Відсутність ефективної зовнішності не заважає успіху, якщо студент має

внутрішню привабливість. Успіх найчастіше мають життєрадісні, активні, діяльні, доброзичливі, допитливі студенти, тому що поряд з такою людиною всі відчувають себе затишно.

Студентам з високим позитивним статусом (лідери) в колективі слід давати можливість виявляти свою самостійність в організації й проведенні конкретних справ, доручати керівництво групою, секціями, гуртками, що вимагає виявлення організаторських навичок, своїх думок, оцінок, ініціативи. Але разом з тим слід пропонувати і справи, в яких ці студенти повинні бути виконавцями.

Так званим “ізольованим” необхідно допомогти пізнати самих себе, виявити свої кращі вміння, риси, що передбачає вивчення індивідуальних особливостей, кола спілкування в первинному колективі та ін. На відношення до певної особи має вплив установка на сприймання людини.

У колективі можуть мати місце й конфлікти між окремими студентами, між мікрогрупами, причиною яких є різне розуміння норм моральності, ставлення до навчання, конфронтація між лідерами тощо.

Отже, неформальні групи в певній мірі визначають особливості колективу студентської первинної групи, ступінь його впливу на особистість. Ідеальне положення, коли формальні і неформальні структури доповнюють одна одну, коли офіційні лідери колективу (староста, керівник секції) мають високий статус у сері виборчих відносин, а лідери мікро груп, що користуються авторитетом, є носіями позитивних цінностей.

Зміст і форми виховної роботи студентських груп

Зміст виховної роботи передбачає здійснення морального, трудового, естетичного, екологічного, економічного, правового, фізичного, громадянського виховання й спрямовується на досягнення студентами професійної компетентності, високої духовності особистості. Велике значення для формування особистості студента має організація соціально-громадської діяльності: участь у виборних органах студентського самоуправління; підготовка і проведення політичних бесід, конференцій, участь у виборчих кампаніях, робота серед населення; заходи з метою облагородження й озеленення навколишнього середовища; художня самодіяльність, участь у змаганнях, універсіадах тощо.

З цією метою використовуються різні форми виховної роботи: зустрічі (з діячами науки, освіти, спеціалістами певного профілю); дні кафедр, факультетів, вечори, усні журнали, заочні подорожі, читацькі конференції, прес-конференції; відвідування спектаклів, кінофільмів, концертів, музеїв, виставок; конкурси політичних коментаторів, на кращого знавця своєї спеціальності, діалог кандидатів у президенти; КВК, екскурсії; бесіди про історію ВНЗ, факультету, професії, державну символіку; колективні творчі справи.

Значне місце в діяльності студентів має студентське самоврядування. Студентське самоврядування – форма організації студентами цікавої для них і різноманітної життєдіяльності колективу, що передбачає делегування обраним колективом особам право планувати суспільну життєдіяльність, розподіляти доручення, оцінювати якість їх виконання та ін.

Розвиток і впровадження студентського самоврядування в навчальних закладах бере свій початок наприкінці ХІХ ст., коли в жіночих гімназіях самі вихованці брали участь в обговоренні важливих питань, які стосувалися їхнього життя в гімназіях. Такі спостереження відбиті в книзі К.Спаської “Самоуправление учащихся” (1918). Широкий розвиток самоврядування набуло в 20-ті роки ХХст. в США, Німеччині, Англії. Значний внесок у розробку теорії й практики самоврядування внесли Н.К.Крупська, С.Т.Шацький.

Теоретичне обґрунтування самоврядування і практична його реалізація здійснена А.С.Макаренком, який вважав, що самоврядування повинно сприяти корисній діяльності колективу. Проте самоврядування не вирішує всіх завдань організації роботи колективу. Воно має позитивне значення лише в загальній системі роботи у зв’язку з іншими можливими формами діяльності колективу. Головна функція самоврядування в колективі полягає в залученні його членів до свідомої і систематичної участі в управлінні шляхом створення працездатних органів колективу. А.С.Макаренко називав колектив соціальним організмом, що володіє органами управління і координації, які уповноважені, передусім, представляти інтереси колективу і суспільства.

Значення студентського самоврядування в тому, що воно:

• сприяє соціалізації особистості, бо допомагає студентам відчувати складність

соціальних відношень, формувати соціальну позицію, виявляти свої можливості у реалізації лідерських функцій;

• забезпечує виховання якостей, які необхідні для подолання складностей

соціального життя;

• розвиває організаторські здібності студентів, збільшуючи кількість умілих

організаторів конкретних справ;

• формує почуття відповідальності;

• виховує самостійність як рису людини, її ініціативність;

• розвиває відношення взаємної відповідальності;

• сприяє самоактивізації, здійсненню саморегулювання, самоконтролю, що

забезпечує управління процесом розв’язання різноманітних завдань.

Самоконтроль пов’язаний з постійним самоаналізом органами самоуправління, окремими організаторами своєї діяльності та пошуком на цій основі ефективних шляхів удосконалення роботи.