3.4 Рельєф, як рекреаційний ресурс
Геоморфологічна будова території, на якій розташована Херсонська область, склалася під впливом ендогенних і екзогенних факторів, які діяли в кайнозої. У загальному плані геоморфологічної будови область - слабохолмистої рівнина, характер розчленування якої обумовлений геологічною будовою і тектонікою. Між геоструктур і рельєфом на всій території області існує прямий зв'язок. Особливістю геоморфологічної будови Херсонської області є і те, що вона повністю розташована в межах самого низького геоморфологічного рівня Україна - Причорноморського, переважні висоти якого 50-60 м над рівнем моря. Широкі межиріччя є майже плоскими рівнинами без великих коливань відносних висот. Територія області має загальний ухил з північного заходу на південний схід. Середня абсолютна висота території області складає 46 м, максимальна амплітуда висот 101,4 м. Біля с. Ушкалка Верхньорогачицький район знаходиться найвища точка області - 101 м. Мінімальні позначки - мінус 0,4 м на деяких ділянках узбережжя Сиваша. У тектонічному відношенні територія Херсонської області ділиться на три частини. Перша - зона нижньопротерозойський складчастості - Український кристалічний щит (південні схили його Середньопридніпровському блоку). Кордон цієї частини проходить по лінії Калінінське - Каховка - Іванівка. Тут поєднуються лінійні або куполоподібна антиклінорій (Нікопольський, Каховський, Білозерський) з синклінорієв (Великолепетиським, Асканійський). Інша частина - Причорноморська западина, яка є зануреним південним схилом Східно-Європейської платформи. За геофізичними даними глибина залягання архейсько-протерозойський платформи становить тут від 1000 до 3000 м. Південна межа докембрійського фундаменту проходить по акваторії північно-західної частини Чорного моря, середині Сиваша, на північ від півострова Чонгар і Генічеська. Тут на крайньому південному сході в фундаменті виділяється причорноморська западина герцинської Скіфської плити, яка складає третю тектонічну структуру Херсонської області. Глибина залягання цієї частини фундаменту - 3000-3600 м. У формуванні як докембрійського, так і герцинського блоків фундаментів велика роль належить розломно-блокової тектоніці, проявом якої стали витягнуті з півночі на південь в субмеридиональном напрямку чотири регіональні розлому, а також мережа локальних розломів між ними як субмеридіонального, так і субширотного напрямків. Сучасні вертикальні рухи земної кори дуже диференційовані. У рельєфі Херсонській області виділяють такі складові частини: Бузько-Дніпровська, Токмацького, Асканійське-Мелітопольська, Нижньодніпровська рівнини і Присивасько низовина.
Бузько-Дніпровська лісова рівнина займає всю правобережну частину Херсонської області і нешироку смугу на лівому березі Дніпра вздовж Каховського водосховища. Вона має найбільші абсолютні відмітки висот і слабкий ухил на південь до узбережжя Чорного моря. Будова поверхні відрізняється незначною розчленованістю, широкими вододільними плато Інгульця і Дніпра на півночі і Південного Бугу і Дніпра на півдні. Долини цих річок врізані неглибоко. Коливання відносних висот на півночі становить 50-80 м, на півдні - 20-30 м.
Токмацька слабкоуклонна лісова рівнина займає лівобережну південну частину Херсонської області. Її південним кордоном є слабо-виражений уступ по лінії Каховка - Іванівка до Асканійське-Мелітопольської терасовою рівнини. У геологічно-тектонічному відношенні вона розташована на південному схилі Українського кристалічного щита до Причорноморської западини, де поверхня фундаменту поступово знижується. На півдні рівнини поверхні докембрійських відкладів заглиблюються до 600 м. Тільки їх краю порізані ярами і балками, а на вододільних просторах ідеальну рівнинність порушують поди - замкнуті зниження різних розмірів і форм. Абсолютні позначки поверхні складають 60-70 м. Від лінії, яка проходить приблизно через смт. Горностаївка - з. Покровка, існує помітний ухил поверхні на південь від 70-80 до 40-50 м. Цей розтягнутий на 30-40 км похилий уступ розчленований дрібними плоскодонними балками - розділами. Південна межа цього похилого широкого уступу збігається з південною межею Токмацький слабоуклонной лісової рівнини.
Асканійське-Мелітопольська Террасовая рівнина є продовженням на південь Токмацької. Її південна межа проходить по корінній частині Перекопського перешийка, далі трохи на північ узбережжям Сиваша до Генічеська. На заході вона проходить по лінії Каховка - Хорли, а на сході виходить за межі області. На сході рівнини найбільш поширеним є рівнинно-лощини тип рельєфу. Лощини, так само як і поди, неглибокі і мало помітні. У центральній частині цієї рівнини на широкому вододільному просторі багато ледь помітних замкнутих подів просадного походження. На півночі різко виділяються у рельєфі Дмитровська і Серогозької розділи, на схилах яких відбувається досить інтенсивне площинне змивання. Північно-східна частина рівнини дрену верхів'ями балок Великий Утлюк і Малий Утлюк і виділяється як район дренованих яружно-балкової типу з широкими обривистими вододілами.
Нижньодніпровська терасовою-дельтових рівнина за природними умовами найбільш різко виділяється серед всіх областей степової зони України. Геологескую основу сучасного рельєфу цієї території створюють алювіально-дельтові піщані відкладення, лесовидні супіщані суглинки, що залягають на розмитих, різноманітних за літологічним складом відкладах неогену: Вапняково-мергельних утвореннях меотис, понтічних вапняках і піщано-глинистих відкладах Куяльницького ярусу. Орографічно рівнина поділяється на два рівні - північно-східний з абсолютними відмітками висот 40-50 м і південно-західний з висотами 3-5 м. В цілому це слабохолмистої низовина.
Плавні Дніпра від Нової Каховки до Дніпровського лиману добре виражені в рельєфі. Вони поступово розширюються від 2-3 до 10-12 км. Висота плавнів над рівнем Дніпра змінюється від 2-2,5 м біля Нової Каховки до 1 м біля Херсона. Нижньодніпровські плавні надзвичайно порізані протоками і рукавами. Часто зустрічаються озера різних розмірів і конфігурацій. Нижче Херсона русло річки розділяється на численні русла, створюючи сучасну дельту [23, с.93].