
- •1.Об'єкт та предмет безпеки життєдіяльності(бжд),теоретичні положення бжд.
- •2..Осн. Завдання науки про безпеку людини,історія її розвитку.
- •3. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності
- •6. Сучасні проблеми життєдіяльності.
- •7.Законодавчі та нормативні акти, що регламентують безпеку життєдіяльності.
- •8.Засоби індивідуального захисту органів дихання та шкіри. Їх призначення,будова та порядок використання
- •11. Медичні засоби захисту
- •12. Класифікація негативних чинників середовища життєдіяльності
- •13. Газовий склад атмосфери. Атмосферний тиск. Вологість.
- •14. Природний радіаційний фон Землі
- •15. Гранично допустимий рівень фактора
- •18. Природа іонізуючого випромінювання
- •20. Дія радіації на людину
- •21. Принципи Забезпечення радіаційної безпеки
- •22. Фізіологічні особливості організму людини
- •23 Основні теорії і практики культури здоров'я людини
- •24.Складові здоров’я
- •25 Фактори ризику, групи ризику
- •26. Захворюваність (інфекційна, неінфекційна, гостра, хронічна) та смертність як показники
- •27. Вплив харчування на життєдіяльність людини
- •29.Єдина державна система цивільного захистунаселення .Склад та режими функціонування єдс.
- •30. Загальні принципи організації та заходи системи Цивільного захисту.
- •31.Організація цивільного захисту на об’єкті господарювання
- •32. Сили і засоби цо
- •33. Завдання цивільного захисту.
- •34. Класифікація надзвичайних ситуацій
- •35. Класифікатор надзвичайних ситуацій.
- •36. Природні стихійні лиха та небезпечні явища, причини їх виникнення, характеристика та наслідки
- •37. Характер впливу вражаючих факторів нс на людину і навколишнє середовище
- •38.Захист населення при стихійних лихах
- •39. Прогнозування і оцінка можливої обстановки на промисловому об'єкті.
- •40..Суть стійкості роботи об’єктів господарської діяльності
- •41. Етапи дослідження стійкості огд
- •42. Методика оцінки стійкості роботи об'єкту до дії уражаючих факторів.
- •43. Шляхи і способи підвищення роботи стійкості огд
- •44. Характеристика ядерних реакторів які експлуатуються в Україні
- •45.46. Характеристика зон ураження при аварії на аес
- •47. Засоби захисту при аварії на аес
- •48. Допустимі дози опромінення персоналу (професійних працівників) і населення в нормальних і аварійних умовах….
- •49. Прогнозування масштабів зараження сдор при аварії на хно. Поняття сдор
- •50. Характеристика зон зараження сдор
- •51. Зони фактичного і можливого зараження сдор
- •52. Параметри, які впливають на масштаб і тривалість зараження сдор.
- •57.Ступені токсичності сдор
- •58.Класифікація пожеж за масштабом та інтенсивністю
- •59.Вогнестійкість будинку та споруд
- •60.Поділ виробництв за вибухонебезпечною і пожежною безпекою
30. Загальні принципи організації та заходи системи Цивільного захисту.
ЦЗ - цивільний захист - система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період. Цивільний захист здійснюється з метою: реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період; подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконанням здійснюється за територіально-виробничим принципом.
Структуру Цивільної оборони складають:
- центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильскої катастрофи.
- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями в надзвичайних ситуаціях;
- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
- сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦО;
- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
- системи зв'язку, оповіщання та інформаційного забезпечення.
- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони.
- служби цивільної оборони.
Керівництво ЦО України відповідно до її побудови покладається на кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні організації, керівників підприємств, установ і організацій.
Начальником ЦО України є Прем’єр-міністр України, а його заступником керівник міністерства з НС. Начальником ЦО міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій є їх керівники.
Безпосереднє виконання завдань ЦО здійснюється постійно діючими органами управління у справах ЦО, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами ЦО. Органи управління у справах ЦО, які входять до складу місцевих, державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.
Адміністрація ОНГ незалежно від форм власності забезпечує своїх працівників колективними та індивідуальними засобами захисту, сприяє здійсненню евакуаційних заходів, створенню сил для подолання наслідків надзвичайних ситуацій, виконанню заходів з цивільної оборони.
Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від аварій та катастроф.
Для забезпечення постійної готовності органів державного управління всіх рівнів до швидких й чітких дій в екстремальних ситуаціях, які можуть виникнути внаслідок аварій, катастроф і різного роду стихійних лих, утворюються Державна, Обласні і районні "Постійні комісії з надзвичайних ситуацій". Ці комісії наділено великими правами, головними із яких є:
- приймає рішення на проведення екстремальних заходів по захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій;
- здійснює контроль за діяльністю ОНГ з питань зменшення небезпеки виникнення аварій, катастроф;
- бере участь в підготовці висновків по доцільності розміщення ОНГ;
- готує до евакуації населення і матеріальні цінності;
- залучає до роботи комісії потрібних експертів;
- вимагає від всіх ОНГ, розташованих на території області (райони) інформацію, пов'язану з виникненням надзвичайної ситуації, та ін.
Комісію очолює, як правило, перший заступник голови виконавчої влади. Комісія провина координувати та контролювати роботу органів влади з питань профілактики, попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
У сфері безпосереднього керівництва комісії знаходяться державні органи по охороні природи Держкомгідромет та інш.
До складу комісії залучаються заступники голови виконавчої влади, керівники головних управлінь, та відділів області (району), великих виробничих підприємств.
Постійний робочий орган при обласній комісії - управління з питань НС та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
3 серпня 1998 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру".
Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавні, регіональні, місцевий та об’єктовий.
Основною метою створення єдиної державної системи є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на НС, цивільного захисту населення.