IV. Визволення Гайворонщини

В 1944р. розпочалося звільнення території України від окупантів.

Гайворонський район був звільнений від гітлерівців у результаті Умансько-Ботошанської операції військами Другого Українського фронту.

Умансько-Ботошанська операція 1944 року – наступальна операція військ 2-го Українського фронту у Великій Вітчизняній війні, була проведена радянським командуванням в період з 5 березня до 17 квітня з метою розгрому уманського угруповання супротивника, розсічення військ німецької групи армій «Південь» і звільнення південно-західних областей України. ОпераціябулачастиноюстратегічногонаступуРадянськоїАрмії на ПравобережнійУкраїні. ПіслязавершенняКорсунь-Шевченківськоїоперації 1944 року головним силам 2-го Українського фронту (командуючий Маршал Радянського Союзу І.С.Конєв) протистояла 8-я арміянімецькоїгрупиармій «Південь» (командуючий генерал-фельдмаршал Еріх фон Манштейн).

До початку операції радянські війська перевищували супротивника в людях і танках в 1,5, в артилерії в 2,5 рази; сили авіації булип риблизно рівні. Задумомоперації полягав у розгромі 8-ї німецької армії, а також в розсіченні військгрупиармій «Південь» . Головний удар мав наноситися з рубежу Виноград, Звенигородка, Шпола в напрямку на Умань, силами 27, 52, 4-ої гвардійськоїзагальновійськової, 2-ої, 5-ої гвардійської і 6-ої танковихармій (усього 415 танків і 147 самохіднихартилерійських установок (САУ).

Заволодівши 10 березняУманню, армії фронту передовими загонами вийшли до р. Південний Буг. Ввечері наступного дня передові загони 29 танкового корпусу вийшли на північну околицю Гайворона, а вранці наступного до них приєдналися піхотинці 4-ї гвардійської армії. Таким чином звільняли наш район частини і з’єднання 4-ї гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта І.В. Галаніна і 5-ї гвардійської танкової армії під командуванням маршала бронетанкових військ П.О. Ротмістрова. Особливо жорстокі бої відбулися за міст через Південний Буг в районі села Хащуватого. Цей міст мав важливе стратегічне значення, оскільки через нього проходив шлях з Умані на Балту. Танковому взводу під командуванням В.Пономаренка було поставлено завдання:силами трьох танків прорватися в село, захопити міст і утримувати його до підходу основних сил. По дорозі до села Хащувате, поблизу села Мощене, взвод попав під обстріл німецьких бомбардувальників Ju-87. Проте відчутної шкоди радянським танкам вони не завдали. В цей же час в Мощеному відступаючі німці грабували село:ловили курей, качок, забирали інше майно жителів. При появі танків німці змушені були тікати. 11 березня танкісти на великій швидкості поблизу Хащуватого знищили 3 автомашини з німцями. Тут же біля залізничної станції було вбито біля 10 німців. Взяли в полон 1 нациста та власівця.

В цей час по залізничній колії рухався потяг з продовольством. Потяг охороняли німці із загонів СС. Підпустивши ешелон на 150 метрів радянські танкісти та автоматники розстріляли його . Вцілілі німці втекли до Хащуватого. У відповідь станцію почали бомбардувати німецькі літаки, з правого береза Південного Бугу німці почали артобстріл станції.

В той час німці готувалися підірвати міст. Для цього сапери підносили вибухівку. У зв’язку з цим танковий взвод намагався швидким ударом перешкодити замінуванню. Проте , попавши під сильний вогонь, 2 танки були підбиті. Але пізно ввечері радянські сапери: лейтенант А.Гольцев, старший сержант А. Якунін, та інші розмінували міст. А вдосвіта по ньому на правий берег Бугу проскочив танк молодшого лейтенанта В.Пономаренка. За ним берперервним потоком пішли танки, самохідки, автоматники. Німецькі бомбардувальники, пікіруюси над мостом, скидали бомби. Одна з них влучила в міст і пробила в ньому цілий прогін. В цей час до мосту підійшла радянська зенітка, з якої розпочався обстріл німецьких літаків. Тікаючи, німецькі літаки скидали бомби куди заманеться.

15 березня міст був відбудований і, незважаючи на бомбардування німецьких літаків по ньому знов пішли радянські війська. .

Вранці 14 березня 1944 р.частина 27 інженерно - саперної бригади 2-го Українського фронту під командуванням Є.П. Давидова вигнала німців із Завалля.

Першим у селище ввійшов загін В. Грубаня, уродженця Завалля. Активну допомогу радянським військам надавали жителі Завалля: Е.Барабанчук, Д.Катюжан, Д. Пашковський, Е.Клименчук. Т. Чемерис та інші.

Під час визволення селища загинули:

гвардії капітан Гринберг Наум Львович, 1912 р.н.,

гвардії лейтенант Стовбчастий Сергій Денисович, 1922 р.н.,

гвардії рядовий Хандибура Омелян Павлович, 1904 р.н.,

гвардії рядовий Тригубенко Федір Федорович, 1917 р.н.,

гвардії рядовий Волосян Василь Михайлович,1924 р.н.,

гвардії рядовий Бабкін Саватій Миколайович, 1910 р.н.,

гвардії рядовий Калюжний Никифор Степанович, 1914 р.н.

В цей самий час було звільнено село Могильне 21-им гвардійським стрілецьким корпусом, село Таужне - 7-ою гвардійською повітряно-десантною дивізією, Салькове – 80 гвардійською стрілецькою дивізією.

Останнім населеним пунктом, визволеним від окупантів було село Бандурове.

З 1941 по 1945 роки з Гайворонського району загинув 4481 житель, 2096 - пропали безвісти, 333 - померли від ран, 101 -- закатований в полоні.

…Дорогою ціною заплатили наші земляки за перемогу над загарбниками. Не повернулися додому у рідні: Гайворон – 596 чоловік, Завалля – 190, Салькове – 187, Бандурове – 400, Берестяги – 102, Вікнина – 187, Долинівку – 247, Жакчик – 92, Казавчин – 176, Котовку – 166, Могильне – 489, Мощене – 177, Солгутове – 187, Соломію – 111, Таужне – 320, Тополі – 61, Хащувате – 411.

Вічна пам’ять полеглим за волю і незалежність Батьківщини!