50. Характеристика зон зараження сдор

В результаті попадання в навколишнє середовище СДОР, на території аварійного об’єкту утворюється зона хімічного зараження, в середині якої виникає осередок хімічного ураження СДОР.

Зона хімічного зараження – територія, на яку поширилася хмара СДОР з небезпечною для людини концентрацією в результаті аварії на ХНО.

Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті аварії на ХНО виникли масові ураження людей, зараження місцевості.

В зоні зараження може формуватись один або декілька осередків хімічного ураження. Осередок хімічного ураження характеризуються стійкістю і швидкості дії СДОР на організм людини. Критерієм оцінки є 1 година (більше чи менше): стійкість і дія на людину більше 1 години – стійкі і сповільненої дії, менше 1 години – нестійкі і швидкої дії.

За цими критеріями виділяють 4 типи осередків ураження СДОР:

– стійкі, швидкої дії (ФОС, аналін);

– стійкі, сповільненої дії (сірчана кислота, етилсвинець);

– нестійкі, швидкої дії (хлор, аміак,синильна кислота, окис вуглецю);

– нестійкі, сповільненої дії (фосген, азотна кислота, гексахлоран).

Для осередків уражень швидкодіючими речовинами характерно:

- одномоментне (від кількох хвилин до кількох десятків хвилин) ураження значної кількості людей;

- швидкий прояв інтоксикації із значною кількістю тяжких уражень;

- дефіцит часу для органів охорони здоров’я для організації роботи. Вирішальне значення в цих умовах набуває само і взаємодопомога;

- потреба в евакуації постраждалих за один рейс.

51. Зони фактичного і можливого зараження сдор

Зона хімічного зараження НХР(ЗХЗ) – територія, яка включає осередок хімічного зараження, де фактично розлита НХР і ділянки місцевості, над якими утворилася хмара НХР.

При прогнозуванні масштабів зараження НХР визначаються розміри зон можливого і фактичного хімічного зараження.

Зона можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) – територія, у межах якої внаслідок зміеи напрямку вітру може переміщатися хмара НХР з вражаючими концепціями.

Зона фактичного хімічного зараження (ЗФХЗ) – розрахункова зона в межах ЗМЗХ, параметри якої приблизно визначаються за формою еліпса.

52. Параметри, які впливають на масштаб і тривалість зараження сдор.

Величина зони зараження при викиді СДОР в навколишнє середовище залежить від кількості СДОР, їм фізико-хімічних та токсичних властивостей, умов зберігання СДОР, метеорологічних умов рельєфу.

53

Азимут середнього вітру — це кут між напрямком на північ і напрямком, звідки дме вітер, відрахований по ходу стрілки годинника. Наприклад, якщо вітер дме з заходу на схід, то азимут вітру 270°

Розрізняють три ступені вертикальної стійкості атмосфери:

а) інверсія (найбільша стійкість) коли нижні приземні шари повітря холодніші та важчі за верхні. При цьому спостерігаються низхідні струми повітря. Хмара зараженого повітря розповсюджується на далекі відстані ― до 20-40 км. Такий стан буває вночі або погожого зимового дня;

б) ізотермія (менша стійкість) коли температура повітря на поверхні ґрунту і на висоті 20-30 м від землі приблизно однакова, а тому нема його вертикального переміщення, і хмара зараженого повітря розповсюджується вітром на відстань 10-12 км. Такий стан буває ранком або ввечері, а також у хмарні дні;

в) конвекція (найменша стійкість), коли більш теплі і легкі нижні шари повітря піднімаються вгору, викликаючи сильне розсіювання парів та аерозолів ОР, внаслідок чого хмара зараженого повітря розповсюджується на відстань 3-4 км. Такий стан буває в ясні літні дні.

Найбільш сприятливими для застосування противником ХЗ можуть бути ніч, ранкові та вечірні години, а також хмарна погода без опадів.

54

Хмара зараженого повітря (ЗП) ― це об’єм повітря, в якому розподілені пари або аерозолі ОР. Хмари парів та аерозолів ОР, що утворилися в момент застосування ХЗ, називають первинною хмарою ЗП. Хмару парів ОР, що виникла внаслідок випаровування ОР із зараженої поверхні, називають вторинною хмарою ЗП.

Первинна хмара —хмара СДОР, утворена в результаті миттєвого ( 1-3 хв) переходу в атмосферу частини вмісту ємкості із СДОР при її руйнуванні.

Первинна хмара ЗП, що розповсюджується вітром, може проявляти уражаючу дію протягом короткого часу (приблизно 20-30 хвилин).

Вторинна хмара —хмара СДОР, утворена в результаті випаровування розлитої речовини з підстилаючої поверхні.

Уражаюча дія вторинної хмари визначається часом повного випаровування ОР із зараженої поверхні. Таким чином, у районі безпосереднього застосування ХЗ, особовий склад може зазнати ураження від впливу краплиннорідких ОР, парів та аерозолів первинної хмари.

55

Порогова токсодоза — інгаляційна токсодоза, що виключає початкові симптоми ураження.

Еквівалентна кількість СДОР — така кількість хлору, масштаб зараження яким при інверсії еквівалентний масштабу зараження при даному ступені вертикальної стійкості повітря кількістю даної речовини, яка переходить в первинну (вторинну) хмару.

56

Гранично допустима концентрація (ГДК) — показник безпечного рівня вмісту шкідливих речовин в навколишньому середовищі.

Відповідає максимальній кількості шкідливої речовини в одиниці об'єму або маси, яка при щоденному впливі протягом необмеженого часу не викликає будь-яких змін в організмі людини і несприятливих спадкових змін у потомства, а також не призводить до порушення нормального відтворення основних ланок екологічної системи природного об'єкта.

Як правило, ГДК розробляються державними органами охорони здоров'я.