ВСТУП

Загальні вимоги до проведення польових досліджень, сформульовані відомим зоологом К. К. Фасулаті (1961):

1. Збирати якомога більше фактичного матеріалу.

2. Вивчати всі сторони існування тварини.

3. Точно документувати матеріал.

4. Одержувати дані, які можна порівняти (застосовувати єдину методику).

Перед початком досліджень певного об’єкта необхідно визначити обсяг, зміст і характер майбутніх дослідів, скласти план, розробити методику й підготувати необхідне обладнання.

Завдання та зміст польових досліджень

Перед дослідником завжди стоїть велика кількість завдань, виконання яких можливе за допомогою польових досліджень. Розглянемо основні з них, сформульовані тим же К. К. Фасулаті (1971):

• Докладний еколого-фауністичний огляд таксономічної досліджуванної групи та ознайомлення з місцевою фауною.

• Детальне монографічне дослідження будь-якого виду, наприклад шкідника, важливого паразита комах, небезпечного переносника захворювання, цікавого релікта та ін.

• Вивчення екології окремого виду. Наприклад, дослідження шкідника в усіх фазах його розвитку. Вивчення економічного значення ролі захворювання та ворогів, засобів боротьби.

• Дослідження біогеоценозу. Вивчення всього комплексу рослинних і тваринних організмів у взаємодії з факторами навколишнього середовища.

Зміст будь-якої роботи визначається завданнями, що обумовлюються темою. Обсяг роботи, напрямок досліджень та виконання запланованих експериментів визначаються за програмою.

Основи польових досліджень

Будь-яке наукове дослідження неможливе без певної методики його проведення. За класичним визначенням (Фасулаті, 1971), методика – це сукупність прийомів та засобів, які застосовуються для максимально ефективного виконання завдань, поставлених перед дослідниками.

Розробка методики при складанні плану дослідження є основним елементом планування. Після складання програми слід визначити основні принципи й напрямки роботи.

Польові дослідження проводяться трьома основними способами – експедиційним, стаціонарним і комбінованим (поєднання першим двох). Основна відмінність між трьома способами проведення польових робіт – кількість часу, витрачена дослідником на проведення робіт, та їх періодичність. Але слід зазначити, що чіткої межі серед названих способів не існує.

Охарактеризуємо (Фасулаті, 1961) визначення згадані способи польових досліджень:

• експедиційні дослідження слід розуміти як дослідження маршрутного характеру з короткочасним перебуванням на одному місці. Лише при експедиційній роботі можна скласти уявлення про загальні закономірності поширення безхребетних у просторі та часі.

• стаціонарна робота базується на тривалих і регулярних спостереженнях, шляхом яких досліджується певне питання. Спостереження в природі та збирання матеріалу супроводжуються його обробкою. Екологічні дослідження в стаціонарних умовах можна проводити цілий рік. Такі дослідження, на відміну від експедиційних, дозволяють повно та детально вивчити екологію виду або комплексу видів на фоні сезонних змін умов існування.

Особливе значення для збереження рідкісних та зникаючих видів тварин мають польові дослідження стану їх популяцій.

Категорії охоронного статусу за Червоною книгою України (1994):

I категорія – зникаючі; види, що знаходяться під загрозою зникнення і збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан.

II категорія – вразливі; види, які в найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії „зникаючих”, якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан.

III категорія – рідкісні; види, популяції яких невеликі й у даний час не належать до категорії „зникаючих” чи „вразливих”, хоча їм і загрожує небезпека.