1.Об'єкт та предмет безпеки життєдіяльності(бжд),теоретичні положення бжд.

Безпека життєдіяльності (БЖД) – це наука, що вивчає теоретичні основи взаємодії людини з навколишнім середовищем і способи забезпечення безпеки її життя і діяльності в середовищі існування й умовах сучасного виробництва.

Головною задачею науки про безпеку життєдіяльності є забезпечення комфортних умов існування людини на всіх стадіях її життєвого циклу і нормативно припустимих рівнів впливу негативних факторів на людину і природне середовище.

На сучасному етапі розвитку цивілізації науково-технічний прогрес не тільки не гарантує повної безпеки людству, а часто його результати призводять до надзвичайних ситуацій через антропогенний вплив на довкілля, недосконалість технологій та обладнання і суб’єктивний чинник виробництва. В умовах постійного зростання інтенсивності життєдіяльності людини, впровадження високих технологій та унікального обладнання зростає роль суб’єктивного чинника в оптимізації взаємовідносин людини з середовищем перебування і сучасною виробничою та побутовою технікою.

Вивчення цієї дисципліни дає теоретичні знання з основ взаємодії людини з довкіллям, зокрема техносферою, формує вміння аналізувати умови перебування (разом з надзвичайними) та приймати адекватні рішення щодо особистої безпеки, збереження здоров’я та життя персоналу і населення, а також виховує гуманне світосприйняття і відношення до людини.

Метою дисципліни є формування у студентів техногенно-екологічних елементів світогляду щодо створення безпечних умов діяльності і життя, опанування принципів гармонійного розвитку особистості і сталого розвитку суспільства.

Об‘єктом вивчення безпеки життєдіяльності є людина у всіх аспектах її діяльності (фізіологічному, психофізіологічному, духовному, суспільному).

Предметом вивчення є вплив на життєдіяльність та здоров‘я людини зовнішніх і внутрішніх факторів.

Завданням безпеки життєдіяльності є виявлення негативного впливу на життєдіяльність та здоров‘я людини зовнішніх та внутрішніх факторів, пошук і обгрунтування оптимальних умов життя людини.

2..Осн. Завдання науки про безпеку людини,історія її розвитку.

Головним завданням досягнення особистої безпеки є гармонізація цієї потреби з потребами суспільства і держави. Досягнення гармонізації на базі загальної безпеки дає змогу скласти основу до реалізації всього комплексу потреб людини і забезпечити стабілізацію її психічного стану за рахунок відчуття особистої захищеності індивіда і суспільства від загроз, створених навколишнім середовищем.

Безпека діяльності людини — це сукупність:

— властивостей навколишнього середовища, які не завдають шкоди людині в процесі її діяльності;

— якостей людини та заходів і засобів, які запобігають можливій шкоді її здоров'ю.

Виходячи з визначеної сукупності, основним завданням дисципліни є розробка системи, що забезпечує безпеку життєдіяльності людини, суспільства та держави.

Структура посібника пов'язана з логікою встановлення безпеки. В основу системи встановлення безпеки кладуться теоретичні основи дисципліни, які в посібнику сформовані у вигляді відповідних елементів, та передумови, які сформовані у вигляді теоретичних основ (чи їх елементів). Цей розділ забезпечує встановлення змісту і розв'язання проблем в безпеці життєдіяльності, в питаннях наявності небезпек, взаємодії їх з людиною, наслідки розвитку негараздів, формування стабільних комфортних умов.

Виходячи з того, що людина є центральним об'єктом, в посібнику всі інші розділи подані в плані бачення її ролі як ланки, що систематизує зміст посібника.

Ця дисципліна вирішує наступні основні завдання:

- ідентифікація (розпізнавання та кількісна оцінка) негативних впливів середовища проживання;

- захист від небезпек або попередження впливу тих чи інших негативних факторів на людину;

- ліквідація негативних наслідків впливу небезпечних і шкідливих факторів;

- створення нормального, тобто комфортного стану середовища проживання людини.

Основні функції БЖД - забезпечити безпеку праці і життєдіяльності людини, охорону навколишнього природного середовища через:

- опис життєвого простору;

- формування вимог безпеки до джерел негативних факторів - призначення ПДВ, ПДС, ПДЕВ, допустимого ризику і т. д .;

- організацію моніторингу стану середовища перебування й інспекційного контролю джерел негативного впливу;

- розробку і використання коштів біозахисту;

- реалізацію заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків НС;

- навчання населення основам БЖД, підготовку фахівців усіх рівнів і форм діяльності.

Історія розвитку людства з ранніх стадій відзначена увагою до умов трудової діяльності, у тому числі до питань захисту здоров'я людей. Деякі історичні моменти: 1. Умови праці розглядалися в роботах Аристотеля (384-322 р. до н.е.), Гіппократа (460-377 р. до н.е.) і ін. учених; 2. Знаменитий медик епохи Відродження Парацельс (1493-1541) вивчав небезпеки, зв'язані з гірською справою. Йому належить висловлення: "Усі є отруту, і усі є ліків. Тільки одна доза робить речовину чи отрутою ліками”. Німецький доктор і металург Агрикола (1494-1555) виклав питання безпеки у своїй роботі 'Про гірську справу”. 3. Ломоносов М.В. (1711-1765) написав основні роботи з безпеки робіт у гірській справі, де знайшли своє відображення методи боротьби з професійними вредностями, у тому числі з пилом; він був розроблювачем дробильних машин для полегшення роботи гірників; займався питаннями кріплення лави і вентиляції рудників. Йому належить пріоритет у розробці засобів захисту будинків і споруджень від удару блискавок. У XIX сторіччі в зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості з'являється цілий ряд яскравих учених, що займаються проблемами безпеки при роботі на виробництві: Кирпичев В. Л. (1845-1913) - перший ректор ХПИ - увів уперше курс "Техніка безпеки” в інституті; Сєченов И. М. – фізіолог - науково обґрунтував припустиму тривалість робочого дня, показав роль нервової системи в трудовому процесі; Эрисман Ф.Ф. - професор МГУ - розробив питання гігієни праці й інші (През А. А. (1857-1930), Никольский Д. П. (1855-1918), Левицкий В. А. (1867-1936), Скочинский А. А. (1874-1960), Каплун С. И. (1897-1943). Це далеко не повний список тих вчених і фахівців, що розглядали питання безпеки життєдіяльності. Далі в монографії будуть згадані ще імена тих, хто займався розробкою цієї наукової теми.  

Історія становлення наукового напрямку – безпека життєдіяльності

Історія виникнення напрямку безпеки життєдіяльності людини, починається із самого початку розвитку епохи людства. На зорі людства, коли не було техніки і знарядь виробництва, основою життя було забезпечення виживання, тобто безпека життєдіяльності. Йшли роки, мінялися сторіччя але, незважаючи на значний прогрес у розвитку техніки і науки, питання виживання індивідуума і людства в цілому, продовжує хвилювати вчених і бути одним з основних для усіх.

Безпека життєдіяльності (БЖД) до 90-х років, розглядалися не системно, тобто не було стрункого науково обґрунтованого напрямку. Питання БЖД були відбиті в різних наукових і інших напрямках, і дисциплінах. Наприкінці вісімдесятих років почалася методична робота із систематизації дисциплін цього напрямки, що стосується, визначенню законів БЖД і т.п., що і одержало в наслідок така назва. Призвідниками цієї роботи виступили вчені Росії – професора Белов С.В. і Русак О.Н.

У 1992 році (з 16 по 19 червня) у Санкт-Петербурзі був проведений Перший з'їзд фахівців з БЖД, а точніше, учених, що працюють у суміжних з цим напрямком, областях. На цьому історичному з'їзді була прийнята програма "Захист життя і здоров'я людей”, що була опублікована в різних російських виданнях, а також був обраний організаційний комітет, що став тим ядром, фахівці якого підготували проведення Другого з'їзду (з 16 по17 вересня 1993 року) і створення Міжнародної академії наук по екології і безпеці життєдіяльності (МАНЭБ). Очолив Союз фахівців професор, доктор технічних наук Русак Олег Миколайович.

Основна діяльність в Україні з питань БЖД здійснювалася відповідно до "Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища на 1996–2000 роки”, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1996 року №1345. Ця програма була розроблена відповідно до закону України "Про охорону праці”.

Програма включає наступні розділи:

• організаційні заходи; • забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, і засобами контролю; • навчання і розширення досвіду з питань охорони праці; • інформаційне забезпечення охорони праці; • пріоритетні напрямки наукових досліджень і розробки в області безпеки, гігієни праці і виробничого середовища; • нормативно-правове забезпечення охорони праці; • міжнародне співробітництво в області охорони праці. Природничі науки, як фундамент будь-якої наукової дисципліни – математика, фізика, хімія, біологія, екологія; Гуманітарні науки, як основа світогляду - філософія, теологія, лінгвістика, етика; Науки про людину, як інструмент дослідження досліджуваного об'єкта – медицина, психологія, фізіологія, ергономіка, педагогіка, валеология; Соціальні науки і дисципліни, як науки і дисципліни, що описують середовище, у якій знаходиться досліджуваний об'єкт – соціологія, економіка, право; Інженерні дисципліни, як інструмент рішення задач БЖД – охорона праці, цивільна оборона, електроніка, надійність, опір матеріалів і інші.