12 — провід високої напруги; 13 — свічка запалювання

Водночас магнітні силові лінії перетинають витки первинної обмот­ки, в якій індукується ЕРС самоіндукції до 300 В, а також осердя, в якому з'являються вихрові струми, що спричиняють його нагріван­ня. Для зменшення нагрівання осердя виконують з окремих тонких сталевих пластин, ізольованих одна від одної окалиною.

Коли двигун працює з малою частотою обертання колінчастого вала, тривалість перебування контактів переривника в замкненому стані більша, й струм у первинному колі встигає досягти свого мак­симуму. В результаті ввімкнений в це коло резистор нагрівається, його опір збільшується, загальний опір первинного кола зростає, а отже, сила струму в ньому зменшується, що знижує нагрівання ко­тушки запалювання.

К оли частота обертання колінчастого вала збільшується, трива­лість перебування контактів переривника в замкненому стані змен­шується, й сила струму в первинній обмотці не встигає досягти

Котушка запалювання:

1 — додатковий резистор; 2— кришка; 3 — осердя; 4, 5 — відповідно вторинна й пер­винна обмотки; 6 — кільцевий магнітопровід; 7 — ізолятор; 8 — ізолювальна втулка

максимального значення; тому температура додаткового резистора виявляється меншою, загальний опір первинного кола знижується, внаслідок чого струм у цьому колі трохи підсилюється.

Під час пуску двигуна стартером за допомогою тягового реле до датковий резистор закорочується, й у первинну обмотку надходить струм більшої сили. Це забезпечує збільшення магнітного потоку й дає змогу дістати вишу напругу у вторинному колі, чим полегшуєть­ся пуск двигуна.

Електрорушійна сила самоіндукції, що наводиться в первинній обмотці котушки запалювання, при розмиканні контактів перерив­ника спричиняє іскріння між ними й намагається підтримати струм у первинному колі, перешкоджаючи швидкому зникненню магніт­ного поля. Внаслідок цього у вторинній обмотці може індукуватися недостатня ЕРС.

Для захисту контактів переривника та збільшення ЕРС у вторин­ній обмотці котушки запалювання паралельно контактам умикаєть­ся конденсатор, який на початку розмикання їх заряджається, завдя­ки чому зменшується іскріння між ними. Після повного розмикання контактів конденсатор розряджається через первинну обмотку ко­тушки запалювання, створюючи в ній імпульс струму зворотного на­пряму. Внаслідок цього прискорюється знищення магнітного поля, що створюється первинною обмоткою, й істотно підвищується ЕРС, яка індукується у вторинній обмотці котушки.

Розподільник запалювання слугує для періодичного розмикання кола низької напруги та розподілу струму високої напруги по свічках запалювання відповідно до порядку роботи двигуна. Він складається з об'єднаних у спільному корпусі переривника струму низької на­пруги й розподільника струму високої напруги.

У розподільнику запалювання Р-118 (автомобіль «Москвич-2140») переривник складається з чавунного корпусу 20(рис. 3.5), всере­дині якого розміщено приводний валик, з'єднаний через відцентро­вий регулятор з кулачком 10, нерухомого опорного диска та рухомо­го диска 9. Зовні на корпусі закріплено вакуумний регулятор випе­редження запалювання 8 і конденсатор 16. На рухомому диску встановлено: нерухомий контакт 17, з'єднаний з «масою»; рухомий контакт, ізольований від «маси» й з'єднаний провідником з ізольова­ним затискачем низької напруги 15; фільц 18 для змащування кулач­ка. Нерухомий контакт установлено на спеціальній площадці, яку закріплено на диску гвинтом. Площадка разом із гвинтом може переміщатися ексцентриком, що дає змогу регулювати зазор між контактами. Рухомий контакт за допомогою пластинчастої пружини притискається до нерухомого. Коли валик обертається, кулачок своїми виступами періодично відтискає рухомий контакт, перери­ваючи коло струму низької напруги. Замикаються контакти пластин­частою пружиною. Нормальний зазор між контактами переривника, що перебувають у повністю розімкненому стані, має становити 0,35 . 0,45 мм. Кількість виступів на кулачку відповідає кількості

Розподільник запалювання автомобіля «Москвич-2140»:

1 — з'єднувальна муфта привода; 2 — регулювальні гайки октан-коректора; 3 — нижня пластина зі шкалою; 4 — верхня рухома пластина; 5— оливниця; 6— пружина тягар­ця; 7— тягарець; 8 — вакуумний регулятор випередження запалювання; 9— рухомий диск; 10 — кулачок; 11 — розносна пластина ротора; 12 — кришка розподільника; 13 — бічний затискач; 14 — центральний затискач; 15 — затискач низької напруги; 16 — конденсатор; 17 — нерухомий контакт переривника; 18 — повстяний фільц; 19 — застібка кришки; 20 — корпус

циліндрів, а частота обертання валика вдвоє менша від частоти обер­тання колінчастого вала. До корпусу переривника кріпиться вакуум­ний регулятор випередження запалювання 8, діафрагму якого зв'яза­но з рухомим диском 9.

Розподільник складається з ротора з розносною пластиною 11, карболітової кришки 12 з вивідними бічними затискачами 13 та центральним 14 із контактним вугликом і заглушувальним резисто­ром, що зменшує перешкоди радіоприйманню. Всередині ротора є зріз, за допомогою якого він фіксується в певному положенні на ку­лачку й обертається разом із ним. У гніздо центрального затискача розподільника вставляють провід високої напруги, що йде від ко­тушки запалювання. Від бічних вивідних затискачів проводи приєд­нуються до свічок запалювання в порядку роботи двигуна в напрямі обертання ротора. Струм високої напруги, що індукується у вторин­ній обмотці котушки запалювання, подається через контактний вуг­лик на пластину ротора, а потім крізь повітряний зазор (0,4 . 0,8 мм) — на бічний вивідний затискач і проводом високої напруги — на свічку запалювання. При наступному розмиканні контактів ротор повер­неться, а розносна пластина розташується проти чергового бічного затискача. Аналогічну будову мають розподільники запалювання Р-114Б (автомобіль ЗАЗ-968М) та Р-119Б (автомобіль ГАЗ-24).

На автомобілях ВАЗ установлено розподільник запалювання Р-125 (рис. 3.6), що має вакуумний 4 й відцентровий регулятори. Опорну пластину 7 з рухомими тягарцями регулятора встановлено на шліцах верхнього кінця приводного валика під ротором . Останній прикріплено до пластин кулачка 16 переривника двома гвинтами. Контакти розташовано на рухомому диску. Для регулювання зазору між ними стояк із нерухомим контактом можна переміщувати за до­помогою викрутки, яку встановлюють у спеціальний паз 20, після ослаблення двох гвинтів 19. Тяга 6 з'єднує вакуумний регулятор з ру­хомим диском переривника.

Потреба встановлювати в розподільнику прилади, які автомати1 -но регулюють момент запалювання робочої суміші, пояснюється ось чим. Робоча суміш у циліндрах двигуна згоряє дуже швидко (протя­гом 1/500 .1/1000 с). Зі збільшенням частоти обертання колінчастого вала швидкість згоряння майже не змінюється, а середня швидкість руху поршня істотно зростає, й за час згоряння суміші поршень встигає набагато відійти від ВМТ. Тому згоряння суміші відбудеться в більшому об'ємі, тиск газів на поршень зменшиться, й двигун не розвиватиме повної потужності.

Це зумовлює необхідність зі збільшенням частоти обертання ко­лінчастого вала запалювати робочу суміш з випередженням (до під­ходу поршня у ВМТ) з таким розрахунком, щоб суміш повністю зго­ріла до моменту переходу поршнем ВМТ (при найменшому об'ємі), тобто робити запалювання більш раннім. Чим вища частота обертан­ня колінчастого вала, тим більшим має бути випередження запалю­вання.

Розподільник запалювання автомобілів ВАЗ:

1— приводний валик; 2 — оливовідбивна муфта; 3 — фільц для мащення кулачка; 4 — вакуумний регулятор випередження запалювання; 5 — діафрагма; 6 — тяга ва­куумного регулятора; 7 — опорна пластина відцентрового регулятора; 8 — ротор розподільника; 9 — бічний електрод і затискач; 10 — кришка розподільника; 11 — центральний затискач; 12 — струмоподавальний вуглик; 13 — резистор; 14 — розносна пластина ротора; 15 — тягарець відцентрового регулятора; 16 — кула­чок; 17 — рухома пластина нерухомого контакту; 18 — рухомий диск переривника; 19 — стопорний гвинт; 20 — паз рухомої пластини; 21 — конденсатор; 22 — корпус

Крім того, за однієї й тієї самої частоти обертання колінчастого вала випередження запалювання має зменшуватися з відкриванням дросельних заслінок і збільшуватися, коли вони закриваються. Це пояснюється тим, що при відкриванні дросельних заслінок збіль­шується кількість пальної суміші, яка надходить у циліндри, й вод­ночас зменшується кількість домішуваних до неї залишкових газів, унаслідок чого підвищується швидкість згоряння робочої суміші. Коли дросельні заслінки закриваються, навпаки, кількість пальної суміші зменшується, а кількість залишкових газів у циліндрах збіль­шується, внаслідок чого швидкість згоряння знижується.

Випередження запалювання автоматично змінюється залежно від частоти обертання колінчастого вала за допомогою відцентро­вого регулятора (рис. 3.7, а), що складається з двох тягарців 8, які надіваються на осі 7, закріплені на пластині 6 приводного вала 5, і стягуються двома пружинами 4. На тягарцях є штифти 9, які вхо­дять у прорізи планки 10 кулачка 11 переривника.

Коли частота обертання колінчастого вала підвищується, тягарці під дією відцентрових сил розходяться й повертають планку 10 із ку­лачком у напрямі його обертання на деякий кут, чим і забезпечується більш раннє розмикання контактів переривника, тобто збільшується випередження запалювання.

Випередження запалювання змінюється автоматично також за­лежно від ступеня відкривання дросельних заслінок за допомогою вакуумного регулятора (рис. 3.7, б), порожнину якого з одно­го боку діафрагми сполучено з атмосферою, а з іншого, за допомо­гою трубки, — із задросельним простором карбюратора.

Коли заслінки закриваються, розрідження в корпусі вакуумного регулятора збільшується, діафрагма 12 (див. рис. 3.7, б), долаючи опір пружини, прогинається назовні й через тягу 13 повертає рухо­мий диск 14 у бік збільшення випередження запалювання; коли за­слінки відкриваються, розрідження зменшується, пружина вигинає діафрагму в протилежний бік, повертаючи диск 14 переривника у бік зменшення випередження запалювання.

Крім того, всі розподільники мають також ручне регулювання ви­передження запалювання, що здійснюється залежно від октанового числа палива за допомогою октан-коректора. Він складається з нижньої 3 (див. рис. 3.5) та верхньої 4 пластин. Верхню пластину закріплено на корпусі переривника, а нижню — прикріплено до блока циліндрів. Пластини з'єднані між собою болтом. Для збільшен­ня випередження запалювання ослаблюють болт й повертають кор­пус 20 переривника проти напряму обертання ротора на одну-дві по­ділки шкали нижньої пластини, а для зменшення — у зворотний бік.

На автомобілях ВАЗ октан-коректор має вигляд диска 5 (рис. 3.8) з поділками, причому диск установлюється на корпусі 3 розподіль­ника. В нерухомому стані диск утримується стопорною пластиною 1, що кріпиться на шпильці з гайкою 2. Для збільшення випередження

Регулятори випередження запалювання:

а — відцентровий; 6 — вакуумний; 1— замкове кільце; 2 — опорна шайба; 3 — втулка.

кулачка; 4 — пружина; 5 —вал привода; 6 — пластина; 7 — вісь; 8 — тягарці;

9 — штифт; 10 — планка; 11 — кулачок переривника; 12 — діафрагма; ІЗ — тяга;

14 — рухомий диск переривника

запалювання ослабляють гайку 2 й, повертаючи диск, здійснюють поворот корпусу 3 в бік «+», а для зменшення випередження запалю­вання — в бік «—».

Контактна система запалювання не може забезпечити надійну роботу двигунів із більш високими ступенем стискання й частотою обертання колінчастого вала, а також більшою кількістю циліндрів. Для підвищення напруги на вторинній обмотці й енергії іскри треба

Октан-коректор розподільника запалювання двигуна ВАЗ-2105:

1 - стопорна пластина; 2 — гайка; 3 — корпус розподільника; 4 — вакуумний регулятор випередження запалювання; 5— диск із поділками

збільшувати силу струму в первинній обмотці котушки запалювання, а це зумовлює збільшення іскріння на контактах, швидке спрацьову­вання їх і порушення регулювання.

У контактно-транзисторній системі запалювання, в якій немає конденсатора, коло в первинній обмотці розривається транзистором. При цьому через контакти переривника проходить струм силою 0,7 А, що не спричиняє підгоряння контактів.

Ще ефективнішою є безконтактна система запалювання, яка встановлюватиметься на автомобілях ЗИЛ, ГАЗ, УАЗ та інших, а та­кож на легкових автомобілях ВАЗ-2108, ВАЗ-2109.

Свічка запалювання слугує для створення іскрового проміжку в колі високої напруги з метою запалювання робочої суміші в циліндрі двигуна. Вона складається зі сталевого корпусу 2 (рис. 3.9, а), всере­дині якого встановлюється керамічний ізолятор 7. Всередині ізоля­тора поміщається центральний електрод 4, верхня частина якого сталева, а нижню виконано зі сплаву нікелю та марганцю. Бічний електрод 5 виготовляють з такого самого сплаву. Проводи високої напруги кріпляться на центральних електродах свічок за допомогою на спеціальних пластмасових наконечників (рис. 3.9, б) з установлени­ми в них заглушувальними резисторами 8.

Рис. 3.9

Свічка запалювання (а) та наконечник (б):

1 — ізолятор; 2 — корпус; 3 — прокладка; 4, 5 — відповідно центральний і бічний

електроди; 6 — різьбовий стержень; 7 — корпус наконечника; 8 — заглушувальний

резистор; 9 — пружинне кільце; 10 — контактна втулка

Під час роботи двигуна на частину свічки, розташовану в камері згоряння, потрапляє олива, яка утворює нагар. Це призводить до ви­тікання струму. Нагар на тепловому конусі ізолятора зникає в разі нагрівання його до 400 .500 °С. Якщо температура теплового конуса ізолятора перевищить 850 .900 °С, то може виникнути жарове запа­лювання.

Температура 400 .900 °С називається тепловою границею праце­здатності свічки й визначається довжиною теплового конуса (корот­кий конус мають холодні свічки, довгий — гарячі, причому маркуються вони жаровим числом: 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26; чим менше це число, тим гарячіша свічка).

Вмикач запалювання (замок) замикає й розмикає коло низької на­пруги, вмикаючи контрольно-вимірювальні прилади, стартер, а та­кож з'єднуючи з джерелами струму прилади, що мають свої вмикачі (опалювач, склоочисник, радіоприймач та ін.). Замок перешкоджає вмиканню запалювання сторонньою особою. Схему з'єднання при­ладів запалювання між собою показано на рис. 3.3.

Установлення запалювання. Момент запалювання суміші в ци­ліндрах двигуна має бути узгоджений із положенням деталей криво­шипно-шатунного механізму та механізму газорозподілу (поршень і клапани). Це узгодження досягається встановленням запалювання, що здійснюється всякий раз, коли узгоджена робота зазначених ме­ханізмів і системи порушується (наприклад, під час складання двигу­на, після зняття розподільника запалювання, в разі появи несправ­ностей приладів запалювання та в інших випадках).

Щоб правильно встановити запалювання, слід діяти так.

1. Перевірити й у разі потреби відрегулювати зазор між контакта­ми переривника.

2. Установити поршень першого циліндра в положення ВМТ на­прикінці такту стискання. Для цього треба вивернути свічку першого циліндра і в отвір для неї вставити паперову пробку або закрити цей отвір пальцем. Прокручуючи колінчастий вал пусковою рукояткою, за виходом повітря з-під пальця (виштовхуванням пробки) знайти такт стискання.

Після цього, продовжуючи повільно обертати колінчастий вал, сумістити мітки на двигуні для встановлення запалювання. У двигуні автомобіля «Москвич» суміщається перша риска на шківі колінчас­того вала (за ходом обертання) з установочним штифтом передньої кришки блока циліндрів, у двигуні ВАЗ — мітка на шківі з другою міткою на передній кришці механізму газорозподілу, у двигуні МеМЗ — перша риска (МЗ) на шківі колінчастого вала з виступом на кришці розподільних шестерень, у двигуні ГАЗ-24 — перша мітка — паз зі штифтом на кришці розподільних шестерень.

3. Зняти кришку розподільника, повернути ротор у положення, в якому його розносна пластина збігатиметься з бічним затискачем першого циліндра кришки розподільника (пластину ротора напрям­лено на затискач низької напруги корпусу), в такому положенні встановити розподільник запалювання в гніздо блока й, потроху по­вертаючи за ротор, увести валик у зачеплення з приводом, завернути від руки гайку кріплення розподільника до двигуна й установити октанкоректор на нульову поділку.

4. Приєднати контрольну лампу одним проводом до затискача низької напруги переривника, а іншим — до маси.

5. Увімкнути запалювання й повертати корпус розподільника запалювання проти напряму обертання ротора (у двигунах автомобілів ГАЗ-24, ЗАЗ і «Москвич» — за годинниковою стрілкою, а в двигу­нах автомобілів ВАЗ — проти) до початку розмикання контактів ( цей момент контрольна лампа засвічується). Момент розмикання контактів можна визначити також «за іскрою». Для цього провід ви­сокої напруги, вийнятий з центрального затискача розподільника, потрібно тримати на відстані 3 .4 мм від маси й повертати корпус розподільника запалювання. В момент розмикання контактів між проводом і масою з'являється іскра.

6. Вимкнути запалювання, затягнути ключем гайку кріплення розподільника запалювання до двигуна, закрити кришку розпо­дільника й, починаючи із затискача першого циліндра, по черзі приєднати проводи високої напруги до свічок у напрямі обертання ротора відповідно до порядку роботи двигуна. Приєднати трубку ва­куумного регулятора випередження запалювання.

Правильність установлення запалювання визначається пробігом. Для цього потрібно запустити двигун, прогріти його до нормальної температури й, рухаючись зі швидкістю 50 км/год на прямій передачі по рівній дорозі, різко збільшити подачу палива. При цьому в двигу­ні мають бути чутні слабкі нетривалі металічні стуки. Відсутність їх указує на пізнє запалювання, а стуки, що не припиняються, — на раннє. Кут випередження запалювання в цьому разі уточнюється октан-коректором.

21, Стартер слугує для пуску двигуна й становить чотириполюсний електродвигун постійного струму зі змішаним умиканням обмоток збудження. Вмикання стартера електромагнітне. На корпусі стартера встановлено тягове реле, живлення обмоток якого здійснюється через додаткове реле вмикання. Це запобігає випадковому вми­канню стартера, коли працює двигун.

У корпусі 1 стартера (рис. 3.10, а) гвинтами закріплено чотири сталевих полюси, на які надіто котушки обмотки збудження. Дві ко­тушки (серієсні), що паралельно з'єднані між собою, послідовно з'єднано з обмоткою якоря. Під час пуску двигуна через обмотки ко­тушок проходить великий струм, тому їх (як і обмотки якоря) вико­нано з мідної стрічки. Дві інші котушки (шунтові) між собою з'єдну­ються послідовно й разом умикаються паралельно обмотці якоря. їх­ні обмотки розраховано на порівняно невеликий струм, що залежить переважно від напруги акумуляторної батареї.

Чотири мідно-графітові щітки встановлено в щіткотримачах, за кріплених в алюмінієвій кришці. До двох щіткотримачів позитивних щіток, ізольованих від кришки пластмасовими пластинами, приєд­нуються виводи серієсних котушок. Два інших щіткотримачі, до од

ного з яких приєднано виводи шунтових котушок, приклепано до кришки, тобто з'єднано з масою, й у них вставляються негативні щітки. Всі щітки притискаються до колектора спіральними пружи­нами.

Як ір складається з вала й напресованих на нього осердя з обмот­кою та колектора. Обмотку вкладено в пази осердя, набраного з тон­ких пластин електротехнічної сталі. Кінці обмотки виведено на ізо­льовані одна від одної пластини колектора, складені на пластмасовій основі. Вал обертається у двох пористих металокерамічних втулках, просочених оливою й запресованих у кришки стартера. Передня кришка має фланець, яким стартер кріпиться до картера зчеплення. В цій кришці на валу якоря змонтовано привод стартера, що вмикає важіль 12 з поворотною пружиною й роликову обгінну муфту (муфту вільного ходу) з шестірнею.

М уфта вільного ходу забезпечує передачу крутного момен­ту від стартера до вінця маховика під час пуску двигуна та від'єднан­ня шестірні стартера від маховика після пуску двигуна. її внутрішня (ведуча) обойма 14 (рис. 3.10, б) має подовжену маточину, яку на спі­ральних шліцах установлено на валу якоря. Таке встановлення забез­печує повертання муфти в разі переміщення її вздовж вала, що по­легшує введення в зачеплення зуб'їв шестірні стартера та вінця махо­вика. Зовнішню (ведену) обойму 18 муфти виконано як одне ціле з шестірнею стартера. З внутрішнього боку ця обойма має чотири по­хилих пази, в яких розміщуються ролики 75, що постійно відтиска­ються штовхачами 16 із пружинами 19 у звужену частину пазів, за­клинюючи таким чином обидві частини муфти. Ефект заклинюван­ня підсилюється, коли обертається ведуча обойма, тобто в разі вмикання стартера.

Стартер умикається повертанням ключа вмикача запалювання праворуч до упора. При цьому невеликої сили струм від акумулятор­ної батареї спочатку піде в обмотку реле вмикання, намагнічуючи його осердя, яке притягує якірець, замикаючи контакти електрично­го кола стартера. Після цього також невеликої сили струм піде від акумуляторної батареї до затискача 2тягового реле, далі — на вмикач запалювання та затискач 7, втягувальну обмотку 9 тягового реле й через затискач 5 — в обмотки стартера. Водночас струм проходитиме гонкою затримувальною обмоткою тягового реле. Під дією магнітно­го поля, створюваного обмотками, осердя тягового реле втягується всередину втулки й переміщує важіль умикання 72, який нижнім

Стартер:

а — схема; б — провід і муфта вільного ходу; 1 — корпус стартера; 2, 5, 7— затискачі; З — додатковий контакт; 4, 13 — основні контакти; 6 — контактний диск; 8 — шток; 9, 10— відповідно втягувальна й утримувальна обмотки; 11 — вмикач запалювання, 12 — важіль умикання привода; 14 — ведуча обойма; 15 — ролик; 16 — штонхач;

17 — шліцьова втулка; 18 — ведена обойма; 19 — пружина штовхача

кінцем переміщує по гвинтовій нарізці привод стартера й уводить його шестірню в зачеплення із зубчастим вінцем маховика. Водночас осердя тягового реле через шток 8 переміщує контактний диск 6, який замикає контакти 4 і 13 тягового реле основного кола стартера, що має малий опір, унаслідок чого в обмотку стартера піде великої сили струм, і якір обертатиме колінчастий вал двигуна. Водночас контактний диск з'єднується з додатковим контактом 3, який дає змогу струму проходити в первинну обмотку котушки запалювання, минаючи додатковий опір (двигуни «Москвич», МеМЗ та ГАЗ-24).

Коли двигун запуститься, стартер повертанням ключа ліворуч ви­микається, й усі деталі привода під дією пружини повертаються в по­чаткове положення. Якщо двигун почне працювати, а стартер не бу­де вимкнено, вінець маховика поведе за собою шестірню стартера та зовнішню обойму муфти з великою швидкістю, ролики зсунуться по похилій поверхні пазів у широку частину, даючи змогу зовнішній веденій обоймі з шестірнею обертатися вільно, не передаючи зусил­ля на ведучу обойму й вал якоря, що запобігає «розносу» стартера. Якщо під час пуску двигуна зуб шестірні стартера збігається із зубом вінця маховика, то пружина привода стиснеться, даючи змогу важе­лю вмикання переміщатися далі й замкнути електричне коло старте­ра, а коли якір повернеться, шестірня під дією буферної пружини відразу війде в зачеплення з вінцем маховика.

Оскільки під час пуску (особливо — холодного двигуна) стартер споживає великий струм, тривалість вмикання його має не переви­щувати 10... 15 с. Повторні вмикання можна робити тільки через 30 с.