Теми доповідей, рефератів

1. Реалізація принципу … (обрати конкретний принцип) в процесі вивчення…(назвати конкретний навчальний предмет);

2. Розкрити функції принципів навчання.

Додатковий матеріал г. Ващенко про принцип природовідповідності

«Цей принцип, як і більшість інших, пов’язаних з іменем Коменського… Природовідповідність він розуміє подвійно: з одного боку, вона означає навчання, відповідне особливостям дитячого віку, а з другого, - відповідність законам природи взагалі…

Цей принцип поклав в основу своєї педагогічної системи й довів до крайності Руссо…, він робить висновок, що найкраще виховання допомагає в тім, що дитина вільно розвивається, розкриваючи свої природні здібності, а вихователь лише спостерігає за нею і створює відповідні умови для її розвитку…

Ідея природовідповідністі, незважаючи на крайнощі системи вільного виховання, вплинула дуже корисно на розвиток психології…

Принцип природовідповідністі навчання і полягає, в першу чергу, в тому, що вчитель мусить ґрунтовно засвоїти здобутки сучасної психології дитинства і відповідно до того будувати навчально-виховний процес. Але, окрім цього, вчитель мусить і сам вивчати дітей, використовуючи методи науково-педагогічного дослідження…, правдиве застосування цього принципу відкриває прекрасні перспективи в галузі педагогічної роботи…

(Григорій Ващенко. Загальні методи навчання. – К., 1997. – С.91-92)

Словник теми

Закономірності навчання – об’єктивні, стійкі, суттєві взаємозв’язки педагогічних явищ, процесів у навчанні.

Принципи навчання – основоположні ідеї, вихідні вимоги до процесу навчання, виконання яких забезпечує його ефективність.

Література

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. - К., 1998. – Тема 11.

2. Евдокимов В.И. Повышение эффективности обучения средствами наглядности. – Харьков, 1989. – Гл.5.

3. Занков Л.В. Наглядность и активизация учащихся в обучении. – М., 1960.

4. Золотухіна С.Т. Тенденції розвитку виховуючого навчання. – Харків, 1995.

5. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. – Харків, 2000. – С.70-79.

6. Харламов И.Ф. Педагогика: Учебн. пособие. – М., 1997. – Гл.10

7. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К., 2002. – Тема 1.

1 Сухомлинский В.А. О воспитании. М., 1975. – С.19

2 Краткий справочник по педагогической технологии / Под ред. Н.В.Щурковой.- М., 1997. – С.39

1 Уильям Глассер. Школа без неудачников. Пер. с англ.- М., 1991. – С.27

³Д.Карнеги. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. – К., 1989. – С.184

1 Щуркова Н.Я. Когда урок воспитывает. – 1981. - С.6

1 Куписевич Ч. Основы общей дидактики. – М., 1986. – С.167

1 Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: учебник для студ. пед. вузов.- М., 1999. –кн.1. – С.458-460

1 Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. – М., 1982. – С.17

2 Щукина Г.И. Роль деятельности в учебном процессе. – М., 1988. – С.135

1 Щукина Г.И. Роль деятельности в учебном процессе. – М., 1988. – С.138

1 Коджаспирова Г.М. Педагогика: Учебн. пособ.- М., 2003. – С.67-68

1 Унт И. Индивидуализация и дифференциация обучения. – М., 1990. – С.6-9

1 Калмыкова З.И. Обучаемость и принципы построения методов ее диагностики. – М., 1975. – С.78

2 И.А.Зимняя. Педагогическая психология. – Ростов-на-Дону,1997. – С.243

3 И.А.Зимняя. Педагогическая психология. – Ростов-на-Дону,1997. – С.245

1 Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. – М., 1982. – С.147

2 Современная дидактика: теория и практика. – М., 1994. – С.182.

1 Дистервег В. Руководство к образованию немецких учителей. Разд.1. – Правило 5.

154