
- •Тема 1 теоретичні та організаційні засади фінансової безпеки домогосподарств
- •1. Фінансова безпека домогосподарства в системі фінансової безпеки держави.
- •2. Поняття ,,фінансова безпека домогосподарств”, її основні ознаки.
- •3. Механізм забезпечення фінансової безпеки домогосподарств.
- •Тема 2 методологія оцінки фінансової безпеки домогосподарства
- •1. Індикатори фінансової безпеки домогосподарства
- •2. Аналіз майнового стану, ліквідності та платоспроможності домогосподарства.
- •Тема 3 основи фінансової грамотності
Тема 1 теоретичні та організаційні засади фінансової безпеки домогосподарств
План
1. Фінансова безпека домогосподарства в системі фінансової безпеки держави.
2. Поняття ,,фінансова безпека домогосподарств”, її основні ознаки.
3. Механізм забезпечення фінансової безпеки домогосподарств.
1. В етимологічному значенні ,,безпека” походить від грецького ,,володіти ситуацією”. У словниках В. Даля, С. Ожегова ,,безпека” розглядається як ,,відсутність небезпеки; збереження, надійність”.
Сучасні тлумачні словники трактують дане поняття як ,,стан, коли кому, чому-небудь ніщо не загрожує”. Або ,,безпека – відсутність неприпустимого ризику, пов’язаного з можливістю спричинення якої-небудь шкоди для життя, здоров’я і майна громадян, а також навколишнього середовища; комплекс заходів, а також людські та матеріальні ресурси, призначені для запобігання такій шкоді; стан захищеності населення, об’єктів оточення від небезпеки при надзвичайних ситуаціях”.
Фінансова безпека є однією з ключових складових системи економічної безпеки держави (включає в себе наступні складові: макроекономічну, фінансову, зовнішньоекономічну, інвестиційну, науково-технологічну, енергетичну, виробничу, демографічну, соціальну, продовольчу).
Фінансова безпека як дефініція розглядається під різними кутами зору, зокрема:
– з позицій ресурсно-функціонального підходу, фінансова безпека – захищеність фінансових інтересів суб’єктів усіх рівнів фінансових відносин, що гарантується належним рівнем забезпечення домашніх господарств, підприємств, організацій, установ, регіонів, галузей, секторів економіки держави фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення їхніх потреб і виконання відповідних зобов’язань;
– з позицій структурно-статичного підходу, фінансова безпека – такий стан бюджетної, грошово-кредитної, банківської, валютної систем та фінансових ринків, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю попередити зовнішню фінансову експансію, забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання;
– у контексті нормативно-правового регламентування фінансова безпека передбачає створення таких умов функціонування фінансової системи, за яких, по-перше, фактично відсутня можливість спрямовувати фінансові потоки в незакріплені законодавчими нормативними актами сфери їх використання і, по-друге, до мінімуму знижена можливість зловживання фінансовими ресурсами.
Отже, з позицій різнобічного підходу, гарантування фінансової безпеки передбачає:
захищеність фінансових інтересів на всіх рівнях фінансових відносин;
певний рівень незалежності, стабільності і стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів, що становлять загрозу фінансовій безпеці;
здатність фінансової системи держави забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та стале економічне зростання.
У контексті сучасних концептуальних підходів до розкриття базових категорій, основні сутнісні характеристики поняття ,,фінансова безпека” сформульовано як:
– основний елемент системи економічної безпеки;
– складна багаторівнева система, яку утворює ряд підсистем, кожна з яких має власну структуру й механізм гарантування;
– система кількісних і якісних параметрів фінансового стану суб’єктів усіх рівнів фінансових відносин, комплексно відображають рівень їхньої фінансової захищеності;
– система чітко визначених пріоритетних (збалансованих на всіх рівнях фінансових відносин) фінансових інтересів;
– ідентифікована система реальних і потенційних загроз зовнішнього та внутрішнього характеру фінансовим інтересам;
– система заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування національної економічної системи в поточному періоді і в перспективі;
важлива складова фінансової політики;
підсистема державного управління з розгалуженою системою суб’єктів її гарантування.
Складовими фінансової безпеки є: бюджетна безпека; грошово-кредитна; валютна; боргова; безпека страхового ринку; безпека фондового ринку; банківська.
Враховуючи багатоаспектність поняття фінансової безпеки, складність взаємозв’язків і взаємозалежність різних її елементів, а також необхідність консолідації економічних і фінансових інтересів громадян, підприємств, регіонів і держави у напрямі забезпечення стійкого економічного розвитку, до складу фінансової безпеки (крім перелічених вище) доцільно включити такі структурні компоненти:
– фінансову безпеку людини / окремого громадянина і домогосподарства;
– фінансову безпеку підприємства;
– фінансову безпеку регіону.
У стратегічному плані рівні фінансової безпеки індивідуума, підприємства й держави неподільні, оскільки здійснення як індивідуальних відтворювальних процесів, так і процесу суспільного відтворення можливе лише за умови органічного об’єднання інтересів держави, суб’єктів господарювання та громадян. Зважаючи на те, що фінансовою основою існування держави як інституту є передусім надходження від податків і зборів до державного бюджету, стає цілком очевидною зацікавленість держави в забезпеченні довгострокової фінансової безпеки підприємств і населення як платників податків.
Забезпечуючи фінансову безпеку держави, важливо, перш за все, акцентувати увагу на особистісній безпеці кожного громадянина. Згідно з теорією американського вченого Абрахама Маслоу, потреба людей в безпеці (в тому числі фінансовій) посідає друге місце після простих фізіологічних потреб. Саме політика держави в забезпеченні цієї безпеки і відрізняє один тип держави від іншого.
Фінансова безпека людини – такий ста життєдіяльності громадянина, при якому забезпечується правовий та економічний захист його життєвих інтересів, дотримуються конституційні права, забезпечується гідний і якісний рівень життя незалежно від впливу внутрішніх і зовнішніх загроз. При цьому функцією держави є забезпечення певних соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема мінімального розміру заробітної плати і пенсій на такому рівні, щоб працездатній людині достатньо було цих коштів на створення й утримання сім’ї, а пенсіонеру – на достойну старість. Найсуттєвішими загрозами фінансовій безпеці громадян і держави в цілому є порушення прав споживача, невиплата пенсій і заробітної плати, безробіття, знецінення заощаджень, падіння реальних доходів населення і зубожіння, посилення диференціації доходів та майнового розшарування суспільства тощо. Фінансова безпека кожної людини багато в чому залежить від загального стану економіки та фінансової політики, що проводиться в державі.
2. З переходом України до ринкової економіки зросли ризики, пов’язані:
– із зростанням невизначеності;
– розвитком конкуренції і використанням некоректних методів конкурентної боротьби;
недосконалістю державної правової системи;
нестабільністю фінансових ринків, світових і національних валют;
постійним коливанням цін на природні та енергетичні ресурси.
В процесі своєї економічної діяльності домогосподарство стикається з такими видами ризиків:
– ризик втрати доходів;
ризик виникнення непередбачених витрат;
ризик втрати заощаджень.
Отже, можна виділити три блоки загроз фінансовій безпеці домогосподарств:
1. пов’язані з рівнем доходів населення (низький дохід, невчасність виплат заробітних плат);
2. з проблемами обмеження витратних можливостей (прожитковий мінімум, ціни, тарифи);
3. з програмами соціальної підтримки (сфера освіти, охорона здоров’я, ЖКГ, трансферти).
Економічний ризик домогосподарства – вірогідність виникнення ситуації, в умовах якої знижується рівень життя домашнього господарства і його окремих учасників.
Найбільш схильні до даних ризиків домашні господарства, тому виникає необхідність в забезпеченні їх безпеки.
Фінансова безпека домашніх господарств як економічне поняття це сукупність соціально-економічних і правових відносин, що забезпечують такий стан фінансів домогосподарств, при якому вони стійкі до зовнішніх загроз та ризиків, незалежні в ефективному формуванні і раціональному використанні фінансових ресурсів для реалізації своїх функцій.
Метою фінансової безпеки домогосподарств є дослідження чинників фінансової безпеки, визначення джерел фінансових ризиків і розробка комплексу заходів щодо попередження, усунення фінансових ризиків і загроз.
Основними завданнями фінансової безпеки домогосподарства є:
виявити чинники, ризики та загрози фінансовій безпеці;
визначити індикатори фінансової безпеки та порівняти з пороговими значеннями;
розробити систему моніторингу;
розробити заходи, направлені на забезпечення фінансової безпеки домогосподарства.
Складовими елементами фінансової безпеки домашнього господарства є: соціальна безпека, валютна безпека, інвестиційна безпека, грошово-кредитна безпека.
3. Насамперед слід звернутим увагу на необхідність розмежування таких понять як ,,фінансова безпека держави”, що характеризується певним рівнем забезпечення фінансової безпеки (як у розрізі її основних складових, так і з урахуванням рівня організації фінансової системи держави), і ,,забезпечення фінансової безпеки держави” як сукупності організаційно-правових заходів, спрямованих на гарантування фінансової безпеки держави.
Фінансова безпека досягається шляхом проведення виваженої фінансової політики відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм у політичній, економічній соціальній, інформаційній і власне фінансовій сферах. Концепція фінансової безпеки має містити пріоритетні цілі й завдання гарантування безпеки, шляхи та методи їх досягнення, які б адекватно відображали роль фінансів у соціально-економічному розвитку держави. Її зміст покликаний координувати загальнодержавні дії у сфері забезпечення безпеки на рівні окремих громадян, суб’єктів господарювання, галузей, секторів економіки, а також на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Без обґрунтованої концепції фінансової безпеки неможливо сподіватись на реалізацію ефективного соціально-економічного розвитку держави.
Стратегія фінансової безпеки має бути орієнтована на розробку й послідовне здійснення заходів щодо закріплення та розвитку позитивних процесів і подолання негативних тенденцій у сфері фінансових відносин. При цьому мають бути визначені найближчі цілі цієї стратегії та механізми їх реалізації.
Механізм забезпечення фінансової безпеки домогосподарств включає такі елементи: сукупність індикаторів фінансової безпеки домогосподарств, об’єкт, суб’єкт, моніторинг і інформаційний аналіз фінансового стану домогосподарств, фінансові методи та важелі, інформаційне та нормативне забезпечення.
Об’єктом фінансової безпеки домогосподарств виступають:
фінансові ресурси (грошові доходи та грошові витрати);
фінансові інтереси домашніх господарств (зростання реальних доходів населення, підвищення купівельної спроможності доходів, підвищення життєвого рівня населення;
заощадження домогосподарств в грошовій та майновій формах, зменшення або відсутність яких призведе до ослаблення фінансової безпеки.
Суб’єктами фінансової безпеки домогосподарств виступають самі домогосподарства, оскільки домашнє господарство є самостійним суб’єктом, який керує своєю фінансово-господарською діяльністю. Крім того, суб’єктами фінансової безпеки домогосподарства виступають суб’єкти інших рівнів безпеки, які взаємодіють, як не безпосередньо з домашнім господарством, так і між собою.
Ухвалення фінансових рішень залежить повністю від домогосподарства. Державне забезпечення фінансової безпеки домогосподарств можна розглядати з різних позицій:
– держава повинна забезпечувати безпеку цих суб’єктів як покупців товарів і послуг;
– повинна бути забезпечена їхня безпека як суб’єктів, що надають підприємствам засоби виробництва;
– держава як владний інститут повинна гарантувати збереження фінансових активів, що накопичуються цими суб’єктами.
Серед фінансових методів найбільше значення має фінансове планування, яке забезпечує саме домогосподарство, формуючи і використовуючи свій бюджет. Планування на рівні домогосподарства необхідне і його впровадження обумовлене рядом причин:
1. необхідність поінформованості про наявність у домогосподарств грошових коштів для здійснення поточної, господарської і інвестиційної діяльності;
2. можливість синхронізувати наявні грошові потоки для забезпечення фінансової рівноваги домогосподарств;
3. здатність забезпечення домогосподарств необхідними ресурсами;
4. здатність раціонального використання грошових коштів;
5. можливість вирівнювання коливань грошових потоків з метою усунення ризиків втрати платоспроможності;
6. здійснення контролю за надходженням і використання грошових коштів.
Фінансове забезпечення і фінансове регулювання здійснюється з боку держави у вигляді збору податків та інших обов’язкових платежів, при цьому формуючи цільові фонди, та забезпечуючи виплату соціальних трансфертів і надання субсидій, дотацій. Серед складових механізму виділяють фінансові важелі, які повністю залежать від держави. До них можна віднести: щорічне встановлення прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, встановлення ставок податків і зборів, дотацій і субвенцій.
Умовою ефективного функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки домогосподарств і одночасно складовим його елементом, є наявність правового, нормативного та інформаційного забезпечення, яке регулює взаємодію всіх його елементів та повністю залежить від держави.
Своєчасне інформаційне забезпечення домогосподарств може зменшити фінансові втрати. Нормативне та правове забезпечення сприяє захисту прав і свобод домогосподарств, його захист як споживача товарів і послуг, як власника чинників виробництва і фінансових ресурсів.
Забезпечення фінансової безпеки домогосподарств спрямоване на підвищення їх фінансових можливостей та фінансову стабільність. До основних напрямів забезпечення фінансової безпеки домашніх господарств необхідно віднести:
1. збільшення доходів домашніх господарств;
2. балансування доходів і витрат домогосподарств;
3. використання самострахування;
4. страхування з використанням можливостей страхових організацій;
5. правовий захист домашніх господарств.
1. Для збільшення доходів домашньому господарству доцільно було б здійснити наступні заходи:
– пошук більш високооплачуваної трудової діяльності за фахом;
– створення приватного бізнесу, тим самим отримання доходів від підприємницької діяльності з використанням не тільки власних фінансових ресурсів, але й позикових фінансових коштів;
– використовувати прибуткові фінансові інструменти для отримання доходів від власності, інвестування коштів.
2. Другий напрям обумовлений тим, що домашнім господарствам необхідно балансувати доходи та витрати. Планування щотижневих доходів і витрат членами домогосподарства дають можливість скласти план доходів і витрат на короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий періоди (місяць, квартал, рік).
Складений план доходів і витрат домашнього господарства дозволить: виявити можливості членів домогосподарства в процесі формування доходів і потреби у витратах з метою їх балансування у майбутніх періодах; виявити резерви для майбутніх непередбачених витрат; виявити періоди дефіциту фінансових коштів.
3. Самострахування передбачає:
– формування резерву власних фінансових коштів домогосподарств, що мають короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий характер;
– забезпечення захисту фінансовим резервам з використанням ощадних фінансових інструментів;
– ухвалення раціональних фінансових рішень в рамках величини доходів і фінансових ресурсів;
– уникнення ситуацій, у яких можлива втрата частини доходу або фінансових ресурсів;
– прийняття раціональних фінансових рішень при розміщенні фінансових ресурсів.
Формування фінансових резервів передбачає створення певних цільових і нецільових фондів домогосподарств, які мають короткостроковий (покупка дрібної побутової техніки, ремонт частини житла, покупка нових меблів), середньостроковий (покупка автомобіля, ремонт житла, туристичні поїдки та відпочинок) і довгостроковий характер (покупка квартири, покупка автомобіля, навчання членів домогосподарства).
Цільові фонди мають цільовий характер і формуються для конкретних цілей (ремонт житла, відпустка, весілля). Нецільові фонди (так звані ,,про чорний день”) не мають конкретних цілей використання, але створюються для фінансування непередбачених витрат при настанні несприятливих подій в життєдіяльності домашній господарств (хвороба, умисне і ненавмисне нанесення збитку майну домогосподарств, збиток від стихійних лих).
Сформовані фінансові резерви є заощадженнями домогосподарств, які залежно від цільової спрямованості можуть бути розміщені у фінансові активи (наявні фінансові кошти у національній та іноземній валюті, депозити у національній та іноземній валюті, цінні папери) та не фінансові активи (рухоме, нерухоме майно, людський капітал).
4. Страхування з використанням можливостей страхових організацій (зовнішнє страхування) домогосподарств представлене: загальнообов’язковим державним страхуванням, корпоративним страхування, добровільним страхуванням.
Необхідність забезпечення страхового захисту за рахунок держави обумовлено рядом причин:
– наявність значної кількості домогосподарств, члени яких працюють як наймані працівники (домогосподарство не завжди застраховане від настання таких страхових випадків як тимчасова втрата працездатності, втрата роботи, нещасних випадків на виробництві, настання пенсійного віку). Дані події спричиняють собою ризик втрати всього або частини доходу внаслідок чого підтримка держави стає необхідною.
– за відсутності необхідних фінансових ресурсів важко забезпечити страховий захист за рахунок соціальної підтримки громадських організацій. У той же час державний захист надає всеосяжний характер, тоді як громадські організації – вибірковий.
– зниження ризиків зам рахунок добровільного особистого страхування не завжди можливе через відсутність необхідних фінансових ресурсів для спати страхових внесків, які є достатньо високими. При державному обов’язковому страхуванні охоплюється більшість домашніх господарств з різним рівнем доходу.
Ідеальна модель страхового портфеля домогосподарства передбачає поєднання двох форм страхування (обов’язкового і добровільного) і значної кількості договорів в різних галузях страхування: особисте страхування, майнове, соціальне, відповідальності, фінансових ризиків. Така модель страхового портфеля недоступна для рядового домашнього господарства, оскільки передбачає значні фінансові витрати на його формування при придбанню великої кількості страхових продуктів. У той же час, для формування індивідуального страхового портфеля домашнього господарства необхідно визначити рівень страхового ризику.
П’ятим напрямом забезпечення фінансової безпеки є забезпечення правового захисту. Правовий захист домогосподарства здійснюється за рахунок нормативно-правових актів, що приймаються на рівні держави та забезпечують регулювання відносин у сфері діяльності домашніх господарств.
Суб’єктами забезпечення правового захисту фінансової безпеки домогосподарств виступають: 1) держава в особі відповідних органів, що здійснюють контроль і нагляд за виконанням даних актів; 2) підприємства, установи, організації, які є виконавцями відповідних актів; 3) домашні господарства, які в процесі своєї діяльності є виконавцями відповідних актів.
До чинників, що становлять загрозу фінансовій безпеці особи можна віднести:
– податкове навантаження на доходи фізичних осіб і заробітну плату працівника. Податки з фізичних осіб належать до прямих податків, їх встановлюють безпосередньо щодо платників, їхній розмір залежить від масштабів об’єкта оподаткування. Вважають, що прямі податки сприяють такому перерозподілу податкового тягара, за якого більше платять ті члени суспільства, які мають вищі доходи. Така ситуація буває, якщо до членів суспільства, які мають вищі доходи, застосовують вищі ставки. Чинна система оподаткування фізичних осіб зумовлює наповнення бюджету за рахунок не найзаможніших членів суспільства,0 а маси бідних платників податків, які отримують заробітну плату на роботі за наймом.
– недосконалий механізм формування прожиткового мінімуму. В Україні прожитковий мінімум є ,,соціальним орієнтиром, а не соціальною гарантією”. Набір продуктів і послуг, що належить до споживчого кошика, задовольняє лише фізіологічні потреби на мінімальному рівні, а соціальну складову до уваги не беруть. До того ж, вартість цього набору вираховують за найнижчими цінами, не враховуючи різниці цін в різних регіонах.
– безробіття. Втрата робочого місця стає причиною зменшення сукупного доходу сім’ї, що супроводжується різким зниженням рівня життя, а в гіршому у випадку породжує бідність.
– бідність. Це соціально-економічне явище, за якого особи, або не отримують доходів, або отримують їх у розмірі, нижчому за прожитковий мінімум, так звану ,,межу бідності”, внаслідок чого не можуть задовольнити свої фізіологічні потреби. Цей соціальний феномен має негативні наслідки не лише для людини, а й для суспільства в цілому, адже він призводить до збільшення кількості безпритульних, погіршення здоров’я у майбутніх поколінь, зниження генофонду нації.
– систему пільг та допомог. Система пільг в нашій державі розгалужена там економічно необґрунтована. Надання певних трансфертів супроводжується непрозорим та до кінця не врегульованим механізмом. Наслідком цього є надання пільг і допомог по-перше, людям, які в них зовсім не мають потреби; по-друге, з’являється і закріплюється категорія осіб, які намагаються жити лише на кошти, що виділяє держава, не бажаючи влаштовуватись на постійне місце роботи. Слід згадати і про допомогу при народженні дитини, коли малозабезпечені верстви населення народжують дітей лише заради певних фінансових виплат.