Характерна будова яєць параскарисів:

1. незрілі, круглі, великі, темно-коричневого кольору, покриті чотирма оболонками (зовнішня – гладенька).

2. сірого кольору, середніх розмірів, овальні, незрілі (всередині невелика кількість зародкових шарів).

3. середнього розміру, асиметричні, жовтого кольору, всередині майже сформована личинка, на одному з полюсів – несправжня кришечка.

4. незрілі, округлої форми, середнього розміру, жовтого кольору, зовнішня оболонка комірчаста.

Кругла форма, темно-коричневий колір, гладенька зовнішня оболонка характерні для яєць гельмінтів:

1. Ascaridia galli

2. Ascaris suum

3. Parascaris equorum

4. Neoascaris vitullorum

Збудник параскарозу:

1. Oxyuris equі

2. Parascaris eqorum

3. Strongylus eqinus

4. Ascaridia galli

Основні патолого-анатомічні зміни у разі параскарозу коней:

1. субсерозні крововиливи – темно-червоні плями

2. масові крововиливи в м’язах, легенях, підшкірній клітковині

3. в печінці і легенях паразитарні вузлики з вогнищами некрозу в центрі

4. в серці і легенях крапкові крововиливи, запалення

Антигельмінтні препарати, які можна застосовувати для лікування коней за параскарозу:

1. препарати левамізолу (бровалевамізол, кодиверм, левавет)

2. препарати з групи бензімідазолу (мебендазол, альбендазол, фенбендазол)

3. препарати із групи макроциклічних лактонів (бровермектин-гель, еквалан-паста, еквест-гель, еквітан-паста)

4. препарати празиквантелу (дронцит, дронтал, азінокс)

5. препарати клозантелу (бронтел, роленол, сантел)

Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудників токсокарозу м`ясоїдних.

Морфологічні особливості яєць, самців та самок Toxocara canis.

Біологія збудника токсаскарозу м`ясоїдних.

Цикл розвитку збудника токсокарозу м`ясоїдних.

Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни при токсокарозі

Зажиттєва діагностика токсокарозу м`ясоїдних.

Специфічна терапія за токсаскарозу собак.

Профілактика токсокарозу м`ясоїдних.

Дайте морфологічну характеристику збудникам нематодозів м’ясоїдних.

1. Toxocara canis.

2. Toxascaris leonina.

А. Нематоди завдовжки 3,8-7,5 см, тонкі, з ниткоподібної форми головним кінцем і товстим хвостовим. У самців хвіст має вигляд тупого заокругленого кільця. Спікула одна, довга. Спікулярна піхва вкрита кутикулярними шипиками. У самки вульва відкривається на межі тонкої й товстої частини тіла.

Б. Гельмінт сіро-жовтого кольору. На головному кінці тіла розміщені вузькі бокові крила. Самці завдовжки 4-7 см. Хвіст поступово стоншується, спікули однакові. У самок завдовжки 6-10 см вульва відкривається в передній частині тіла.

В. Ниткоподібної форми нематоди. Самці досягають у довжину 2,6-3,2 см, мають одну довгу спікулу (0,4-0,5 мм). Спікулярна піхва гладенька, без шипиків. Самки завдовжки 4,4-4,9 см.

Г. Гельмінт світло-жовтого кольору. На головному кінці є три губи з широкими бічними кутикулярними крилами. Між стравоходом і кишечником знаходиться шлуночок. Довжина самців 5-10 см, у них загнутий хвостовий кінець і дві однакові спікули. Довжина самок - 10-18 см.

З метою лабораторної діагностики токсокарозу досліджують:

1. фекалії

2. кров

3. сечу

4. зскрібок шкіри

Локалізується збудник токсокарозу у мʼясоїдних:

1. у бронхах

2. у шлунку

3. у тонкому кишечнику

4. у товстому кишечнику

Як відбувається зараження мʼясоїдних на токсокароз?

1. аліментарно.

2. перкутанно.

3. трансмісивно.

4. аерогенно.

4. утробне зараження.

5. при поїданні резервуарних хазяїв.

Округла форма, середнього розміру, жовтий колір, незрілі, зовнішня оболонка комірчаста характерні для яєць гельмінтів:

1. Toxocara canis

2. Toxascaris leonina

3. Ascaris suum

4. Parascaris equorum

Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника токсаскарозу м`ясоїдних.

Морфологічні особливості яєць, самців та самок збудника Toxascaris leonina.

Цикл розвитку збудника токсаскарозу м`ясоїдних.

Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни при токсакарозі

Зажиттєва діагностика токсаскарозу м`ясоїдних.

Специфічна терапія за токсаскарозу собак.

Профілактика токсаскарозу м`ясоїдних.

Кругла форма, середнього розміру, жовтого кольору, незрілі, зовнішня оболонка гладенька характерні для яєць гельмінтів:

1. Toxocara canis

2. Toxascaris leonina

3. Parascaris equorum

4. Neoascaris vitullorum

З метою лабораторної діагностики токсаскарозу досліджують:

1. фекалії

2. кров

3. сечу

4. зскрібок шкіри

Локалізується збудник токсаскарозу мʼясоїдних:

1. у бронхах

2. у шлунку

3. у тонкому кишечнику

4. у товстому кишечнику

Як відбувається зараження мʼясоїдних на токсаскароз?

1. аліментарно.

2. перкутанно.

3. трансмісивно.

4. аерогенно.

5. резервуарні хазяї.

Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника аскаридіозу птахів.

Морфологічні особливості яєць, самців та самок Ascaridia galli.

Біологія збудника аскаридіозу птахів.

Опишіть патогенез та клінічні ознаки при аскаридіозі.

Як установити діагноз на аскаридіоз ?

Специфічна терапія за аскаридіозу курей.

Профілактика аскаридіозу курей.

Нематода курей, яка паразитує в тонких кишках:

1. простогонімус

2. аскаридія

3. дрепанідотенія

4. гетера кіс

Яким методом досліджують проби калу і що при цьому виявляють у курчат, інвазованих Ascaridia galli ?

1. мікроскопічне дослідження калу методом розчавленої краплі з виявленням яєць з горбистою оболонкою, незрілі.

2. методом Фюлеборна, виявляють яйця, світло-сірі, незрілі.

3. метод виявлення ооцист за Трачом (розчин аміачної селітри).

4. методом виявляють личинок за Берманом.

Для дегельмінтизації курей при аскаридіозі застосовують препарати групи макроциклічних лактонів:

1. клозават

2. бронтел

3. бровермектин-гранулят

4. івермектин-премікс

5. універм

Антигельмінтні препарати, які можна застосовувати для лікування курей за акаридіозу:

1. поліверка

2. бронтел

3. бровермектин гранулят

4. івермектин-премікс

5. універм

Препарати, які можна використовувати для дезінвазії пташників і вигулів:

1. емульсія бутоксу

2. розчин карболової кислоти

3. емульсія неостомозану

4. водна емульсія ксилонафту

5. розчин кеназу

6. розчин їдкого натру

Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудників стронгілідозів коней.

Морфологічні особливості личинок та статевозрілих стронгілід коней.

Цикл розвитку збудників стронгілідозів коней

Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни за стронгілідозів коней.

Зажиттєва та посмертна діагностика стронгілідозів коней.

Антигельмінтики за стронгілідозів коней.

Профілактика стронгілідозів коней.

Вкажіть на характерні морфологічні особливості збудників стронгілятозів коней.

1. Strongylus vulgaris.

2. Strongylus edentatus.

3. Strongylus equinus.

4. Trionthophorus serratus.

А. Гельмінт завдовжки 1-2,5 см. У ротовій капсулі є три вирости.

Б. Гельмінт завдовжки 1-2,8 см. У ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби). Інвазійна личинка має 32 кишкові клітини.

В. Гельмінт завдовжки 2,5-5 см. У ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі.

Г. гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см. У ротовій капсулі виростів немає. Інвазійна личинка має 20 кишкових клітин;

Вкажіть на локалізацію личинок стронгілят в організмі коней.

1. Strongylus vulgaris. А. Стінка тонких кишок.

2. Strongylus edentatus; Б. Стінка товстих кишок.

3. Strongylus equinus. В. Брижові артерії.

4. Trionthophorus serratus. Г. Очеревина;

Д. Підшлункова залоза

Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus vulgaris:

1. гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости

2. гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини

3. гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі

4. гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин

Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus edentatus:

1. Гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости

2. Гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини

3. Гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі

4. Гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин

Характерні морфологічні особливості збудника Strongylus equinus:

1. Гельмінт завдовжки 1-2,5 см; у ротовій капсулі є три вирости

2. Гельмінт завдовжки 1-2,8 см; у ротовій капсулі дорзальний стравохідний жолоб і два вушкоподібних вирости (зуби); інвазійна личинка має 32 кишкові клітини

3. Гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі

4. Гельмінт завдовжки 2,5-4,5 см; у ротовій капсулі виростів немає; інвазійна личинка має 20 кишкових клітин

Локалізація личинок Strongylus edentatus в організмі коней:

1. підшлункова залоза

2. стінка товстих кишок

3. брижові артерії

4. очеревина

Локалізація личинок Strongylus vulgaris в організмі коней:

1. підшлункова залоза

2. стінка товстих кишок

3. брижові артерії

4. очеревина

Локалізація личинок Strongylus equinus в організмі коней:

1. підшлункова залоза

2. стінка товстих кишок

3. брижові артерії

4. очеревина

Місце паразитування личинок Strongylus vulgaris:

1. артерії кореня брижі

2. артерії шлунка

3. артерії стінки тонкого кишечнику

4. артерії нирок

Заражаються стронгілідами коні:

1. на пасовищі під час заковтування з травою інвазійних яєць

2. внутрішньоутробно

3. на пасовищі інвазійні личинки активно проникають через шкіру

4. на пасовищі під час заковтування з травою інвазійних личинок

Масове зараження коней стронгілятами відбувається:

1. у травні, червні

2. у липні

3. у серпні

4. у вересні

Яйця стронгілідного типу у гельмінтів:

1. Oxyuris equі

2. Strongylus eqinus

3. Parascaris eqorum

4. Triodonthophorus serratus

Антигельмінтні препарати, які можна застосовувати для лікування коней за стронгілідозів і ціатостомідозів:

1. препарати клозантелу (бронтел, роленол, сантел)

2. препарати із групи макроциклічних лактонів (бровермектин-гель, еквалан-паста, еквест-гель, еквітан-паста)

3 препарати піримідину (пірантелу тартрат, моронтелу тартрат)

4. препарати празиквантелу (дронцит, дронтал, азінокс)