
- •Назвіть дефінітивних та проміжних хазяїв збудників гельмінтозів свиней.
- •Taenia pisiformis нагадує за формою:
- •Вкажіть на особливості основних типів ехінококових міхурів.
- •Вкажіть на характерні морфологічні особливості збудників теніїдозів м’ясоїдних.
- •Морфологічна характеристика Moniezia expansa:
- •Морфологічна характеристика Moniezia benedeni:
- •Характерна будова яєць параскарисів:
- •Дайте морфологічну характеристику збудникам нематодозів м’ясоїдних.
Назвіть особливості морфології цестод.
Яка будова цестод в імагінальній стадії ?
Назвіть види і місця паразитування личинкових стадій цестод у великої рогатої худоби.
Назвіть види і місця паразитування личинкових стадій цестод у свиней.
Назвіть види і місця паразитування личинкових стадій цестод у овець.
Назвіть види і місця паразитування імагінальних стадій цестод у мʼясоїдних.
Назвіть види і місця паразитування імагінальних стадій цестод у людей.
Назвіть види і місця паразитування імагінальних стадій цестод у жуйних.
Назвіть види і місця паразитування імагінальних стадій цестод у коней.
Чим відрізняється ценур, цистицерк, ехінокок ?
Які ви знаєте імагінальні і ларвальні цестодози ?
Перелічіть антигельмінтики, ефективні при цетодозах.
Назвіть особливості морфології нематод.
Перелічіть методи діагностики нематодозів.
Перелічіть антигельмінтики, ефективні при нематодозах свиней.
Перелічіть антигельмінтики, ефективні при нематодозах жуйних.
Перелічіть антигельмінтики, ефективні при нематодозах коней.
Перелічіть антигельмінтики, ефективні при нематодозах курей.
Наука, яка вивчає паразитів та хвороби, що вони спричинюють у сільськогосподарських і промислових тварин, а деякі з них і у людини:
1. паразитологія
2. ветеринарна паразитологія
3. фітопаразитологія
3. медична фітопаразитологія
Наука, яка вивчає паразитичних червів і захворювання, спричинювані ними:
1. мікологія
2. протозоологія
3. гельмінтологія
4. арахноентомологія
Паразити, які паразитують у внутрішніх органах і тканинах хазяїна – це:
1. ендопаразити
2. ектопаразити
3. ларвальні паразити
4. імагінальні паразити
Паразити, які живуть на зовнішніх покривах тіла хазяїна – це:
1. ендопаразити
2. ектопаразити
3. ларвальні паразити
4. імагінальні паразити
Паразити, які спричинюють захворювання людини та тварин у стадії личинки – це:
1. ендопаразити
2. ектопаразити
3. ларвальні паразити
4. імагінальні паразити
Паразити, які спричинюють захворювання у статевозрілій стадії – це:
1. ендопаразити
2. ектопаразити
3. ларвальні паразити
4. імагінальні паразити
Дефінітивний хазяїн за цестодозів виділяє з екскрементами в зовнішнє середовище:
1. личинки
2. яйця
3. гермафродитні членики
4. зрілі членики
Вкажіть хвороби-зоонози:
1. дрепанідотеніоз
2. аноплоцефалідоз
3. ехінококоз
4. ценуроз
5. монієзіоз
Хвороби, спільні для тварин і людей, називаються:
1. паразитоценози
2. цестодози
3. зоонози
4. зоопаразитози
Підберіть відповідні визначення для основних розділів ветеринарної паразитології.
1. Гельмінтологія. А. Вивчає паразитичні найпростіші.
2. Протозоологія. Б. Вивчає паразитичні черви.
3. Акарологія; В. Вивчає паразитичні комахи.
4. Ентомологія. Г. Вивчає паразитичні кліщі.
Підберіть відповідні визначення для основних розділів ветеринарної гельмінтології.
1. Трематодологія. А. Вивчає колючоголові черви.
2. Цестодологія. Б. Вивчає присисні.
3. Нематодологія. В. Вивчає стьожкові черви.
4. Акантоцефалогія. Г. Вивчає круглі черви.
Дайте характеристику інвазійним личинкам цестод.
1. Cysticercus bovis.
2. Cysticercus tenuicollis.
3. Echinococcus granulosus.
4. Coenurus cerebralis.
А. Міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню - кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню - гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них - зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі.
Б. Прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс.
В. Міхур розміром з куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів.
Г. Міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром до курячого яйця і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою.
Назвіть дефінітивних та проміжних хазяїв цестод.
1. Taenia saginata. А. Собака; кролі, зайці.
2. Taenia solium. Б. Людина; велика рогата худоба.
3. Taenia hydatigena. В. Людина; свині, м`ясоїдні, людина.
4. Taenia pisiformis. Г. Собака; жуйні, свині.
Д. Людина; кролі, зайці.
Дайте морфологічну характеристику нематодам різних рядів.
1. Oxyurata.
2. Ascaridata.
3. Strоngylata.
А. Ротова капсула добре розвинена, іноді озброєна ріжучими пластинками або зубами, характерною ознакою є наявність статевої кутикулярної бурси з ребрами у самців, дві однакові спікули, вульва відкривається в передній або середній частині тіла
Б. Ротовий отвір оточений трьома або шістьма губами, на задньому кінці стравоходу є кулясте розширення (бульбус) з жувальними пластинами, у самця одна або дві спікули, вульва відкривається в передній частині тіла;
В. Ротовий отвір оточений трьома губами, стравохід циліндричний, на хвостовому кінці самця можуть бути невеликі крила та преанальні і постанальні присоски, спікули дві, рівні, вульва самки знаходиться в передній частині тіла.
Вкажіть на причини інвазування свиней гельмінтозами.
1. Цистицеркоз целюлозний.
2. Цистицеркоз тенуїкольний.
3. Аскароз.
А. Заковтування інвазійних яєць.
Б. Заковтування члеників гельмінтів, що виділилися з калом людини.
Г. Заковтування члеників гельмінтів, що виділилися з фекаліями собак.
Назвіть причини інвазування жуйних гельмінтозами.
1. Фасціольоз.
2. Дикроцеліоз.
3. Цистицеркоз тенуїкольний.
4. Цистицеркоз бовісний.
5. Монієзіоз.
А. Заковтування інвазійних яєць з члеників, що виділилися з фекаліями людини.
Б. Заковтування орибатидних кліщів, що містять цистицеркоїди.
В. Заковтування інвазійних яєць з члеників, що виділилися з фекаліями собак.
Г. Заковтування мурашок, в яких знаходяться метацеркарії.
Д. Заковтування адолескаріїв.
Послідовність розташування члеників у тілі ціп`яка:
А) молоді-гермафродитні-чоловічі-жіночі-зрілі.
Б) молоді-жіночі-чоловічі-гермафродитні-зрілі.
В) молоді-чоловічі-гермафродитні-жіночі-зрілі.
Г) молоді-чоловічі-жіночі-гермафродитні-зрілі.
Дайте морфологічну характеристику збудникам нематодозів коней.
1. Oxyuris equi.
2. Parascaris equorum.
3. Strongylus equinus.
4. Triogonthophorus serratus.
А. Гельмінт завдовжки 2,5-5 см; у ротовій капсулі знаходяться 4 гострокінцеві вирости, два з яких довгі, а два – короткі
Б. Гельмінт світло-жовтого кольору. Довжина самців 0,6-1,5 см, самок - 15-18 см. Ротовий отвір сформований трьома губами. Ротова капсула невеликого розміру. Стравохід має виражений бульбус. У самців є каудальні крила і одна спікула, у самок - тонкий і довгий хвіст.
В. Гельмінт невеликих розмірів, завдовжки 1-2,5 см. У ротовій капсулі є три вирости
Г. Гельмінт веретеноподібної форми, жовто-білого кольору. Ротовий апарат оточений трьома губами. Самки досягають 40 см, самці - 28 см у довжину. Хвіст у самців загнутий і має невеликі бокові крила, статеві сосочки та дві однакові тонкі спікули.
Вкажіть, які лабораторні методи діагностики застосовують за гельмінтозів коней.
1. Аноплоцефальоз.
2. Параскароз.
3. Оксіуроз.
А. Дослідження зішкребів з періанальних ділянок на наявність яєць.
Б. Дослідження фекаліїв методом флотації на наявність яєць.
В. Дослідження фекаліїв методом послідовного промивання на наявність члеників.
Встановіть локалізацію цестод і нематод в організмі птахів.
1. Ascaridia galli. А. Трахея, бронхи.
2. Heterakis gallinarum. Б. М`язовий шлунок.
3. Drepanidoteania lanceolata В. Залозистий шлунок.
Г. Тонкий кишечник.
Д. Товстий кишечник.
Е. Яйцепровід.
Встановіть діючу речовину препаратів нематоцидної дії.
1. Альбендазол. А. Левавет, бровалевомізол, кодиверм.
2. Фенбендазол. Б. Азінокс, дронцит, дронтал.
3. Івермектин . В. Бровадазол, панакур, фензол.
4. Левамізол. Г. Баймек, бровермектин, івомектин.
Д. Вальбазен, вермітан, бровальзен.
Встановіть діючу речовину препаратів з групи макроциклічних лактонів.
1. Дорамектин. А. Бровермектин, баймек, івомек.
2. Аверсектин. Б. Цайдектин, еквест.
3. Івермектин. В. Дектомакс.
4. Моксидектин. Г. Універм, нововерм.
Вкажіть, які методики відповідають основним методам копроскопічної діагностики за гельмінтозів.
1. Послідовного промивання.
2. Фюлеборна.
3. Бермана.
4. Нативного мазка.
А. Невеликий (з горошину) шматочок фекаліїв беруть скляною або дерев`яною паличкою, вміщують на предметне скло, додають 2-3 краплі рівних частин гліцерину та води і ретельно перемішують. Після видалення твердих частин вмістиме вкривають накривним скельцем і досліджують під мікроскопом.
Б. Пробу калу (5-10 г) вміщують у гельмінтологічну склянку, заливають водою (50-100 мл), розмішують скляною паличкою до одержання однорідної консистенції, проціджують через металеве сито в іншу склянку і відстоюють протягом 5 хвилин, після чого надосадову рідину обережно зливають, а до осаду доливають таку ж кількість води (50-100 мл). Всі наступні маніпуляції (відстоювання, зливання надосадової рідини, додавання води) продовжують до одержання прозорості води над осадом, тоді надосадову рідину зливають, а осад краплями досліджують на чашці Петрі або годинниковому склі під малим збільшенням мікроскопа.
В. 10-20 г фекаліїв вміщують у банку або склянку об`ємом 100-200 мл і ретельно розмішують скляною або дерев`яною паличкою у насиченому розчині кухонної солі (в 1 л води розчиняють 400 г солі, нагріваючи до кипіння, і фільтрують крізь вату або марлю, розчин застосовують холодним; щільність 1,2). Розчин заливають поступово, весь час перемішують фекалії., фільтрують крізь металеве сито і залишають на 30 хвилин; за цей час яйця спливають на поверхню, так як у насиченому розчині солі вища щільність, ніж у яєць. З поверхні рідини, що відстоялася, металевою петлею (діаметром не більше 1 см), зігнутою під прямим кутом, знімають плівку і переносять на предметне скло, накривають покривним скельцем і досліджують під мікроскопом.
Г. Фекалії у кількості 3-5 г змішують з водою до отримання напіврідкої консистенції і центрифугують 3-5 хвилин за 1000 об./хв., внаслідок чого яйця гельмінтів осідають на дно. Потім рідину з пробірки зливають, а до осаду додають рідину (гліцерин змішаний у рівних частинах з насиченим розчином кухонної солі). Осад ретельно перемішують і повторно центрифугують протягом 3-5 хвилин. Після цього яйця гельмінтів спливають на поверхню. Металевою петлею плівку знімають на предметне скло, накривають покривним і досліджують під мікроскопом.
Д. Проби фекалій (50 г) вміщують у лійку на металевому ситі або завернутими в шматочок марлі, заливають теплою водою (37-38°С) і залишають на 6-12 годин. За цей час личинки виповзають із фекалій в рідину і осідають по трубці на дно пробірки або до місця перекриття гумової трубки затискачем. Потім пробірку обережно від`єднують від гумової трубки і швидко, не збовтуючи осад на дні, зливають рідину із пробірки до осаду (надосадову рідину можна відсмоктувати піпеткою). Після збовтування осад розливають на предметні скла і мікроскопують під малим збільшенням мікроскопа.
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника цистицеркозу бовісного.
Морфологія цистицеркозу бовісного.
Біологія збудника цистицеркозу бовісного.
Цикл розвитку збудника цистицеркозу бовісного.
Біологія Taenia saginata.
Будова зрілого членика Taena saginata.
Клінічні ознаки цистицеркозу бовісного.
Які методи зажиттєвої та посмертної діагностики застосовують для виявлення у худоби, інвазованих цистицеркозом бовісним ?
Діагностика цистицеркозу бовісного.
Ветеринарно-санітарна експертиза за цистицеркозу бовісного.
Заходи профілактики цистицеркозу бовісного.
Характеристика інвазійної личинки Cysticercus bovis:
1. міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі
2. прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс
3. міхур розміром з куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів
4. міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром до курячого яйця і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою
Збудник цистицеркозу у великої рогатої худоби, дефінітивним хазяїном якого є людина:
1. Cysticercus ovis
2. Cysticercus bovis
3. Cysticercus pisiformis
4. Coenurus cerebralis
Заражається людина бичачим ціп’яком:
1. під час заковтування яєць паразита разом із водою
2. під час вживання в їжу страв із сирого м’яса (струганина), ураженого цистицерками
3. під час вживання в їжу страв недостатньо термічного обробленого м’яса (шашлик,
біфштекс), ураженого цистицерками
Місце паразитування збудників теніозів у людей:
1. тонкий кишечник
2. товстий кишечник
3. шлунок
4. м'язи
Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia saginata:
1. собака; кролі, зайці
2. людина; велика рогата худоба
3. людина; свині, м`ясоїдні, людина
4. собака; жуйні, свині
Розміри, до яких може виростати Taenia saginata:
1. до 1 метра
2. до 3 метрів
3. до 4 метрів
4. до 10 метрів і більше
Особливості будови Cysticercus bovis:
А) Міхур, всередині якого знаходиться один “неозброєний” гачками сколекс.
Б) Міхур, всередині якого знаходиться один “озброєний” гачками сколекс.
В) Міхур, всередині якого знаходяться десятки-сотні “неозброєних” гачками сколексів.
Г) Міхур, всередині якого знаходяться десятки-сотні “озброєних” гачками сколексів.
Характерна будова сколекса Taenia saginata:
А) Сколекс неозброєний, має чотири присоски.
Б) Сколекс озброєний, з двома присисними щілинами – ботріями.
В) Сколекс озброєний, має чотири присоски.
Г) Сколекс неозброєний, з двома присисними щілинами – ботріями.
Кількість бічних відгалужень (з одного боку) від основного стовбура матки зрілого членика Taenia saginata становить:
А) Не більше 5.
Б) 7-12.
В) 12-15.
Г) 15-35.
Морфологічні особливості бичачого ціп`яка:
А) Сколекс озброєний, у зрілому членику 15-35 бічних відгалужень від основного стовбура матки.
Б) Сколекс неозброєний, у зрілому членику 15-35 бічних відгалужень від основного стовбура матки.
В) Сколекс озброєний, у зрілому членику 7-12 бічних відгалужень від основного стовбура матки.
Г) Сколекс неозброєний, у зрілому членику 7-12 бічних відгалужень від основного стовбура матки.
Дієвим заходом профілактики цистицеркозу бовісного є:
А) Зміна пасовищ через кожні 2 місяці.
Б) Знищення молюсків.
В) Медичний огляд тваринників.
Г) Проведення дератизації на фермах.
Заходом профілактики теніозу, збудником якого є Taenia saginata, є:
А) Дегельмінтизація худоби.
Б) Ветеринарно-санітарна експертиза туш худоби.
В) Копроскопічне обстеження худоби..
Г) Зміна пасовищ через кожні 2 місяці.
Який метод ветеринарно-санітарної експертизи яловичини при цистицеркозі бовісному дає кращі результати ніж візуальне обстеження?
1. післязабійний огляд туш і мʼяса за допомогою люмінесцентної лампи ОЛД-41.
2. після забійне компресорне дослідження міхурців.
3. метод видалення міхурців з наступним їх перетравленням у штучному шлунковому соці.
4. застосування методу групового дослідження мʼяса на мʼясокомбінатах за допомогою апарату АВТ і АВТ-у.
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника цистицеркозу целюлозного.
Морфологія збудника цистицеркозу целюлозного.
Біології збудника цистицеркозу целюлозного.
Хто є дефінітивним хазяїном свинячого ціп’яка?
Де локалізується свинячий ціп’як в організмі дефінітивного хазяїна?
В яких органах і тканинах переважно локалізуються цистицерки целюлозні?
Як називається захворювання, що виникає внаслідок паразитування у дефінітивного хазяїна свинячого ціп’яка?
Біологія Taenia saginata.
Будова зрілого членика Taena solium.
Як відбувається зараження дефінітивного хазяїна свинячим ціп’яком?
Як відбувається зараження проміжних хазяїв цистицеркозом целюлозним?
Назвіть джерело інвазії та фактори передачі збудника цистицеркозу свиней.
У чому виявляється патогениий вплив цистицерків на організм свиней?
Які клінічні симптоми можна спостерігати за цистицеркозу целюлозного?
Які патологоанатомічні та гістологічні зміни характерні для цистицеркозу свиней?
Які методи зажиттєвої та посмертної діагностики застосовують для виявлення свиней, інвазованих цистицеркозом целюлозним?
Як проводиться ветеринарно-санітарна оцінка туш свиней за цистицеркозу целюлозного?
Які ветеринарні і медико-санітарні заходи проводяться з метою профілактики цистицеркозу целюлозного?
Свині заражаються цистицерками:
1. у разі заковтування яєць Taenia saginata
2. у разі заковтування яєцьTaenia sоlium
3. у разі поїдання гризунів
4. у разі поїдання резервуарних живителів
Збудника цистицеркозу свиней:
1. Cysticercus ovis
2. Cysticercus pisiformis
3. Cysticercus cellulosae
4. Moniezia benedeni
Цистицеркозом целюлозним хворіють:
1. велика рогата худоба
2. людина
3. кролі
4. свині
Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia solium:
1. собака; кролі, зайці
2. людина; велика рогата худоба
3. людина; свині, м`ясоїдні, людина
4. собака; жуйні, свині
Дефінітивний хазяїн збудника цистицеркозу свиней:
1. свині
2. людина
3. свині і людина
4. орибатидні кліщі
Ефективний метод зажиттєвої діагностики цистицеркозу, це:
1. імунологічний
2. латексаглютинації
3. візуальний огляд туш
4. люмінесцентний
5. компресорний
Ефективний метод післязабійної діагностики цистицеркозу, це:
1. імунологічний
2. латексаглютинації
3. візуальний огляд туш
4. люмінесцентний
5. компресорний
Особливості будови Cysticercus cellulosae:
А) Міхур, всередині якого знаходиться один “неозброєний” гачками сколекс.
Б) Міхур, всередині якого знаходиться один “озброєний” гачками сколекс.
В) Міхур, всередині якого знаходяться десятки-сотні “неозброєних” гачками сколексів.
Характерна будова сколекса Taenia solium:
А) Сколекс неозброєний, має чотири присоски.
Б) Сколекс озброєний, з двома присисними щілинами – ботріями.
В) Сколекс озброєний, має чотири присоски.
Г) Сколекс неозброєний, з двома присисними щілинами – ботріями.
Кількість бічних відгалужень (з одного боку) від основного стовбура матки зрілого членика Taenia solium становить:
А) Не більше 5.
Б) 7-12.
В) 15-35.
Г) 12-15.
Морфологічні особливості свинячого ціп`яка:
А) Сколекс озброєний, у зрілому членику 15-35 бічних відгалужень від основного стовбура матки.
Б) Сколекс неозброєний, у зрілому членику 15-35 бічних відгалужень від основного стовбура матки.
В) Сколекс озброєний, у зрілому членику 7-12 бічних відгалужень від основного стовбура матки.
Г) Сколекс озброєний, у зрілому членику 7-12 бічних відгалужень від основного стовбура матки.
У яйці ціп`яка знаходиться личинка:
А) Цистицерк.
Б) Мірацидій.
В) Метацеркарій.
Г) Онкосфера.
Згідно вимог, при виявленні чотирьох цистицерків бовісних на 40 см² розрізу м`язів, тушу:
А) Утилізують.
Б) Реалізовують без обмежень.
В) Знезаражують.
Дієвим заходом профілактики цистицеркозу целюлозного є:
А) Регулярне проведення медогляду працівників тваринництва.
Б) Проведення ветеринарно-санітарної експертизи туш свиней.
В) Проведення профілактичних дегельмінтизацій тварин.
Г) Проведення дератизації на фермах.
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника цистицеркозу тенуїкольного.
Назвіть дефінітивних хазяїв цестоди Taenia hydatigena.
Де локалізується гідатігенний ціп”як?
Які тварини є проміжними хазяями для Taenia hydatigena?
В яких органах і тканинах локалізуються цистицерки тенуїкольні?
Які морфологічні особливості цестоди Taenia hydatigena?
Як побудований цистицерк тенуїкольний?
В якому випадку відбувається зараження дефінітивних хазяїв теніозом гідатігенним?
Як настає зараження цистицеркозом тенуїкольним?
Які основні особливості біології Taenia hydatigena?
Що є джерелом і факторами передачі збудника цистицеркозу тенуїкольного?
У чому полягає патогенний вплив тонкошийних цистицерків на організм тварин?
Які клінічні симтпоми можна спостерігати у твари за цистицеркозу тенуїкольного?
В яких органах і тканинах уражених цистицеркозом тенуїкольним тварин переважно відмічають патологоанатомічні зміни?
Які методи є вирішальними для встановлення діагнозу за цистицеркозу тенуїкольного?
Від личинок яких цестод слід диференціювати цистицерків тонкошийних?
Які антгельмінтики застосовують для обробки дефінітивних хазяїв з метою профілактики цистицеркозу тенуїкольного серед свиней?
Профілактика цистицеркозу тенуїкольного.
Назвіть дефінітивних та проміжних хазяїв збудників гельмінтозів свиней.
1. Taenia solium. А. Свині - дощові черви.
2. Taenia hydatigena. Б. Свині - орибатидні кліщі;
В. собаки – свині.
Г. Людина - свині.
Характеристика інвазійної личинки Cysticercus tenuicollis:
1. міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню оболонку – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі
2. прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс
3. міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів
4. міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою
Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia hydatigena:
1. собака; кролі, зайці
2. людина; велика рогата худоба
3. людина; свині, м`ясоїдні, людина
4.собака; жуйні, свині
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника цистицеркозу пізіформного.
Систематика (тип, клас, підряд, родина) Taenia pisiformis.
Морфологічні особливості цистицеркозу пізіформного.
Цикл розвитку збудника цистицеркозу пізіформного.
Схарактеризуйте збудника цистицеркозу пізиформного і опишіть цикл його розвитку.
Біологія Taenia pisiformis.
Клінічні ознаки цистицеркозу пізіформного..
Діагностика цистицеркозу пізіформного.
Профілактика цистицеркозу пізіформного.
Дефінітивні та проміжні хазяї цестоди Taenia pisiformis:
1. собака; кролі, зайці
2. людина; велика рогата худоба
3.людина; свині, м`ясоїдні, людина
4. собака; жуйні, свині
Taenia pisiformis нагадує за формою:
1. міхур
2. стрічку
3. пилку
4. лист
Систематика (тип, клас, підряд, родина, вид) збудника ехінококозу ларвального.
Які тварини є дефінітивними хазяями ехінокока?
Де локалізуються статевозрілі ехінококи?
Перерахуйте проміжних хазяїв ехінокока?
Морфологія збудника ехінококозу ларвального.
Характеристика основних типів ехінококових міхурів.
Морфологія імагінальної стадії Echinococcus granulosus.
Цикл розвитку Echinococcus granulosus.
Як відбувається зараження дефінітивних хазяїв ехінококозом?
Яким чином настає інвазія тварин ларвальним ехінококозом?
Назвіть джерело і основні фактори передачі збудника ларвального ехінококозу.
З чого складається патогенний вплив ехінококових ларвоцист?
Які клінічні симптоми можуть спостерігатися за ларвального ехінококозу?
Вкажіть основні патологоанатомічні зміни, які виявляють за ларвального ехінококозу.
Перерахуйте основні імунобіологічні методи діагностики, які застосовують для виявлення інвазованих ехінококозом тварин.
Які сучасні методи (крім імунобіологчних) застосовують у медицині для зажиттєвої діагностики ехінококозу?
Диференційна діагностика ларвально ехінококозу.
Профілактика ларвального ехінококозу.
Характеристика інвазійної личинки Echinococcus granulosus:
1. міхур завбільшки від горошини до голови новонародженої дитини, заповнений світло-жовтою рідиною; cтінка має зовнішню – кутикулярну, молочно-білого кольору, іноді з жовтуватим відтінком, і внутрішню оболонку – гермінативну (зародкову), на поверхні якої відроджуються виводкові капсули, а в них – зародкові сколекси і вторинні (дочірні) міхурі.
2. прозорий міхур сірувато-білого кольору, овольної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений рідиною, на його внутрішній оболонці просвічується один сколекс.
3. міхур розміром із куряче яйце, світло-сірого кольору, заповнений рідиною, на внутрішній оболонці острівцями розміщено сотні протосколексів.
4. міхур овальної форми, світло-сірого кольору, розміром як куряче яйце і більше, заповнений рідиною з одним сколексом, прикріплений до органа довгою тонкою шийкою.
Найчастіше виявляють ехінококові міхурі у свиней:
1. у нирках
2. у селезінці
3. у печінці
4. у стравоході