
- •1.Історичні передумови та еволюція розвитку адміністративного менеджменту.
- •2.Проблеми й перспективи розвитку адміністративного менеджменту в умовах хаосу та невизначеності.
- •3.Система та категорії адміністративного менеджменту.
- •5.Складові процесу адміністративного менеджменту..
- •6. Зміст діяльності, функції й завдання менеджера-адміністратора.
- •7.Адміністративні посади та їх ієрархія.
- •8.Вимоги до сучасного менеджера-адміністратора.
- •9.Сутність адміністративного планування.
- •10.Принципи та рівні адміністративного планування.
- •11.Сутність організування діяльності адміністрації та її роль в адміністративному менеджменті.
- •12.Централізація та децентралізація управлінських повноважень в апараті управління.
- •13.Процедура та інструменти проектування організаційних структур.
- •14.Форми мотивування адміністративних працівників.
- •15.Нетрадиційні підходи до мотивування.
- •16.Види контролювання діяльності апарату управління.
- •17.Особливості та умови контролювання адміністративної діяльності.
- •18.Методи адміністративного менеджменту та їх класифікація.
- •19.Види управлінських рішень в системі адміністративного менеджменту.
3.Система та категорії адміністративного менеджменту.
Адміністративний менеджмент специфічна категорія та вид діяльності, що включає в себе всі інструменти та навички управління в умовах формальних адміністративних організацій. Структурованість відносин в рамках таких організацій є особливою відзнакою адміністративного управління, як діяльності. Постійні риси особи, що ухвалює рішення - це підмножина відносно стійких рис, якими володіють й які відіграють важливу роль при вирішенні будь-яких типів завдань. Основними постійними рисами особи, що ухвалює рішення є цілеспрямованість і характеристика систем пам'яті. 1. Цілеспрямованість. Ціль для особи, що ухвалює рішення - це положення речей, ситуація, стан, які можуть мати суб'єктивну цінність або корисність для особи, що ухвалює рішення прагне досягти цілей шляхом вирішення завдання. Мета породжується потребами. Різноманіття потреб, навіть в окремої особистості, обумовлює складність системи цілей. Ще більш складною є система цілей організації. 2. Характеристика систем пам'яті. Для ухвалення рішення особа, що ухвалює рішення використовує інформацію, що перебуває в пам'яті. Розрізняють довгострокову, короткочасну й зовнішню пам'ять.
4.Адміністративні органи управління та їх різновиди. Управління — це вид суспільної діяльності, яка передбачає систему скоординованих дій суб'єкта на об'єкт для виконання певних організаційних завдань. Управління поширюється на всі сучасні види людської діяльності, і залежно від того, в якій системі суспільства воно застосовується, виділяють такі його види: політичне, економічне, правове і культурно-гуманітарне. Політичне управління здійснюється у політичній системі й охоплює всі сфери суспільного життя. Політичне управління — це вид суспільного управління, Що здійснюється органами, які вибрані народом або організацією і приймають політичні рішення в сфері реалізації стратегічних суспільних завдань, функціонування і розвитку політичних, правових соціально-економічних та культурних інститутів. Політичне управління здійснюється на рівні державних органів, регіональних структур влади та органів місцевого самоврядування, партій, груп тиску, політичних лідерів, засобів масової інформації тощо. Державне управління — складова політичного управління, яке одночасно поєднує політичні та адміністративні засоби. Державне управління охоплює об'єкти державного сектора — державну власність, державні органи й організації, а також суспільного в межах повноважень, необхідних сучасній державі для ефективного забезпечення соціально-економічного прогресу, гарантій захисту прав і свобод громадян та національної безпеки. У широкому розумінні поняття державного управління поширюється на всі три гілки влади — виконавчу, законодавчу і судову, а у вузькому — тільки на виконавчу. В цьому випадку розглядатимемо управління у вузькому значенні як політико-адміністративну діяльність. При цьому треба підкреслити, що без управління як діяльності не можливе функціонування будь-якої гілки влади. Скажімо, парламентська діяльність передбачає управління законодавчим процесом, організацію роботи апарату законодавчого органу, процедури контролю за виконавчою владою.