Наявність здатності і потреби молитися є найістотнішою відмінністю віри від безвір’я.

Молитва може бути вербальною і невербальною, бо на хвилі особливого піднесення душа людини набуває здатності говорити з Богом без слів.

Молитви також класифікують на:

• молитви примітивні ( приземлено-утилітарні );

• молитви ритуальні ( шаблонні, що психологічно наближає їх до магічно-анімістичних заклинань );

• молитви індивідуальні. Вони є результатом переконань, духовно-ціннісних орієнтацій людини, що підводить її до духовного споглядання, яке наближує до Бога аж до духовного єднання.

У всіх видах молитви простежується катарсичний, психотерапевтичний ефект.

Контрольні запитання і завдання

1. Релігійний культ є зовнішнім виявом віри. В чому він реалізується?

2. Що означають для віруючих ритуали?

3. Що таке релігійний культ?

4. Чим відрізняються культові система різних релігій? Чи відрізняються вона в психологічному плані?

5. Які культові відправи вам відомі?

6. Що є психологічною основою культових дій?

7. В чому полягають психологічні функції культових дій?

8. Чим відрізняється культове спілкування в ранніх формах релігії від культового спілкування в більш досконалих релігіях?

9. Яке місце відводиться релігійній моралі в культових відправах?

10. Що таке релігійна мораль?

11. Які соціально-психологічні механізми діють під час культових відправ?

12. Чим переконування відрізняється від навіювання?

13. Які фактори впливають на силу навіювання?

14. Від чого залежить ефективність проповіді?

15. Яку роль в культових відправах відіграють художньо-мистецькі засоби?

16. Яке мистецтво вважається культовим?

17. Чи можна ототожнювати ікони з ідолами?

Теми для обговорення:

1. Вплив обрядів і ритуалів на соціалізацію особистості.

2. Психологія проповіді.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Москалець В.П. Психологія релігії. – К.: Академвидав, 2004. – 240 с.

2. Ничипоров Б.В. Введение в христианскую психологию. – М., 1994.

3. Салыгин С.И., Нечипуренко В.Н., Полонская И.Н. Религиозная социология и психология религии. – Ростов-на-Дону, 1996.

4. Сафронов А.Г. Психология религии. – К., 2002.

5. Смирнова Е.Т. Введение в религиозную психологию: Учеб.пособие. – Самара, 2003. – 160с.

6. Яблоков И.Н. Психология религии // Теоретическая и прикладная социальная психология. – М., 1988.

Тема 7 змінені стани свідомості в системі релігійного досвіду

• Класифікація змінених станів свідомості. Проблема визначення понять містика і містичний досвід. Стан впевненості. Зміна емоційних станів. Зміна сприйняття світу. Зміна вольового самоконтролю. Зміна самосвідомості і само ідентичності особистості.

• Методи досягнення змінених станів свідомості у релігійній практиці. Медитативні практики. Психосоматичні методи. Дихальні практики. Використання психоактивних речовин.

• Харизматичні системи в контексті сучасної культури. Поняття харизма. Групові практики досягнення змінених станів свідомості. Змінені стани свідомості харизматичних особистостей. Психологічні механізми досягнення змінених станів. Інтеграція. Маргіналізація. Сакралізація. Псевдо інтеграція.

• Змінені стани свідомості в сучасній культурі. Соціокультурна функція змінених станів свідомості.

Здатність до переживання змінених станів свідомості (далі ЗСС) є одним з осноположних властивостей людської психіки, а відповідна потреба – одною з базових потреб людини.

Дослідження різних культур показали, що 90% з дек.сот. різних суспільств (переважно первісних) узаконили декілька ЗСС.

Американський психолог Е Вейл прийшов до висновку, що “бажання періодично змінювати стан свідомості є нормальним вродженим нахилом, аналогічний голоду або сексуальному потягу”.

Практично всі релігійні системи включають опис ЗСС. Водночас одним з найменш вивчених питань психології реілгії є питання ролі і сутності ЗСС в релігійному житті.

Перші дослідники ЗСС (медитаційні і йогічні практики) вважають, що всі ЗСС більш-менш однакові. Однак це не так.

Наприклад, є стани, коли зникає реакція на будь-які зовнішні подразники (йога); деякі практики (дзенські саторі) ведуть до стану єдності, коли зникає відчуття поділу себе та світу; в інших зникають всі об’єкти або явища (буддистська нірвана).

До недавнього часу багато з цих станів на Заході вважалися патологічними. В європейській культурі визнавася лише обмежений набір станів свідомості – бадьорість, сон, стан інтоксикації.

Вивчення ЗСС ускладнювалось ще й тим, що більшість вчених не мали власного досвіду ЗСС, а містики і релігійні діячі не спішили ділитися своїм досвідом. Лише з появою трансперсональних досліджень, було доказано, що деякі ЗСС сприятливо впливають на психіку людини.

Оскільки існує широкий спектр ЗСС, виникає декілька запитань:

• Яка роль ЗСС в системі релігійного досвіду?

• Класифікація ЗСС і методів їх досягнення.

• Які стани свідомості є корисними, а які небезпечними і деструктивними?

Короткочасові, але дуже сильні переживання, які дозволяють віруючому принципово по-іншому побачити світ, в багатьох релігійних і містичних традиціях були ключовим моментом в подальшому релігійному розвитку людини. У східній традиції цей стан характеризувався як просвітлення, в містичних – посвята, в християнських (особливо протестантизмі) – звернення (навернення).

Важливість даного стану полягає в тому, що в пам’яті він залишився в якості містичного досвіду, на який в майбутньому опирається віра і релігійні почуття людини.

У.Джеймс в праці “Багатозначність рілігійного досвіду” описує додаткові ознаки, які супроводжують подібний стан і зберігаються як елементи містичного досвіду:

– звільнення від стану пригнічення. Впевненість в тому, що в кінці-кінців все буде якщо не добре, то принаймні правильно;

• поява відчуття пізнання невідомих до цього істин; причому пізнання носить форму не логічного, а необумовленого знання – інсайту.

• відчуття того, що світ піддається якимсь об’єктивним змінам.

Три вищеназвані ознаки Джеймс назвав станом впевненості, який супроводжує людину протягом всього життя, підкріплюючи її віру. Слід відмітити, що власний містичний досвід і стан впевненості слугують джерелом релігійного почуття не тільки для людини, що це пережила, але і для її оточення або послідовників, створюючи необхідну харизму. Цей стан впевненості може передаватися від одних людей до інших внаслідок ефекту емпатії і “зараження”.Саме цим пояснюється “апостольський ефект” і люди, які оточують керівника релігійної общини, що мав власний релігійний досвід, як правило, володіють харизмою і “станом впевненості”, навіть якщо вони подібного досвіду не мають. Цим самим пояснюється “духовне спустошення”, яке відчувають вкінці життя багато проповідників, які пережили невелику кількість транс.станів і мали обмежений містичний досвід. Тобто, “стан впевненості” володіє певною субстанційністю і тому підпорядковується закону збереження: якщо десь його стає більше, то десь його кількість зменшується. В цьому плані показовим є висловлювання Г Гурдиєва : “Сила окультного знання обернено пропорційна кількості людей, що ним володіють”.

Хоча цей стан швидко проходить і зберігається лише досвід переживання, деякі можуть знаходитися в подібному стані все життя або досить довгий час. Володіючи значною харизмою, саме ці люди стають святими різних релігій. Незвична їх поведінка є лише наслідком незвичності стану їх свідомості.

Ставлення до трансових станів дозволяє відмітити принципову відмінність між релігійною системою і окультною. В релігії трансовий стан фетишизується, стаючи джерелом релігійного почуття, однак не може бути відтворений, визнаний штучно, і відповідно, не існує і методів, з допомогою яких даний стан передавався іншим людям.

Окультні системи, так як і релігійні, засновані на досягнення ЗСС. Однак, навідміну від релігії, вони використовують систему методів для їх досягнення кожним практикуючим. Фактично в основі кожної окультної системи лежить “сітка” ЗСС. Практикуючий, з допомогою наставника, досягає таких станів, вчиться в них перебувати тривалий час, оволодіває методами свідомого входу і виходу стану.

Класифікація ЗСС:

Не дивлячись на те, що в сучасній науці описано багато різних ЗСС, метод їх єдиної класифікації був відсутній. Вперше така класифікація була запропонована Сафроновим А. Вона базується на уявленні станів свідомості як точки в чотирьох-вимірному просторі. Можна виділити 4 базових шкали змін, які відбуваються в свідомості людини:

1. Зміна емоційних станів

2. Зміна сприйняття світу

3. Зміна вольового самоконтролю

4. Зміна самосвідомості і сатотожності особистості

Розглянемо прикдади ЗСС, які зустрічаються в різних видах релігійної практики.

Зміна емоційних станів психіки включає в себе як кількісні зміни, пов’язані зі зміною інтенсивності звичайних емоцій, так і якісні, пов’язані з досягненням нестандартних емоційних станів.

В різних древніх джерелах описується 4 базових емоційних стани, причому можна провести паралель між цими описами в різних культурах. Так, в індійській традиції виділяють такі стани:

– віра – “героїчний стан”, готовніст до дії, захисту інших, прийняття відповідальності;

• бхога – задоволення, розслаблено-милостивий стан;

• йога – рефлексія і самозаглиблення;

• абхінаріка – стан всепоглинаючого гніву, потреби в руйнуванні.

Деякі стани вважалися ідеальними, їх могли досягнути тільки боги або великі мудреці. Однак, стан релігійного екстазу міг наближатися до одного з цих станів.

Подібні зміни емоційних станів спостерігаються і С.Грофом (перинатальні матриці) і в тібетській практиці (чотирикутна мандала, яка виражає психічне життя людини).

В релігійній психології відомі і інші приклади класифікації емоційних станів. Тк, індійська традиція виділяє 18 базових емоційних станів (раса), з яких 10 вважаються земними, людськими, а 8 – вищими, божественними. До людських рас відносились: любов, сміх, співчуття, гнів, мужність, страх, відраза, “изумление”, спокій, “родственная близость”.. Божественні раси досягаються з допомогою медитацій і не можуть бути описані людською мовою.

Зміна бачення світу

Зміна бачення світу може носити як глобальний, так і локальний характер. До першого відносяться зорові слухові галюцинації, які повністю змінюють характер оточуючого світу. Опис зміни способу сприйняття світу зустрічається і в окультних джерелах. До локальних змін сприйняття відносяться ефекти зорових, аудіальних і кінестетичних агнозій, які проявляються, наприклад, у екстрасенсів. Дослідження подібних феноменів проводила Є.Карагодіна. На основі аналізу 100 цілителів-екстрасенсів (сер.вік 42+10 років), було показано, що сенсопатії кінестетичної модальності, які виникали в зв’язку з набуттям навиків цілительства і освоєнням прийомів тактильної діагностики, спостерігались у 98 респондентів. Сенсопатії зорової модальності було виявлено у 63 цілителів, серед яких було 22 чоловіка (35%), а сенсопатії слухової модальності – у 37 цілителів, серед яких 10 чоловіків.

Кінестетичні сенсопатії, які виникали в зв’язку з діагностичними і лікувальними маніпуляціями, болі або вібрації в кінчиках пальців або долонях, відчуття потоку енергії, яке проходило по тілу.

Зорові сенсопатії – бачення аури, або внутрішніх органів пацієнтів і в б-сті екстрасенсів супроводжувались відчуттям збудження свідомості.

Зміни в аудіальній модальності – звернення до тих чи інших вищих сил (Абсолюту, енергоінформаційні поля) і отримання від них відповідей.

Описи, запротокольовані Є.Карагодіною з високим ступенем точності відповідають описам, які наводилися в різних релігійних джерелах.

Зміна вольового самоконтролю

Зміна вольової складової психіки проявляється в так званих автоматизмах – психічних станах, при яких людина здійснює дії непідконтрольні волі, розуму, або неусвідомлювані взагалі.

Найбільш легшою формою автоматизму є виконання дій за наказом “згори”. В цьому випадку у людини є можливість не виконувати наказ, якщо він не відповідає її моральним або іншим нормам.

При більш сильних проявах автоматизму людина може усвідомити, що дії, виконувані її тілом, керуються не нею.

Природа автоматизмів може бути різноманітною. Вони можуть бути індуковані методом навіювання, або появитися внаслідок психологічного зараження. Останнє особливо часто проявляється в харизматичних системах.

Деякі релігійні системи надають автоматизмам великого значення і використовують особливі методи для їх досягнення. Перш за все, ще деякі шаманські практики, спрямовані на “вселення духу”. “Вселення духу” являє собою трансовий стан, в якому домінуючим утворенням, яке керує поведінкою людини, є одна із вторинних субособливостей, яка в звичних умовах витіснена в підсвідоме.

Для досягнення цього стану використовують в основному психологічіні методи, такі є особливі рухи, вібрації, співання повторюваних звукових комбінацій, кружляння на одному місці та інші методи, які втомлюють і відключають свідомість. В залежності від того, чи відбувається об’єднання з підсвідомим чи надсвідомим– мова йде про злиття з Богом, повернення до Природи, злиття з нею. Опис подібних станів можна знайти в християнській традиції.

Зміна самосвідомості

Стани, пов’язані із зміною самосвідомості найбільш поширені в індійських і тібетських релігіях, а також в різних магічних системах.

Д.Корнфільд (трансперсональна психологія) наводить класифікацію різних рівнів розвитку людини.

На першому рівні люди просто усвідомлюють що вони сплять. Це одне з найважливіших прозрінь. Це прозріння означає початок, оскільки людина починає бачити переваги реального пробудження і прагне до більш реалістичного бачення себе в цьому світі.

Другий рівень прозрінь умовно можна назвати рівнем психодинамічних або персональних відкриттів. Люди починають більш чітко бачити свою мотивацію і свою поведінку. А може, наприклад, помітити: “Треба ж, коли я звернув на це увагу, то зрозумів що завжди розповідаю людям щось певним чином, тому що постійно чекаю схвалення ”, або “Я завжди стараюсь гарно виглядати”, або “Я завжди боюсь цього”.

В ході усвідомлення, через слухання і концентрацію уваги виникає “озорення”, яке дуже схоже на психотерапевтичний інсайт. Прозріння і згода, які приходять, коли емоційно усвідомлюються наші структури, сприяють психологічній рівновазі, засвоєнню способів зменшення неврозів і страждань.

Третій рівень – рівень практики, рівень різних станів трансу, великої концентрації і поглибленості.

Подібні стани концентрації мають такий недолік, що вони ведуть, перш за все, до ЗСС, а не до фундаментальних і стійких змін особистості.

Четвертий рівень – рівень досвіду – це надособистісні переживання. На цьому рівні усвідомлення можуть бути різноманітні переживання.Людина може роз’єднатися з своїм тілом, побачити як виникають бажання і мотивація. Це часто приводить до страху, жаху, своєрідної внурішньої смерті. Пізніше з цього усвідомлення, росте усвідомлення любові. Коли самість руйнується, виникає бачення метафізичного зв’язку між всім оточуючим, яке приводить до різних альтруїстичних станів.

Описана класифікація, звичайно, не описує вього спектру станів, пов’язаних із зміною самосвідомості, оскільки охоплює лише стани, пов’язані із “розширенням”, трансценденцією святості. Однак, відомі і протилежні практики, пов’язані із звуженням свідомості. Такі психопрактики більш характерні для езотеричних систем.

ЗСС, пов’язані зі зміною самосвідомості, відіграють ключову роль у фрмуванні харизматичних релігійних лідерів. Дійсно, за Юнгом розвиток людини, її індивідуальності здійснюється через усвідомлення тих образів, які складають підсвідоме за рахунок прояву і усвідомлення архетипів. Самість досягається через злиття себе з архетипами. Сформована таким чином особистість є частиною колективної міфології, не втрачаючи при цьому свого его, що робить таку людину політичним і релігійним лідером.

А.Колєв пише, аналізуючи роль політичної міфології: “Відмінність псевдовождя від істинного вождя заключається в рівні єдності свідомого і підсвідомого. Пророк і герой мають історію свого духовного становлення і піднімаються над примітивними формами колективності. Поява лжепророка (“пророка нізвідки”) частіше всього пов’язано з психологічною хворобою, з регресивною відповіддю на власний світоглядний конфлікт який при бажанні завжди можна побачити за фактами власної біографії”. Все сказане, на думку Сафронова А., можна сміливо віднести і до релігійних лідерів.