§3. Процес навчання План

• Поняття про навчання

• Мотивація навчальної діяльності студентів

• Функції навчання

Поняття про навчання

Навчання – одне із основних понять дидактики, але єдиного визначення його немає. Наведемо декілька визначень різних авторів.

1. “Навчання – цілеспрямований процес взаємодії між учителем і учнями, в ході якого відбувається засвоєння знань, умінь, навичок, здійснюється виховання і розвиток учнів” (Ильина Т.А. Педагогика: Курс лекций. М., 1984. – С.202)

2. “Це цілеспрямований процес взаємодії між учителем і учнями з метою їх розвитку, освіти і виховання” (Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: підручник для студентів педагогічних факультетів. К., 1997. – С.85)

3. “Під навчанням слід розуміти цілеспрямований педагогічний процес організації й стимулювання активної навчально – пізнавальної діяльності учнів, спрямований на оволодіння науковими знаннями, уміннями, навичками, розвитку творчих здібностей, світогляду й морально – естетичних поглядів і переконань”(Харламов И.Ф. Педагогика: Компакт. учеб. курс: Для студентов университетов и педаг. институтов. Мн., 2001. – С.88)

4. “Отже, процес навчання за своєю сутністю є цілеспрямований, соціально обумовлений і педагогічно організований процес розвитку (“створення”) особистості того, хто навчається, яки відбувається на основі оволодіння систематизованими науковими знаннями і способами діяльності, що відбивають склад духовної й матеріальної культури людства” (Столяренко Л.Д. Педагогика. - Ростов-на-Дону, 2000. – С.186)

Аналіз визначень дозволяє знайти те, що об’єднує різних авторів, і те, що є особливим, специфічним.

У багатьох визначеннях вживається поняття “діяльність”. Відомо, що людина існує, розвивається, формується як особистість завдяки взаємодії із середовищем, тобто діяльність – це форма активного ставлення суб’єкта до дійсності, встановлення зв’язку між людиною і світом, що оточує її. Через різні види діяльності людина впливає на природу, речі, інших людей.

Учіння – це специфічна діяльність, яка передбачає конкретні цілі, зміст, принципи, методи, організаційні форми навчальної роботи, навчальні дії, що забезпечують оволодіння студентами змістом освіти, його розвиток і виховання. Кожен із компонентів навчальної діяльності має особистісний сенс, тому що індивід не просто оволодіває тим чи іншим змістом матеріалу, системою умінь, навичок, а одночасно формує своє суб’єктивне ставлення до них, що знаходить вияв у інтересах, бажаннях, емоціях.

Проте навчання є двобічним процесом, передбачаючи й діяльність викладача (викладання).

Отже, у вищій школі процес навчання можна розглядати як спеціально організовану взаємодію суб’єктів пізнавальної діяльності, яка моделюється (визначаються її цілі, завдання, зміст структура, методи, форми, мотиви навчальної діяльності студентів, функції навчання)для активного опанування студентами основами соціального досвіду, накопиченого людством у різних галузях науки з метою розвитку інтелектуальної, чуттєво-волевої сфер їхньої життєдіяльності, виховання потреби в самоосвіті, самовихованні.

Реалізація визнаених завдань навчання: стимулювання пізнавальної активності студентів, спрямованої на оволодіння науковими знаннями, уміннями, навичками, розвиток мислення, пам’яті, творчих здібностей, таланту; формування потреб у самоосвіті й умінь її здійснювати – забезпечує процес змін суб’єкта у навчальній діяльності, в якій поєднуються не лише пізнавальні функції (сприйняття, увага, пам’ять, мислення, уявлення), але й потреби, мотиви, емоції, воля, що й дозволило І.Ф.Харламову розглядати навчання як процес особистісного розвитку індивіда¹.

У відповідності до цього підходу І.Ф.Харламов визначає такі структурні компоненти навчання: цільовий, потрібнісно – мотиваційний, змістовний, операційно – діяльнісний, емоційно – вольовий, контрольно – регулюючий і оцінно–

1Харламов. И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие.- М., 1997. –С.116

результативний, які реалізуються як викладачем, так і студентом у сумісній діяльності (див табл.10)

Таблиця 10