М іністерство аграрної політики України

Луганський національний аграрний університет

Кафедра економіки підприємства та

управління трудовими ресурсами

Полтєва І.М.

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «Організація праці менеджера»

для студентів за напрямом підготовки

6.030601 «Менеджмент організацій»

Луганськ-2012

УДК:

Укладач: ст. викл. Дмитрієвська І.М.

Методичні вказівки розроблено згідно програми курсу «Організація праці менеджера». Розглянуто практичні аспекти здійснення менеджменту на Україні. Методичні вказівки допоможуть студентам оволодіти знаннями в області формування умінь організовувати особисту роботу та працю підлеглих, складати основні види управлінської документації, самостійно підготуватися до практичних та семінарських занять. Практичні заняття дозволять студентам використовувати отримані знання в практичній діяльності на майбутніх робочих місцях.

Методичні вказівки для проведення практичних та семінарських занять обговорені на засіданні кафедри економіки підприємства та управління трудовими ресурсами, протокол № від р.

Завідуючий кафедрою В.М. Гончаров

(підпис, прізвище, ініціали)

Методичні вказівки для проведення практичних та семінарських занять погоджена і схвалена на засіданні методичної комісії економічного факультету. Протокол № від

Голова методичної комісії Є.М. Співак

(підпис, прізвище, ініціали)

Рецензент к.е.н., доц. В.В. Суховерхий

ЗМІСТ

	Вступ…………………………………………………………..…
Тема 1.	Особливості управлінської праці та її складові……………....
Тема 2.	Сутність, принципи та напрямки наукової організації праці..
Тема 3.	Організація робочих місць. Умови праці менеджера………...
Тема 4.	Час – як ресурс……………………………………………….….
Тема 5.	Ділові зустрічі і переговори……………………………………
Тема 6.	Основи взаємодії керівника та секретаря……………………..
Тема 7.	Види потоків документів……………………………………….
Тема 8.	Документування господарської діяльності……………………
Тема 9.	Теоретичні аспекти складання документації з особового складу……………………………………………………………
	Рекомендована література……………………………..………

Вступ

Перехід України до ринкової економіки повинен ґрунтуватися на новому економічному мисленні, відновленні управлінської діяльності у всіх сферах народного господарства і в агропромисловому комплексі зокрема. Створення на селі нових організаційних агроформувань на основі приватної власності (господарських товариств, приватних (орендних) підприємств, сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств тощо) наполегливо потребує від керівників і спеціалістів сільськогосподарського виробництва фундаментальних знань з питань управління організаційними, економічними і соціальними процесами в системі АПК

Курс «Організація праці менеджера» спрямований на наступні навчальні цілі:

• розкрити сутність управлінської праці як складової управлінської діяльності;

• показати логіку процесу управлінської праці;

• визначити особливості управлінської праці;

• продемонструвати специфіку праці основних категорій менеджерів;

• розкрити зміст діяльності менеджера;

• висвітлити управлінські ролі менеджера;

• охарактеризувати вимоги, які пред’являються до сучасного менеджера.

Опорний конспект лекцій розроблено у відповідності до програми курсу «Організація праці менеджера» для студентів спеціальності «Менеджмент організацій» денної форми навчання, які згідно з навчальним планом вивчають дану дисципліну.

Учбово-методичний посібник охоплює усі розділи та теми курсу «Організація праці менеджера», які потребують практичної реалізації набутих теоретичних знань.

Основна мета практичних занять з курсу «Організація праці менеджера» - набуття умінь аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища та прийняття адекватних управлінських рішень.

Методичні рекомендації створенні для одержання знань та формування умінь і навичок з даної дисципліни через впровадження у навчальний процес рейтингової інтенсивної технології модульного навчання (РІТН).

Тема 1. Особливості управлінської праці та її складові

Ринкова економіка формує нові вимоги до підприємства і його працівників. Ці вимоги диктуються не тільки могутньою ринковою конкуренцією і високими стандартами якості товарів, що випускаються підприємством, а й необхідністю гнучкої реакції фірми на ринкові та виробничі ситуації, які швидко змінюються. Перехід економіки України на ринкові відносини вимагає вивчення методів управління на рівні основної ланки – підприємства. Управлінська діяльність є одним із найважливіших чинників функціонування і розвитку підприємств в умовах ринкової економіки. Ця діяльність постійно вдосконалюється відповідно до об'єктивних вимог виробництва і реалізації товарів, складності господарських зв'язків, підвищення ролі споживача у формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції.

Успіх підприємства багато в чому залежить від здатності менеджера-керівника передбачити можливі ситуації на підприємстві і на цій основі змінювати структуру виробництва й управління, вводити у виробництво нові види продукції і правильно планувати їхні обсяги, інвестиції і прибуток для досягнення найбільшого ефекту. Менеджмент як наукова система організації виробництва є однією з найважливіших умов ефективної і прибуткової діяльності підприємств. Він дістав загальне визнання в усьому світі.

Процес управлінської праці складається з окремих управлінських циклів, кожний з яких можна розділити на ряд самосійних операцій. Цими операціями, як відомо, є: збір і передача інформації про об'єкт управління, її обробка й аналіз, вироблення на основі цього аналізу управлінського рішення, передача рішення на об’єкт управління і його реалізація цим об'єктом, порівняння отриманих у результаті реалізації рішення показників з їх планованими величинами.

Різноманітні ситуації, з якими стикається керівництво підприємства, взаємопов’язані. Процес управління, який реагує на вплив ситуації, викликає появу інших процесів управління, які, у свою чергу, викликають нові процеси, що, тим самим, утворює постійні управлінські цикли.

Основою всіх управлінських процедур є інформація та процес обміну цією інформацією.

Основний закон управління – на кожне підприємство, як відкриту систему, внутрішнє та зовнішнє середовище справляють різноманітний вплив, як закономірно повторювальний, так і випадковий.

Процес управлінської праці повинен мати такі особливості як: неперервність, нерівномірність, циклічність, послідовність, відносна змінність та сталість.

Основними елементами управління підприємством виступають: стратегії, структура, системи, стиль, сумісність цінності, склад персоналу, сума навичок.

Характеристика елементів управління:

• Структура – опис характеристики організаційної схеми (рівні, ланки, організаційні зв'язки).

• Системи – опис формальних та неформальних процесів та встановлення процедур на підприємстві.

• Стратегії – спрямованість підприємства на досягнення поставлених цілей.

• Склад персоналу – характеристика основних категорій персоналу підприємства.

• Сума навичок – накопичений досвід керівників організації спрямований на керівництво персоналом.

• Стиль – характеристика дій керівників підприємства спрямованих на досягнення цілей та системи управління в цілому.

• Спільні цінності – найважливіші цінності та основоположні концепції, що визначають поведінку учасників діяльності підприємства.

Вихідним моментом менеджменту є система принципів управління, інваріантних відносно об'єктів і суб’єктів управління.

Перші спроби сформулювати принципи управління відбувалися ще в доісторичні часи. Так, принципи управління домашнім господарством і сільськогосподарським маєтком розглядав у своїх роботах Ксенофонт – давньогрецький письменник і історик (біля 430-355 або 354 рр. до н.е.).

Загальноприйнятим є те, що принципи раціонального менеджменту були сформульовані в 1912 році у книзі американського менеджера Г. Емерсона «Дванадцять принципів продуктивності».

1. Точно поставлені ідеали або цілі .

2. Здоровий глузд.

3. Компетентна консультація.

4. Дисципліна.

5. Справедливе ставлення до персоналу.

6. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік.

7. Диспетчеризація.

8. Норми і розклади.

9. Нормалізація умов.

10. Нормування операцій.

11. Письмові стандартні інструкції.

12. Винагорода за продуктивність.

Сучасні принципи менеджменту:

1. Принцип поєднання демократизму і доцільного економічного централізму.

2. Принцип досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності.

3. Принцип стимулювання.

4. Принцип єдиноначальності і колегіальності.

5. Принцип науковості.

6. Принцип правильної підготовки і розстановки кадрів.

При побудові систем управління і здійснюванні управлінських процесів у практиці менеджменту використовують цілу систему спеціальних принципів. В економічній літературі широко рекламуються принципи таких компаній, як IBM, «General Motors».

Центральним елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні сторони діяльності підприємства (технічна, економічна, виробнича, соціальна), регламентуються внутрішні виробничі зв'язки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління.

Структура управління – упорядкована сукупність взаємозв'язаних елементів системи, що визначає поділ праці та службових зв'язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень. Вона організаційно закріплює функції за структурними підрозділами й працівниками і регламентує потоки інформації у систему управлінської структури, виражається в схемі і параметрах структури управління, штатному розписі, певному співвідношенні структурних підрозділів і працівників апарату правління, положення про відділи та служби, у системі підпорядкування і функціональних зв’язків між персоналом управління.

Структуру управління по горизонталі поділяють на окремі ланки, а по вертикалі – на ступені управління.

Ланки управління становлять організаційно відособлені структурні підрозділи (відділи, служби, групи), кожний з яких виконує визначену сукупність завдань згідно з вимогами функціонального поділу праці і її кооперації при опрацюванні, прийнятті та реалізації рішень. Ланки управління взаємозв'язані прямими і зворотними зв'язками по горизонталі і вертикалі.

Ступінь (рівень) управління – це сукупність управлінських ланок, які перебувають на відповідному ієрархічному рівні управління відображають послідовність їх підрозділів знизу догори. Сукупність ланок управління (структурних підрозділів), об'єднаних за ознакою подібності виконуваних функцій, утворює службу управління (економічну, комерційну, інженерну тощо).

Структура апарату управління виробництвом – це кількість і склад ланок та ступенів управління, їх підлеглість і взаємозв'язок. Вона активно впливає на процес функціонування системи управління розвитком виробництва.

Залежно від поєднання відповідних функцій з елементами субординації на підприємствах формуються лінійна, функціональна та лінійно-штабна система управлінських відносин.