Психологічна інтерпретація навернення до віри

Людина віруючою не народжується, а стає у певний момент життя. Прилучення людини до віри називається наверненням.

Навернення – одноразовий акт інтенсивного становлення в душі людини віри; процес коригування та зміцнення вже наявної у неї релігійності (метаноя).

Навернення як складний феномен зумовлюється різними об’єктивними і суб’єктвними факторами.

Об’єктивними є різноманітні життєві ситуації, події, які спричиняють невдоволення суб’єкта своїм попереднім способом життя, вчинками, поведінкою. Іноді таке невдоволення може викликати вмілий проповідник. Н-д, 79% опитаних американців-фронтовиків навернулись до віри під впливом пережитих жахів ІІ Світової війни. А в 19% віна значно послабила віру в Бога.

За своєю природою будь-який акт навернення належить до одного з двох типів. Один з них пов’язаний з кризовими життєвими ситуаціями, що породжують інтенсивні емоційні переживання. Н-д, навернення апостола Павла: “І коли він ішов і наближався до Дамаски, раптом осяяло його світло з неба, він упав на землю...” Навернення іншого типу відбувається як поступове і спокійне посилення релігійності, якому не властиві різкі емоційні потрясіння (навернення апостолів Петра та Андрія). Його провідним чинником є інтенсивний духовний пошук людиною вищих сенсів життя, істини і добра.

У наверненні істотну роль відіграють враження, отримані у дитинстві, особливо від батьків.

Вікові особливості релігійної віри

У психології остаточно утвердилася думка, що життя, особливо духовне, дорослої людини значною мірою зумовлене досвідом дитинства, основою якого є особливості контактів з матір’ю. Якщо немовля, дитина дошкільного віку оточені, справжньою любов’ю і турботою, передусім материнською, то це, попри інші позитивні впливи на її психіку, породжує відкритість і довірливість. Вони необхідні для розвитку щирої автентичної віри, зародження здатності любити і піклуватися.

Релігійність дитини може інтенсивно розвиватися в молодшому шкільному віці. Характерним для цього періоду є перенесення рис свого батька, матері, родичів, священнослужителів на Бога. Дослідники стверджують, що у дітей, які мали суворих батьків, переважає авторитарний образ Бога. В уявленнях дітей, які виростали в атмосфері щирих, довірливих стосунків із батьками, образ бога наділений гуманістичними якостями. Формування авторитарного образу Бога, якого слід боятися, також є наслідком залякування батьками дітей, що Бог покарає їх за нечемну поведінку. Американські психологи дійшли висновку, що ідея Бога, який карає за будь-яку провину, постає як намагання забезпечити зовнішнє дотримання норм благопристойної поведінки дітей, посилити контроль за їх життєдіяльністю. Але це не сприяє автентичному засвоєнню ними релігійних духовних цінностей.

Контрольні запитання і завдання

1. Будь-яка релігія тримається на вірі, вірі в Бога, надприродне, божественне. Що таке віра?

2. Чим віра відрізняється від знання?

3. Які фактори впливають на силу віри?

4. Чи впливають кризові життєві ситуації на силу віри?

5. Яким чином релігійна віра допомагає пережити страждання?

6. Яке місце в структурі релігійної віри займають раціональні компоненти?

7. Як впливають на релігійну віру підсвідомі структури психіки?

8. Як співвідносяться між собою емоції, воля та релігійна віра?

9. Чи існують спеціальні релігійні емоції та почуття? Які почуття відносять до релігійних?

10. Назвіть психологічні чинники релігійної віри.

11. Що навертає людину до релігії за Ю. Макселоном? Чи погоджуєтесь Ви з його концепцією?

12. Що собою являє індивідуальний релігійний досвід?

13. Що таке містицизм і містичний екстаз? Як він співвідноситься з релігійним досвідом?

14. Назвіть суб’єктивні і об’єктивні фактори навернення до віри.

15. Охарактеризуйте вікові особливості релігійної віри.