Група хлоритів

До цієї групи відносяться понад 25 змінних за хімічним складом алюмосилікатів з шаруватою структурою. Особливості умов формування - низькі температури і тиски, тісний зв'язок з гідротермальними процесами, обумовлюють високий вміст у них води. Загальна формула хлоритів - (Mg,Fe⁺²,Fe⁺³,Al)₁₂ [(Si,Al)₈O₂₀](OH)₁₆. У хлоритів спостерігається декілька видів ізоморфізму, що приводить до значних змін всіх властивостей цих мінералів.

У породах різного генезису хлорити мають різне значення. У магматичних породах вони, як правило, поряд з іншими епімагматичними, формуються по залізовміщуючих мінералах - біотиту, роговій обманці, моноклінних піроксенах і плагіоклазах основного складу, заповнюють пустоти і тріщини в ефузивних породах. У метаморфічних породах хлорити також часто відіграють роль вторинних мінералів, разом з тим можуть трапляються в асоціації з альбітом, епідотом, кальцитом і іншими мінералами.

Ряд мінералів групи хлоритів утворюється в екзогенних умовах і входить до складу осадочних порід.

Приводимо загальну характеристику хлоритів, оскільки для їх точної діагностики необхідно знати точно хімічний склад.

Хлорити кристалізуються у моноклінній сингонії, мають подібний як у слюд вигляд, але їх листочки більш пружні, часто утворюють зростки та агрегати. Мають досконалу спайність в одному напрямку, забарвлення зелене, інколи темно-зелене майже чорне.

У шліфах хлорити можуть бути забарвлені, з добре вираженим плеохроїзмом або безкольорові, показники заломлення коливаються від 1,56 до 1,66, сила подвійного променезаломлення не вище 0,015. Для більшості хлоритів характерні аномальні кольори інтерференції з тусклим темно-синім, фіолетовим, оливково-бурим і іншими кольорами. Всі хлорити двохосні, але кут оптичних осей (2V) невеликий, а інколи і близький до 0⁰.

Пенін - найбільш поширений із хлоритів, має плеохроїзм від синє-зеленого або безкольорового до жовто-зеленого, показники заломлення у межах 1,56-1,58, сила подвійного променезаломлення не більше 0,005, кут оптичних осей невеликий, від"ємний, але може бути і додатній. Найбільш важлива діагностична ознака - аномальне інтерференційне забарвлення - синє і фіолетове.

Дуже близький до пеніна і другий мінерал з групи хлоритів - клинохлор. Він відрізняється завжди додатним знаком оптичних осей та аномальним брудно-жовтим або зелено-сірим кольором інтерференції.

Делесит також належить до забарвлених мінералів і в шліфах має плеохроїзм від безкольорового або слабозабарвленого у жовтуватий або зеленуватий колір до зеленого або оливково-зеленого, показники заломлення дещо вищі, ніж у двох попередніх хлоритах (1,598-1,602), сила подвійного променезаломлення рівна 0,005, кут оптичних осей близький до 0⁰, аномальні кольори інтерференції такі ж як у клинохлора. Долесит має характерні для нього зростки радіально-променистої будови - сфероліти.

Серпентин і тальк. Серпентин і тальк - це продукти зміни магнієвих силікатів - олівіну і піроксенів. Вони утворюються в умовах низькотемпературного регіонального метаморфізму при глибоких змінах ультраосновних та основних магматичних порід, коли відбувається заміщення олівіну та піроксенів серпентином. В окремих метаморфічних породах вони відіграють роль породоутворюючих мінералів. На відміну від безводних олівіну і піроксенів у серпентину з'являється гідроксильна група.

У шліфах серпентин і тальк безкольорові або світло-буро-зелені, волокнистої або пластинчастої будови з показниками заломлення від 1,532 до 1,574. Кольори інтерфиренції низькі - сірі, білі інколи блідо-жовті. За типом структури визначеної електронно-мікроскопічним або рентгеноструктурним аналізом, виділяють декілька різновидів серпентину: хризотил, антигоріт, серпофіт, лізардит і бастит. Зокрема хризотил двохосний, кут 2V_Ng=10-90⁰.

Тальк за оптичними константами близький до мусковіту і серициту. Для точної його діагностики необхідно визначити показник заломлення (n_g=1,589-1,600, n_m=1,589-1,594, n_p=1,539-1,550). Якщо такої можливості немає, необхідно орієнтуватися на мінеральні асоціації з іншими мінералами, а інколи і на характер його виділення по тріщинах, по периферії зерен).