6 . Податок з доходів фізичних осіб.

Основним податком, який сплачує більшість населення України, є ПДФО.

  Платниками цього податку є:  а) фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;    б) фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;    в) податковий агент - податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов'язок обчислення, утримання з доходів, що нараховуються платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають право та виконують обов'язки, встановлені для платників податків.Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності. 7. Відображення в бухгалтерському обліку утримань із заробітної плати.

Зі сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюються обов'язкові та добровільні утримання. Обов'язкові утримання включають: податок на доходи фізичних осіб, внески до Пенсійного фонду, збори на соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності та на випадок безробіття, утримання за виконавчими листками і приписами нотаріальних контор на користь юридичних та фізичних осіб.

Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, включаючи витрати на виплату основ­ної і додаткова заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тариф­них ставок, у вигляді премій, заохочень, у тім числі в натуральній формі, які визнача­ються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про оплату праці (крім виплат, передбачених Переліком видів оплати праці, та інших ви­плат, на які не нараховується збір на державне пенсійне страхування і які не врахову­ються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, за­твердженим Кабінетом Міністрів України, а також винагород, що виплачуються грома­дянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Фонди соціального страхування вони формують за рахунок утримання із заробітної плати працівників згідно Із законо­давством.

8. Облік операцій, пов'язаних із нарахуванням і виплатою відпускних.

Відпустка - це тимчасове звільнення від роботи для відпочинку. Право на відпустку не залежить від місця роботи, форми власності підприємства, посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності робочого часу, терміну трудового договору.

Основна щорічна відпустка надається тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Керівникам, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних дні. Щорічна додаткова відпустка надається медичним працівникам за роботу із шкідливими умовами праці та за особливий характер праці. Передбачено також додаткові відпустки в зв'язку із навчанням і творчі відпустки.

При обчисленні середньої заробітної плати для нарахування виплат за час чергової, додаткової (творчої) відпусток або компенсації за невикористану відпустку до уваги береться заробітна плата за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку.

Якщо працівник працював на даному підприємстві менше року, то середній заробіток обчислюється, виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, у якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку

9. Облік операцій, пов'язаних із нарахуванням і виплатою допомоги з тимчасової втрати працездатності. Підставою для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності

Сума допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від середньоденного заробітку і страхового стажу. Страховий стаж - це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності та сплачує або за неї сплачують страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законодавством.

До страхового стажу зараховується період тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами, перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, а також одержання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю застрахованим особам залежно від страхового стажу встановлена в таких розмірах: - 100% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких понад 8 років, а також без урахування стажу застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одному з батьків або особі, яка замінює їх і доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - 80% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких від 5 до 8 років; - 60% середньої заробітної плати (доходу): застрахованим особам, страховий стаж яких менше 5 років