Шкірні рефлекси

Поверхневі черевні рефлекси. Швидке проведення штриху по шкірі живота в напрямку ззовні до середньої лінії (нижче реберних дуг - верхній, на рівні пупка - середній і над паховинною складкою - нижній черевні рефлекси) викликає скорочення м'язів черевної стінки. Елементи рефлекторних дуг: міжреберні нерви, грудні сег­менти спинного мозку (VІІ-VШ для верхнього, ІХ-Х для середнього, ХІ-ХП для нижнього черевних рефлексів).

Підошовний рефлекс. Викликається нанесенням тупим предме­том штриху по шкірі зовнішнього краю підошви, внаслідок чого ви­никає згинання пальців стопи. Підошовний рефлекс викликається краще, коли досліджуваний лежить на спині і його ноги дещо зігнуті. Можна проводити дослідження, поставивши до­сліджуваного на коліна на кушетку чи на стілець. Елементи рефле­кторної дуги: сідничий нерв, V поперековий - І крижовий сегменти спинного мозку.

Периостальний рефлекс

П'ястно - променевий рефлекс. Викликається ударом молоточ­ком по шиловидному відростку променевої кістки. Реакція у відповідь - згинання руки в ліктьовому суглобі, пронація кисті й згинання пальців. При дослідженні рефлексу рука повинна бути зігнута під прямим кутом у ліктьовому суглобі, кисть дещо пронована. При цьому кисті можуть лежати на стегнах сидячого досліджуваного або утримуватися лівою рукою досліджуючого. Складові частини рефлекторної дуги: нерви - серединний, промене­вий, м'язово-шкірний;V-VШ шийні сегменти спинного мозку, які іннервують м'язи пронатори, плечо-променевий м'яз, згиначі пальців. Двоголовий м'яз плеча.

Н-рефлекс розтягування (Хофмана)

Викликається у людини електричним подразненням у підколін­ній ямці (напругою до ЗО В) - дія на великогомілковий нерв. Ефектор камбаловидний м'яз. Реєстрація слектроміографічна.

Міжсегментні рефлекси - ті, які приймають участь у локомоції –перехресні, маятникоподібні. Викликаються в лежачому положенні сильним стисканням ахілового сухожилля або згинанням стопи однієї з кінцівок. Виявляється генетично зафіксована рухова програма акту ходи.

До числа рефлексів спинного мозку ставляться захисні рефлекси, рефлекси на розтягання, м'язи-антагоністів, вісцеромоторні, вегетативні рефлекси. Ця класифікація досить умовна, і весь її зміст у тім, що вона вказує на різноманіття рефлекторних відповідей. Навіть у спинальної тварини важко зустріти рефлекси, які ставилися б тільки до однієї з названих груп.

Подразнення у вигляді уколу шкіри стопи викликає в жаби захисний рефлекс - або відсмикування лапки при легкому уколі, або залучення в реакцію іншої лапки й відсунення від джерела при більше сильному впливі, нарешті, втікання тварини при значному болючому подразненні, коли в збудження утягуються багато структур нервової системи.

Рефлекси розтягання проявляються вкороченням м'яза у відповідь на її розтягання. Основними рецепторами в цьому випадку служать нервово-м'язові веретена, аферентною ланкою - чутливі волокна соматичних нервів і дорсальних корінців спинного мозку. Ці рефлекторні дуги найчастіше замикаються в спинному

мозку. Початок і кінець рефлекторної дуги пов'язані з м'язом. Рефлекси найбільш виражені в мʼязах-розгиначах. Для того щоб організм міг протистояти силі земного притягання, ці м'язи повинні перебувати в стані тонічної напруги. Біологічне значення цих рефлексів полягає в тому, що вони беруть участь у збереженні статики й положення тіла, регулюючи ступінь скорочення м'яза відповідно до падаючими на неї подразненнями. Особливе значення цей вид рефлексів має в копитних тварин, хоча й у людини вони добре розвинені.

Рефлекси м'язів-антагоністів лежать в основі локомоторних актів і характеризуються тим, що при збудженні мотонейронів згиначів одночасно відбувається гальмування мотонейронів мʼязів-розгиначів. При цьому в кінцівці іншої сторони спостерігаються зворотні явища. У цілому це створює правильне чергування протилежних за функціональним значенням м'язових скорочень. Механізм, що обумовлює таке чергування активності різних рухових ядер, наприклад при ходьбі, локалізується в інтернейронному апараті спинного мозку. Разом з тим для його активації необхідне надходження тонічного спадного сигналу з рухових центрів головного мозку.

Вісцеромоторні рефлекси виникають при збудженні аферентних волокон внутрішніх органів і характеризуються появою рухових реакцій м'язів грудної й черевної стінки, мʼязів-розгиначів спини. Виникнення цих рефлексів пов'язане з існуванням конвергенції вісцеральних і соматичних аферентних волокон до тих самих інтернейронів спинного мозку.

Вегетативні рефлекси полягають, по-перше, у появі полісинаптичних розрядів у преганглионарних симпатичних волокнах у відповідь на збудження симпатичних і соматичних чутливих клітин, по-друге, у виникненні рефлекторних реакцій парасимпатичних нейронів у відповідь на подразнення чутливих шляхів.

Вісцеро-вісцеральні викликаються подразненям рецепторів внутрішніх органів, проявляються зміною діяльності цих же ( крдіо-кадіальні, кишечко-кишечні, евакуаторні рефлекси) або інших внутрішніх органів. Вісцеродермальні рефлекси виникають при подразнені рецепторів внутрішніх органів і проявляються змінами шкірної чутливості, потовиділення, електричного опору шкіри. Зміна шкірної чутливості або так звана відображена біль в обмежених ділянках шкіри, які отримали назву зон Захарʼїна – Геда, вказує на ураження певного органу і має діагностичне значення. Дерматовісцеральні рефлекси при подразненні шкіри, після чого виникають рефлекторні зміни діяльності певних внутрішніх органів( терапевтична дія зігрівання, охолодження, точковий масаж, акупунктура, гірчичники).

Поряд з виконанням власних рефлекторних реакцій нейронні структури спинного мозку служать апаратом для реалізації великої кількості складних процесів, здійснюваних різними відділами головного мозку. Це керування може бути прямим, коли спадні шляхи безпосередньо пов'язані з мотонейронами спинного мозку, і непрямим через інтернейрони, що утворять короткі міжсегментарні зв'язки. Властивості останніх й особливості зв'язків зі спадними волокнами й моторними нейронами створюють можливість до інтеграції вступників сигналів, їхній переробці й просторовому перерозподілу.

Більш як 90% всіх нейронів спинного мозку складають проміжні(вставні) нейрони , або інтернейрони. Вони забезпечують передачу збудження , і процеси гальмування. Для згинальнго руху в суглобі необхідне не тільки скорочення мʼязів – згиначів, а й одночасне розслаблення мʼязів – розгиначів -0 процес гальмування..При збудженні центрів - розгиначів ,навпаки гальмуються центри згиначів. Така координація взаємовідношення між моторними центрами спинного мозку називають реципрокною інервацією мʼязів( циклічні рухи - ходьба , біг, плавання.)

Перші три сегменти шийного відділу , які мають звʼязок з іншими відділами спинного мозку іннервованими центрами стовбура головного мозку, беруть участь у формуванні статичних (познотонічних і випрямних) рефлексів, тобто в перерозподілі тонусу мʼязів, у підтриманні пози тіла в різних положеннях( сидіння , стояння, ).