Перерахувати методи екології.
Екологія як комплексна наука використовує досить широкий арсенал методів, які властиві й іншим фундаментальним наукам. Завдяки цьому відбувається тісний зв'язок екології з іншими науками. Згідно з Ю.А. Злобіним (1998), методи екології можна поділити на три основні групи:
Методи збору інформації. Класичні методи дослідження стану екологічних об'єктів (включають у себе всі методи, які застосовують у природничих науках), що спрямовані на накопичення фактичного матеріалу про складові компоненти досліджуваної ділянки екосистеми, біосфери.
Методи опрацювання отриманої інформації. Ця група методів спрямована на узагальнення отриманої інформації шляхом систематизації певних параметрів складових компонентів досліджуваної ділянки екосистеми. Сучасна обчислювальна техніка дає можливість опрацювати велику кількість фактичного матеріалу, що, в свою чергу, робить його більш доступним для узагальнення. Слід відзначити, що при певних екологічних дослідженнях статистична обробка є необхідною умовою для досягнення чи перевірки достовірності отриманих результатів.
Методи інтерпретації отриманих результатів. Методи моделювання. Важливим етапом будь-яких екологічних досліджень є аналізування отриманих результатів, побудова певної моделі стану екосистеми. Такий підхід дає змогу прогнозувати зміни, які можуть відбуватися на досліджуваній ділянці під впливом певних екологічних факторів або під впливом діяльності людини. На основі абстрагування результатів досліджень можна робити словесні описи екосистем (вербальні моделі), побудувати схеми взаємозв'язків компонентів (графічні моделі), описувати екосистеми за допомогою математичних формул (математичні моделі). Беззастережне застосування методів моделювання неможливе через непередбачуваність процесів, які відбуваються в екосистемах, через залежність від "великих" та "малих" циклів, як правило, планетарної природи. Тільки після накопичення достатньої кількості інформації про закономірності існування Всесвіту побудовані моделі будуть найбільш наближені до реального стану екосистем. Введення змінних величин не дає можливості вирішити даної проблеми, математичні формули стають більш ускладненими. Спрощення та вилучення змінних компонентів веде до втрати достовірності самої моделі.
Проаналізувати екологію, як теоретичну базу заходів з охорони природи.
Екологія стає надзвичайно важливою наукою, яка має давати відповіді на запитання, що виникають перед людиною у її співжитті з навколишньою природою. Завдяки системному підходу (обов'язково включає в себе аналіз комплексу факторів навколишнього світу) екологія стає єдиною безальтернативною теоретичною базою природокористування. Після 1992 р., коли в Ріо-де-Жанейро переважною більшістю країн світу було прийнято концепцію про основні засади існування людства, до екології все частіше звертаються як до науки, що вивчає комплекс взаємозв'язків між людиною та навколишнім природним середовищем (рис. 1.3). Практика показала: ігнорування законів природи і відсутність повної інформації про можливий вплив діяльності людини призводять до різних, переважно негативних наслідків.
Іншим прикладом може слугувати намагання людини інтродукувати деякі види рослин і тварин. При цьому, елементарно ігноруючи прості екологічні закони, на нові території завозили разом з бажаним видом його паразитів (картопля — колорадський жук). Як наслідок, маємо проблему боротьби з новими видами шкідників тощо.
Сама концепція безперервного розвитку передбачає системний аналіз комплексу параметрів, які б забезпечували існування людини в максимальній гармонії з навколишнім природним середовищем. Сформульована в 1992році дана концепція може бути застосована будь-де, починаючи від села і завершуючи країною. Основою концепції безперервного розвитку є наступна ідея: вирішення проблем, які виникають, має бути не одномоментним, одноразовим, а постійним. Екологічний зміст концепції закладений у окремих напрямах вирішення проблем довкілля як середовища існування людини. Зменшення викидів парникових газів, утилізація, використання альтернативних джерел енергії і, насамкінець, моделювання природних систем дозволять суттєво зменшити навантаження на природні компоненти. Саме в такий спосіб людство зможе поступово досягнути зменшення темпів деґрадації довкілля.