- •5. Початок української революції, утворення Центральної Ради.
- •8. Війна Радянської Росії проти унр (кін. 1917-1918 рр.) Проголошення незалежності унр.
- •Українське питання на Паризькій мирній конференції.
- •10. Утворення Української держави гетьмана п. Скоропадського. Внутрішня та зовнішня політика.
- •1. Внутрішня політика гетьманського уряду.
- •3. Підсумки.
- •11. Радянсько-польська війна і Україна.
- •12. Утворення Директорії та її політика. Наслідки політики Директорії.
- •13. Проголошення зунр. Є. Петрушевич. Злука унр і зунр.
- •14. « Воєнний комунізм»
- •15. Історичне значення боротьби українського народу за незалежність 1917-1920 рр.
- •16. 17. Неп характерні ознаки.
- •18. Політика «українізації»
- •20, 21. Культура і духовне життя України в 1917-1920т рр.. Політика щодо релігії.
- •22. Створення срср та входження усрр до складу союзу.
- •23. Впровадження політики індустріалізації та її наслідки а Україні.
- •24. Політика суцільної колективізації та розкоркулення в Україні
- •25. Голомори 1921-1923 рр., 1932-33 рр., 1946-47 рр.
- •26. Результати перших п’ятирічок.
- •27. Розвиток культури в 30-х рр..
- •28. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-ті рр..
- •29. Утворення Карпатської України
- •31. Радянсько-німецька війна договори 1939 р.
- •32. . Початок Вітчизняної війни і хід подій на території України.
- •33. Нацистський «новий порядок»
- •34. Рух опору
- •35. Оун. Створення упа
- •36. Радянське підпілля і партизанський рух.
- •38. Україна на завершальному етапі віни (1944-45)
- •39. Партизанський рух в Україні
- •41. Культура України в роки іі с.В.
- •42. Радянізація західних обл. Р. Шухевич.
- •43. Україна в період повоєнної відбудови.
- •44. «Відлига»
- •45. Хрущовські реформи і Україна
- •46. Десталінізація та її вплив на літературно-мистецьке життя.
- •47. Дисидентський рух у і-ій половині 1960-х рр..
- •48. Діяльність в Україні п. Шелеста та в. Щербицького
- •49. Криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку.
- •50. Період «застою»
- •61. Державотворчий процес в Україні
- •62. Розпад Радянського союзу та відродження України.
- •63. Конституція 1996 р.
- •65. Релігійне життя.
- •69.70. Зовнішня політика.
- •66. Політичне життя.
- •68. Культура
13. Проголошення зунр. Є. Петрушевич. Злука унр і зунр.
По мірі того як наближалась воєнна поразка Четвертного союзу, серед багатонаціонального населення імперії Габсбургів дедалі активізувався рух за самовизначення в межах національної держави. Відразу після розвалу імперії, 18 жовтня 1918 року у Львові відбулися загальні збори українських суспільно-політичних діячів Галичини та Буковини. Результатом цих зборів було обрання Національної Ради – вищого крайового органу влади майбутньої держави на чолі із Є. Петрушевичем. Рада заявила про свої претензії на Східну Галичину, Лемківщину, північно-західну частину Буковини, а також Закарпаття. Тим часом польські політичні організації готувалися встановити владу в усій Галичині, не виключаючи Східної. Щоб запобігти цьому, Національна Рада добилася від австрійського уряду згоди на прискорення передачі влади українцям і в ніч на 1 листопада зайняла своїми збройними силами Львів, а потім – усю територію Східної Галичини. 13 листопада 1918 року було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку. (ЗУНР). Президентом новоутвореної республіки став Є. Петрушевич. Того ж дня УНР видає “Тимчасовий основний закон”, який проголошує ЗУНР, визначає кордони держави, її незалежність, державний
Зовнішня політика була направлена на співпрацю з урядом УНР. Однак зупинити українсько-польську війну не вдалося, хоча до Галичини приїжджала місія країн Антанти.
Підсумовуючи можна сказати, що ЗУНР була першою спробою українців оформитись в самостійну державу з власним урядом, та президентом. Хоча ЗУНР з самого початку одна не могла протистояти польським загарбникам і була приречена на провал, але вона протрималась майже два місяці.
Розкрийте обставини злуки УНР з ЗУНР.
Незабаром після проголошення ЗУНР відбулась зустріч діячів ЗУНР з представниками Директорії. На ній розглядалось питання про об’єднання ЗУНР з УНР. Наслідком цієї зустрічі стало підписання договору про об’єднання ЗУНР та УНР 1 грудня 1918 року. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада, на засіданні в Станіславі затвердила попередній договір, опублікувала його та доручила урядові вжити заходів з метою реалізації великої ідеї соборності української нації. Остаточно акт злуки мав бути проголошений у Києві. Для цього в столицю направлялася повноважна делегація, яка складалася з представників Галичини, Буковини й Закарпаття. Урочиста церемонія злуки відбулась 22 січня 1919 року на площі Святої Софії у присутності десятків тисяч киян. Від західноукраїнської делегації виступили : Бачинський та Цегельський. Після цього Винниченко оголосив Декларацію про об’єднання УНР та ЗУНР, яка мала бути затвердженою Установчими зборами. До цього моменту ЗУНР ставала західною областю УНР зі своїми адміністративно-виконавчими органами влади.
Отже спроба возз’єднання українських земель була приречена залишитися декларацією. Польські війська методично витісняли адміністрацію ЗУНР з території західноукраїнських земель. Існування УНР також ставало все більш проблематичним. Через два тижні після церемонії злуки уряд Директорії змушений був покинути Київ.