8. 2. Робочий план дослідження

 

Поряд з програмою складається ще й робочий план досліджений. Зазвичай в план закладаються основні організаційні (процедурні) заходи, які треба здійснити при дослідженні. В ньому всі науково-дослідницькі і організаційно-технічні процедури і операції групуються в чотири розділи.

Перший розділ передбачає порядок підготовки обговорення, затвердження програми та інструментарія соціологічного дослідження. В ньому передбачено питання формування і підготовки групи збору первинної інформації (анкетерів, інтерв'юерів). В розділі фіксується питання проведення пілотажного дослідження, яке засвідчить, як "працює" інструментарій. При виявленні помилок, неточностей, при підготовці документів оперативно вносяться корективи і тільки після того, як документи для роботи повністю готові, їх тиражують.

Другий розділ, по суті, відповідає на питання: що треба зробити, де і коли, в які терміни, тобто торкається організаційно-методичних видів роботи. В ньому передбачено попереднє повідомлення респондентам про мету, завдання і практичне значення дослідження. Тут же планується день роздачі і заповнення анкет, бланків інтерв'ю під керівництвом анкетера.

Третій розділ присвячується, як правило, плануванню операцій, пов'язаних з підготовкою зібраної в "полі" інформації до обробки на ЕОМ. Планом передбачається визначення групи спеціалістів, яка буде виконувати всю цю роботу (вибракування анкет, кодування відкритих запитань і т. д.).

Четвертий розділ — це всі види робіт, пов’язані з аналізом результатів обробки. Одержавши зведені таблиці цифр, процентів (табулеграми), дослідники готують попередній підсумковий документ — інформацію, інформаційну записку або звіт про проведене соціологічне дослідження, роблять узагальнюючі висновки, формулюють практичні рекомендації.

Отже, в узагальнюючій формі можна сказати, що в робочому плані визначаються основні етапи і підетапи всієї роботи, характеризується розстановка виконавців (з врахуванням того, в якій послідовності процедура передбачає застосування тих або інших методик), здійснюється ув'язка в часі різних дій, які здійснюються членами дослідницької групи і визначається елементарний сітковий графік руху всієї роботи. Робочий план перетворюється, по суті, у важливий, як і програма, документ дослідження.

МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

Соціологічна практика виробила цілий комплекс методів збору соціологічної інформації: опитування, інтерв'ю, спостереження, експеримент, аналіз документів, експертна оцінка, тестування, фокус — групи, ведення бесіди тощо. Використання соціологом того або іншого методу,в тому числі їх сукупності, залежить від умов, місця і часу, мети і завдань дослідження, а також його виду.

 

9.1. Аналіз документів

 

Найдавнішим і найпоширеним способом одержання соціологічної інформації є метод вивчення документів, які є в будь-якому цивілізованому суспільстві. Під документом в соціології розуміють ті або інші джерела, які містять інформацію про соціальні факти і явища суспільного життя, про ті або інші соціальні суб'єкти, що функціонують в суспільстві.

Аналіз документів дає соціологу можливість побачити важливі сторони соціальної дійсності, допомагає виявити норми і цінності, притаманні суспільству, одержати відомості, необхідні для опису тих або інших соціальних структур і систем, простежити динаміку взаємодії між різними соціальними групами і окремими людьми. Нагадаємо тут, що перша "канонічна" праця з емпіричної соціології в США — "Польський селянин в Європі і Америці" У. Томаса і Ф. Знанецького — повністю побудоване на використанні документів. Поряд з архівами газети польських емігрантів в США, картотекою і офіційною документацією Союзу благодійності, історією церковних приходів в цьому дослідженні вперше використані для аналізу особистісні документи емігрантів: 50 комплектів (754 примірника) листів, а також життєопис якогось Владека Віхновського (300 сторінок).

Коло власне соціологічних документів, які віддзеркалюють різні сторони суспільного життя в наш час технізації і інформатизації настільки широке, що будь-яке емпіричне соціологічне дослідження не слід планувати, а тим більше виходити на польові дослідження, не проаналізувавши попередньо офіційні статистичні дані, не лише центральні, але й місцеві, не вивчивши минулі і сучасні дослідження з даної теми (якщо вони є), матеріали книг і журналів, звіти різних відомств і т. д. Наприклад, соціологічне дослідження, присвячене вивченню вільного часу жителів того або іншого міста (району), села може бути розпочато з аналізу статистичних даних про використання бібліотек, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, музеїв і т. д.

Щоб добре орієнтуватися в багатоманітності документів, перш за все необхідна їх класифікація, підвалиною якої слугує форма, в якій той або інший документ фіксує вміщену в ньому інформацію. Від форми, в якій зафіксована інформація, залежить цілі його використання і методи аналізу.

За формою фіксації інформації документи діляться на:

• письмові документи (в них відомості подаються у формі тексту);

• статистичні дані (цифрова форма викладу);

• іконографічна документація (кіно — відео — фотодокументація, картини);

• фонетичні документи.

Письмові документи — найбільш поширений вид документації. Джерелами цього типу документів для соціолога є: державні і центральні архіви, архіви організацій і установ, підприємств, фірм, архіви емпіричних даних в машинописній формі, в т. ч. INTERNET, наукові публікації, преса, особистісні документи (листи, автобіографії, мемуари, щоденники, промови і т. п.).

Існують і інші способи класифікації документів. За статусом джерела документи ділять на офіційні і неофіційні. З точки зору спонтанності появи документи ділять на мимовільні (створені незалежно від дослідника); завданні (створені спеціально на прохання дослідника). За ступенем опосередкованості виділяють первинні і вторинні документи — одні створені на основі безпосереднього досвіду автора, другі — на базі узагальнення первинних документів. За критерієм авторства документи класифікують на індивідуальні, створені одним автором, і колективні, створені декількома авторами, групою.

В соціологічних дослідженнях найбільш поширеними є традиційний (класичний) і формалізований (якісно — кількісний метод аналізу документів).

 

 

Суттєво відрізняючись один від одного, вони не виключають, а взаємно доповнюють себе, дозволяючи компенсувати наявні в кожному вади.

Під традиційним, класичним аналізом розуміється вся багатоманітність розумових операцій, спрямованих на інтеграцію відомостей, що містяться в документі з певної точки зору, застосованого дослідником в кожному конкретному випадку. Традиційний аналіз документів дає можливість соціологу дати свою інтерпретацію змісту документа, проникнути в сутність явища, що вивчається, виявити логічні зв'язки і протиріччя між ними, оцінити ці явища і факти з певних дослідницьких позицій. Разом з тим основною слабкістю традиційного аналізу документа є суб'єктивність: якби соціолог — дослідник не прагнув бути об'єктивним при оцінці інформації, яка міститься в документі, його інтерпретація завжди в меншій чи більшій мірі буде суб'єктивною.

Бажання позбутися суб'єктивності традиційного аналізу обумовило появу принципово нового, формалізованого метода аналізу документів, який одержав назву "контент-аналіз". Контент-аналіз, або науковий аналіз змісту текста (документа), - це метод дослідження, який застосовується в різних гуманітарних дисциплінах. Але розвиток цього методу переважно пов'язаний з соціологічними дослідженнями ЗМІ. З часом метод контент-аналізу став застосовуватися і при вивченні інших галузей соціальної реальності, іншого типу документів, зокрема, невербальних, іконографічних (портрети, фотографії і т.д.), а також відповідей на відкриті запитання соціологічної анкети. Цей метод дуже часто використовується різними спецслужбами: до 80 відсотків таємної інформації здобуваються за його допомогою і зараз.

Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які з необхідністю віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту. Тоді зміст документу стає вимірюваним, доступним точним обчислювальним операціям. Разом з тим обмеженість контент-аналізу полягає в тому, що далеко не все багатство змісту документу може бути виміряне за допомогою формальних (кількісних) показників.

Можна визначити такі умови, за яких застосування контент-аналізу в соціологічних дослідженнях є необхідним:

• при вимозі забезпечити високий ступінь точності і об'єктивності аналізу;

• за наявності обширного за обсягом і несистематизованого матеріалу, коли безпосереднє використання останнього є затрудненим;

• при роботі з відповідями на відкриті запитання анкет і глибоких інтерв'ю, якщо категорії, важливі для цілей дослідження, характеризуються певною частотою появи в документах, що вивчаються;

• коли велике значення для досліджуваної проблеми має сама мова джерела інформації, що вивчається, його специфічна характеристика.

Отже, контент-аналіз — це метод якісно-кількісного аналізу масива документів з метою одержання об'єктивної, систематизованої і узагальненої інформації про соціальну реальність. Процедура контент-аналізу полягає в алгоритмізованому виділенні в тексті певних елементів змісту, що цікавить дослідника, класифікації виділених елементів у відповідності з концептуальною схемою, наступним їх підрахунком і якісним представленням результатів.

Основними напрямками використання контент-аналізу є:

• виявлення і оцінка характеристик тексту як показників певних сторін об'єкта, що вивчається;

• виявлення причин, що обумовили появу повідомлення;

• оцінка ефекту впливу повідомлення.

Коли дослідник — соціолог закінчив побудову схеми ключових понять або категорій аналізу, здійснив їх інтерпретацію і структуризацію, постає етап "накладання" названої схеми на конкретний текст, або, іншими словами, знаходження для всіх категорій і підкатегорій адекватного вираження на мові документів, що досліджуються. Таким їх виразом є одиниці аналізу: 1) окреме слово; 2) судження, закінчена думка, логічний ланцюг; 3) персонаж повідомлення. Фрагменти тексту, які відповідають різним одиницям аналізу, можуть коливатися від мінімального розміру (слово) до максимального (логічний ланцюг, життєва ситуація), які фіксуються в межах цілого повідомлення або навіть декількох повідомлень.

Для здійснення контент-аналізу соціологу треба мати такі документи'.

• таблицю контент-аналізу;

• інструкцію кодувальника;

• кодувальну картку.

Таблиця контент-аналізу містить список категорій і підкатегорій і присвоєні їм коди.

Номер документу	Категорії і підкатегорії аналізу
	тема (код)				знак інформації (код)					географія повідомлень (код)					автор повідомлень (код)
№	1	2	3	…		1	2	3	…		1	2	3	…		1	2	3	…
1
2
…
n
∑n

Табл. Зразок кодувальної картки.

 

Інструкція кодування містить опис одиниць аналізу і рахунка, в ній закладені правила кодування, обумовлюються можливі труднощі. Реєстрація одиниць аналізу здійснюється в спеціальних таблицях, кодувальних картках. Останні включають всі класифікаційні одиниці - категорії і підкатегорії. Одиниці аналізу, виявлені в документі, фіксуються у відповідних графах кодувальної картки.

В контент-аналізі передбачається своя вибірка. Масив документів, об'єднаних загальною ознакою, представляє генеральну сукупність, яка мас бути вивчена. Якщо перед аналітиком — соціологом стоїть завдання провести контент-аналіз кампаній по виборах президента України, то в межі генеральної сукупності треба включити всі документи, які опубліковані у зв'язку з виборами з моменту початку кампанії до її завершення.

Для формування вибіркової сукупності документів для контент-аналізу зазвичай використовують суцільний і випадковий відбір. Щодо застосування скерованого типу відбору, то він виключається через відсутність даних про розподіл в генеральній сукупності документів.

Робота з документами вимагає від соціолога крім спеціальних знань великої винахідливості, вона завжди є дослідницьким пошуком.

МЕТОДИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ