Систематизація знань

Систематичні знання

Система знань

Для перебудови знань необхідно озброювати студентів не тільки фактичними знаннями теорії, але і методологічними знаннями, тобто знаннями про основні елементи теорії і структурно-функціональні зв’язки між ними.

Принцип доступності нарощуваних труднощів

Доступність розглядається як посильна трудність. У найзагальнішому

плані під трудністю розуміють розрив між підготовленістю студентів до процесу навчання і тими вимогами, які цей процес пред'являє до нього.

Як показав у своїх працях відомий дидакт М.О. Данилов, труд­ність є виразом основного протиріччя між тим новим, що повинен пізнати індивід, тими завданнями, які він повинен вирішити, і наяв­ністю у нього запасу знань, уявлень, умінь вирішувати завдання, що пред'являються. Щоб подібне протиріччя стало рушійною си­лою процесу навчання, воно повинно висуватися логікою цього процесу, бути ланцюгом у низці пізнавальних завдань, що вирішу­ються студентами під керівництвом викладача. Важливо при цьому, щоб протиріччя набували внутрішнього характеру, тобто ставали проти­річчями у свідомості студента і переживались ним як трудність. Завдання, що висуваються процесом навчання, повинні бути зро­зумілі і розв'язувані при деякому напруженні його сил.

Процес навчання, який потребує від студентів напружен­ня сил, сприяє їх розумовому розвитку, що дозволяє, у свою чергу, висувати перед ними все нові, більш складні за­вдання. Можливості розвитку, як зазначають психологи, в тім і полягають, що кожне нове завдання висуває вимо­ги, які не можуть бути вико­нані відразу за допомогою уже відомих засобів. Це викликає потребу в нових способах, що і при­зводить до підвищення рівня розвитку.

Значний внесок у розробку питання вніс психолог і педагог Л.В. Занков, який висунув принцип навчання на високому рівні труд­нощів, які не тільки неминучі в навчанні, але і педагогічно необхідні.

У педагогічній літературі поряд з поняттям «трудність» можна зустріти поняття «складність», які часто вживаються як синонімічні за змістом. Між тим їх необхідно розрізняти. «Складність» — є об'єктивною властивістю змісту навчального предмета і харак­теризується кількістю елементів знань, а також кількістю функці­ональних зв'язків і логічних відношень, що об'єктивно існують між ними. Складність не залежить від підготовленості того, хто цей предмет вивчає, а «трудність» — є суб'єктивною характерис­тикою, пов'язаною з рівнем підготовки того, хто навчається. Го­ловними джерелами труднощів виступають: а) складність і об'єм змісту навчальних предметів; б) рівень підготовленості суб’єкта до засвоєння цього змісту. Мають значення й інші фактори, зокрема такі, як: нестача часу, відведеного для засвоєння того чи іншого матеріалу, неадекватність методів навчання меті навчання тощо.

Для реалізації принципу І.П.Підласий рекомендує:

• враховувати індивідуальну научуваність індивідів, об’єднувати їх у

диференційовані підгрупи;

• навчальний процес вести в оптимальному темпі, щоб не затримувати

сильних і розвивати швидкість дій у середніх і слабких;

• створювати певне напруження в навчанні, щоб суб’єкт звикав працювати

в повну силу;

• для доступності використовувати аналогію, порівняння, співставлення,

протиставлення, щоб дати поштовх для думок;

• головну увагу звертати на управління пізнавальною діяльністю, щоб

навчати самостійно знаходити істини та ін.¹