Список використаної та рекомендованої літератури

1. Бубер М. Два образа веры. – М., 1995.

2. Гегель Г.В.Ф. Философия религии. В 2-х т. – М., 1976.

3. Грановская Р.М. Психология веры. – СПб.: Издательство «Речь», 2004. – 576 с.

4. Москалець В.П. Психологія релігії. – К.: Академвидав, 2004. – 240 с.

5. Ничипоров Б.В. Введение в христианскую психологию. – М., 1994.

6. Смирнова Е.Т. Введение в религиозную психологию: Учеб.пособие. – Самара, 2003. – 160с.

7. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.

8. Шеховцова Л.Ф., Зенько Ю.М. Элементы православной психологии. – СПб., 2005. – 252 с.

9. Юнг К.Г. Бог и бессознательное. – М., 1998.

10. Юнг К.Г. Проблемы души нашего времени. – М., 1994.

11. Яблоков И.Н. Психология религии // Теоретическая и прикладная социальная психология. – М., 1988.

Тема 5 віра і світогляд

• Поняття Світогляду та Моделі Світу. Потреби. Мотиви. Мотиви різного рівня узагальнення. Переживання. Воля.

• Функції та структура Моделі Світу. Елементи моделі світу. Функція стабілізації діяльності, звільнення від постійного контролю, мінімізація зусиль. Динаміка процесів в моделі світу. Уявлення про себе в моделі світу.

• Зміна сенсу життя під впливом віри. Розуміння сенсу життя. Ідеали. Самоповага. Психологічний захист. Процес трансценденції. Створення цінностей. Зміна рівня домагань.

• Вплив індивідуальних особливостей на модель світу.

  • Віра і нормалізація психіки після кризи.

  • Гендерні особливості моделі світу. Вроджені якості жінки. Роль несвідомого в поведінці жінки. Чутливість жінки. Чоловіча усвідомлюваність цілей. Контекстна залежність чоловіків. Відмінності цінностей і установок.

  • Вплив темпераменту на динаміку моделі світу. Динамічні характеристики емоцій різних типів темпераменту. Сприймання часу і організація уваги. Працездатність. Самооцінка. Форми психологічного захисту.

  • Вікова динаміка моделі світу. Поняття кризи. Духовна смерть.

  • Роль акцентуацій в порушеннях моделі світу.

  • Руйнування старої і побудова нової моделі світу. Психологічні особливості руйнування старої моделі світу. Способи побудови нової моделі світу.

  • Національні особливості моделі світу. Егоцентризм. Патріотизм. Етнічні стереотипи. Національний характер.

Ціль: показати потреби людини у зовнішніх і внутрішніх опорах і визначити ті, які людина набуває у вірі.

Для чого людина живе? До чого прагне? З позиції психолога, ключову роль у вирішені цих питань відіграє деякий психологічний конструкт, в якому зосереджені накопичені людиною до даного моменту уявлення про світ і себе – Модель світу. Її вплив на самопочуття і поведінку людини визначаються синтезом особистого досвіду і історичних традицій її середовища. Вона інтегрує людину як особистість і служить їй універсальним персональним інструментом необхідним при орієнтації і вирішення всіх життєвих задач.

Все, що складає модель світу (далі МС), всі уявлення людини про оточуюче середовище, колись були для неї чимось новим. Адже людина наповнюється знаннями не пасивно, у людині цей процес вибірковий, їй завжди легше сприймати щось знайоме, ніж щось нове. Засвоєння нового вимагає зусиль, а без них людина готова правильно сприймати тільки щось, вже хоч певною мірою організоване за законами її внутрішнього світу.

Щось абсолютно нове людина сприймає як абсурдне. Нове лякає. Страх і визначає для кожної людини особистий поріг терпимості до незвичайного, за яким постає розгубленість і безпорадність, змінюється режим роботи МС, структура МС починає змінюватися. В результаті людина боїться сприймати щось нове, інформація зменшується, сприймаючий світ спрощується і бідніє його відображення. Однак цей процес спрощення має свій позитивний сенс: оскільки людина приблизно інформована з чим вона може зіткнутися, це дозволяє цілеспрямовано планувати свою д-сть.

Виникнення почуття тривоги пов’язане з занепокоєнням, що якщо дозволити новому ввійти в життя, то світ вже не буде попереднім і до нього не пристосуєшся. Виникають переживання, подібні до того, що відчувають при зазиранні в “прірву”.

Кожна психологічна діяльність розгортається в певній послідовності. Починається вона з наміру, мотиву, які потім перетворюються в певну програму діяльності. Саме мотив визначає появу цілі як образу чогось бажаного. Людина здатна будувати уявлення про світ, яке складається ніби з окремих предметів тільки завдяки механізму формування образів.

Модель світу як і будь-яка система складається з елементів.

Все починається з потреби. Вона характеризується наявністю емоційного забарвлення і слабким зв’язком з усвідомленими цілями людини. Задоволення домінуючої потреби супрововджується розрядкою нервово-псих. напруги і створює передумови для задоволення інших потреб.

Пізнавальний інтерес, на відміну від інтересу потреб, не згасає відразу при задоволенні, тобто насичення не спостерігається. Навпаки, він може закріпитися, стати більш глибоким і породити нові інтереси, які відповідають більш високому рівню пізнавальної діяльності.

Для того, щоб потреба перетворилася в мотив, потрібний конкретний предмет, на що може бути спрямована діяльність. Мотив є ведучим компонентом МС. Мотив – це прагнення до дії, спрямоване на досягнення мети.

Наприклад, очікування першого кохання, мрії про нього не завжди переходять в мотив (усвідомлену потребу). Для цього повинен з’явитися більш-менш підходячий “предмет”.

Тільки за таких умов, мотив може стимулювати до задоволення тих чи інших потреб.

Ключова роль мотивів в МС проявляється не тільки їх участю в побудженні до діяльності, але і тим, що вони включають мислит. процес, відбувається аналіз ситуації (тобто діяльність розгортається в ідеальному плані). Тим самим не тільки наші вчинки, але і думки спричинені мотивами. Поки людина не розуміє своїх бажань, вона не встані на них вплинути, а відповідно змінити напрямок своїх думок і тієї поведінки, яка керується цими думками. Думка людини керує її діями. Якщо вона так думає, тоі діє відповідно. Будь-яка думка, навіть таємна, певною мірою може матеріалізуватися і створити нову реальність.

Провідну роль в мотивації людини відіграють емоції. Тільки будучи емоційно забарвленим, об’єкт набуває для людини особистої цінності .

Таким чином, цінності у психіці представлені у вигляді понять, які історично або особистісно наділені здатністю продукувати різноманітні почуття, спонукаючи до дії.

Емоції виконують 2 основні функції:

• запускаючу (в напрямку емоційно-незначної цілі мотивація не розвертається);

• контролюючу ( в момент досягнення результату задоволення потреби емоція змінює знак – з негативного на позитивний).

Коли отримання позитивних емоцій в майбутньому вступає в протиріччя з отриманням негативних емоцій в теперішньому, потребуються вольові зусилля.

Воля розуміється як здатність переборювати свої первинні потреби і нижчі цілі, підчиняючи свою діяльність вищим цілям.

Завдяки волі людина переключається на стратегічні цілі, які мають віддалену результативність.

Таким чином, тільки коли людина усвідомлює свої потреби, вона формує образ бажаного майбутнього, і маючи його перед собою як ціль, відповідно орієнтує свої дії.

Так чи інакше, але сприймаючи події зовнішнього середовища і впорядковуючи їх в своїй МС, людина знаходить їм місце в залежності від системи власних цінностей. Саме оціночні моиенти впорядковують дійсність, вносячи в неї осмисленість. При цьому факти співвідносяться не з істиною, а з власними уявленнями про ідеал, наявними бажаннями і соціальними нормами. Власні цінності визначають вибір інформації структурами МС, її переробку, і поглинання інформації, яка не протирічить раніше засвоєній ієрархії.

Вияснивши основні елементи МС, розглянемо її структуру.

Структура має форму піраміди. У відповідності з властивостями ієрархії, мотиви, які займають місце в системі, на різних її поверхах, по-різному (в свою чергу) впливають на поведінку людини. Однак, у різних осіб на вершині можуть бути мотиви різного рівня узагалнення. Причому, чим узагальненішими є мотиви на вершині, тим стійкішою є психіка.

На вершині можуть знаходитись мотиви різних масштабів – спрямовані на себе, на інших людей, на справу. Якщо на вершині мотивив, спрямовані на себе, то, як правило, біля вершини – цінність життя, а на найнижчих – короткочасні і нестійкі.

Вищий рівень ієрархії виконує роль лідера. А це означає, що якщо змінилася ведуча життєва ціль або втратив силу найважливіший мотив поведінки – перебудовуються всі нижчі рівні. Саме мотиви, цілі, установки верхнього рівня визначають специфіку сприймання, неповторність особистості, риси характеру і її моральну стійкість.

Коли на верхньому рівні МС знаходиться така цінність, як сенс власного життя, то, з одного боку, це має позитивний вплив на стійкість поведінки людини і її задоволеністю власною долею, але з іншого, - великими проблемами в ситуації втрати попереднього сенсу життя. Якщо на вершині – власне житя, то втрата його сенсу, рівнозначна смерті. Тоді людина втрачає розуміння того, для чого вона живе, не здатна оцінити свої можливості і вистояти в житті.

Стійкість психіки радикально збільшується, коли на вершині знаходиться щось більш глобальне, ніж сама людина.

Ієрархія (структура) – система супідрядності.

Яка причина примушує підчиняти елементи в МС?

Перш за все, усвідомлення кінця життя.

Кожний розуміє, що в нього є певний час, відведений для здійснення його планів, і знання цього кінця впливає на його ставлення до своїх проектів. Страх перед смертю породжує тривогу: чи зможе людина завершити свої життєві плани?

Страх підсилюється бажанням встигнути зробити щось особистісно важливе у відведений термін: закінчити навчання, будинок, який потрібно добудувати, дітей виростити. Усвідомлення цього фундаментального обмеження спонукає психіку зважувати різні цілі і цінності, і відповідно до них, організовувати послідовність їх реалізації, що і веде до осмисленого життя.

Врахування свого життєвого ресурсу змушує людину не тільки структурувати мотиви, цінності, але і перебудовувати цю структуру при хворобі або іншій екстримальній ситуації. Чим менший цей ресурс, тим швидше вирішуються задачі.

В міру розвитку і пізнання світ постає перед людиною все більш складним, стає більше понять і відповідно збільшується кількість зв’язків. Ускладнення МС має 2 наслідки:

- це дає можливість легше пізнавати і інтерпретувати зовнішні події і менш небезпечними стають нові ситуації;

- з іншого боку, ускладнення МС має свій оптимум. Відчуття надмірної складності призводить до росту турбот і незадоволеності. В книзі Еклезіаста сказано, що зайва мудрість примножує скорботу.

В МС можна виділити 2 частини:

1 – акумулює інформацію про цінності і традиції людського суспільства;

2 – більшою мірою спирається на власний досвід особистості.

Перша – загальнолюдська частина – забезпечує наявність єдиної інформативної бази, яка сприяє взаєморозумінню людей. Це часто залежить від виховання. Накопичений досвід, який передається від покоління до покоління, підтримується в людині за допомогою внутрішнього діалогу. Всі наші мрії і роздуми – це форма внутрішнього діалогу типу: “ З одного боку… З другого боку…” Однак діалог передбачає співбесідника. Психіка розділяється на дві частини. Внутрішній діалог – це безперервний активний процес, який включає в себе оцінку ситуації, можливої поведінки і так далі.

Загальноприйнятні цінності і норми допомагають людині швидко, практично автоматично, прийняти рішення, економлячи інтелектуальні ресурси. Суспільство створило для цього ідеальні шаблони. Якби людина постійно критично оцінювала суспільні норми, то неминуче вступила б у конфлікт з самим оточенням.

Прагнення людини до душевної рівноваги і гармонії з оточуючими змушує людину погоджувати свої дії з загально прийнятими нормами, і це робить її поведінку послідовною і несуперечливою.

Проте, загальні в даному суспільстві норми, відображені в МС його представників, можуть відрізнятися від норм іншого суспільства. Обмеженість сприймання, уявлення, коли людина зустрічається з пр-ками іншої культури, приводить до культурного шоку. Це і є результатом відмінностей в способі інтерпретації подій, відмінностей їх МС. Ще Вольтер відмічав, що “кожна людина є творінням часу і суспільства, в якому вона живе”.

Крім загальнолюдської частини МС, існує ще індивідуальна частина. Людина вибірково сприймає навколишнє середовище. З цієї точки зору, індивідуальність – не тільки результат, але і творець власного розвитку. Проявляється вона, перш за все, в субординації мотивів (“для вас важливіше те, а для мене – те”). Саме це і формує особистісні норми.

Саме індивідуальні, особистісні переживання і цінності формують внутрішні стандарти поведінки людини, які можуть істотно відрізнятися від поглядів інших людей (які живуть поряд) і відповідно, породжувати непорозуміння.

Людина не може очікувати розуміння від інших людей, якщо та не може вжитися в її переживання. Відповідно не виникає умов взаєморозуміння, участі в житті один одного.

При схожості МС відбувається ніби обмін перспективами (оскільки “він живе в мому світі”). В цьому процесі людина приймає ролі і установки іншої людини, її світ. Це створює передумови для уявлення про спільне майбутнє.

Спілкування може бути не лише реальним, але й ідеальним.

Люди, які мають далекі від нашого світосприймання уявлення, взагалі не тільки нам незрозумілі (“те, що він говорить, в мене не вкладається в голові!”), але й (це дуже важливо!) часто взагалі нами не сприймаються, не помічаються і навіть заперечуються як такі.

В цьому випадку для духовної взаємодії і зближення ефективним є поетапне просування, коли людина може порівнювати себе з кимось не дуже від неї відмінним, гідність якого дозволяє до нього дотягнутися.

Таким чином, виділимо основні елементи психіки, які входять в структуру МС і впливаючи на які людина може ефективно змінювати і переборювати МС:

• потреби. Чому людина робить це?

• емоції. Які почуття керують людиною?

• мотив

• установка

• ціль

• ідеал. В ім’я чого людина живе і діє?

Динаміка процесів в моделі світу

МС не стала, а динамічна система. Перш за все, слід відмітити, що існують так звані періодичні зміни МС, які повторюються протягом життя людини не залежно від досвіду і освіти. Їх називають пульсацією МС.

Вперше подібний цикл виявив Дж. Келлі, який висунув припущення, що творчі здібності пов’язані з періодичною зміною ступеню діяльності і детальності світосприйняття.

Гіпотеза пульсацій підтверджується і тим, що стійкість ідей і ідеалів протягом життя може змінюватися.

Виявлено, що і процес навчання хвилеподібний, учень то просувається в перед, то раптом зупиняється і деякий час не має досягнень.

Слабкі люди можуть опустити руки, але потім (хто старається) простежується стрімкий стрибок вперед.

В МС все пов’язане минулим і майбутнім. На базі пам’яті досвід минулого можна перетворити на образ майбутнього. В людині час виражається в єдності минулого і майбутнього. Як відмічав А. Маслоу, минуле існує в людині в кожний окремий момент у формі цінностей, а майбутнє у формі ідеалів.

Вихідною точкою будь-якої дії є теперішнє. Перебуваючи в ньому, людина здійснює свої задуми. Але, перш ніж діяти, людина будує план. А це вже відносится до майбутнього. Ціль, таким чином, пов’язує тперішнє і майбутнє.

Виникнення подібного зв’язку дозволяє цілі (образу майбутнього) впливати на теперішнє. Через те, що ми боїмося неприємностей в майбутньому, погіршується якість нашого життя в теперішньому.

Не складно уявити виникнення внутрішнього конфлікту між подіями сьогоднішньої дійсності і пам’яттю про давно минувше. Причому різні події минулого впливають на нас по-різному. Найсильніше в даний момент впливають не ті події, які були найбільш значущими для того часу, а ті, які за асоціацією або за контрастом пов’язуються з теперішнім часом, його болями і вдачами. Через постійні спогади про щось погане людина втрачає здатність радіти життю.

Таким чином, на відміну від фізичного світу, де майбутнє не впливає на теперішнє, в психіці цей принцип порушується. Надії, бажання і фантазії, звернені в майбутнє, роблять можливою самореалізацію як просування до ідеалів, що знаходяться на вершині.

Однак, з часом людина може змінювати свої погляди на минуле не тільки внаслідок набуття нових знань і відповідно нових оцінок, але і з втратою старих. Людина здатна редагувати минуле (н-д, після розлучення або якщо виявляється, що у чоловіка роман на стороні). Тоді раптом всі хороші моменти, які радували подружжя протягом багатьох років, виглядають по-іншому.

Кожний вибирає той час і ту реальність, в якій йому легше приймати рішення.

Людина ніколи не живе теперішнім: вона або думає про майбутнє, або жаліє про минуле, намагається його повернути. “Покопайтесь в своїх думках, і ви знайдете в них тільки минуле і майбутнє” (Паскаль).

В МС світу представлений не тільки зовнішній, але й внутрішній світ, зокрема уявлення людини про саму себе. Уявлення про себе умовно можна поділити на 2 частини:

- сприймання себе як фізичного тіла в цьому світі

- уявлення про свою особистість на фоні базових цінностей.

“Из зеркала смотрит навстречу несчастное чье-то лицо”.

Коли почуттям не дають виходу, вони стають сильніші.

З того часу, коли в МС з’являється образ самої людини, вона може себе оцінити і передбачити наслідки своїх дій. В іншому випадку людина не зможе мати цілісну картину світу, вона не зможе побачити себе зі сторони як частину цього світу.

Поява в МС образу себе дає можливість порівнювати себе з оточуючими. Оцінка свого місця в житті залежить від оцінок інших людей і детермінована порівнянням з чужою кар’єрою і життєвими успіхами. Виявилось, що більшість людей з легкістю позитивно оцінюють успіхи інших, якщо вони відносяться до далекої від них сфери діяльності і, коли вони (люди) малознайомі. До успіхів в їх власній сфері дій і до успіхів близьких спостерігається більш ревниве і менш позитивне ставлення.

Самореалізація як вічуття повноти життя виникає у людини, коли вона втілює свої ідеали, використовує свої таланти і здібності, і не змушена поступати проти своїх переконань. Самореалізація не має сенсу, Якщо вона не пов’язана з надіями на майбутнє.

Хто підпорядковує своє життя кінцевій цілі, той щасливіший за того, хто її не має. Ціль обмежує, але водночас концентрує і організовує сили. Відчуття повноти життя виникає, коли людина реалізує свої ідеали, просуваючись до такої цілі. В іншому випадку, якщо людина погано розуміє для чого живе, вона втрачає здатність оцінювати свої можливості і вистояти в життєвій боротьбі.

Цілеспрямованість і стійкість психіки зростає, якщо є 2 обставини:

• масштаб мотивів і цілей, які стоять на вершині;

• віддаленість.

Максимально надихаючий вплив здійснює ціль, яка знаходиться за межами індивідуального життя.

Переносячи увагу на вершину піраміди, відмітимо, що саме там знаходяться надцінні цілі – ідеали. Вони монополізують поведінку людини в користь свого змісту. Ідеал як у фокусі збирає велику силу. Особистість ніби зливається, ототожнюючись з ним. Ідеали можуть бути більш або менш конкретні. Ідеали, як досить абстрактні глобальні цілі, містять в собі уявлення про загальне благо, заради якого здійснюється діяльність.

Втілення або відчуття втілення ідеалів визначає для людини сенс життя.

Ідеал не з’являється сам по собі . Для його формування повинні бути створені певні умови:

1). людині потрібно усвідомити і сформулювати сенс свого існування, тобто оцінити своє життя вцілому;

2). важливою умовою появи ідеалау виступає самоповага. Якщо людина себе не поважає, має низьку самооцінку, то вона приходить до висновку, що її життя не має сенсу.

Вивчення осіб зі спробою суїциду показало, що до такого рішення їх штовхнула негативна оцінка власного життя, втрата здатності управляти своїми справами. Життя стає нестерпним, якщо людина не знаходить цілі, якої б варто було добиватися. Насправді, за суїцидом стоїть небажання людини визнати, що її життя позбавлене достойного сенсу, а зовсім не те, що воно не має сенсу взагалі. Тому самоповага є передумовою успішного особистісного розвитку.

Ідеали різного масштабу наділяють людину різними життєвими силами. Найсильнішими є ідеали релігійної віри. Максимальна цілеспрямованість забезпечує людині стабільність дешевної рівноваги або навіть просвітлення.

Все так і відбувалося в стабільні періоди історії, коли традиційні цінності і їх символи можуть підніматися на вершини особистих ієрархій як ідеали, перетворюючи слабких людей в моральних і цілеспрямованих. Зовсім інша ситуація виникла в нас, в останні роки, що призвело до розквіту радикального націоналізму, релігійного секстанства і загальної бездуховності. Це сталося, тому що традиційні символи віри стали викликати сумніви, а нові толком ще не сформувалися. Таке становище завжди веде до деморалізації суспільства.

В такі важкі моменти, коли стоїть питання психологічного виживання людини, рятує віра. Вона підтримує, допомагає зрозуміти те, що вона не в силах зрозуміти.

Однак, дорослій людині не так просто свідомо стати віруючою. Як правило, вона потребує допомоги ззовні, поштовху для присвоєння релігійних цінностей і смислів. Місія великих релігійних лідерів і полягає в тому, щоб бути посередниками між цими цінностями і неофітом.

Набуття релігійних переконань – процес непростий. Якщо людина не сама визначає ціль, не бере участі в процесі її постановки, а стає засобом, то він до неї не має ніякого відношення.

Людина повинна хоча б самостійно сформулювати і прийняти для себе (присвоїти), тоді вона зможе нормально розвиватися. Людина зможе відчути гармонію внутрішнього світу і радість від світлих очікувань і надій.

Отже, можливі різні способи набуття сенсу життя і утвердження неповторності своєї особистості:

1. активний, власне створення цінностей (не для себе – створити і віддати)

2. більш пасивний – це шлях розвитку здатності любити (віддати і, якщо повезе, отримати щось для себе)

3. позиційний – прагнення зайняти певне місце в суспільстві, якщо не складно, то шляхом його зміни (получити для себе, по можливості, нічого не віддаваючи).

У світових релігіях перевага віддається 1) і 2) способам. Так, в ісламі вимагається постійно усвідомлювати владу Аллаха. Задача особистого життя віруючого дана йому зверху, це возвишує його і підкреслює відповідність. В християнстві на перший план висунуті цінності відносин. Милість Господня і всі переживання, які падають на долю людини даром Божим.

Не дивлячись на відмінності, всі релігії спрямовують нашу увагу на те, що у прагненях суспільства спостерігається страшна асиметрія. Проявляється вона в тому, що головні пізнавальні зусилля суспільства і окремого індивида спрямовані на зовнішній світ. Вважається, що там – головні життєві цінності.

При такому переконанні самопізнання людини стає бідним. Відповідно і на самовдосконалення направляється малесенька частина нашої енергії. Релігія допомагає людині побачити нові значущі цілі в своєму внутрішньому світі. Людина починає усвідомлювати, що енергія добра і справедливості здатна перемогти заздрість і злобу, витерпіти, здавалось би, невиносну біль і муку. Людині відкривається, що егоїстична, агресивна поведінка і неадекватне, обманне самопізнання здатні викликати деформацію цілого світу і поставити під запитання саме існування людської цивілізації.

В межах релігійного світосприймання проблеми, не зрозумілі з позиції науки, вирішується простим визнанням того факту, що дійсність, доступна органам чуття, - це лише один з багатьох пластів реальності, що існують і інші виміри, в тому числі і принципово неосяжні. Об’єктивна реальність багатозначна. І якщо змінити внутрішні структури сприймання, то іншим стане і зовнішній світ.

Релігія, в т.ч., відображаючи дійсність по-своєму, створює у віруючого нову картину світу, формує інші погляди на природу, на суспільство і на себе. Людині, яка страждає, релігія обіцяє втіху – надію на вічне життя. Звичайно цим знижується унікальність земного життя окремої особистості, але возвеличується Бог, і віра стає фундаментальними цінностями.

Підняти задоволення людини своїм життям і тим самим привести в стан душевної рівноваги можна двома способами. Якщо втрата сенсу життя тісно пов’язана з падінням самооцінки, а самооцінка дорівнює успіху, що ділиться на домагання, то для її нормалізації людині необхідно або а) підняти свої успіхи, або б) знизити домагання. Саме останній метод використовує релігія, знижуючи в очах людини роль тих побутових і культурних цінностей, яким в звичайному життю надається найбільше значення.

Вплив індивідуальних особливостей на МС

Всі відмінності людини поділяються на два типи:

а) вроджені

б) набуті

До перших відносять стать і темперамент. Ці фактори впливають на динаміку МС протягом всього життя людини. Крім того з роками людина змінюється активно і пасивно. В якості пасивних можна розглідати вікові зміни, а активність – перетворення психіки з допомогою волі.

Для того, щоб розуміти і мати можливість передбачати поведінку людини, встигнути допомогти у важку хвилину, всі ці фактори потрібно враховувати. Тому що одна справа, якщо це фізично здоровий чоловік середнього віку і сангвіністичного темпераменту, тоді ситуація може мати хай не швидкий , але благоприємний прогноз, навіть після таких трагедій, як важкий “афганський синдром” або наслідки Чорнобиля. Якщо ж це флегматична дитина 11-12 р. після землетрусу, то прогноз стає менш позитивним. І вже зовсім сумна перспектива, якщо це жінка похилого віку холеристичного темпераменту, яка раптом дізналася про своє смертельне захворювання. Як вони будуть себе поводити? Як їм потрібно допомагати?

Що відбувається в найважчому випадку злому навігатора? Як спрощено уявити собі цю ситуацію, МС розсипалась і зібрати її може тільки вища ціль.

Вроджені властивості жінки. До вроджених властивостей жінки слід віднести велику роль в їх поведінці, порівняно з чол., підсвідомих процесів. Саме це і визначає силу жіночої інтуіції, яка проявляється в різних передчуттях. Чоловіки віддають перевагу холодному, послідовному, але, як правило, поверхневому (порівняно з глибиною жіночої інтуіції) розрахунку. Жінка більш уважна до емоційних аспектів внутрішнього світу і міжособистісних відносин. У відношенні до віри така їхня властивість має 2 сторони. З однієї сторони – їм потрібно менше доказів для емоційного її прийняття, а з іншої – вони менше фанатичні в її відстоюванні. Не проявляючи особливої зацікавленості, жінки слабше володіють сукупністю аргументів як “за”, так і “проти”.

Наслідком жіночої чутливості, емоційності є часті зриви емоцій. До наслідків підвищеної чутливості слід віднести і їх особливу спрйнятливість до краси. Їх уявлення про красу значною мірою зумовлено здатністю послідовного зведення складного до простого. Жінки швидше сприймають гармонію, що і дозволяє їм неординарно (з т.з. чол-в) будувати оригінальність, підходи до проблем. Жінка може цілісно сприймати проблему, а окремі аргументи – паралельно.

В зв’язку з цим, жінки проявляють особливу чутливість у сприйнятті краси релігійних обрядів і здатні досягати повної включеності в обстановці ритуалів.

До вроджених психологічних недоліків жінки відносять, як правило їх недостатню здатність переносити стан невизначеності; чоловіки відносяться до невизначеності більш терпимо. Можливо вимогливість жінки до визначеності і однозначності ситуації пов’язана з підвищеним почуттям відповідальності. В ситуації невизначеності у них підвищується рівень тривожності і загострюється передчуття невдач.

До вроджених переваг чоловіків зазвичай відносять більшу усвідомленість цілей , розвинутість логіного аналізу ситуації, що дозволє передбачати труднощі і уникати помилок. Це призводить до того, що чоловіки переважають на організаторських роботах і посадах.

Розглядаючи статеві відмінності, слід підкреслити специфіку стратегії прийняття рішння. Дослідження показали, що чоловіки більш контексно-залежні, а жінки більш контексно незалежні.

Ні одна стратегія не є кращою за іншу в абсолютному смислі слова. Їх відносна перевага залежить від того, наскільки стабільне середовище. В стабільному середовищі жіночий підхід до прийняття рішення більш надійний.

Цікавим є факт, що у чоловіків і жінок дещо різні цінності і установки. Ці особливості провокуються тим, що для оцінки чоловіків і жінок використовують різні критерії. Так, для чоловіків особливе знвчення надається діл. успішності. Уявлення чоловіків про жінок традиційно включає цінності не ділові, а сімейні, партнерські. Тому, з їх точки зору, успішні в науці бізнесі і управлінні, як би перестають належати до жіночої статі . Якщо дама – майстер своєї справи, то вона “мужик в юбке”. Історична стійкість такої позиції сформувала занижену самооцінку більшості жінок і ускладнила їх просування на шляху до духовного розвитку.

Стереотипи чоловіків визначають норми поведінки для жінок. Але і стереотипні уявлення жінок формують загально-прийнятий образ чоловіка. Якщо чоловіки, як правило, цінують в жінках зовнішню привабливість, а також господарювання, тобто, якості спадкові і набуті вихованням, то жінки вище цінують розум, честолюбство, освіченість і працелюбство, тобто виділяють якості не біологічно задані, а досягнуті, як результат навчання і власних зусиль.

Крім вродженого розподілу чоловічих і жіночих якостей спостерігається ї їх прижиттєва динаміка. Ставлення до статі стало змінюватися під впливом теорії Юнга, згідно якої кожна особистість приблизно на 20% складається з якостей протилежної статі, який може істотно змінюватися під впливом умов і професійної орієнтації.

Вияснилось, що при сприятливих умовах професійного просування чол. частина жін. особистості підсилюється, розвиваючись за рахунок жіночої. Наприклад, встановлено, що деякі види спорту роблять спортсменок менш фемінними.

Відмінності темпераменту, перш за все, проявляються в емоціях (причому вроджених, які мають найбільшу силу).

Холерик особливо схильний до проявів негативних емоцій гніву і ярості;

Сангвінік “предрасположен” до позитивних емоцій;

Флегматик взагалі не схильний до бурного еоційного реагування, хоча потенційно він, подібно сангвініку, тяжіє до позитивнихх емоцій.

Меланхолік швидко піддається негативним емоціям тривоги і стаху.

Визначення ведучої емоції дозволяє зрозуміти які потреби будуть найважливіші для даної людини, як довго вони залишатимуться в центрі її уваги і чим можна їй допомогти. Якщо холерика потрібно стримувати від помилок, то сангвініка краще надихнути перспективою заохочення , флегматика бажано залишити в спокої, а меланхоліка всіма силами від реальних і не зовсім обгрунтованих образ і критичних зауважень.

В напруженій ситуації, взаємодіючи з холериком, не можна виявляти різкість або нестриманість, так як це може викликати величезну негативну реакцію і навіть емоційний зрив. В той же час в спокійному стані любий його проступок може бути вимогливо засуджений.

Перед сангвініком навіть в напружених умовах можна ставити задачі, які вимагають від нього зосередженості, але необхідно ситематично заохочувати його зусилля. Задача, яка вимагає тривалих зусиль, морально складна для нього і вирішується успішніше , коли розбивається на частини і постає як послідовність окремих успіхів і досягнень. Його потрібно контролювати якнайчастіше.

Флегматика не можна підганяти при будь-якому дефіциті часу, оскільки він цього не розуміє. Якщо його не шарпати, то і в складній ситуації він стриманий. Нову ситуацію йому потрібно подати як розвиток старої, тоді він зможе швидко і ефективно використати накопичені раніше стратегії.

Меланхолік навіть при думці про складну ситуацію так втомлюється, що взагалі перестає працювати. Тому краще, щоб він і не підозрював про напруженість ситуації.

Самомоцінка також корелює з темпераментом. У сангвініка вона, як правило, завишена. У холерика вона більшу частину часу завишена, але це не впевнена позиція і вимагає постійного підкріплення, інакше його самооцінка стрімко падає. У флегматика, порівняно з іншими типами, самооцінка найбільш реалістична. Він реально оцінює свої можливості і перспективи. Самооцінка меланхоліка, в основному занижена, тому йому подобається робити те, що у нього виходить.

Темперамент впливає, як швидко людина може втягнутися в якусь секту і якщо можливо, як швидко їй можна реабілітуватися.

Уявіть собі, що людина потрапляє в обставини, які повністю протирічять його старим цінносям. Всі його вчинки стануть невдалими, до того ж навколо будуть люди, які чинять досить успішно і керуються іншими цінностями, що більше відповідають даним обставинам. Якщо раніше людина могла, керуючись своєю системою ідеалів, успішно спиратися на пам’ять, мислення та інші вищі психіатричні процеси, то тепер, в нових умовах, вона терпить фіаско. В результаті вона втрачає орієнтацію і впевненість, і як наслідок, повагу до себе. В її МС стрімко руйнується образ – Я.

Відразу після великої психічної травми, переконавшись, що опиратися на старі уявлення стало неможливо, людина намагається осмислити пройдене, зрозуміти власні переживання і зайняти якусь позицію. У неї з’являється прагнення “докопатися” до причин тієї жахливої ситуації, що і спонукає людину багаторазово згадувати, відтворювати травмуючі події. Якщо спочатку до таких повторів людину штовхає надія якось втиснутися в старі схеми, зрозуміти ситуацію і свої переживання, то поступово, не дивлячись на багаторазові невдачі, надія досягнути успіху призводить до того, що повтори стають стереотипні.

І коли людина усвідомлює, що ситуація практично небезпечна,– відбувається злом (перелом, зміна), після якого попередня особистість вже не може зберегти стійкість і пластичність. Що ж відбувається в такому випадку?

Людина, для того, щоб вижити і зберегти нормальною психіку, змушена замінити базові цінності. Попередні ніби згорають в переживаннях. Для побудови нової ієрархії потрібна нова ведуча життєва ціль – ідеал. Тільки привабливість деякої ще більш глобальної цілі (порівняно з якою травмуючі ситуації втрачають свою значимість) відкриває шлях до реконструкції. А найглобальніший ідеал – це Бог.

Психологічна травма може згоріти тільки в потужних, драматичних, шокових переживаннях. Потрясіння приводить до духовного оновлення, глибокої трансформації внутрішнього світу. Страх втратити всі попередні цінності і життєві орієнтири ломає і перебудовує багато попередніх установок і до самого себе, і до суспільства, встановлюючи нову систему цінностей. Так, переживання сильного страху іноді сприяє моральному переродженню, духовному оновленню. Аналогічний вплив може зробити любов. Недарма говорять, що любов – це землетрус душі. Вона наділяє людину новою життєвою позицією, переворюючи всю школу її цінностей.

Потрібно мати на увазі, що в цей момент в людини падає довіра до науки, і зростає сприйнятливість до чудес. Втративши себе в цих незрозумілих умовах, багато людей прагнуть знайти себе за допомогою чудес і з цією ціллю кидаються до всіляких шарлатанів – цілителів, колдунів і т.д. Чи всі люди піддаються чуду? Це більшою мірою залежить від емоційного стану людини і меншою – від рівня його розвитку.

Наслідки “злому” МС виявляються в наступних змінах:

1). Увага. Спостерігається немотивована “бдительность” при одночасному порушенні концентрації уваги

2). Воля. Зниження вольового контролю проявляється в необгунтованих і некерованих спалахуючих реакціях.

3). Настрій. Переважає настрій з негативним забарвленням і повишеною тривожністю.

4). Емоції. На фоні загального притуплення почуттів має місце загострення почуття вини людини, що вижила після трагедії.

5). Пам’ять. Часто вриваються примусові спогади, які супроводжуються страхом і тривогою.

6). Сон. Повторюються сновидіння з жахами, що відтворюють психотравматичну ситуацію.

7). Поведінка. Домінує немотивована агресивність.

8). Соціальна мобільність. Наростає соціальна апатія і зниження відповідальності в побутових ситуаціях.

Приклад з афганськими солдатами чи чеченцями.

Попавши в “незрозумілу і безморальну війну”, наприклад, чеченську, багато солдатів звертаються до Бога, стають віруючими. А у що їм там ще вірити, і хто їх захистить? Якщо зміни в психіці відбуваються по типу звернення і просвітлення , то повинна змінитися, піднятися життєстійкість, тобто протистояння небезпеці. При істинній, глибокій вірі все, що відбувається з людиною, віддано в руки Богу. Віруючий внутрішньстає спокійнішим і вільнішим.

Злом МС може виникнути і в більш важких ситуаціях: під впливом наркотиків.

Як швидко руйнується МС під впливом наркотиків? Це залежить від ряду психічних і фізіологічних факторів, але потрібно пам’ятати, що швидкість і глибина зміни особистості залежить від вихідної організації МС. Зміни постають тим швидше, чим менш вираженою є ієрархія мотивів і цілей у людини. Якщо у неї немає виражених ідеалів, чітких життєвих цілей, а всі цілі ніби як однакові, однаково слабкі, то не створені умови, коли верхні ведучі цілі можуть коректувати відхилення нижніх. В ім’я вищих цілей і значимих досягнень можна стримуватися і відмовляти собі в миттєвих бажаннях. А так, в ім’я чого? Так, у підлітка, коли ця ієрархія ще не сформована, і в дорослого з незрілою структурою МС наркотик значно швидше стає ведучим мотивом, легше і глибше деформує особистість.