Геоморфологія та ґрунти.
Рельєф району досліджень має типовий для лівобережжя долинно-терасовий ландшафт. Кожна тераса утворюється внаслідок діяльності ріки й має свій особливий мікроклімат, рельєф, ґрунт, рослинний і, певною мірою, тваринний світ.
Досліджуваний район, за матеріалами Г.В. Пасічного (1988), знаходиться на території Дніпрово-Донецької западини. Основні риси рельєфу Дніпропетровщини були закладені в олігоцені та ранньому міоцені, коли внаслідок тектонічних рухів море залишило практично всю територію Українського щита, Дніпрово-Донецької і частково Причорноморської западини. У пліоцені, коли морський басейн знаходився далеко за межами Дніпровської області, утворилися річкові долини, наблизившись до сучасного стану; у них сформувалися високі (XVI – X) тераси. У четвертинному періоді утворилися низькі (IX – I) надзаплавні тераси, висока й низька заплави, сформувався сучасний рельєф (Пасечный, 1988).
Дніпрово-Донецькій западині відповідає Придніпровська низовина, що служить прикладом відповідного відбиття в рельєфі геологічної структури. Придніпровська низовина – це в основному давня долина Дніпра з надзаплавними терасами. До північного сходу схили Придніпровської низовини поступово підвищуються й переходять у Полтавську лесову рівнину, за якою починається відріг Середньоруської височини. Придніпровська низовина – рівнина із загальним схилом поверхні зі сходу і північного сходу до Дніпра. Середня висота цієї низовини – 130 м. Найбільші висоти в межах області знаходяться в межиріччі Орелі й Самари (191 м), найменші – у заплаві Дніпра – 50 – 60 м. Таким чином, глибина розчленування рельєфу, що досягає 130 – 140 м, тісно пов'язана з його ярусністю. У районі проходження практики зустрічається три основних типи ландшафту: приводороздільно-балковий, придолинно-балковий, долинно-терасовий (рис. 1.1). Долинно-терасовий ландшафт обумовлює формування ґрунтоутворювальних порід відповідно до кожної тераси.
I тераса – заплава. Переважає гривоподібний рельєф, вершини грив представлені сухуватими (СП1) і свіжими (СП2), а в зниженнях – вологими (СП3), сирими (СП4) і мокрими (СП5) місцезростаннями. Часто (особливо в центральній і притерасній заплаві) зустрічаються ті ж градації зволоження, але представлені глинистими ґрунтами (СГ). Нерідко тут переважають засолені варіанти (З). На загальному фоні чорноземних ґрунтів степової зони, завдяки розмаїтості геоморфологічних умов, у заплаві формуються лугові, болотні і, зрідка, засолені ґрунти.
II тераса – арена (чи піщана тераса) характеризується горбистим рельєфом, складається з піщаних (П) ґрунтів різних градацій зволоження.
Поряд із нерозвиненими піщаними чорноземами (дерново-лучними ґрунтами) вона має вкраплення в негативних елементах рельєфу лугових та болотних ґрунтів.
Рис. 1.1 Схема поперечного профілю через долину р. Самари
Помітною рисою III тераси є засоленість її вод і ґрунтів. Тут, біля с. Знаменівка Новомосковського району, розташоване найбільше природне озеро області – Солоний лиман. Площа його водного дзеркала 300 га. Вода в ньому відрізняється підвищеною мінералізацією в порівнянні з іншими озерами області. Крім того, на III терасі знаходиться ряд інших дрібних озер і значна площа солончаків, що впливають на загальний режим мінералізації всіх ґрунтів долини р. Самари (Пасечный, 1988, Травлеев, 1977). Таким чином у ґрунтовому покриві спостерігається переплетення та взаємодія чорноземного, лучного, болотного процесів утворення ґрунтів і явищ осолонцювання та осолодіння (Белова, Травлеев, 1999). Слід зазначити, що басейн р. Самари належить до районів, найбільш багатих за родючістю ґрунтів. Ця територія відрізняється високим рівнем розораності ґрунтів.