3. Основні платежі у зовнішньоекономічній діяльності

3.1. Умови платежу.

Вони визначають спосіб і порядок фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Використовуються два види платежів - готівкою та розрахунки при кредиті. До готівкових розрахунків належать розрахунки з допомогою чеків, банківських переказів, акредитивів та інкасо.

Розрахунки чеками - це розрахунки з використанням письмових розпоряджень чекодавця платникові здійснити платіж вказаної на чеку суми чекодержателеві (пред'явникові чи конкретним особам і організаціям) готівкою чи шляхом перерахування на рахунок власника чека у банку.

Розрахунки з допомогою банківських переказів у міжнародній торгівлі відбуваються, як і в зовнішньому платіжному обороті, через платіжні доручення. Однак, платіжні доручення міжнародного платіжного обороту підпадають під особливі міжнародні правила.

Банківський переказ - це розрахункова банківська операція, яка реалізується через спрямування платіжного доручення від одного банку до іншого. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказувача- клієнта банку й адресований своєму банку-кореспонденту, про сплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару).

Платіжні доручення посилаються поштою, телеграфом, телексом чи іншими засобами телетрансмісійного зв'язку. Виконання платіжного доручення у міжнародному обороті здійснюється доволі довго (в заокеанській торгівлі - декілька тижнів). Загальний строк виконання платіжного доручення йде за рахунок кредитора.

Запровадження електронної обробки даних забезпечило нові можливості для значного скорочення часу, потрібного на виконання платежів. Ці можливості використали провідні банки, які створили систему «СВІФТ», що стала новою організаційною формою передачі даних між банками-кореспондентами у міжнародному платіжному обороті. У 1973 р. 239 банків із 15 країн (Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, США, Фінляндія, ФРН, Швейцарія, Швеція) заснували Товариство всесвітнього міжбанківського фінансового телезв'язку. Нині до цього товариства приєдналися банки інших країн світу (Україна теж). При розрахунках банківськими переказами звичайно включаються зобов'язання покупців надати продавцям фінансові гарантії платежів. Такими гарантіями можуть бути гарантії банків.

Гарантія банку означає поруку банку щодо зобов'язань клієнта по відношенню до третіх осіб.

Найпоширенішою формою платежу при розрахунку готівкою є акредитив - зобов'язання банку переказати на рахунок продавця гроші.

Із врахуванням умов зовнішньоекономічного контракту покупець (імпортер) звертається в обслуговуючий його банк із проханням про відкриття акредитиву на користь експортера, вказуючи при цьому суму та термін дії акредитиву, його вид, умови виплати експортеру коштів тощо. Відкриваючи акредитив, банк бере на себе зобов'язання здійснити за дорученням клієнта і за його рахунок платежі у межах суми та на умовах, вказаних у дорученні. Акредитив відкривається на певний тер­мін, але імпортер може продовжити його. Банк інформує експортера про відкриття на його користь акредитиву та повідомляє всі необхідні умови. Виконавши їх, експортер отримує суму акредитиву, а товарна документація пересилається банку імпортера та передається ним імпортеру. Існує кілька видів акредитивів.

Відзивний акредитив - може бути у будь-який момент анульований чи змінений як за вказівкою імпортера, так і самостійно його банком.

Безвідзивний акредитив протягом встановленого строку не може бути відкликаний чи змінений без згоди на те експортера, на користь якого він відкритий. Це абсолютне зобов'язання банку, що не залежить від його відносин з імпортером.

Підтверджений акредитив означає, що уповноважений чи будь-який третій банк на прохання банку, який відкрив акредитив, поряд з останнім бере на себе відповідальність за платіж за акредитивом при виконанні експортером усіх необхідних умов.

Непідтверджений акредитив таких гарантій не дає. Таким чином, з погляду експортера найвигіднішими видами акредитивів є без-відзивний і підтверджений акредитиви.

Трансферабельний (перевідний) акредитив дозволяє експортеру передавати свої права стосовно акредитиву третій особі.

Револьверний акредитив автоматично відновлюється на попередніх умовах після використання початкової суми й отримання виконуючим банком відшкодування. Так відбувається доти, поки не буде виплачена вся гранична сума акредитиву.

У контракті пункт про умови платежу з допомогою акредитиву містить такі відомості:

• коли імпортер повинен дати своєму банку інструкції про відкриття акредитиву;

• коли експортер повинен повідомити імпортера про готовність товару до відвантаження;

• які банки виступатимуть у ролі емітента, авізуючого, підтверджуючого та виконуючого;

• які документи, що підтверджують здійснення відвантаження, повинен подати експортер у свій банк, щоб отримати гроші за товар;

• який термін дії акредитиву (від ЗО до 150 днів, але не більше одного року);

• вид акредитиву;

• спосіб виконання акредитиву (шляхом негайного платежу за пред'явленням документів; платежу з розстрочкою в обумовлені строки і т.д.);

• інші умови, залежно від виду акредитиву.

При інкасовій формі розрахунку експортер після поставки товарів передає в інкасуючий банк своєї країни комплект товарних документів із доданим до нього інкасовим дорученням.

Інкасо — це доручення продавця своєму банку отримати від покупця проти товарних документів гроші і перерахувати їх продавцеві.

Інкасуючий банк пересилає комплект документів банкові платника, який, у свою чергу, пред'являє їх імпортеру для перевірки. Якщо документи відповідають умовам контракту, то імпортер підтверджує банку свою згоду на оплату поставлених товарів. Для зменшення ризику при інкасовій формі розрахунків експортер має настоювати на наданні банківської гарантії платежу.Переважно зовнішньоторгові угоди, особливо при торгівлі машинами й обладнанням, укладаються на умовах кредиту, що виступає одним із найдієвіших способів підвищення конкурентоспроможності товарів і розвитку експорту. Платіж у кредит передбачає, що покупець сплачує суму, обумовлену в контракті, через деякий час після поставки товару.

За строками комерційні кредити поділяються на короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), і довгострокові (від 5 до 10 і більше років).

Середньо-, коротко-, а іноді й довгостроковий кредит веде за собою сплату покупцем відсотків за користування кредитом. Межа кредиту, тобто максимальний розмір кредиту, що надається покупцеві одночасно, звичайно не повинен перевищувати 10% від капіталу покупця. Кредит виділяється не на всю суму контракту, а на 80-85%), решту покупець оплачує авансом.