Морфологічна характеристика Moniezia expansa:
1. завдовжки до 4 м, стробіла жовто-білого кольору, широка, тонка і напівпрозора, членики широкі, міжпроглотидні залози мають вигляд суцільної смуги, в гермафродитному членику подвійний набір статевих органів і міститься до 600 сім`яників
2. завдовжки до 4 м, членики витягнуті в поперечному напрямі, статеві органи одинарні, матка розміщена у гермафродитному членику у вигляді слабохвилястої трубки, займає передню їх половину
3. завдовжки до 10 м, стробіла молочно-білого кольору, членики широкі і короткі, міжпроглотидні залози кільцеподібної форми, у гермафродитному членику - подвійний набір статевих органів
4. завдовжки до 3 м, за формою нагадує шнур, статеві органи розміщені з одного боку, матка у формі одинарного поперечного мішка, розпадається на капсули
Морфологічна характеристика Moniezia benedeni:
1. завдовжки до 4 м, стробіла жовто-білого кольору, широка, тонка і напівпрозора, членики широкі, міжпроглотидні залози мають вигляд суцільної смуги, в гермафродитному членику подвійний набір статевих органів і міститься до 600 сім`яників
2. завдовжки до 4 м, членики витягнуті в поперечному напрямку, статеві органи одинарні, матка розміщена у гермафродитному членику у вигляді слабохвилястої трубки, займає передню їх половину
3. завдовжки до 10 м, стробіла молочно-білого кольору, членики широкі і короткі, міжпроглотидні залози кільцеподібної форми, у гермафродитному членику – подвійний набір статевих органів
4. завдовжки до 3 м, за формою нагадує шнур, статеві органи розміщені з одного боку, матка у формі одинарного поперечного мішка, розпадається на капсули
Гермафродитний членик має подвійний набір статевих органів у збудників:
1. Moniezia expansa
2. Taenia multiceps
3. Cysticercus ovis
4. Cysticercus bovis
5. Moniezia benedeni
У гермафродитному членику подвійний статевий апарат мають збудники цестодозів:
1. аноплоцефалідозів коней
2. монієзіозу жуйних
3. ехінококозу м’ясоїдних
4. тизанієзіозу жуйних
5. дипілідіозу м’ясоїдних
У циклі розвитку Moniezia benedeni бере участь проміжний хазяїн:
1. людина.
2. жуйні.
3. блохи, волосоїди.
4. орибатидні кліщі.
Дайте морфологічну характеристику збудникам цестодозів жуйних.
1. Moniezia expansa.
2. Moniezia benedeni.
3. Thyzaniezia giardi.
4. Avitellina centripunctata.
А. Завдовжки до 4 м, стробіла жовто-білого кольору, широка, тонка і напівпрозора, членики широкі, міжпроглотидні залози мають вигляд суцільної смуги, в гермафродитному членику подвійний набір статевих органів і міститься до 600 сім`яників.
Б. Завдовжки до 4 м, членики витягнуті в поперечному напрямку, статеві органи одинарні, матка розміщена у гермафродитному членику у вигляді слабохвилястої трубки, займає передню їх половину.
В. Завдовжки до 10 м, стробіла молочно-білого кольору, членики широкі і короткі, міжпроглотидні залози кільцеподібної форми, у гермафродитному членику - подвійний набір статевих органів.
Г. Завдовжки до 3 м, за формою нагадує шнур, статеві органи розміщені з одного боку, матка у формі одинарного поперечного мішка, розпадається на капсули.
Дефінітивний хазяїн монієзій:
1. людина.
2. жуйні.
3. блохи, волосоїди.
4. орибатидні кліщі.
Гельмінт, яйця якого представлені на рисунку:
1. Moniezia expansa.
2. Thysaniezia giardia.
3. Avitellina centripunctata.
4. Stilesia globipunctata.
Лабораторні методи діагностики, які застосовують за монієзіозу жуйних тварин:
1. дослідження фекалій методом флотації за Фюлеборном.
2. дослідження фекалій методом послідовного промивання.
3. дослідження фекалій методом Бермана.
4. дослідження крові, взятої з периферичних судин, методом розчавленої краплі.
Вкажіть, які клінічні ознаки характерні за відповідної форми перебігу монієзіозів овець.
1. Тяжка токсична.
2. Легка токсична.
3. Обтураційна.
4. Нервова.
А. Трапляється у ягнят-сисунів віком 2-4 місяці; тварини оглядаються на живіт, падають на землю, б`ють кінцівками, у них розвиваються коліки, з часом виникає пригнічення й вони гинуть від задухи, спричиненої здуттям кишок.
Б. У тварин спостерігають рух по колу, закидання голови на спину, параліч кінцівок, з часом з`являються клонічні судоми, внаслідок яких вони гинуть на 1-2-гу добу.;
В. Трапляється у ягнят-сисунів за два тижні до початку виділення члеників з фекаліями; тварини стають млявими, відмовляються від корму, швидко худнуть, фекалії м`якої консистенції, вкриті слизом, згодом у них виявляють членики паразитів, виникають пронос, анемія, залежування, ягнята відстають у рості і розвитку і через 1-2 тижні гинуть.
Г. Спостерігають у ягнят старшого віку; вони худнуть, стають млявими, фекалії рідкі, містять членики й фрагменти гельмінтів; захворювання триває 3-4 тижні і закінчується одужанням внаслідок самовідходження паразитів.
Що таке преімагінальна дегельмінтизація ?
1. дегельмінтизація, направлена на знищення молодих незрілих гельмінтів.
2. дегельмінтизація виключно молодих тварин.
3. дегельмінтизація, проведена з метою діагностики.
4. дегельмінтизація, проведена з метою профілактики.
Проводять преімагінальні дегельмінтизації ягнят у разі монієзіозу:
1. Перша – через 2 тижні після вигону на пасовище, друга – через 3 тижні після першої обробки; третя й четверта з місячним інтервалом.
2.Перша – через 2,5-3 тижні після вигону на пасовище, друга – через 1 тиждень після першої обробки; третя і четверта з 2-тижневим інтервалом.
3.Перша – через 2 тижні після вигону на пасовище, друга – через такий самий інтервал; третя і четверта з місячним інтервалом.
4.Перша – через 2,5-3 тижні після вигону на пасовище, друга – через 1,5 місяця після першої обробки; третя і четверта з 2-тижневим інтервалом.
Систематика (тип, клас, підряд, родина) Avitellina centripunctata.
Опишіть цикл розвитку збудника авітелінозу.
Методи діагностики авітелінозу жуйних.
Антигельмінтики та профілактика авітелінозу жуйних.
Назвіть проміжних хазяїв збудників цестодозів жуйних.
1. Moniezia expansa. А. Іксодові кліщі;
2. Avitellina centripunctata. Б. Аргасові кліщі;
В. Орибатидні кліщі;
Г. Комахи сіноїди.
Д. Комахи ногохвостки.
Е. Мурашки.
Встановіть діючу речовину препаратів цестодоцидної дії.
1. Ніклозамід. А. Бровадазол, панакур.
2. Празиквантел. Б. Бровальзен, вальбазен.
3. Фебендазол. В. Фенасал, фенадек.
Г. Азінокс, дронцит.
Систематика (тип, клас, підряд, родина, види) збудників аноплоцефалідозів коней.
Систематика (тип, клас, підряд, родина) Anoplocephala perfoliata.
Систематика (тип, клас, підряд, родина) Paranoplocephala mamillana.
Назвіть збудників аноплоцефалідозів та їх місце в систематиці.
Морфологія Anoplocephala magna.
Біологія збудників аноплоцефалідозів коней.
Клінічні ознаки аноплоцефалідозів.
Діагностика аноплоцефалідозів коней.
Антигельмінтики за аноплоцефалідозів коней.
Профілактика аноплоцефалідозів коней.
Дайте морфологічну характеристику збудникам цестодозів коней.
1. Anoplocephala magna.
2. Anoplocephala perfoliata.
3. Paranoplocephala mamillana.
А. Гельмінт завдовжки 1-1,5 см, завширшки 0,3-0,6 см. Матка має вигляд поперечного стовбура з лопатями. Яйця містять великий грушоподібний аппарат.
Б. Гельмінт завдовжки до 80 см і 2,5 см завширшки. Сколекс діаметром 0,28-0,3 см з чотирма великими присосками. Грушоподібний апарат в яйцях розвинений слабо.
В. Гельмінт завдовжки до 7 см і завширшки 0,8-1,4 см. На сколексі з дорзального і вентрального боків наявні два вушкоподібні вирости.
Вкажіть на локалізацію цестод в організмі коней.
1. Anoplocephala magna. А. шлунок.
2. Anoplocephala perfoliata. Б. дванадцятипала кишка.
3. Paranoplocephala mamillana. В. порожня і клубова кишки.
Г. Сліпа та ободова кишки.
Д. Пряма кишка.
Локалізація цестоди Anoplocephala magna в організмі коней:
1. шлунок
2. дванадцятипала кишка
3. порожня і клубова кишки
4. сліпа та ободова кишки
Локалізація цестоди Anoplocephala perfoliata в організмі коней: 1. 1. шлунок
2. дванадцятипала кишка
3. порожня і клубова кишки
4. сліпа та ободова кишки
Локалізація цестоди Paranoplocephala mamillana в організмі коней:
1. шлунок
2. дванадцятипала кишка
3. порожня і клубова кишки
4. сліпа та ободова кишки
Антигельмінтні препарати, які можна застосовувати для лікування коней за аноплоцефалідозів:
1. препарати фенасал, ніклозамід, празиквантел.
2. препарати з групи бензімідазолу (альбендазол, мебендазол, фенбендазол)
3. препарати із групи макроциклічних лактонів (івермектин, моксидектин, дорамектин)
4. солі піперазину (адипінат, фосфат, сульфат)
5. препарати клозантелу (бронтел, роленол)
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудників дрепанідотеніозу водоплавних птахів.
Морфологічні особливості збудника дрепанідотеніозу птахів.
Біологія збудників дрепанідотеніозу водоплавних птахів.
Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни за дрепанідотеніозу гусей.
Антигельмінтики та профілактика дрепанідотеніозу водоплавних птахів.
Найбільшефективні за дрепанідотеніозу гусей лікарські форми з вмістом:
1. гексихолу
2. альбендазолу
3. ніклозаміду
4. празиквантелу
Найсприятливіший до дрепанідотеніозу водоплаваюча птаця у віці:
1. від 3 тижнів до 4 місяців.
2. від 4 до 5 місяців.
3. від 6 до 8 місяців.
4. від 9 до 12 місяців.
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника оксіурозу коней.
Морфологічні особливості яєць, самців та самок Oxyuris equi.
Цикл розвитку збудника оксіурозу коней.
Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни за оксіурозу коней.
Як установлюють діагноз на оксіуроз?
Специфічна терапія за оксіурозу коней.
Профілактика оксіурозу коней.
Назвіть причини інвазування коней гельмінтозами.
1. Anoplocephala magna.
2. Strongуlus equinus.
3. Oxyuris equі.
А. Заковтування інвазійних яєць.
Б. Заковтування інвазійних личинок.
В. Заковтування орибатидних кліщів з цистицеркоїдами.
Назвіть хворобу коней, за якої діагностику проводять, досліджуючи зскрібки періанальних складок:
1. стронгілідоз
2. оксіуроз
3. параскароз
4. парафіляріоз
Хвороба, основною клінічною ознакою якої є «зачіс» хвоста:
1. стронгілідоз
2. оксіуроз
3. параскароз
4. парафіляріоз
За підозри оксіурозу у коней, проводять:
1. дослідження фекалій
2. дослідження крові
3. дослідження сироватки крові
4. дослідження зіскрібків з ділянки періанальних складок
Місце паразитування збудника оксіурозу:
1. тонкий відділ кишечнику
2. товстий відділ кишечнику
3. підшлункова залоза
4. сліпі кішки
Збудник оксіурозу:
1. Parascaris eqorum
2. Strongylus eqinus
3. Oesophagostomum dentatum
4. Oxyuris equі
Антигельмінтні препарати, які можна застосовувати для лікування коней за оксіурозу:
препарати левамізолу (бровалевамізол, левавет)
препарати з групи бензімідазолу (альбендазол, мебендазол, фенбендазол)
препарати празиквантелу (дронцит, азінокс)
препарати солей піперазину (адипінат, фосфат, сульфат, гексогідрат)
препарати клозантелу (бронтел, роленол)
Вкажіть нематодоциди із групи бензімідазоли за оксиурозу коней:
1. бронтел
2. мебендазол
3. універм
4. альбендазол
5. піперазин
6. фенбендазол
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника пасалурозу кролів.
Морфологічні особливості яєць, самців та самок збудника пасалурозу кролів.
Цикл розвитку збудника пасалурозу кролів.
Опишіть патогенез та клінічні ознаки пасалурозу кролів.
Зажиттєва діагностика пасалурозу кролів.
Специфічна терапія за пасалурозу кролів.
З метою лабораторної діагностики пасалурозу досліджують:
1. фекалії
2. кров
3. сечу
4. зскрібок з прианальної ділянки тіла
Локалізується збудник Passalurus ambiguus у кролів:
1. у бронхах, трахеї
2. у шлунку, сичузі
3. у тонкому кишечнику
4. сліпих відростках, товстих кишках
5. жовчних ходах печінки
Видовжено-овальна форма, великі, сірого кольору, асиметричні, на одному з полюсів – пробкоподібний утвір характерні для яєць гельмінтів:
1. Toxocara canis
2. Toxascaris leonina
3. Passalurus ambiguus
4. Parascaris equorum
Встановіть локалізацію гельмінтів в організмі кролів.
1. Cysticercus pisiformis.
2. Passalurus ambiguus.
А. Тонкий кишечник.
Б. Товстий кишечник.
В. Сальник, серозні покриви черевної порожнини.
Г. М`язи.
Дайте морфологічну характеристику збудникам гельмінтозів кролів.
1. Cysticercus pisiformis.
2. Passalurus ambiguus.
А. Гельмінт веретеноподібної форми. На кінці стравоходу є кулясте розширення стравоходу (бульбус). Довжина самців 3-5 мм, самок – 8-12 мм. Задня частина тіла самця закінчується шилоподібним виростом. Спікула одна. Самки мають довгий тонкий хвіст з кільцеподібним розширенням кутикули.
Б. Міхур овальної форми завдовжки 6-12 мм, завширшки 4-6 мм. Всередині міхура міститься прозора рідина, крізь стінку просвічується сколекс завбільшки з просяне зерно.
Вкажіть на причини інвазування кролів гельмінтозами.
1. Цистицеркоз пізіформний.
2. Пасалуроз.
А. Заковтування інвазійних яєць.
Б. Заковтування інвазійних личинок.
В. Заковтування члеників гельмінта, що виділилися з фекаліями собаки.
Г. Заковтування члеників гельмінта, що виділилися з фекаліями людини.
Вкажіть препарати, що застосовують за пасалурозу кролів з терапевтичною метою:
1. фазінекс, клозават
2. ніклозамід, празиквантел.
3. фебендазол, макроциклічні лактони.
4. солі піперазину, левомізол.
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника гетеракозу курей.
Морфологічні особливості яєць, самців та самок збудника гетеракозу птахів.
Біологія збудника гетеракозу птахів.
Опишіть патогенез та клінічні ознаки при гетеракозі курей
Антигельмінтики та профілактика гетеракозу курей.
Нематода курей, яка паразитує в сліпих кишках:
1. простогонімус
2. аскаридія
3. дрепанідотенія
4. гетеракіс
Для дегельмінтизації курей при гетеракозі застосовують препарати групи макроциклічних лактонів:
1. клозават
2. бронтел
3. бровермектин-гранулят
4. івермектин-премікс
5. бровадазол
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника аскарозу свиней.
Морфологічні особливості яєць, самців та самок збудника аскарозу свиней.
Цикл розвитку збудника аскарозу свиней.
Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни за легеневої форми аскарозу.
Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни за кишкової форми аскарозу.
Зажиттєва та посмертна діагностика аскарозу свиней.
Специфічна терапія за аскарозу свиней.
Профілактика аскарозу свиней.
Статевозрілі аскариси локалізуються:
1. у товстому кишечнику
2. у тонкому кишечнику
3. у печінці
4. у легенях
Збудник рожево-білого кольору. Ротовий отвір оточений трьома губами, озброєними зубчиками по краях це вид:
1. Parascaris eqorum
2. Ascaridia galli
3.Toxocara canis
4. Ascaris suum
5. Toxascaris leonina
Стадії клінічного перебігу аскарозу:
1. шкіряна
2. легенева
3. кишкова
4. підгостра
5. підгостра, гостра
Тварини заражуються у разі заковтування інвазійних яєць з кормом:
1. аскарозом
2. дикроцеліозом
3. монієзіозом
4. фасціольозом
5. опісторхозом
Гельмінти, личинки яких можуть спричинити феномен „visceral larva migrans” у людей:
1. Ascaridia galli
2. Ascaris suum
3. Toxascaris leonina
4. Trichuris suis
Найбільш уражуються аскарисами свині у віці:
1. поросята-відлучені (2 міс.)
2. поросята 2-4 міс. віку
3. процес на відгодівлі (8-10 міс.)
4. свиноматки (1-2 роки)
Овальна форма, коричневий колір, горбкувата зовнішня оболонка характерні для яєць гельмінтів:
1. Ascaridia galli
2. Ascaris suum
3. Parascaris equorum
4. Neoascaris vitullorum
Як відбувається зараження свиней на аскароз?
1. аліментарно.
2. перкутанно.
3. трансмісивно.
4. аерогенно.
Посмертно діагноз встановлюють на аскароз при розтині свиней і виявлення аскарисів у таких органах і тканинах:
1. у черевній порожнині, лімфатичних вузлах
2. у легенях, печінці
3. у шлунку, тонкому кишечнику
4. у товстому кишечнику, селезінці
Нематодоциди із групи макроциклічних лактонів, це:
1. неоцидол
2. дектомакс
3. бровермектин
4. роленол
5. празиквантел
Вкажіть, коли доцільно проводити преімагінальну дегельмінтизацію поросят за аскарозу, це:
1. перший раз у віці 35-40 днів, другий – 50-55 днів, третій – у віці 90 днів.
2. перший раз у віці 2-3 місяці, другий – через 2 тижні після першої обробки.
3. перший раз у віці 50-55 днів, другий – у віці 90 днів.
4. перший раз у віці 90 днів, другий – через 2 тижні після першої обробки.
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника неоаскарозу телят.
Морфологічні особливості яєць, самців та самок збудника неоаскарозу телят.
Особливості біології збудника неоаскарозу телят.
Клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни за неоаскарозу телят.
Зажиттєва та посмертна діагностика неоаскарозу телят.
Назвіть методи діагностики неоаскарозу телят.
Специфічна терапія за неоаскарозу телят.
Профілактика неоаскарозу телят.
Мігрують кровоносними судинами личинки нематод:
1. неоаскарисів
2. оксіуросів
3. аскаридій
4. пасалурусів
5. токсаскарисів
Локалізація нематоди Neoascaris vitulorum в організмі жуйних тварин:
1. сліпій та ободовій кишках.
2. тонкий кишечник, сичуг.
3. рубець, сітка.
4. бронхи, трахея.
Округла форма, жовтий колір, середнього розміру, зовнішня оболонка комірчаста характерні для яєць гельмінтів:
1. Ascaridia galli
2.Ascaris suum
3. Parascaris equorum
4. Neoascaris vitullorum
Яким методом досліджують проби калу і що при цьому виявляють у телят, інвазованих Neoascaris vitulorum ?
1. методом Бермана-Орлова виявляють личинок.
2. методом Фюлеборна виявляють яйця, зовнішня оболонка комірчаста.
3. метод Трача виявляють найпростіших.
4. методом послідовного промивання проб калу з наступною мікроскопією осаду виявляють яйця покриті чотирма оболонками.
Який препарат і яким методом необхідно застосувати для лікування хворих телят за неоаскарозу?
1. бронтел 10% внутрішньомʼязово.
2. фенадек індивідуально в суміші з концентратами.
3. левомізол внутрішньомʼязово.
4. бровальзен індивідуально в суміші з концентратами.
Які антигельмінітики ефективні за неоаскарозу телят ?
1. бронтел 10%, роленол, сентел.
2. фенадек, фенасал, азінокс.
3. левомізол, івомек, бровермектин.
4. бровальзен, альбендазол, бровадазол, фенбендазол.
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника параскарозу коней.
Морфологічні особливості яєць, самців та самок Parascaris equorum.
Біологія збудника парасакарозу коней.
Опишіть патогенез та клінічні ознаки параскарозу.
Зажиттєва та посмертна діагностика парасакарозу коней.
Специфічна терапія за параскарозу коней.
Профілактика параскарозу коней.