Контрольні запитання і завдання

1. Як релігійна віра впливає на світогляд людини?

2. Що собою являє модель світу?

3. З яких елементів складається модель світу?

4. Обґрунтуйте роль мотивів і потреб в моделі світу.

5. Яке місце в моделі світу система цінностей людини? Як формуються цінності?

6. Як релігійна віра впливає на цінності і рівень домагань особистості?

7. Охарактеризуйте структуру моделі світу. Що структурує елементи моделі світу в єдину систему?

8. Які наслідки тягне за собою ускладення моделі світу?

9. Охарактеризуйте індивідуальну і загальнолюдську частини моделі світу.

10. Відомо, що модель світу – динамічна система. В чому полягає її динаміка?

11. Які обставини є важливими для зростання стійкості психіки?

12. Яка роль відводиться ідеалу в структуруванні та формуванні моделі світу? Які умови необхідні для формування ідеалу?

13. Як впливають індивідуальні особливості психіки на модель світу?

14. Чи залежить релігійна віра від гендерних особливостей особистості? Яким чином?

15. Як впливає вік людини на релігійну віру?

16. В яких змінах виявляються наслідки „злому” моделі світу? Яка роль відводиться релігії в процесі відновлення моделі світу?

Список використаної і рекомендованої літератури

1. Бубер М. Два образа веры. – М., 1995.

2. Гегель Г.В.Ф. Философия религии. В 2-х т. – М., 1976.

3. Грановская Р.М. Психология веры. – СПб.: Издательство «Речь», 2004. – 576 с.

4. Москалець В.П. Психологія релігії. – К.: Академвидав, 2004. – 240 с.

5. Ничипоров Б.В. Введение в христианскую психологию. – М., 1994.

6. Салыгин С.И., Нечипуренко В.Н., Полонская И.Н. Религиозная социология и психология религии. – Ростов-на-Дону, 1996.

7. Смирнова Е.Т. Введение в религиозную психологию: Учеб.пособие. – Самара, 2003. – 160с.

8. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.

9. Франк В. Основы логотерапии. Психотерапия и религия. – СПб., 2000.

10. Шеховцова Л.Ф., Зенько Ю.М. Элементы православной психологии. – СПб., 2005. – 252 с.

11. Юнг К.Г. Проблемы души нашего времени. – М., 1994.

Тема 6 психологія обрядів і культових дій

• Культ як засіб спілкування з надприродним. Функціональна структура культу. Психологічна основа культових дій. Традиції. Ритуали. Обряди.

• Мотивація і психологічні функції культу в ранніх формах релігії. Ідол. Фетиш. Амулет. Талісман.

• Психологічний аспект діалектики релігійної моралі і культу. Поняття релігійної моралі. Катарсична динаміка в процесі культових відправ.

• Соціально-психологічні механізми культових відправ (переконування, навіювання, емоційне зараження, наслідування).

• Ікона та інші зображення надприродного. Культове мистецтво. Символізм ікони.

• Сповідь як психологічний феномен. Християнське таїнство покаяння. Поняття совісті. Муки совісті. Психологічні ефекти сповіді.

• Психологічні аспекти молитви. Види молитов. Історико-культурна класифікація молитви. Психологічний ефект молитви.

Релігійнипй культ є зовнішнім виявом віри. Реалізується він у ритуальних, обрядових діях, що означають для віруючих засіб спілкування з надприроднім. Беручи в них участь, людина сподівається привернути до себе увагу надприродніх сил, випросити в них підтримку, допомогу. Особлива значущість культових дій для віруючих виявляється в урочисто-таємничому, піднесено-хвилюючому їх проведенні. Все це благотворно впливає на психіку, передусім на емоційну сферу віруючих, нейтралізуючи тривожні емоції, стимулюючи душевний спокій, оптимізм.

Наявність культу відрізняє релігію від інших форм суспільної свідомості.

Релігійний культ ­­­­­ ( лат. “обробляю”, “вшановую”)  спрямована на встановлення двосторонніх стосунків між людиною і надприроднім символічна обрядова діяльність, у якій втілені релігійні уявлення віруючих.

Кожна релігія має свою культову систему з певними особливостями, що зумовлено догматами віри. Але психологічна сутність культів усіх релігій однакова.

Функціональну структуру культу утворюють відправи (обряди, ритуали, молитви, богослужіння, жертвопринесення, таїнства, містерії ).­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­містично-символічні дії.

За змістом їх поділяють на 2 групи:

• різні форми звернення до надприродного;

• відтворення, зображення різноманітними засобами релігійних догматів, сюжетів.

У культовій практиці вони взаємопов’язані. Культи здійснюють у храмах, молитовних будинках, святилищах. Під час відправ використовують зображення Бога, святих, релігійну музику, спів.

Психологічну основу культових дій становить віра у їх здатність викликати прихильність надприродного до людини. Вважається, що такі дії є засобом налагоджування контактів, спілкування людини з Богом, святими з метою засвідчити їм свою віру, любов, покору, а також молити про захист, турботу.

Г. Гегель зауважував, що завдяки культу підноситься буденна свідомість, унаслідок чого людина усвідомлює та почуває присутність у ній божественного і свою єдність з ним.

На думку віруючих, у такі моменти відбувається особливий зв’язок з надприродними силами.

Л.Леві-Брюль описав свої спостереження за людьми із первісних спільнот, які під впливом такого почування впадали в стан цілковитого забуття щодо оточення, вони ніби не усвідомлювали його. Вони не впізнавали людей, із застиглим поглядом слухали адресовані їм слова. Він виявив, що потужним стимулятором таких психічних станів є музика і танці. Але визначаюча роль, звичайно, належить вірі в те, що вони спілкуються з надприроднім.

Психологічні функції культу в ранніх формах релігії

Психологічні функції культу виявилися вже в ранніх формах релігії. Наприклад, в ранньому язичництві використовували ідолів, яких уявляли за характером такими ж і самі, що свідчить про анімістичний характер вірувань того періоду. Божків уявляли здебільшого корисливими, примхливими, жорстокими. На них переносили свою агресію.

Поклоняючись таким божкам, до них підлещувалися приниженими благаннями, жертвопринесеннями, цінними дарами. Їм приносили цінні вироби, ставили концерти, вистави. Але, якщо божки не виправдовували сподівань віруючих,  їх карали: шмагали батогами, періщили палицями, палили.

Ідол (грец.  маленьке зображення )  зображення надприродної істоти, яке ототожнюється з нею, уявляється як те, в чому вона безпосередньо перебуває.

Портрет – ідол ототожнюється з тим, кого він зображує. Вважалося, що могутній дух, божок зявляється, немов душа у тілі, коли до цього зображення ритуально звертаються.

Поклоніння ідолу та його вшановування за своєю психологічною природою є авторитарним явищем.

Іншим явищем є фетишизм.

У фетиші, як і в ідолі, за уявленнями людей, присутня вища сила, але на віміну від ідола, він не є зображенням надприродної сили.

Фетиш ( фр.  амулет )  предмет, наділений чудодійною силою, обєкт поклоніння первісних людей.

Фетишем може бути будь-який предмет. Наприклад, для тубільців південно-західного регіону Африки ним ставав кожен предмет, що їх вражав. Щоб фетиш швидше виконав прохання, у нього забивали цвяхи.