33. Усна домовленість між польськими депутатами галицького сойму та депутатами-народовцями, яку підтримували митрополит с.Сембратович та галицький намісник к.Бадені, передбачала визнання:

а) польською політичною елітою краю необхідності поділу Галичини на «польську» та «українську» адміністративні одиниці за умови підтримки українською громадою національно-визвольної боротьби польської нації;

б) польською політичною елітою краю існування української нації, розширення національно-культурних прав українців Галичини за умови лояльності української галицької громади до крайової влади;

в) українською політичною елітою права поляків на Східну Галичину, відмову українців від своїх національно-культурних вимог в обмін на збільшення квоти українських послів у Галицькому соймі.

34. Проти політики «нової ери» в Галичині виступали:

а) москвофіли та народовці;

б) народовці та радикали;

в) москвофіли та радикали.

35. Наслідками українсько-польського компромісу 90-х років XIX ст. («нової ери») були:

а) розширення сфери вжитку української мови в галицьких освітніх закладах; відкриття в Львівському університеті кафедри «всесвітньої історії з особливим наголосом на історії Східної Європи», створення третьої української гімназії, перехід українців краю до активного партійно-політичного життя;

б) відкриття в Львівському університеті кафедри «руської історії», яку очолив М.Грушевський, створення НТШ, втрата українцями всіх мандатів послів крайового сойму та віденського парламенту, саморозпуск РУРП;

в) розпад Русько-української радикальної партії та створення Українсь­кої національно-демократичної партії, вихід українських послів (депу­татів) з крайового сойму, звільнення національне орієнтованих чиновників-українців з посад в адміністрації краю (обіцяні поступки українцям залишились лише обіцянками).

36. Називаючи Галичину «українським п'ємонтом», національне орієнтована інтелігенція останньої третини XIX — початку XX ст. Хотіла:

а) підкреслити, що цей край може і має виконати роль плацдарму і бази національного руху, стати для українців тим, чим був П'ємонт для італійців;

б) нагадати, що консерватизм та провінційність галичан можуть спричинити такі ж проблеми для національного руху, які колись існували в П'ємонті;

в) переконати народ в тому, що цей край матиме в майбутньому таку ж славу, яку має П'ємонт — край високої освіти, мистецьких досягнень та матеріального благополуччя.

37. Доповніть текст:

Першою українською партією європейського зразка, яка мала програму, фіксоване членство та виборні керівні органи, була...

38. Ініціаторами створення Русько-україчської радикальної партії (РУРП) були:

а) русофіли (москвофіли);

б) народовці;

в) радикали.

39. Іван Франко, Михайло Павлик, В'ячеслав Будзиновський, Микола Ганкевич, Володимир Охримович були лідерами:

а) Руської Ради;

б) Народної Ради;

в) РУРП.

40. Однією з центральних ідей книги Юліана Бачинського «Ucraina іггеdеnta» («Поневолена Україна») була:

а) ідея федералізму України та Росії;

б) ідея федералізму України та Австро-Угорщини;

в) ідея політичної самостійності України.

41. Допишіть речення, вибравши з-поміж поданих найбільш повний і правильний варіант. Досягнення Україною політичної самостійності визнавали своєю метою ...

а) Русько-українська радикальна партія та Українська національно-демократична партія;

б) Русько-українська радикальна партія. Українська національно-демократична партія і Українська соціал-демократична партія;

в) Русько-українська радикальна партія. Українська національно-демократична партія. Українська соціал-демократична партія і Русько-український християнський союз.

42. Галицька українська молодь на початку XX ст. була об'єднана в гімнастично-протипожежних товариствах:

а) «Сокіл», «Руська бесіда», «Пласт»;

б) «Сокіл», «Січ», «Пласт»;

в) «Січ», Сокіл», «Руська бесіда».