Процес навчання

Діяльність викладача (викладання)	Діяльність студента (учіння)
1. Дидактичне проектування навчання студентів: визначення мети, завдань навчальної діяльності; конкретизація змісту матеріалу, який необхідно засвоїти; планування методів, засобів, форм навчання.
2. Формування потреб у оволодінні змістом освіти, мотивів навчальної діяльності	Усвідомлення студентами навчально – пізнавальної діяльності, навчальної мети, завдань, формування внутрішнього настрою на успішне учіння
3. Організація навчально – пізнавальної діяльності студентів: організація сприйняття матеріалу; організація усвідомлення; організація запам’ятовування основних положень, застосування знань, забезпечення емоційно – позитивного характеру дій студентів	Сприйняття навчального матеріалу (розгляд, прослуховування, читання, спостереження тощо. Результат – уявлення) Усвідомлення (аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, абстрагування, конкретизація, аргументація, класифікація, узагальнення, виділення головного тощо. Результат – утворення понять, узагальнених уявлень про сутність явищ, предметів, процесів). Осмислене засвоєння знань і їх практичне використання, виявлення емоційно – позитивного ставлення і вольових зусиль у навчально-пізнавальній діяльності.
4. Контроль і оцінювання результатів навчальної діяльності, тобто тих змін, які відбулися	Самоконтроль, корекція в діяльності, самооцінка її результатів

Отже, результати навчальної діяльності відбиваються:

• у здатності індивіда до самостійного користування надбаними знаннями і здобувати нові;

• в усвідомленості способів дій, виборі оптимальних;

• у критичності мислення;

• в адекватній самооцінці;

• у спрямованості особистості до самоосвіти, саморозвитку;

• у сформованості як інтелектуальних, так і комунактивних умінь, розвитку почуттів, якостей особистості.

Мотивація навчальної діяльності студентів

На всіх етапах навчальної діяльності студентів ефективність її результатів визначається мотивами як спонукальною силою будь-якої діяльності. Прийняти розрізняти дві великі групи мотивів: 1) пізнавальні, пов’язані зі змістом навчальної діяльності та процесом її виконання; 2) соціальні мотиви, пов’язані з взаємодією суб’єкта з іншими людьми. А.К.Маркова першу групу розбила на підгрупи: а) широкі пізнавальні мотиви які орієнтують на оволодіння новими знаннями (інтерес до нових цікавих фактів, явищ або інтерес до суттєвих якостей явищ, до закономірностей у навчальному матеріалі, теоретичних принципів, ключових ідей); б) навчально-пізнавальні мотиви, які відбивають орієнтацію на засвоєння способів здобування знань(інтереси до прийомів самостійного придбання знань, методів наукового пізнання, способів саморегулювання навчально роботи, раціональної організації своєї навчальної праці); в) мотиви самоосвіти, які знаходять вияв у спрямованості на самостійне удосконалювання засобів, придбання знань¹.

Соціальні мотиви також мають декілька груп: а) широкі соціальні мотиви, які виявляються у прагненні придбати знання, щоб бути корисним Батьківщині, суспільству, бажанні виконати свій обов’язок, у розумінні необхідності навчання, почутті відповідальності, бажанні добре підготуватися до майбутньої професії, тобто це мотиви необхідності, обов’язку; б) вузькі соціальні мотиви, які відбиваються у прагненні зайняти певну позицію, місце у стосунках з оточуючими, одержати їх схвалення, заслужити у них авторитет. Різновидом таких мотивів вважають “мотивацію благополуччя” (прагнення одержувати лише схвалення з боку викладачів, батьків, товаришів), мотиви самоствердження (бажання зайняти місце лідера, здійснювати вплив на інших учнів)².

¹А.К.Маркова. Формирование мотивации учения в школьном возрасте. – М., 1983. - С.12

²Там само, с. 12-13

Успішність навчання визначає не сам факт наявності тих чи інших мотивів, а їхній особистісний сенс для студента: самостійність виникнення і виявлення, рівень свідомості, стійкості. Завдання викладача – аналізувати особливості мотивів кожного студента, стимулювати позитивні мотиви навчальної діяльності, розглядаючи їх як такі, що розвиваються, тобто як динамічне явище.