
- •5. Початок української революції, утворення Центральної Ради.
- •8. Війна Радянської Росії проти унр (кін. 1917-1918 рр.) Проголошення незалежності унр.
- •Українське питання на Паризькій мирній конференції.
- •10. Утворення Української держави гетьмана п. Скоропадського. Внутрішня та зовнішня політика.
- •1. Внутрішня політика гетьманського уряду.
- •3. Підсумки.
- •11. Радянсько-польська війна і Україна.
- •12. Утворення Директорії та її політика. Наслідки політики Директорії.
- •13. Проголошення зунр. Є. Петрушевич. Злука унр і зунр.
- •14. « Воєнний комунізм»
- •15. Історичне значення боротьби українського народу за незалежність 1917-1920 рр.
- •16. 17. Неп характерні ознаки.
- •18. Політика «українізації»
- •20, 21. Культура і духовне життя України в 1917-1920т рр.. Політика щодо релігії.
- •22. Створення срср та входження усрр до складу союзу.
- •23. Впровадження політики індустріалізації та її наслідки а Україні.
- •24. Політика суцільної колективізації та розкоркулення в Україні
- •25. Голомори 1921-1923 рр., 1932-33 рр., 1946-47 рр.
- •26. Результати перших п’ятирічок.
- •27. Розвиток культури в 30-х рр..
- •28. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-ті рр..
- •29. Утворення Карпатської України
- •31. Радянсько-німецька війна договори 1939 р.
- •32. . Початок Вітчизняної війни і хід подій на території України.
- •33. Нацистський «новий порядок»
- •34. Рух опору
- •35. Оун. Створення упа
- •36. Радянське підпілля і партизанський рух.
- •38. Україна на завершальному етапі віни (1944-45)
- •39. Партизанський рух в Україні
- •41. Культура України в роки іі с.В.
- •42. Радянізація західних обл. Р. Шухевич.
- •43. Україна в період повоєнної відбудови.
- •44. «Відлига»
- •45. Хрущовські реформи і Україна
- •46. Десталінізація та її вплив на літературно-мистецьке життя.
- •47. Дисидентський рух у і-ій половині 1960-х рр..
- •48. Діяльність в Україні п. Шелеста та в. Щербицького
- •49. Криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку.
- •50. Період «застою»
- •61. Державотворчий процес в Україні
- •62. Розпад Радянського союзу та відродження України.
- •63. Конституція 1996 р.
- •65. Релігійне життя.
- •69.70. Зовнішня політика.
- •66. Політичне життя.
- •68. Культура
68. Культура
Провідним науковим центром залишається Академія наук України, проголошена в 1994 році національною. Однак і в ній нагромадились серйозні проблеми. Орієнтація на прикладні розробки супроводжувалась падінням престижності фундаментальних досліджень. Понад 90% нових технологічних розробок не впроваджується у виробництво. Серйозною вадою є поділ науки на академічну, вузівську і галузеву. Великі труднощі в матеріально-технічному та кадровому забезпеченні створює низький рівень фінансування. Окремі інститути втратили за останні роки 50-60 % свого кадрового складу.
Спостерігалося зниження професіоналізму частини наукових співробітників через відсутність здорового суперництва, творчих дискусій, чесного і відкритого обміну думками, односторонню орієнтацію української науки на російську та ізоляцію від європейської і світової науки. Погана технічна оснащеність наукових лабораторій, різке зниження життєвого рівня і соціальна незахищеність призвели до зростання виїзду багатьох вчених за кордон. Понад 20% науковців перейшли до комерційних структур.
Такий стан у науці не дає надії на швидкий вихід України з кризи, хоча немало вчених самовіддано працює у цьому напрямі. Перебудовується робота НАН України, змінюються пріоритети. Зростає увага до фундаментальних досліджень. Йде перегрупування наукових сил. Створено Міністерство України у справах науки і технологій, діє Українська наукова асоціація. Засновані Академія наук вищої школи, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук, Академія мистецтв, Академія правових наук, ряд інших галузевих академій. Виникла низка дослідних інститутів та центрів як громадських об'єднань науковців, наукових товариств. Зокрема у 1989р. відновило свою діяльність Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Тіснішає співробітництво з українською діаспорою.
У складних умовах перебувала і перебуває освіта, хоч процеси оновлення охопили і цю важливу галузь. Основним нормативним документом у галузі освіти є Закон України "Про освіту". Його було прийнято в 1991 p., a сучасну редакцію затверджено в 1996 р. Освіта визнана пріоритетною сферою, основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави, передбачено кардинальні зміни в її роботі. Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократи, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами. Закон встановлює основні принципи освіти, її структуру, права та обов'язки учнів, студентів, викладачів, батьків, порядок організації управління та самоуправління в освіті тощо. Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою.
Одним із найважливіших завдань школи є забезпечення виконання закону про мови (1989 р.). У республіці відкрито чи поновлено сотні шкіл з українською мовою навчання, організовано тисячі українських класів у школах з російською мовою навчання. Освітня система стає більш гнучкою та різноманітною. З'явилась велика кількість ліцеїв, коледжів та гімназій. Ці заклади значно урізноманітнили навчальний процес, сприяють поглибленому розвитку здібностей в учнів та студентів. Значно більше уваги приділяється вивченню української історії, народознавства, помітні зрушення є у викладанні інших суспільних наук. У 2000 р. почала здійснюватись широкомасштабна програма реформування середньої освіти, яка має наблизити школу до сучасних вимог життя.
Зроблено перші суттєві кроки щодо реформування професійно-технічної і вищої освіти. З метою тіснішого зв'язку з середньою освітою були злиті Міністерство народної освіти та Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти в одне — Міністерство освіти і науки України. Скорочуються масштаби підготовки спеціалістів через заочну та вечірні форми навчання, здійснюється перехід на ступеневу підготовку: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Поряд з державними створюються навчальні заклади, які базуються на інших формах власності.
Вузи стають більш самостійними у своїй діяльності. Проведено роботу по ліцензуванню (наданні дозволу на освітню діяльність) та акредитації (визначенні професійного рівня діяльності) вищих навчальних закладів. Введено поряд з державним замовленням платний прийом на навчання.
Розвиток культури переживає значні труднощі. В умовах обмеженого фінансування заклади культури змушені буквально боротись за виживання. Діяльність творчих колективів театрів, працівників музеїв, бібліотек нерідко тримається лише на ентузіазмі виконавців.